Постанова 4818 № 643/10968/13-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2020 року м. Харків Справа № 643/10968/13-ц Провадження № 22-ц/818/826/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кругової С.С., суддів Бровченка І.О., Пилипчук Н.П., секретаря Кучер Ю.Ю., Учасники справи : Заявник: Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович, Боржник: ОСОБА_1 , Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 7 листопада 2019 року, постановлену суддею Довготько Т.М., за поданням Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження права у виїзді за межі України ОСОБА_1 , стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»,- в с т а н о в и в : У листопада 2019 року Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. звернувся до суду з поданням, у якому просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк до виконання зобов`язань за судовим рішенням, що виконується у виконавчому провадженні №58897962. Подання мотивоване тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця знаходиться виконавчий лист (дублікат) №643/10968/13-ц, виданий 4 квітня 2019 року Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк аваль» 352483,68 долю США, що по курсу НБУ станом на 05.09.2013 складає 2817402,05 грн. Відповідно до ухвали цього ж суду від 26 вересня 2017 року стягувача у справі було замінено на ТОВ «ФК «Форінт». 15 квітня 2019 року по виконанню вищевказаного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження №58897962 в межах якого приватним виконавцем на адресу боржника було направлено відповідну постанову, направлені запити до Пенсійного фонду України, Державної фіскальної служби України, Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області, прикордонної та міграційної служб, Департаменту реєстрації ХМР, накладено арешти на кошти боржника у банках. Відтак, було встановлено, що права власності на нерухоме майно боржником не зареєстровано, згідно відомостей з банківських установ відсутні відкриті рахунки на ім`я боржника та кошти, договори про зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфу не укладались. Сам боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , при виїзді на місце доступу до квартири не надано, боржника за цією адресою не виявлено, його майновий стан перевірити неможливо. Вказує, що згідно відомостей з ГУ ДМС України в Харківській області ОСОБА_1 має паспорт громадянина України для виїзду закордон, проте, інформації щодо перетинання боржником кордону з моменту видачі документу немає. Вважає, що існує можливість перетинання кордону з метою невиконання рішення. Також зазначає, що боржник зареєстрований як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (нотаріус) і має дохід від неї, що не виключає про можливість виконання рішення суду. Також, обізнаність божника про наявність вищевказаного відкритого виконавчого провадження свідчить часткова добровільна оплата (лише по 1000 грн. щомісячно), що здійснюється шляхом перерахування на належний рахунок приватного виконавця з призначенням платежу: сплата боргу за ВП №58897962. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 7 листопада 2019 року в задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що матеріали справи не містять даних щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язання, відтак, подання є передчасним. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції 3 грудня 2019 року Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу скасувати та задовольнити подання у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає обставини справи, викладені у поданні, та вказує, що ним було вжито низку виконавчих дій спрямованих на виконання відповідного судового рішення. Посилається на положення Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) та стверджує, що звернення з вказаним подання є правом виконавця, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч.5 ст.19 Закону, тобто, ухиленням є будь-які свідомі умисні діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають бідь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Вказує, що суд не надав жодної оцінки аргументам щодо здійснення боржником часткових оплат, як доказу обізнаності про наявність виконавчого провадження, однак, він показово сплачує надто малі суми грошових коштів з огляду на значну суму заборгованості, що свідчить про його ухилення від виконання зобов`язань. У відзиві на апеляційну скаргу представник боржника просить залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін, оскільки наявність у боржника невиконаних зобов`язань за рішенням суду не є підставою для обмеження його права на виїзд за межі України, адже необхідною умовою для застосування такого обмеження є навмисне свідоме невиконання боржником рішення суду. Зазначає, що боржник ОСОБА_1 отримує дохід, який згідно податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 календарний рік становив 54000,62 грн., тим паче, боржник систематично добровільно погашає свій борг у виконавчому провадженні в межах своїх можливостей у розмірі 1000 грн., що не може свідчити на ухилення від виконання своїх обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга (не) підлягає (частковому) задоволенню з огляду на таке. Судовим розглядом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. знаходиться виконавче провадження № 58897962 з примусового виконання виконавчого листа №643/10968/13, виданого 4 квітня 2019 року Московським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 352483,68 доларів США, по курсу НБУ станом на 05.09.2013 року складає 2817402,05 грн. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 26.09.2017року, залишеного без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 25.09.2018року, було змінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ « Фінансова компанія «Форінт». Постановами приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. від 15 квітня 2019 р. відкрито виконавче провадження та накладено арешт на все майно ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 3099142,05 грн. Постанова про відкриття виконавчого провадження, була направлена боржнику та стягувачу. Приватним виконавцем у ході виконавчого провадження було вжито заходи щодо пошуку майна боржника та інші виконавчі дії. Відповідно до відповіді ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (нотаріус) і має дохід від неї, зокрема, згідно декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік сума чистого оподаткованого доходу становила 54000, 62 грн. Згідно акту приватного виконавця від 18 жовтня 2019 року ним здійснено виїзд за адресою місця зареєстрованого проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , проте, доступу до квартири не надано, боржника не виявлено, майновий стан перевірити неможливо. Згідно відомостей з Регіонального сервісного центру МВС України в Харківській області за ОСОБА_1 транспортні засоби не зареєстровані. Зі змісту відповідей ряду банків приватному виконавцю було повідомлено, що постанова від 16 квітня 2019 року про арешт коштів боржника не може бути виконана, оскільки він не є клієнтом банків та коштів там не має. Відповідно до відповіді ГУ ДМС у Харківській області ОСОБА_1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Відповідно до відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації відомостей про перетинання боржником ОСОБА_1 в період з 4 квітня 2019 року кордону в базі даних не виявлено. Згідно виписок по рахунку № НОМЕР_1 за період з травня по жовтень 2019 року від ОСОБА_1 надходили грошові кошти у розмірі 1000 грн. з призначенням платежу «сплата боргу за ВП №58897962», що не заперечувалось і самими сторонами. Відповідно до статті 33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 рокурегулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Пунктом 2 ст. 6 цього Законупередбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов`язань, але лише до моменту виконання зобов`язань, або забезпечення заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Згідно п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язання за рішенням. Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, викладених у Листі від 01.02.2013 року, "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону N 3857-XIIта у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону N 606-XIV, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Такі права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті. Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. За змістом п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Із змісту цього пункту вбачається, що ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Проте особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Відповідно до положення частини 2 статті 12 ЦПКнаявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв`язання спорів у цій сфері визначаються Законом України від 21 січня 1994 року № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі - Закон № 3857-XII). Даним Законом встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасового обмеження громадян України у праві виїзду за кордон. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3857-XIIгромадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну. Згідно з пунктом п`ятим частини першої статті 6 Закону № 3857-XIIгромадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов`язань. Як випливає з аналізу наведених положень закону підставою обмеження особи у праві виїзду за межі України є не лише наявність невиконаних зобов`язань, покладених на фізичну особу судовим рішенням, а винна поведінка боржника, яка полягає в ухиленні останнього від виконання таких зобов`язань. Таким чином, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. Згідно ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку , запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Аналізуючи наведені норми законодавства, колегія суддів вважає, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Відповідно до статті 441 ЦПК Українитимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Аналізуючи положення статті 441 ЦПК Україниу взаємозв`язку з положеннями статті 6 Закону № 3857-XIIта положеннями Закону № 1404-VIII, слід дійти висновку, що підставою для встановлення особі тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є встановлення судом, який розглядає подання державного виконавця, факту умисного ухилення боржника від виконання своїх майнових зобов`язань перед стягувачем. Тобто, якщо боржник, який має можливість, свідомо ухиляється від покладеного на нього судом обов`язку. Разом з тим, наявні в матеріалах справи документи, не вказують на умисне ухилення ОСОБА_1 від виконання покладених на нього обов`язків судовим рішенням, а навпаки, боржник не ухиляється від виконання рішення шляхом щомісячного переказу коштів на погашення заборгованості приватному виконавцю. Доводи щодо розміру щомісячних платежів, які приватний виконавець вважає замалими, є неправомірними та не узгоджуються з положеннями чинного законодавства, беручи до уваги те, що виконавцем надано ряд документів про відсутність іншого джерела доходу у боржника, майна тощо. Наведені державним виконавцем обставини у сукупності об`єктивно не свідчать про факт ухилення боржника від виконання рішення суду, що є підставою для відмови у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання останнім зобов`язань, покладених на нього судовими рішеннями. Частиною першою статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і є підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича залишити без задоволення. Ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 7 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду, у випадках передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий С.С. Кругова Судді І.О. Бровченко Н.П. Пилипчук повний текст постанови складено 14 лютого 2020 року