Постанова 4803 № 210/4238/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3255/20 Справа № 210/4238/19 Суддя у 1-й інстанції - Ступак С. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 року м.Кривий Ріг Справа № 210/4238/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання - Євтодій К.С. сторони: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв Ігор Григорович, та відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2019 року, яке ухвалене суддею Ступаком С.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 05 грудня 2019 року, - В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю члена сім`ї. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 28 січня 1983 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . 13 березня 1987 року з ОСОБА_2 , під час його роботи на шахті ім. Артема Рудоуправління іменні Кірова ВО «Кривбасруда», стався нещасний випадок, про що був складений Акт про нещасний випадок на виробництві від 23 березня 1987 року. Внаслідок отриманої травми ОСОБА_2 визнаний інвалідом І групи та йому встановлено втрату професійної працездатності в ступені 100 %, у зв`язку з чим Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі ОСОБА_2 виплачувались страхові виплати. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Відповідно до довідки МСЕК про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом від 18.01.2012 року, смерть ОСОБА_2 пов`язана з трудовим каліцтвом. Позивачка зазначає, що вона як дружина ОСОБА_2 , після травмування чоловіка на виробництві, здійснювала догляд за ним, оскільки відповідно до рекомендації МСЕК він потребував постійного стороннього та медичного догляду, у зв`язку з чим, позивачка була позбавлена можливості працювати, реалізувати себе за професією, отримувати заробітну плату. У зв`язку з травмуванням чоловіка, подружжя не мало дітей, а родичів на території України у подружжя не було, а тому, після смерті ОСОБА_2 , позивачка залишилася сама та веде замкнутий спосіб життя, переносячи щоденні переживання через смерть єдиної близької людини. Посилаючись на викладене, позивачка просила суд стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступника шахти ім. Артема Рудоуправління іменні Кірова ВО «Кривбасруда», на її користь 384 200,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, ОСОБА_2 , причинний зв`язок смерті якого пов`язано з трудовим каліцтвом. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 180 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»на користь держави судові витрати у розмірі 1 800,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв І.Г. просить рішення суду змінити, збільшивши суму грошового відшкодування моральної шкоди до 384 200,00 грн., оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивачки та принципу розумності, виваженості і справедливості. Позивачка зазначає, що судом не враховано всі фактичні обставини справи, в тому числі, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у її життєвих стосунках, обсягу страждань, а також характер немайнових втрат, які тривають до теперішнього часу й триватимуть надалі, можливість відновлення яких виключена, враховуючи, що встановити ціну людського життя неможливо. Втрата чоловіка є втратою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивачки будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість. Смерть чоловіка призвела до того, що вона зазнала сильного нервового потрясіння, вона втратила близьку для неї людину, за життя в неї з чоловіком були тісні сімейні відносини, вони відчували взаємні почуття любові та поваги один до одного. . Також, позивачка зазначила, що судом не було враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №210/5258/16-ц (постанова від 05.12.2018 року), в якій колегія суддів дійшла висновку, що виваженим та справедливим буде стягнення з відповідача на відшкодування моральної шкоди у сумі 275 000,00 грн. за умови, що позивачем втрачено 100% працездатності. Відзив на апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв І.Г., не подано. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, відповідач зазначає, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником шахти ім. Артема Рудоуправління іменні Кірова ВО «Кривбасруда», де стався нещасний випадок з чоловіком позивачки, який призвів до втрати ним працездатності та подальшої смерті, а тому відповідач не несе обов`язку з відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що судовими рішеннями судів різних інстанції вже було встановлено відсутність у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» обов`язку з відшкодування моральної шкоди, заподіяної Державним підприємством «Рудоуправління імені Кірова», оскільки останнім не було передано своїх прав та обов`язків до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», що не потребує доказуванню на підставі п. 4 ст. 82 ЦПК України. Також, відповідач зауважує на тому, що відповідно до Постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2011 року Державне підприємство «Рудоуправління імені Кірова» ліквідовано без правонаступників. При цьому, відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо переходу до нього обов`язку відшкодувати моральну шкоду, у зв`язку переданням на баланс ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» шахти ім. Артема Рудоуправління іменні Кірова ВО «Кривбасруда», оскільки було передано виключно деяке майно, а питання правонаступництва не вирішувалося. Відзив на апеляційну скаргу відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Гузєва І.Г., який підтримав доводи апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1 та просив її задовольнити, залишивши без задоволення апеляційну скаргу відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», представника відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - адвоката Ботвінка О.А., який підтримав апеляційну скаргу відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та просив її задовольнити, залишивши без задоволення апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв І.Г., підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачка ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про укладення шлюб серії НОМЕР_1 від 28.01.1983 року (а.с.9). За життя ОСОБА_2 працював на посаді підземного бурильника шпурів на шахті ім. Артема Рудоуправління іменні Кірова ВО «Кривбасруда». 13 березня 1987 року з ОСОБА_2 , під час його роботи на шахті ім. Артема Рудоуправління іменні Кірова ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», стався нещасний випадок, внаслідок якого останній отримав травму у вигляді компресійного перелому хребта, був визнаний інвалідом І групи та йому було встановлено 100% втрати професійної працездатності, про що був складений Акт про нещасний випадок на виробництві від 23 березня 1987 року (а.с.14-18). 16 липня 1987 року позивачка ОСОБА_1 була звільнена із посади сторожа Профілакторію Криворізького турбінного заводу «Восход» за ст. 38 КЗпП України, по догляду за інвалідом першої групи (а.с. 48). Згідно Свідоцтва про смерть, виданого повторно Покровським районним у місті Кривому Розі Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 21 червня 2018 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10). Відповідно до Довідки МСЕК про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом серії НОМЕР_2 від 18.01.2012 року, смерть ОСОБА_2 пов`язана з трудовим каліцтвом від 13.03.1987 року (а.с.12-13). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обов`язок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції виходив із того, що смерть ОСОБА_2 пов`язана з травмуванням останнього 13.03.1987 року, під час його роботи на шахті ім. Артема Рудоуправління іменні Кірова ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»,тому його дружині - позивачці у справі ОСОБА_1 має бути відшкодовано моральну шкоду, пов`язану із втратою близької людини. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення з відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь позивачки ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини. Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, згідно ч.2 ст.1168 ЦК України. Якщо події, які породили цивільне право на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце після 1 січня 2004 року, тобто після набрання чинності ЦК України, то вони підлягають розгляду згідно з положеннями статей 1167,1168 ЦК України. Таким чином, за умови коли професійне захворювання або трудове каліцтво було встановлене до 01 січня 2004 року (набрання чинності ЦК України), а смерть фізичної особи настала після зазначеної дати, при наявності причинного зв`язку з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом, до правовідносин про відшкодування моральної шкоди членам сім`ї померлого підлягають застосуванню положення статті 1168 ЦК України. За таких обставин, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивачки ОСОБА_1 саме з моменту смерті її чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто вже після 1 січня 2004 року - дати набрання чинності ЦК України, в тому числі і норми встановленої частиною 2 статті 1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди завданої смертю фізичної особи членам її сім`ї, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог. При цьому, право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст.43 Конституції України. Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві. Відповідно до Довідки МСЕК про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом серії НОМЕР_2 від 18.01.2012 року, смерть ОСОБА_2 пов`язана з трудовим каліцтвом від 13.03.1987 року (а.с.12-13). Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). З огляду на вищезазначене та враховуючи, що ОСОБА_2 отримав трудове каліцтво у зв`язку з незабезпеченням йому відповідачем безпечних умов праці, колегія суддів погоджуються з правильним висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачці - дружині померлого. Доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про те, що останнє не є правонаступником шахти ім. Артема Рудоуправління іменні Кірова ВО «Кривбасруда», де стався нещасний випадок з чоловіком позивачки, адже, відповідно до Постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2011 року Державне підприємство «Рудоуправління імені Кірова» ліквідовано без правонаступників, колегією суддів відхиляються з огляду на наступні обставини, які встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції. Так, у 1989 році Рудоуправління ім. Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою - Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України. Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22.02.1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром. 28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне рудоуправління імені Кірова. 30.03.2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30.03.2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов`язки щодо розгляду питань, пов`язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат. Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19.04.2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01.04.2001 року. П.п 3.1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова станом на 01.05.2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Відповідно до Додатку № 1 до Наказу № 165 від 19.04.2001 року «Укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»», шахта ім. Артема, на якій працював чоловік позивачки ОСОБА_2 на момент отримання ним тукового каліцтва, відійшла до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Згідно ст.37 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов`язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов`язки) переходять до останньої. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону СРСР «Про державне підприємство (об`єднання)» (в редакції, що діяла станом на 09.01.1990 року) об`єднання, незалежно від територіального розташування структурних одиниць і самостійних підприємств, що входять до його складу, функціонує як єдиний виробничо-господарський комплекс, забезпечує органічне поєднання інтересів розвитку галузей і територій. Воно здійснює свою діяльність на основі єдиного плану і балансу. Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», що відповідачем не заперечується, являється також правонаступником шахті ім. Артема Рудоуправління імені Кірова ВО «Кривбасруда». Постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2011 року, якою Державне підприємство «Рудоуправління імені Кірова» ліквідовано без правонаступників, для вирішення даного спору правового значення не має, з вищенаведених підстав. Більше того, згідно ст.466 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, яка регулювала правовідносини в сфері відшкодування шкоди завданої каліцтвом на виробництві в період створення Рудоуправління ім. Кірова ВО «Кривбасруда», в разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних платежів, належних з неї в зв`язку з заподіянням каліцтва покладається на правонаступників. Відповідно до п. 32 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків затверджених Постановою КМУ від 23 червня 1993 р. N 472 (яка регулювала правовідносини в сфері відшкодування шкоди завданої каліцтвом на виробництві в період з 1993 року по 2001 рік), при ліквідації або реорганізації підприємства відшкодування шкоди, компенсація всіх видів витрат проводиться правонаступником. Згідно Акту №1134 від 25.02.2002 року прийняття-передачі особових справ потерпілих на виробництві особову справу ОСОБА_2 передано до Криворізького відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України саме Шахтоуправлінням по підземному видобутку руди Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» (а.с.39-41), що підтверджує те, що відповідач є правонаступником шахти Артема Рудоуправління імені Кірова у відносинах із чоловіком позивачки, пов`язаних з втратою останнім професійної працездатності, а тому має відшкодовувати моральну шкоду, завдану членам сім`ї останнього у зв`язку з цього смертю. З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачці. Судом першої інстанції встановлений й причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача - втрата життєвих зв`язків позивачами з рідною людиною. Факт заподіяння моральної шкоди позивачеві у зв`язку з втратою близької людини встановлений в судовому засіданні. Зокрема, позивачка ОСОБА_1 , у зв`язку із втратою чоловіка, який був для неї єдиною близькою людиною, переживає душевні та психологічні страждання, що тягне за собою порушення її нормальних життєвих зв`язків та докладення з її боку додаткових зусиль для організації свого життя. Разом з тим, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги позивачки щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на її користь та вважає, що він визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Так, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 12 грудня 2019 року Верховний Суд у справі № 227/1240/17 (провадження № 61-28847св18) прийняла постанову, у якій, за аналогічних обставин, врахувавши ступінь фізичних і моральних страждань позивачки, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, істотність вимушених змін у її житті, а також з урахуванням конкретних обставин у справі, і наслідків, що наступили, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, дійшов до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, підлягає 300 000,00 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які вона пережила та переносить. 29 листопада 2019 року Верховний Суд у справі № 213/4098/18 (провадження № 61-14398св19) прийняла постанову, у якій констатував, що встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Прийнявши до уваги обставини загибелі батька позивачки на виробництві, взявши до уваги характер і тривалість моральних страждань позивачки, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, яка назавжди втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн. Отже, з урахування того, що чоловік позивачки ОСОБА_2 під час виконання посадових обов`язків отримав трудове каліцтво, внаслідок якого втратив 100% професійної працездатності та за життя потребував сторонньої допомоги, яку йому надавала дружина - позивачка у справі ОСОБА_1 , яка більшу частину свого життя присвятила чоловікові, колегія суддів дійшла висновку, що смерть останнього має вагомий вплив на її ритм життя та впливає на життєві зв`язки, завдаючи моральних страждань, які є невідворотними, а тому вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити його з 1800 00,00 грн. до 200 000,00 грн., оскільки саме цей розмір відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у ситуації позивачки. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України). За правилом пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Тобто, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою вимогою. Таке розуміння способу відшкодування моральної шкоди відповідає змісту частини третьої статті 23 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Відповідно до ч.1, п.п. 1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ( в редакції на час подання позову) за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною-особою підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць на 1 січня 2019 року становив 1 921,00 грн., тобто за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір не може бути меншим 768,40 грн. та не може перевищувати 9 605,00 грн. Виходячи з розміру задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у сумі 200 000,00 грн., з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 000,00 грн., а тому колегія суддів змінює рішення суду в цій частині. Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв Ігор Григорович,- задовольнити частково. Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 грудня 2019 рокузмінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 180 000,00 гривень до 200 000 (двохсот тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 грудня 2019 року в частині розміру судового збору, стягнутого з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави змінити, збільшивши цей розмір з 1 800,00 гривень до 2 000 (двох тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 лютого 2020 року. Головуючий: Судді: