Постанова 4852 № 160/6490/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 160/6490/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач), суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є., за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2019р. у справі №160/6490/19 за позовом:ОСОБА_1 до: про:Головного управління ДФС у Дніпропетровській області визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: 08.07.2019р. ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв`язку звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, судом першої інстанції позов зареєстровано 11.07.2019р. / а.с. 4-8,58/. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2019р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №160/6490/19 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 2/ Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що 27.06.2019р. нею були отримані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 07.06.2019р. № 313997/1-5353-0461, № 313997/2-5353-0461, № 313997-5353-0461, № 313998/1-5353-0461, № 313998/2-5353-0461, якими визначено податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2016,2017,2018,2019рр. за оренду земельних ділянок кадастрові номери 1210100000:01:009:0083 та 1210100000:01:009:0064, але вона вважає ці рішення відповідача необґрунтованими та безпідставними оскільки нею були укладені договори оренди цих земельних ділянок, умовами яких було визначено суму орендної плати за користування земельними ділянки на термін дії договорів - 19312,6 грн. та 4049,41грн. (відповідно), термін дії договорів до 09.04.2018р. , також умовами цих договорів визначена грошова оцінка земельних ділянок на момент укладення договорів - 128750,69 грн. та 26996,11 грн. (відповідно) , та протягом терміни дії договорів оренди земельних ділянок нею у встановленому законом порядку та строки за період 2016-2018рр. було сплачено у повному обсязі орендну плату, і у неї відсутня будь-яка заборгованість зі сплати орендної плати за землю та рахується переплата у розмірі 16138,02 грн. станом на 11.02.2019р.. Щодо періоду червень-грудень 2018р. та 2019р. то терміни дії договорів оренди земельних ділянок закінчились і жодних додаткових угод щодо їх продовження не укладалось, тому підстави для нарахування зобов`язань з орендної плати за землю за цей період взагалі відсутні. Тому позивач просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 07.06.2019р. № 313997/1-5353-0461, № 313997/2-5353-0461, № 313997-5353-0461, № 313998/1-5353-0461, № 313998/2-5353-0461, якими визначено податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2016,2017,2018,2019рр. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2019р. у справі №160/6490/19 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено / а.с. 89-91/. Позивач, не погодившись з рішення суду першої інстанції від 10.09.2019р. у цій справі, подала апеляційну скаргу / а.с. 96-100/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду цієї справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції від 10.09.2019р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені нею позовні вимоги у повному обсязі. Адміністративна справа №160/6490/19 , разом з матеріалами вищезазначеної апеляційної скарги позивача надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 11.10.2019р. / а.с. 95/. Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду 16.10.2019р. у справі №160/6490/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2019р. у справі №160/6490/19 / а.с. 109/ та справу призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні о 13 годин 30 хвилин 03.12.2019р./ а.с. 110/, про що судом було повідомлено учасників справи / а.с. 111-114/. Відповідач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 115-157/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 10.09.2019р. у цій справі залишити без змін. У судовому засіданні 03.12.2019р. у розгляді цієї справи було оголошено перерву до 13 годин 10.12.2019р., про що були повідомлені представники учасників справи / а.с. 123-125/, 05.12.2019р. судом апеляційної інстанції зареєстровано письмові пояснення представника позивача / а.с. 128/, та у судовому засіданні 10.12.2019р. у розгляді цієї справи оголошено перерву до 14-00 годин 14.01.2020р. та зобов`язано відповідача надати суду письмові пояснення стосовно обґрунтування розміру податкових зобов`язань позивача / а.с. 131-132/, про що судом було повідомлено представників учасників справи / а.с. 133/. 13.01.2020р. до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення відповідача у справі / а.с. 136/, але у судовому засіданні 14.01.2020р. за клопотанням представника відповідача у розгляді цієї справи було оголошено перерву до 13-00 годин 04.02.2020р. / а.с. 140-141/, про що судом було повідомлено представників учасників справи / а.с. 142/. Заслухавши у судовому засіданні 04.02.2020р.: - представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги з урахуванням додаткових письмових пояснень та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 10.09.2019р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачем у цій справі позовні вимоги у повному обсязі; - представника відповідача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та підтримав доводи викладені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу з урахуванням наданих відповідачем додаткових письмових пояснень, та просив суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 10.09.2019р. у цій справі залишити без змін; перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачу у справі належить на праві спільної часткової власності частина нерухомого майна, яке розташовано за адресою АДРЕСА_1 (розмір частки 2/3) / а.с. 55/, тому: - 26.09.2003р. між ОСОБА_1 (орендар) та Дніпропетровською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки №269809, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду частку (0,89%) у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,5843 га (площа частки складає 0,0052 га) для фактичного розміщення проїзду, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за номером 1210100000:01:009:0064, та умовами договору передбачено, що сума орендної плати за користуванні земельною ділянкою на термін дії договору складає 4049,41 грн. (п.3.1 договору) та сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку (п.3.2 Договору), який переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку ( п. 3.3. договору) та індексується у разі збільшення ставок земельного податку за умови виплати її у повному обсязі до закінчення терміну дії договору ( п. 3.4 договору), також умовами договору визначено, що земельна ділянка передається до 09.04.2018р. і після закінчення терміну договору його дія закінчується ( п. 2.1. Договору), а п. 1.3 договору визначено грошову оцінку частки земельної ділянки у розмірі 26996,11 грн. /а.с. 21-24/. - 26.09.2003р. між ОСОБА_1 (орендар) та Дніпропетровською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки №269803, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду частку (11,09%) у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,2240 га (площа частки складає 0,0248 га) для фактичного розміщення адміністративних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за номером 1210100000:01:009:0083, та умовами договору передбачено, що сума орендної плати за користуванні земельною ділянкою на термін дії договору складає 19312,60грн. (п.3.1 договору) та сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку (п.3.2 Договору), який переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку ( п. 3.3. договору) та індексується у разі збільшення ставок земельного податку за умови виплати її у повному обсязі до закінчення терміну дії договору ( п. 3.4 договору), також умовами договору визначено, що земельна ділянка передається до 09.04.2018р. і після закінчення терміну договору його дія закінчується ( п. 2.1. Договору), а п. 1.3 договору визначено грошову оцінку частки земельної ділянки у розмірі 128750,69 грн. /а.с. 17-20/. Також судом встановлено, що 27.06.2019р. ОСОБА_1 були отримані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 07.06.2019р. № 313997/1-5353-0461, № 313997/2-5353-0461, № 313997-5353-0461, № 313998/1-5353-0461, № 313998/2-5353-0461, якими визначено податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2016,2017,2018,2019рр. за оренду земельних ділянок кадастрові номери 1210100000:01:009:0083 та 1210100000:01:009:0064, а саме: - податкове повідомлення-рішення № 313997/1-5353-0461 від 07.06.2019р., яким визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016р. у сумі 2676,95 грн. / а.с. 9/; - податкове повідомлення-рішення № 313997/2-5353-0461 від 07.06.2019р., яким визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017р. у сумі 2837,57 грн. та за 2018р. у сумі 2837,57 грн / а.с.10/; - податкове повідомлення-рішення № 313997-5353-0461 від 07.06.2019р. , яким визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019р. у сумі 2837,57грн. / а.с. 11/; - податкове повідомлення-рішення № 313998/1-5353-0461 від 07.06.2019р., яким визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016р. у сумі 25932,94 грн. / а.с. 12/; - податкове повідомлення-рішення № 313998/2-5353-0461 від 07.06.2019р., яким визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017р. у сумі 21991,15 грн. та за 2018р. у сумі 27488,94 грн / а.с.13/; - податкове повідомлення-рішення № 313998-5353-0461 від 07.06.2019р., яким визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019р. у сумі 32986,73 грн. / а.с. 14/; і вищенаведені рішення податкового органу є предметом оскарження у цій справі, оскільки позивач вважає, що орендна плата за земельні ділянки, які перебували в її користуванні (оренді) за 2016,2017,2018р. нею сплачена у повному обсязі, і оскільки терміни дії договорів оренди земельних ділянок закінчились 09.04.2018р. та у встановленому законом порядку не продовжувались, то з цього часу відсутні законодавчо визначені підстави для нарахування орендної плати, і це обумовило звернення позивача до суду з цим позовом. На обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем у справі надано суду під час розгляду справи докази подання податкових декларацій з плати за землю та докази щодо сплати нею орендної плати за користування земельними ділянками відповідно до укладених нею договорів оренди земельних ділянок №269803 та №269809 від 26.03.2003р. / а.с. 25-52/, у яких розмір орендної плати який підлягає сплаті позивачем, як орендарем земельних ділянок і як наслідок платником орендної плати, розраховано виходячи з грошових оцінок часток земельних ділянок, які перебували у неї в користуванні, які на момент укладення договорів становили : 128750,69 грн. за договором №268903 та 26996,11 грн. за договором №269809, і з наданих позивачем документів вбачається, що - за 2016р. позивачем було визначено загальний розмір орендної плати 10054,63 грн., з якої 1742,8 грн. за земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:009:0064 та 8311,83 грн. за земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:009:0083, при цьому позивачем зазначено, що сума орендної плати нею була сплачена у повному обсязі, але надано належні докази про сплату орендної плати за 2016. у розмірі 8987,26 грн. / а.с. 30-41/; - за 2017р. позивачем визначено загальний розмір орендної плати 10657,91 грн., з якої 1847,37 грн. за земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:009:0064 та 8810,54 грн. за земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:009:0083, при цьому позивачем зазначено, що сума орендної плати нею сплачена у повному обсязі, але надано належні докази про сплату орендної плати за 2017р. у розмірі 9321,83 грн / а.с. 42-48,53/; - за січень-травень 2018р. ( з урахуванням строку дії договорів оренди - 09.04.2018р.) загальний розмір орендної плати позивачем у уточнюючій податковій визначено 4440,24грн., з якої 769,64грн. за земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:009:0064 та 3670,60грн. за земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:009:0083, при цьому позивачем ця сума сплачена у повному обсязі. / а.с. 25,49-52/. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у справі, який у спірних відносинах , що виникли між сторонами у справі , в обґрунтування правомірності прийняття ним рішень, які є предметом оскарження у цій справі зазначав, що позивачем у справі під час визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебували у неї в користування на підставі договорів оренди №269803 та №269809 від 26.03.2003р., протягом строку дії цих договорів було невірно зазначено нормативну грошову оцінку земельних ділянок що призвело до невірного нарахування річної суми орендної плати, тому податковим органом було здійснено нарахування позивачу податкового зобов`язання виходячи з актуальної нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які перебували у неї в користування за 2016,2017,2018рр та за 2019р., оскільки податковий орган вважає, що позивач є власником нерухомого майна, яке розташовано по АДРЕСА_1, тому до неї перейшло право користування земельною ділянкою за цією адресою незважаючи на відсутність договору оренди земельної ділянки з 09.04.2018р., тому за 2018р. та 2019р. позивач повинна сплатити орендну плату за земельні ділянки по АДРЕСА_1, які фактично перебувають в її користуванні, виходячи з актуальної нормативної грошової оцінки земельних ділянок за 2018,2019рр. Отже враховуючи вищенаведене, спірним періодом щодо нарахування та сплати, а також визначення розміру, земельного податку за користування позивачем земельними ділянками, які перебували в неї в користування на підставі договорів оренди №269809 та №269803 від 26.09.2003р., є період з 2016р. по 2019р. і спірні відносини, що виникли між сторонами у справі у цей період, врегульовано положеннями Конституції України, Земельного кодексу України, Податкового кодексу України (далі - Кодекс), Закону України «Про оренду землі» ( в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин). Аналіз змісту певних норм Земельного кодексу України, які визначають порядок користування землею, та Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) дає можливість зробити висновок про те, що користування землею в Україні є платним. Нормами Податкового кодексу України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, зокрема положеннями пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 цього Кодексу плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, та силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст.14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, якими з огляду на положення пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Аналіз наведених норм дає можливість зробити висновок про те, що норми чинного податкового законодавства визначають обов`язок орендаря (користувача) земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, сплачувати земельний податок у формі орендної плати. Відповідно до положень п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки ( п. 288.2 цієї ж статті), об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду ( п. 288.3 цієї статті), а відповідно до п. 288.4 цієї ж статті розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Аналіз положень ст. 285 Кодексу дає можливість зробити висновок про те, що Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який для цілей оподаткування починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців). Нормами п. 286. 1 ст. 286 Кодексу також передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, та на центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва покладено обов`язок щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подавати інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому необхідно враховувати, що положеннями п. 286.2. ст. 286 Кодексу передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, та приймаючи до уваги фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду справи, колегія суддів вважає, що позивач у справі, яка протягом 2016р-квітень 2018р.. була орендарем земельних ділянок як фізична особа, на підставі належним чином оформлених договорів оренди №269809 та №269803 від 26.09.2003р., повинна була сплачувати орендну плату за земельні ділянки протягом дії договорів оренди, а щодо здійснення відповідачем у справі нарахування орендної плати позивачу у справі за 2018р. та 2019р. відповідними податковими повідомленнями-рішеннями, то колегія суддів з огляду на те, що договори оренди земельних ділянок №269809 та №269803 від 26.09.2003р. з терміном дії 09.04.2018р. у подальшому не були продовжені вважає, що з урахуванням положень ст.288 Податкового кодексу України відсутні підстави для нарахування сум цього податку позивачу за період з травня 2018р. по 2019р., а посилання відповідача у якості обґрунтувань правомірності здійснення ним таких нарахувань на норми Цивільного кодексу України є безпідставними та не можуть бути прийняті судом до уваги , оскільки порядок нарахування та сплати податків визначається нормами Податкового кодексу України. З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що з урахуванням предмету спору у цій справі, яким є оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, відповідачем у справі, в порушення вимог ч. 1 ст.77 КАС України, під час розгляду справи не було доведено правомірності прийняття ним оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, які стосуються здійснення нарахувань позивачу у справі орендної плати за користування земельної ділянки за 2018-2019рр. З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи зробив висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення про відмову позивачу у задоволенні адміністративного позову з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування такого рішення суду, тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції від 10.09.2019р. у цій справі скасувати. Вирішуючи по суті заявлені позивачем у справі позовні вимоги, колегія суддів приймаючи до уваги наведені норм чинного законодавства, та фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду справи та підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і прийняті відповідачем у справі податкові-повідомлення рішення, якими визначено податкові зобов`язання позивача з орендної плати фізичних осіб за землю за 2018р. та 2019р. необхідно скасувати, а саме: - № 313997-5353-0461 від 07.06.2019р. в частині визначення податкового зобов`язання за 2019 рік у розмірі 2837,57 грн.; -№313998-5353-0461 від 07.06.2019р. в частині визначення податкового зобов`язання за 2019 рік у розмірі 32986,73 грн.; - № 313998/2-5353-0461 від 07.06.2019р. в частині визначення податкового зобов`язання за 2018 рік у розмірі 27488,94 грн.;- № 313997/2-5353-0461 від 07.06.2019р. в частині визначення податкового зобов`язання за 2018 рік у розмірі 2837,57 грн., та відмовити у задоволенні решти позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2019р. у справі №160/6490/19 - скасувати. Позов задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управління ДФС у Дніпропетровській області: - № 313997-5353-0461 від 07.06.2019р. в частині визначення податкового зобов`язання за 2019 рік у розмірі 2837,57 грн.; - № 313998-5353-0461 від 07.06.2019р. в частині визначення податкового зобов`язання за 2019 рік у розмірі 32986,73 грн.; - № 313998/2-5353-0461 від 07.06.2019р. в частині визначення податкового зобов`язання за 2018 рік у розмірі 27488,94 грн.; - № 313997/2-5353-0461 від 07.06.2019р. в частині визначення податкового зобов`язання за 2018 рік у розмірі 2837,57 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України. Повний текст виготовлено та підписано - 12.02.2020р. Головуючий - суддя А.О. Коршун суддя О.М. Панченко суддя В.Є. Чередниченко