Постанова 4851 № 520/8580/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 р.Справа № 520/8580/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В. , за участю секретаря судового засідання Олійник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 08.11.19 року по справі № 520/8580/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Автомобільно-транспортне підприємство "Автотранс" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільно-транспортне підприємство "Автотранс" (далі також - позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 09.08.2019 №0135145705. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільно-транспортне підприємство "Автотранс" - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 09.08.2019 №0135145705. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, буд.46, м. Харків, 61057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільно-транспортне підприємство "Автотранс" (в`їзд Вологодський-2, буд. 6, м. Харків, 61070, код ЄДРПОУ 36223817) судовий збір у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп. Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДФС у Харківській області подало апеляційну скаргу, вважаючи вказане рішення таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції невірно застосував приписи п. б п. 198.5 ст. 198, п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України. Так, на думку відповідача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що зведені податкові накладні, складені з метою нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, та податкові накладні, складені для операцій, відповідно до яких податкові накладні, які не надаються отримувачу (покупцю), звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою відповідно до статті 197 ПК України, є тотожними поняттями. Також, суд не надав оцінку посиланням відповідача на правову позицію Верховного Суду, наведену в постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 807/68/18, яка є аналогічною зі справою, яка розглядається у межах даного позовного провадження. Не врахування вказаних обставин, на думку відповідача, свідчить про формальний підхід суду першої інстанції до з`ясування фактичних обставин цієї справи, а судове рішення ґрунтується виключно на правовій позиції позивача без урахування доводів та пояснень, наданих представником відповідача. Просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільно-транспортне підприємство "Автотранс" подало до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає її доводи безпідставними, а рішення суду першої інстанції повністю законним та обґрунтованим, з підстав, наведених у судовому рішенні. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 - без змін. Сторони по справі повідомлені належним чином про дату, час та місце судового розгляду апеляційної скарги. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області здійснено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільно-транспортне підприємство "Автотранс" з питання дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за березень 2019 р., травень 2019 р., червень 2019 р., за результатами якої складено акт від 23.07.2019 №2448/2040-57-05-18/36223817. З акту перевірки вбачається, що контролюючим органом встановлено реєстрацію податкових накладних №110 від 31.03.2019, № 124 від 30.06.2019, №117 від 31.05.2019 несвоєчасно, з порушенням граничного строку, на підставі чого позивачу нараховано штрафні санкції у порядку, визначеному ст.120-1 ПК України. Позивачем подано заперечення на акт камеральної перевірки №95 від 07.08.2019, за результатом розгляду яких відповідачем на адресу платника податків надіслано відповідь №39400/10/20-40-57-05-26 від 08.08.2019, відповідно до якої висновки акту перевірки залишено без змін. На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 09.08.2019 №0135145705, яким позивачу нараховано штрафні санкції у сумі 536201,62 грн. Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з такого. Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу україни (далі - ПК України), платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Нормами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: - для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; - для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. - для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних (абз. 18 п. 201.10 ст. 201 ПК України. Абзацом 15 пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що у разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: - 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; - 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; - 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; - 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; - 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу. У разі реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до початку проведення перевірки, предметом якої є дотримання вимог цього Кодексу щодо своєчасності реєстрації таких документів в Єдиному реєстрі податкових накладних, штрафні санкції, передбачені пунктом 120 1.2 цієї статті, не застосовуються. Відповідно до п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України, відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийнятні відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цьго Кодексу. Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених у абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання, платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 120 1.1 цієї статті, не застосовуються. Таким чином, з аналізу зазначених вище норм встановлено, що складені платниками податку податкові накладні, підлягають реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних в установлені законодавством терміни, за порушення яких передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій. При цьому, зі змісту положень ст.201 та п.120-1.1 ст. 120-1 ПК України вбачається, що обов`язок щодо здійснення відповідної реєстрації покладається на платника податків як відносно податкових накладних, що надаються покупцю, так і податкових накладних, які не надаються покупцю. В той же час, порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої п.120-1.1 ст. 120-1 ПК України, необхідна наявність водночас двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю); податкова накладна повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 04.09.2018 року у справі № 816/1488/17, від 11.12.2018 у справі №807/68/18 (на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі), від 11.12.2018 у справі №820/2298/18, від 07.02.2019 у справі №808/3250/17, які в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу). Згідно з пп. 197.1.8 п. 197.1 ПК України, звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку. Пунктом 11 Порядку № 1307 визначено, що у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися: 1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування; 2) в операціях, звільнених від оподаткування; 3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; 4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду. У разі складання зведеної податкової накладної у графі "Зведена податкова накладна" зазначається код ознаки: 1 - у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України; 2 - у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України; 3 - у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 15 цього Порядку; 4 - у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 19 цього Порядку. У зведених податкових накладних, у яких зазначено код ознаки 1 або 2, у графі "Отримувач (покупець)" платник податку зазначає власне найменування, у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "600000000000", рядок "Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта" не заповнюється, а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності). Згідно з п. 16 Порядку № 1307, у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, у графі 2 платником зазначаються дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника податку при постачанні йому товарів/послуг, необоротних активів, за якими він визначає податкові зобов`язання відповідно до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України. Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "АТП "Автотранс" здійснювалась реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних, що складені за спеціальною процедурою, передбаченою п. 11 Порядку, у верхній лівій частині яких зазначено, що не підлягають наданню отримувачу (покупцю), тип причини "09" - складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість. Відповідачем не надано спростування правової позиції позивача щодо відсутності норми, яка б передбачала окрему реєстрацію податкових накладних, які включені до складу зведеної, а також застосування штрафних санкцій за складовими даними, що містяться у зведеній податковій накладній. Також, відповідачем не спростований той факт, що зазначені зведені податкові накладні прийняті до реєстрації без зауважень щодо їх оформлення та змісту. Відповідно до статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Таким чином, для можливості накладення штрафних санкції на позивача, які передбачені статтею 120-1 Податкового кодексу України, обов`язковим є встановлення вчинення ним податкового правопорушення, як це зазначено у статті 109 Податкового кодексу України. Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права, а саме ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У п.п. 42-44 Рішення від 07.07.2011 у справі Серков проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що національне законодавство має відповідати вимозі якості закону, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні. Якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків платників податків і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Порушення ст.1 Протоколу мало місце, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку. З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що оскільки законодавцем не визначено обов`язку окремої реєстрації податкових накладних, включених до складу зведеної податкової накладної, за операціями, що підлягають оподаткуванню та які звільнені від оподаткування (оподатковуються за нульовою ставкою), до спірних правовідносин підлягає застосуванню правова позиція на користь платника податків, а саме, у межах спірних правовідносин позивач звільнений від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1,1 статті 120-1 Податкового кодексу України, оскільки у зведених податкових накладних наявні дві обов`язкові складові: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, складові зведених податкових накладних складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Таким чином, висновки податкового органу є протиправними, з огляду на те, що позивач за спірними податковими накладними звільняється від відповідальності, передбаченої п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, а отже податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 09.08.2019 №0135145705 підлягає скасуванню. Вищезазначена позиція про те, що для звільнення від відповідальності, передбаченої п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою, підтверджена і правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.12.2018 року по справі № 807/68/18, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В даному випадку відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення, що оскаржується. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зміст апеляційної скарги, який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, інших обґрунтувань в апеляційній скарзі наведено не було. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 року по справі № 520/8580/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді І.С. Чалий В.В. Зеленський Повний текст постанови складено 17.02.2020 року