Постанова 4855 № 640/7701/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7701/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Клочкова Н.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Абрасімової Оксани Василівни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року (розглянута у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2020 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач), в якій позивач просить: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2020 року № 0028645205 Головного управління ДПС у Київській області (Броварський район), яким нараховано та зобов`язано сплатити штраф ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за затримку сплати грошового зобов`язання у сумі 1120722,20 грн у розмірі 20 % від цієї суми, що становить 244 144,44 грн. Підставами позову вказано порушення суб`єктом владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваних рішень. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 03 березня 2020 року за результатами камеральної перевірки Броварське управління Головного управління ДФС України у Київській області було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0028645205, яким позивачу було нараховано та зобов`язано сплатити штраф на підставі статті 122, 126 Податкового кодексу України за затримку сплати грошового зобов`язання у сумі 244 144,44 грн. Позивач з вказаним рішенням не погоджується, вважає його протиправним та такими, що підлягає скасуванню, у зв`язку з тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом з порушення чинного податкового-законодавства. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що 17 грудня 2012 року між Зазимською сільською радою Броварського району Київської області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 21,5324 га., розташованої в межах села Зазим`є, кадастровий номер 3221282801:02:009:0094, за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно пункту 3 цього Договору оренди, на переданій в оренду земельній ділянці знаходиться нерухоме майно - комплекс відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який належить відповідачу на праві власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23 грудня 2011 року, зареєстроване КП Київської обласної ради «Броварське міжміське БТІ» згідно витягу про державну реєстрацію прав № 32646238 від 23 грудня 2011 року, реєстраційний номер 5636462, номер запису: 486 р. в книзі 2 р. Своїм листом відповідач повідомив орендодавця Зазимську сільську раду Броварського району Київської області від 13 червня 2019 року за № 19249/9/10-36-52 про наявність заборгованості позивача, у тому числі за період нарахування штрафу відповідачем з 23 червня 2016 року по 23 лютого 2017 року на загальну суму 320 000,00 грн. Позивачем було повністю сплачено орендну плату за Договором оренди землі. Так, згідно банківської квитанції № 4795240 від 11 липня 2019 року було сплачено орендної плати на суму 90 000, 00 грн., згідно квитанції № 479 8147 від 12 липня 2019 року оплата на суму 30 000, 00 грн., згідно квитанції № 45538244 від 22 жовтня 2019 року оплата на суму 500,00 грн., згідно квитанції № 5033529 від 22 жовтня 2019 року оплата на суму 50 000,00 грн., згідно квитанції № 4789091 від 09 липня 2019 року оплата на суму 149 000,00 грн. Загальна сума платежу в 2019 році становила 319 500,00 грн. (триста дев`ятнадцять тисяч п`ятсот грн 00 копійок) Згідно квитанцій за 2020 рік позивачем було сплачено 1 820 137,00 грн. (один мільйон вісімсот двадцять тисяч сто тридцять сім грн) Пунктом 8 Договору оренди землі визначено строк оренди-на 49 років. Пунктом 11 цього Договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься протягом 60-ти днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення. Пунктом 14 Договору оренди встановлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, сума заборгованості вважається податковим боргом і стягується з нарахуванням пені, що нараховується на суму податкового боргу (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його погашення, залежно від того, яка з велични таких ставок є більшою , за кожний день прострочення у його сплати. 17 червня 2012 року, згідно Акту приймання-передачі, орендована земельна ділянка була передана позивачу. 03 березня 2020 року за результатом камеральної перевірки Броварське управління Головного управління ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0028645205, яким ОСОБА_1 було нараховано та зобов`язано сплатити штраф на підставі статей 122, 126 за затримку сплати грошового зобов`язання у сумі 1 120 722,20 грн у розмірі 20 % від цієї суми, що становить 244 144,44 грн. Оспорюване податкове повідомлення-рішення позивач отримав поштовою кореспонденцією 11 березня 2010 року, що підтверджується доданими копіями поштового конверту та відстеження Укрпошти. Не згода позивача з вказаним рішенням стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до положень пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані: - подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; - сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Відповідно до підпункту 14.1.74 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами. Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Згідно із статтею 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Згідно із пунктом 285.1 статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю (земельного податку) є календарний рік. У статті 270 Податкового кодексу зазначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.? Згідно з пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. Відповідно до пункту 286.3 статті 286 Податкового кодексу України платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України вбачається, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітнього) місяця. Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Пунктом 288.2 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Згідно з пунктом 288.3 статті 288 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Згідно приписів пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу, зокрема: - не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; - не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки; - не може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у пп. 288.5.2 у разі визначення орендаря на конкурентних засадах; Згідно з пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу. Відповідно до положень статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = 1:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 %, такий індекс застосовується із значенням

115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. З матеріалів справи вбачається, що громадянка ОСОБА_1 орендує земельну ділянку відповідно до договору від 17 грудня 2012 року № 2835 за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення комплексу відпочинку «ОНТАРІО», загальною площею 21,5324 га., строк дії договору з 2012 року по 2061 рік. Відповідно до встановленого порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб сформовані податкові повідомлення - рішення форми «Ш»: - від 03 березня 2018 року № 0010195202 на суму 63 787,01 грн, рекомендоване повідомлення про вручення № 0740022315297 від 06 березня 2018 року (з поштовою відміткою: отримано особисто 10.03.2018); - від 11 листопада 2019 року № 0120675205 на суму 54 673,42 грн, рекомендоване повідомлення про вручення № 0740025947707 від 13 листопада 2019 року (з поштовою відміткою: отримано особисто 18 листопада 2019 року); - від 03 березня 2020 року № 0028645205 на суму 244 144,44 грн, рекомендоване повідомленням про вручення № 0740026697259, реєстр рекомендованих листів від 10 березня 2020 року; лист «УКРПОШТИ» від 20 травня 2020 року про вручення платнику особисто 11 березня 2020 року. З матеріалів справи вбачається, що листи в свою чергу направлялися на адресу: АДРЕСА_2 . Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків Податкове повідомлення - рішення, у зв`язку з незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення - рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомлені про вручення із значенням причин невручення. Згідно приписів статті 289 Податкового кодексу України вбачається, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель населених пунктів та інших земель, за станом на 1 січня поточного року. Відповідно даних Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять - 2014 рік - 1,249; - 2015 рік -1,433; - 2016 рік -1.06; - 2017- 2019 роки - 1,0. Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України від 11.05.03 № 1378-ІУ «Про оцінку земель» (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 1378-ІУ). Відповідно до статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. З матеріалів справи вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки позивача була проведена 14 листопада 2012 року, згідно договору оренди від 17 грудня 2012 року, та становить 5 090 259,36 грн. Орендна плата у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки, обчислюється розмір орендної плати з урахуванням індексації. Таким чином, виходячи з вищевказаного та як вбачається з матеріалів справи, позивачу було сформовані податкові повідомлення - рішення: - 2016 рік № 77705-1303 від 08 червня 2016 року на суму 367 420,59 грн. Рекомендоване повідомлення про вручення № 0740018248291 від 14 червня 2016 року, причина невручення - за закінченням терміну зберігання; - 2017 рік № 10885918-1303 від 06 вересня 2017 року на суму 367 420,59 грн. Рекомендоване повідомлення про вручення № 0740021380087 від 09 жовтня 2017 року, причина невручення - за закінченням терміну зберігання; - 2018 рік № 144439-5202-1006 від 27 березня 2018 року на суму 367 420,59 грн. Рекомендоване повідомлення про вручення № 0740022409160 від 21 березня 2018 року, з поштовою відміткою: отримано особисто 27 березня 2018 року; - 2019 рік № 155998-5202-1006 від 27 лютого 2019 року на суму 367 420,59грн. Рекомендоване повідомлення про вручення № 0740023918602 від 25 лютого 2019 року, з поштовою відміткою: отримано особисто 27 лютого 2019 року; Статтею 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 статті 126 Податкового кодексу України) протягом строків, визначених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання, вважається податковим боргом. У разі порушення платником податків строку сплати до бюджету узгодженого грошового зобов`язання, передбаченого абзацом 2 підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 Податкового кодексу України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми такого грошового зобов`язання. Відповідальність платника передбачена пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, а саме у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу: - тягне за собою накладання на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування: - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Підпунктом 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності та наявність того факту, що за позивачем обліковується податковий борг за зобов`язання сплати орендної плати з юридичних осіб, колегія суддів приходить до висновку, що Головне управління ДПС у Київській області мала всі законодавчо визначені повноваження та підстави для прийняття відносно позивача податкового повідомлення-рішення від 03 березня 2020 року № 0028645205. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Окрім зазначеного, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Абрасімової Оксани Василівни - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль