Постанова 4854 № 821/3393/15-а

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 лютого 2020 р.м. ОдесаСправа № 821/3393/15-а Головуючий в І інстанції: Варняк С.О. Дата та місце ухвалення рішення: 28.10.2019 р. м. Херсон П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача - Шеметенко Л.П. судді - Стас Л.В. судді - Турецької І.О. за участю секретаря - Коваль Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - відповідач-2), в якому, з урахуванням уточнень, позивач просив: визнати протиправними та нечинними дії і рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 003-21501-180215 від 18.02.2015 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , яке викладене в повідомленні про нікчемність правочину представника АТ «Дельта Банк» за довіреністю Сичевської Ю.К. за № 38821/2637 від 23.09.2015 року від імені Фонду про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № 003-21501-180215 від 18.02.2015 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та не включення відповідно до цього рішення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 80000 грн. та нарахованих процентів за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 за договором банківського вкладу (депозиту) № 003-21501-180215 від 18.02.2015 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк». Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича в частині позовних вимог про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 003-21501-180215 від 18.02.2015 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , яке викладене в повідомленні про нікчемність правочину представника АТ «Дельта Банк» за довіреністю Сичевської Ю.К. за № 38821/2637 від 23.09.2015 року від імені Фонду про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № 003-21501-180215 від 18.02.2015 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення відомостей про ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 003-21501-180215 від 18.02.2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк». Зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича внести до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відомості про ОСОБА_1 за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 003-21501-180215 від 18.02.2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно ОСОБА_1 , як вкладника, що має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача-2. Представником відповідача-1 також поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив задовольнити подану апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що 18.02.2015 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» був укладений договір № 003-21501-180215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях. Сума вкладу складає 80000 гривень. Вклад залучається на строк із моменту зарахування Вкладу на рахунок та по 17.08.2015 року включно. Процентна ставка на суму вкладу становить 13 процентів річних. За умовами вказаного Договору (п. 1.6. Договору) Банк відкриває Вкладнику вкладний рахунок № НОМЕР_1 . Нараховані проценти за Вкладом, у відповідності до п. 1.9. Договору, виплачуються Вкладнику одночасно з поверненням суми Вкладу у разі закінчення строку залучення Вкладу, шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_2. Згідно з п. 1.10 у разі закінчення строку залучення Вкладу, зазначеного в п. 1.3 даного Договору, або в разі дострокового припинення дії цього Договору Вклад виплачується шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_3 відкритий на ім`я Вкладника в установі Банку. У відповідності до п. 2.10. Договору Вкладник підтверджує, що Банк до укладання цього Договору з вкладником надав Вкладнику інформацію, зазначену в статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI, щодо умов гарантування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за цим вкладом. Сума граничного розміру відшкодування коштів за цим Вкладом, включаючи відсотки, не може бути більшою граничного розміру відшкодування коштів, що становить 200 тис. грн. для одного вкладника в одному банку. Також, як визнається учасниками справи, наведеними сторонами була укладена додаткова угода № 1 від 18 лютого 2015 року до Договору банківського вкладу № 003-21501-180215, відповідно до якої п. 1.8 Договору викладений у наступній редакції: « 1.8. Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовуються.». Зарахування коштів підтверджується платіжним дорученням від 18.02.2015 року № 46060676 про перерахування на рахунок позивача 80000 грн. з рахунку ОСОБА_4 . Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк». Рішенням виконавчої дирекції Фонду «Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» від 08.04.2015 року № 71 до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 року № 51 внесено зміни, а саме: викладено пункт 2 цього рішення у такій редакції: «Тимчасову адміністрацію запровадити строком на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно». Рішенням виконавчої дирекції Фонду «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» від 03.08.2015 року № 147 строки здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» продовжено до 02.10.2015 року включно. На підставі постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» від 02.10.2015 року № 664, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 02.10.2015 року №

181. Відповідно до вказаного рішення розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року та призначено уповноважену особу Фонду - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича. Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 20 лютого 2017 року № 619, відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на два роки до 04 жовтня 2019 року. Відповідно до даного рішення продовжено повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Кадирова Владислава Володимировича на два роки до 04 жовтня 2019 року. До договору № 003-21501-180215 банківського вкладу (депозиту) від 18.02.2015 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем, застосовано наслідки нікчемності правочину з підстав, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Як визнається сторонами, позивача не включено до переліку вкладників, що мають право на відшкодування коштів за вкладами у банку за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. За таких обставин, не отримавши гарантованого відшкодування за вкладом в межах суми 200000 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом. Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку, що перерахування коштів у розмірі 80000 грн. на рахунок позивача, відкритий ПАТ «Дельта Банк» на підставі укладеного з ним договору від 18.02.2015 року № 003-21501-180215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях підтверджується відповідним банківським документом, платіжним дорученням № 46060676 від 18.02.2015 року, банківськими виписками, отже, позивач на законних підставах набув статусу вкладника банку у розумінні статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та має право на відшкодування коштів за його вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Також, задовольняючи частково заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене. Статтею 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-VI (чинного та в редакції на момент прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації) визначено, що фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України». Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно. Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути одноразово продовжені на строк до одного місяця. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання. У відповідності до вимог ч.ч. 1-3 ст. 36 вказаного Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених уповноваженою особою Фонду, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку. Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними. Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-VI (чинного та в редакції на момент прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. В свою чергу, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-VI (чинного та в редакції на момент прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 27 вказаного Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 2 цього Закону вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Отже, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду Переліку та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру. При цьому, підставою для поширення на особу гарантій щодо відшкодування вкладу за рахунок Фонду, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. В свою чергу, вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Таким чином, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підпадають особи, які є вкладниками в розумінні приписів статті 2 цього Закону, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що на підставі наведених вище положень ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть застосування певних наслідків, зокрема щодо невключення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми відшкодування за вкладом за рахунок Фонду. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, за результатами перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) АТ «Дельта банк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноважена особа повідомила позивача про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № 003-21501-180215 від 18.02.2015 року з підстави, передбаченої пунктом 7 частини третьої статті 38 вказаного Закону. Проте, зі змісту цієї норми вбачається, що п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може бути застосований до договору, укладеного між АТ «Дельта банк» і позивачем, оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов`язку банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Відповідач-2, у свою чергу, не довів належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакцій АТ «Дельта банк» щодо зарахування сум коштів на депозитний рахунок позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала. Колегія суддів зазначає, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом за договором банківського вкладу. Положення статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначають, що вкладом вважаються кошти, які надійшли до банку як безпосередньо від вкладника, так і для нього. Посилання відповідача-2 в поданій апеляційній скарзі на порушення при перерахуванні коштів на рахунок позивача положень пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Дельта банк» як на підставу для відмови в задоволенні позову колегія суддів вважає безпідставними, оскільки положення вказаного пункту Правил (у редакції, чинній на час укладення договору банківського вкладу) забороняли зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третіх осіб, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства або продуктами банку. Відповідно до статті 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Крім того, відповідно до пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім`я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. Отже, чинне законодавство передбачає можливість зарахування коштів на вкладний депозитний рахунок від іншої особи. Також, договором банківського вкладу з урахуванням укладеної до нього додаткової угоди передбачено зарахування коштів на депозитний рахунок вкладника з рахунку іншої особи. Так, як зазначає сам апелянт, сторонами була укладена додаткова угода № 1 від 18 лютого 2015 року до Договору банківського вкладу № 003-21501-180215, відповідно до якої п. 1.8 Договору викладений у наступній редакції: « 1.8. Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовуються.». За таких обставин укладення між банком і позивачем додаткової угоди № 1 до договору банківського вкладу (депозиту) про застосування пункту 1.8 до вказаного договору в іншій редакції не суперечить приписам чинного законодавства та Правилам банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Дельта банк». Також, колегія суддів зазначає, що згідно з приписами пункту 2.7 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Дельта банк» у разі виникнення розбіжностей між положеннями цих Правил та умовами договору, положення цих Правил мають пріоритетну силу та застосовуються Сторонами до взаємовідносин, які виникають/діють відповідно до договору, якщо в конкретному договорі за продуктом банку сторони прямо не передбачили протилежне. Враховуючи викладене, пріоритетну силу мають саме положення додаткової угоди № 1, а не пункту 5.11 Правил. Що стосується посилань відповідача-2 в поданій апеляційній скарзі на постанову Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення АТ «Дельта банк» до категорії проблемних» колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вказана постанова є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для АТ «Дельта банк» обмеження відповідачем не надано. При цьому, невиконання посадовими особами банку приписів постанови Правління Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Посилання апелянта на те, що переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання платником - ініціатором перерахунку коштів як кредитором за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отримання її позачергово та раніше за інших кредиторів банку не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки фактично є припущеннями Уповноваженої особи. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, позивач уклав з АТ «Дельта банк» договір банківського вкладу (депозиту) № 003-21501-180215 від 18.02.2015 року та додатковому угоду до нього, відповідно до умов якого, з урахуванням цієї додаткової угоди, на відповідному вкладному рахунку позивача було розміщено 80000 грн., що не заперечується учасниками справи. Укладення вказаного договору й зарахування коштів на рахунок відбулися до початку віднесення АТ «Дельта банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації в банку (02 березня 2015 року). Отже, вклад розміщено на рахунку АТ «Дельта банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому, позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду на підставі статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». В свою чергу, відповідач-2 не довів наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників АТ «Дельта банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач є особою, яка набув право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому неподання Уповноваженою особою до Фонду інформації про позивача як вкладника банку, який має право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є підставою для зобов`язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Дельта банк» за рахунок Фонду. Отже, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у вказаній частині є обґрунтованим. Вказана правова позиція була неодноразово висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 02 квітня 2019 року у справі № 816/4666/15, від 12 червня 2019 року у справі № 814/4112/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 826/19355/15, від 20 листопада 2019 року у справі № 826/21555/15, а також Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 21 січня 2020 року у справі № 826/24888/15, від 05 лютого 2020 року у справі №826/9691/16. Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду та суперечать правовій позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка викладена у наведених постановах. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 229, 240, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича - залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 17.02.2020 р. Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: І.О. Турецька