Постанова 4855 № 826/12405/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12405/18 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в місті Києві здійснювати ОСОБА_1 виплату пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у повному розмірі, а саме 13 207,71 грн., в межах строку позовної давності. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо здійснення розрахунку пенсії ОСОБА_1 в період з 01.01.2018 року у розмірі 10 740, 00 грн. - протиправними; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплатити пенсію, починаючи з 01.01.2018 року, в розмірі, який не може бути більшим десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, враховуючи для порівняння розмір призначеної пенсії до набуття чинності Законом України від 03.10.2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" у розмірі 13 207,71 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 13.02.2017 року перебуває на обліку та отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 04.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про виплату його пенсії в повному розмірі. Листом від 21.06.2018 року за № 25708/02/С-2260 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило позивача про відповідність розрахунку його пенсії чинному законодавству та документам пенсійної справи. В листі також надано розрахунок призначеної пенсії та зазначено, що загальний розмір обчисленої пенсії за віком (за новою формулою) до 01.10.2017 року становить 13 207,71 грн., а на 01.10.2017 року становить 10 740 грн. Вважаючи дії відповідача щодо не виплати пенсії позивачу у повному призначеному розмірі неправомірними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Частиною першою статті 9 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до статті 7 Закону №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципом державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом. 11.10.2017 року набув чинності Закон України №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі також - Закон №2148-VIII), згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень якого установлено, що з 01.10.2017 року до встановлення розміру прожиткового мінімуму, який буде більшим за розмір, встановлений на 01.12.2017 року та збільшений на 79 гривень, при призначенні та перерахунку пенсій, надбавок, підвищень, інших пенсійних виплат, встановлених законодавством, використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений на 01.12.2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень. У разі, якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Також Законом №2148-VIII доповнено Прикінцеві положення Закону №1058-IV пунктами частини 4-3, 4-4, згідно з якими: - пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом №2148-VIII, з 01.10.2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 01.12.2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень; - з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%. На підставі Закону №2148-VIII органами Пенсійного фонду України проведено перерахунок пенсій пенсіонерам, яким пенсія призначена раніше, в тому числі, і позивачу. Для застосування положень Закону №2148-VIII перерахунок пенсії проводиться автоматично, подача заяви пенсіонера для цього не передбачена, оскільки це не є переходом на інший вид пенсії. Як зазначено вище, згідно з проведеним перерахунком пенсії позивача з 01.10.2017 року розмір його пенсії склав 10 740,00 грн., де: 9 727, 73 грн. - основний розмір пенсії; 75, 18 грн. - доплата за понаднормативний стаж; 937, 09 грн. - доплата до розміру пенсії, який був встановлений на 30.09.2017 року. Відповідно до частини третьої статті 27 Закону №2148-VIII позивачу виплачувалось 10740,00 грн, оскільки згідно з вказаними положеннями максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн. Таким чином, у період до 31.12.2017 року розмір пенсії позивача визначено у максимально можливому розмірі 10740 грн. За наведених обставин суд дійшов висновку, що дії відповідача з виплати позивачу пенсії у період з 01.10.2017 року до 31.12.2017 року є правомірними, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Щодо розміру пенсії позивача з 01.01.2018 року, то вищевказані положення частини третьої статті 27 Закону №1058-IV, згідно з якими максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, і передбачено тимчасово, по 31.12.2017 року обмеження максимального розміру пенсії не більше 10 740 гривень, чинні станом на 01.01.2018 року. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2018 року - 1373 грн., з 01.07.2018 року - 1435 грн., з 01.12.2018 року - 1497 грн. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01.01.2019 року - 1853 грн., з 01.07.2019 року - 1936 грн., з 01.12.2019 року - 2027 грн. Відповідно, загальне правило, визначене частиною третьою статті 27 Закону №1058 має застосовуватися з урахуванням статті 7 Законів України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", "Про Державний бюджет України на 2019 рік", оскільки встановлений у вказаній статті розмір пенсії 10 740,00 грн. діє тимчасово до 31.12.2017 року і не поширюється на наступні роки. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2148-VIII у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Відповідно до матеріалів справи після перерахунку розмір пенсії позивача становить 10740,00 грн., тобто, менший, ніж був визначений до набрання чинності Законом №2148-VIII - 13 207, 71 грн. Таким чином, починаючи з 01.01.2018 року, розмір пенсії позивача не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, без застосування тимчасового обмеження не більше 10 740,00 грн, враховуючи розмір призначеної позивачу пенсії до набуття чинності Законом №2148-VIII - 13 207, 71 грн. Тобто, з 01.01.2018 року максимальний розмір пенсії не може перевищувати 13 730,00 грн., а з 01.07.2018 - 14 350,00 грн., а тому з 01.01.2018 року позивачу повинна виплачуватись пенсія в розмірі 13 207,71 грн. Вказане є підставою для задоволення позивних вимог в частині перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 року, оскільки відповідачем при розрахунку пенсії ОСОБА_1 за вказаний період не враховано для порівняння розмір призначеної позивачу пенсії до набуття чинності Законом №2148-VIII - 13 207,71 грн., що свідчить про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Відповідно до змісту прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві здійснювати позивачу виплату пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у повному розмірі, а саме, 13207, 71 грн., в межах строку позовної давності. Разом з тим, вказані позовні вимоги спрямовані на майбутнє, а тому не можуть бути задоволенні, адже захисту підлягають лише порушенні права. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо здійснення розрахунку пенсії ОСОБА_1 в період з 01.01.2018 року у розмірі 10 740, 00 грн. та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії позивачу та виплатити пенсію, починаючи з 01.01.2018 року, в розмірі, який не може бути більшим десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, враховуючи для порівняння розмір призначеної пенсії до набуття чинності Законом України від 03.10.2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" у розмірі 13 207, 71 грн.". В рішенні від 26.06.2014 року в справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що зменшення розміру або припинення виплати установленої соціальної допомоги може становити втручання в право власності (пункт 52). Крім того, питання недопущення звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод, зокрема у сфері соціального забезпечення пенсіонерів, неодноразово було предметом конституційного розгляду. За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Г.В.Земляна суддя В.В.Файдюк