Постанова 4851 № 520/9133/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2020 р.Справа № 520/9133/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., м. Харків по справі № 520/9133/19 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA 805180/2019/000173/2 від 24.06.2019 щодо митної декларації № UA 805180.2019.017788 від 24.06.2019. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивачем було представлено до митного оформлення автомобіль Skoda, модель Octavia, митну вартість якого було визначено на рівні 1500,00 євро. Однак, відповідачем було прийнято рішення від 24.06.2019 № UA805180/2019/017788, яким збільшено митну вартість ввезеного позивачем автомобіля до 4377,00 євро. Вказує, що позивачем було надано до митного оформлення всі необхідні документи, які повністю підтверджують заявлену митну вартість (рахунок-фактуру, акт митного огляду, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, довіреність, квитанцію, сертифікат відповідності, довідку програмного комплексу SCHWACKE). З огляду на викладене, вважає вказане рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки сума митної вартості, заявлена позивачем у декларації, є обґрунтованою. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 по справі № 520/9133/19 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Сумської митниці ДФС (м. Суми, вул. Ю. Вєтрова, 24) про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товару №UA805180/2019/000173/2 від 24.06.2019 щодо митної декларації №UA805180/2019/017788 від 24.06.2019. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39420037) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 по справі № 520/9133/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги пояснив, що після направлення декларантом електронної митної декларації від 24.06.2019, відбулось спрацювання системи управління ризиками за кодом 105-2, відповідно до якого працівникам митниці рекомендовано здійснити перевірку правильності визначення декларантом митної вартості, звернути увагу на вартість ідентичних або подібних товарів, провести перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів. Зазначено, що вказана у митній декларації вартість транспортного засобу 1500 євро, є значно меншою від цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел по конкретному ідентифікаційному номеру та становить 4376 євро. Крім того, декларантом не було надано документів для підтвердження факту оплати заявленої вартості автомобіля та вартості його транспортування. У зв`язку з викладеним, інспектором з митного оформлення було направлено позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів відповідно до ст. 53 МК України на підтвердження ціни, що сплачена за автомобіль. Після чого, враховуючи неподання декларантом запитуваних документів, у зв`язку з неможливістю митного оформлення товару за основним методом, відповідачем, згідно з ч.1 ст. 55 МК України, прийнято рішення про коригування митної вартості товару за другорядним методом. Вважає, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови у прийнятті митної декларації винесені правомірно. Представник позивача в надісланому до суду письмовому відзиві просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вказує, що відповідачем не зазначено, в чому саме полягає недостатнє підтвердження заявленої митної вартості, між якими саме документами, доданими до декларації, виявлено розбіжності. Вважає, що факт спрацювання системи управління ризиками сам по собі не є підставою для коригування заявленої митної вартості, а є лише рекомендацією митному органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції. Крім того, відповідач, застосовуючи метод визначення митної вартості автомобіля за ціною договору щодо ідентичних товарів, використав ціну на автомобіль, який не є ідентичним товаром в розумінні ст. 59 Митного кодексу України, оскільки має вдвічі менший пробіг порівняно із автомобілем, ввезеним позивачкою, та модельний рік випуску якого є 2007, в той час, як модельний рік випуску автомобіля позивачки - 2006. Враховуючи викладене, зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність відповідачем наявності визначених законом підстав для проведення коригування митної вартості автомобіля, заявленої декларантом у митній декларації, та правомірності винесення ним рішення про коригування митної вартості. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 по справі № 520/9133/19 замінено відповідача по справі № 520/9133/19 - Сумську митницю ДФС на правонаступника - Слобожанську митницю Держмитслужби. Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на наведену норму, беручи до уваги, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представників сторін. Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що декларантом позивача 24.06.2019 Сумській митниці ДФС була подана електронна митна декларація №UА805180/2019/017788 (а.с. 20), в якій заявлено до митного оформлення легковий автомобіль, що був у використанні, марки Skoda, модель Octavia; ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_2 ; календарний рік виготовлення 2006; модельний рік виготовлення 2006; тип двигуна бензиновий; робочий об`єм циліндрів двигуна: 1595 см3, потужність двигуна: 75 кВт; тип кузова: універсал; колір: сірий; кількість місць сидіння, включно з місцем водія 5; призначеного для перевезення пасажирів по дорогах загального користування. Згідно з митною декларацією митна вартість визначена в сумі 1500,00 євро. До декларації митної вартості були додані: рахунок-фактура від 14.06.2019, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UА205010/2019/319711 від 17.06.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 29.03.2016, довіреність ННЕ914080 від 10.06.2019, квитанція №2119827 від 14.06.2019, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №11А.013.03991-19 від 18.06.2019, паспортний документ позивача серії НОМЕР_4 від 03.07.2006, звіт про оцінку транспортного засобу SCHWACKE від 24.06.2019 (а.с. 27, 47-53). 24.06.2019 відповідачем на адресу декларанта була направлена електронна вимога про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують вартість транспортного засобу, зазначену в касових або товарних чеках, ярликах інших банківських платіжних документах, які містять відомості щодо вартості таких транспортних засобів (а.с.235). З посиланням на недостатнє документальне підтвердження заявленої митної вартості, ненадання документів, що підтверджували б оплату придбаного транспортного засобу (банківських платіжних доручень, чеків з можливістю ідентифікації товару), довідки про транспортні витрати, Сумською митницею ДФС 24.06.2019 прийнято рішення №UА805180/2019/000 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким митна вартість ввезеного позивачем автомобіля визначена в сумі 4377,00 євро. Підставою для визначення такої митної вартості відповідач зазначив цінову інформацію, наявну в митного органу по даному транспортному засобу за конкретним ідентифікаційним номером (VIN) та цінову інформацію, наявну в ЄАІС ДФС МД від 19.04.2019 № UА901010/2019/005727. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, 24.06.2019 Сумською митницею ДФС була видана картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 805180/2019/00399 (а.с. 24). Не погодившись із рішенням Харківської митниці ДФС №UА805180/2019/000 від 24.06.2019 про коригування митної вартості, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом про визнання його протиправним та скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності визначених законом підстав для проведення коригування митної вартості автомобіля та правомірності винесення ним рішення про коригування митної вартості. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Статтею 246 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України). Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України). На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування. Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно зі ст. 55 Митного кодексу України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16. Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа №21-498а15). Відповідно до оскаржуваного рішення від 24.06.2019, причиною для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування зазначено, що використані декларантом відомості не є достатньо підтвердженими документально. Судом апеляційної інстанції встановлено, що фактично підставою для коригування митної вартості слугувала не розбіжність між відомостями документів, наданих до митного оформлення, а те, що задекларована митна вартість ввезеного позивачем автомобіля була нижчою, ніж вартість цього автомобіля за VIN-кодом НОМЕР_2 за наявною у відповідача ціновою інформацією із зовнішніх джерел - 4376 євро, у зв`язку з чим спрацював профіль ризику АСАУР. Відповідно до ч.4 ст. 337 МК України контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Згідно з ч.1 ст. 320 МК України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Аналізуючи наведені норми, слід дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак, самі по собі не є підставою для коригування митної вартості. Крім того, в апеляційній скарзі відповідачем також зазначено, що причиною коригування митної вартості було, зокрема, ненадання позивачем платіжних документів про сплату вартості автомобіля, а також документів щодо вартості перевезення оцінюваного товару. У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 зобов`язано відповідача надати до суду копії рахунку-фактури від 14.06.2019, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 29.03.2016, квитанції від 14.06.2019, а також звіту про оцінку транспортного засобу SCHWACKE від 24.06.2019, які викладені українською мовою, та повідомити, чи надавались ці документи до митного оформлення в перекладі на українську мову; копію електронного повідомлення, направленого на адресу декларанта в рамках митного оформлення автомобіля, ввезеного ОСОБА_1 ; митної декларації № UА901010/2019/005727 від 19.04.2019, на підставі якої визначено митну вартість автомобіля позивача. На виконання вказаної ухвали, 07.02.2020 відповідачем надано до суду заяву, до якої додано копію електронного повідомлення, направленого на адресу декларанта та копію митної декларації № UА901010/2019/005727 від 19.04.2019, на підставі якої скориговано митну вартість автомобіля позивача. Разом з цим, в заяві відповідач зазначив, що копії рахунку-фактури від 14.06.2019, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 29.03.2016, та звіту про оцінку транспортного засобу SCHWACKE від 24.06.2019 подавались декларантом до митного оформлення лише на іноземній мові. Переклад зазначених документів на українську мову декларантом позивача не здійснювався, а тому і відсутній у митниці. При цьому, відповідач послався на ст. 254 МК України, відповідно до якої документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. З викладеного вбачається, що митниця, після отримання від декларанта усіх документів, наданих ним разом із митною декларацією, серед яких і документи викладені німецькою, зокрема рахунок-фактура від 14.06.2019, та після їх перевірки, відповідно до вимог ст.54 МК України, не витребувала у декларанта перекладу українською мовою таких документів, в яких, зокрема, зазначено сплачену позивачем вартість за автомобіль у розмірі 1500 євро, що свідчить про достатність в наданих декларантом документах інформації, необхідної для визначення митної вартості автомобіля. Крім того, слід зазначити, що 12.02.2020 від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначає, що в договорі (рахунку) від 14.06.2019 року, викладеному німецькою мовою, який було подано разом із митною декларацією, в перекладі з німецької мови зазначено - «продавець підтверджує отримання купівельної ціни в розмірі 1500 євро». У зв`язку з чим, відповідач вказує, що таким чином, в договорі від 14.06.2019 зазначено, що оплату за транспортний засіб здійснено покупцем повністю. Однак, при цьому приходить до висновку, що оскільки на момент вивезення автомобіля із країни відправлення (Німеччини) його вартість вже була сплаченою і право власності на нього мав позивач, тому і при здійсненні декларування автомобіля разом із митною декларацією мали подаватись банківські платіжні документи, які на думку відповідача, в порушення вимог п.п. 4,5 ч.2 ст. 53 МК України декларантом надані не були. При цьому, слід зазначити, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18. Отже, наданим до митниці рахунком-фактурою від 14.06.2019 підтверджується заявлена декларантом у митній декларації митна вартість автомобіля в розмірі 1500 євро, що підтверджується, зокрема, і самим відповідачем, у наданих до суду вищевказаних письмових поясненнях, з перекладом деяких пунктів вказаного рахунку на українську. Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що у позивача були фактичні підстави для визначення митної вартості автомобіля на рівні 1500,00 євро. З приводу доводів відповідача про неподання позивачем документів про вартість перевезення автомобіля, колегія суддів вказує, що характер пошкоджень, зазначений в акті митного огляду транспортного засобу, який не унеможливлює пересування автомобіля своїм ходом, та показниками одометра : станом на дату продажу автомобіля - 354720 км на момент продажу та 356200 км - на момент митного огляду, дозволяють дійти висновку, що автомобіль пересувався своїм ходом. Отже, у відповідача не було підстав вважати заниженою митну вартість у зв`язку з неподанням документів про вартість перевезення. Крім того, слід відмітити, що у запиті від 24.06.2019 відповідачем не ставилось питання про надання до митного органу документів про вартість перевезення автомобіля, що свідчить про те, що на час подачі митної декларації ця обставина не викликала у відповідача сумніву у правильності заявленої митної вартості. З урахуванням цієї обставини, посилання в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості на відсутність документів на підтвердження вартості перевезення, які не витребувались відповідачем, є безпідставним. З огляду на наведене, висновок відповідача про недостатнє підтвердження використаних декларантом відомостей та неможливість визначення митної вартості за першим методом є таким, що не відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи, а тому у митного органу були відсутні підстави для витребування додаткових документів та коригування заявленої декларантом митної вартості. Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначену в оскаржуваному рішенні від 26.03.2019 відкориговану митну вартість визначено відповідачем за другорядним методом на підставі цінової інформації в ЄАІС ДФС МД від 19.04.2019 № UА901010/2019/005727, на рівні 4377,00 євро. Так, застосований відповідачем метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів врегульований статтею 59 Митного кодексу України, відповідно до якої у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування. З аналізу наведеної норми вбачається, що коригування митної вартості за методом, передбаченим статтею 59 МК України - за ціною ідентичних товарів - може бути проведено лише на підставі наявної інформації про вартість імпортованих товарів, митне оформлення яких вже здійснено (митна вартість прийнята митним органом), і така інформація має бути документально підтверджена. Так в оскаржуваному рішенні про коригування констатовано, що рішення про проведення перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу прийнято органом доходів і зборів на підставі результатів застосування системи управління ризиками за інформацією спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу. Разом з тим, жодної інформації спеціалізованих видань відповідачем не наведено. Водночас, митним органом не надано жодних пояснень в обґрунтування відхилення інформації зі спеціалізованого програмного комплексу SCHWACKE, наданого позивачем. При цьому, відповідно до митної декларації від 19.04.2019 № UА901010/2019/005727, на підставі якої митницею скориговано митну вартість автомобіля ввезеного позивачем, показник одометра порівнюваного автомобіля (пробіг) становить 174536 км, в той час як аналогічний показник автомобіля позивача, відповідно до акту проведення митного огляду товарів від 17.06.2019, становить - 356200 км, тобто є вдвічі більшим, що впливає на розмір коригування (зменшення) вартості автомобіля порівняно з його початковою вартістю. Крім того, слід зазначити, що відповідно до вказаної митної декларації, митна вартість автомобіля, який митницею, відповідно до ст.59 МК України, використовується як ідентичний ввезеному позивачем, становить 2700,00 євро, в той час як скоригована відповідачем вартість автомобіля позивача становить 4377,00 євро. Враховуючи викладене, інформація, наявна в митній декларації від 19.04.2019 № UА901010/2019/005727, зазначена відповідачем в оскаржуваному рішенні, не може бути використана як підстава для коригування митної вартості автомобіля за методом, передбаченим статтею 59 МК України. Також, слід зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 818/1186/17 та від 21.02.2018 № 820/17417/14. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем автомобіля за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів на рівні 4377 євро згідно з оскаржуваним рішенням №UА805180/2019/000 від 24.06.2019. У зв`язку з чим, колегія суддів зазначає, що дії відповідача щодо коригування митної вартості ввезеного позивачем автомобіля на підставі даних вищевказаної митної декларації суперечать наведеним вимогам ст. 59 МК України. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА805180/2019/000 від 24.06.2019 винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для її прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 року по справі № 520/9133/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 17.02.2020 року