Постанова 4823 № 743/1396/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 10 лютого 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 743/1396/19 Головуючий у першій інстанції - Жовток Є. А. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/222/20 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Вінгаль В.М., суддів: Губар В.С., Кузюри Л.В., за участю секретаря судового засідання: Бивалькевич Т.В., позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , треті особи: Ріпкинська районна державна адміністрація Чернігівської області, Любецька селищна рада Ріпкинського району Чернігівської області, Друга Чернігівська державна нотаріальна контора, особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 04 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та про усунення від спадкування, треті особи: Ріпкинська районна державна адміністрація Чернігівської області, Любецька селищна рада Ріпкинського району Чернігівської області, Друга Чернігівська державна нотаріальна контора, прізвище судді: Жовток Є.А.; місце ухвалення рішення: смт. Ріпки, дата складання повного тексту рішення: 14 листопада 2019 року, УСТАНОВИВ: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила: - визнати за нею право власності на все майно і на земельні ділянки (паї) площею по 4,08 га, які залишилися після смерті її матері ОСОБА_3 та належали спадкодавцеві на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЧН № 030982, виданого 15.06.2000 року згідно рішення Мохначівської сільської ради Ріпкинського району, та свідоцтва про право на спадщину виданого державним нотаріусом Ріпкинської районної державної нотаріальної контори 02.04.2009 року на ім`я ОСОБА_3 після смерті батька - ОСОБА_4 , згідно Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЧН № 030983, виданого 15.06.2000 року на підставі рішення Мохначівської сільської ради Ріпкинського району; - усунути від спадкування ОСОБА_5 та його дружину ОСОБА_2 на все майно та на земельні ділянки, які залишилися після смерті ОСОБА_3 , площею по 4,08 га, і належали спадкодавцеві на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЧН № 030982, виданого 15.06.2000 року згідно рішення Мохначівської сільської ради Ріпкинського району, та свідоцтва про право на спадщину виданого державним нотаріусом Ріпкинської районної державної нотаріальної контори 02.04.2009 року на ім`я ОСОБА_3 , згідно Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЧН № 030983, виданого 15.06.2000 року на підставі рішення Мохначівської сільської ради Ріпкинського району після смерті батька - ОСОБА_6 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 в повному обсязі має право на спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також після брата - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , в частині успадкованого ним майна після смерті матері ОСОБА_3 . В обгрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона являється інвалідом ІІІ групи, та з жовтня 2005 року і до дня смерті матері, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснювала догляд, лікування і утримання спадкодавця за місцем свого проживання в м.Чернігові, оскільки брат позивача - ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_2 умисно ухилялися від виконання обов`язків по утриманню особи похилого віку за місцем її проживання в с.Галків Ріпкинського району, поставивши матір у скрутне матеріальне і фізичне становище. Крім того, ще за життя обох батьків ОСОБА_1 , її брат ОСОБА_5 заволодів майном спадкодавців, зокрема будівельними матеріалами, домашніми тваринами та іншим. В свою чергу позивач, являючись спадкоємцем за законом, фактично прийняла спадщину, до якої входять житловий будинок з присадибною земельною ділянкою, не переоформлені і не зареєстровані земельні ділянки. ОСОБА_1 також має право на дві земельні ділянки призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею по 4,08 га, згідно Державного акту серії ІІІ-ЧН № 030982 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.04.2009 року на Державний акт серії ІІІ-ЧН № 030983. Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 04 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати віднесені за рахунок позивача. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що суд не в повній мірі оцінив та дослідив надані докази в їх сукупності та взаємозв`язку відносно належності, допустимості і достатності. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що з жовтня 2005 року мати позивача проживала разом з нею без реєстрації, що підтверджується актом КП ЖКГ «ЖЕК-10» від 10.01.2007 року, а також можуть підтвердити свідки. При цьому, наголошує на тому, що суд дійшов хибного висновку про те, що ОСОБА_1 , відповідно до ст.1241 ЦК України, не має права на обов`язкову частку у спадщині після смерті батьків і не перебувала на утриманні матері, так як на день смерті матері ОСОБА_1 проживала разом з нею, її матір отримувала пенсію більше 1920 грн, в той час як у 2013 році пенсія ОСОБА_1 складала 834 грн. При цьому, з 1997 року по 01.10.2004 року ОСОБА_1 була встановленп III група інвалідності, з 01.10.2004 року по листопад 2005 року - II група інвалідності, а з 2005 року - III група інвалідності безстроково. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши голову судового засідання, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та невірно визначила спосіб захисту своїх невизначених та оспорюваних прав. З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції. У справі встановлено, що за життя у подружжя спадкодавців ОСОБА_6 , котрі проживали і були зареєстровані по АДРЕСА_1 , було семеро дітей - ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 та ОСОБА_13 . За життя ОСОБА_4 і ОСОБА_3 заповітів не складали та не вчиняли інших правочинів щодо розпорядження належним їм майном, в тому числі на користь будь-кого з дітей, а право власності на житловий будинок та присадибну земельну ділянку спадкодавці не реєстрували. Як слідує з пояснень сторін, на час розгляду справи судом, із дітей спадкодавців живими залишилися позивач ОСОБА_1 , її сестра ОСОБА_13 та брат ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 . Згідно довідки Мохначівської сільської ради Ріпкинського району № 417 від 24.10.2013 року, на момент відкриття спадщини після ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним була зареєстрована та упродовж 6 місяців після смерті останнього проживала дружина - ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.04.2009 року, на підставі ст.1261 ЦК України, спадкоємцем майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина спадкоємиця 1 черги ОСОБА_3 , яка складається з земельної ділянки площею 4,08 га в межах, згідно з планом розміщену на землях, що знаходиться на території с.Галків Мохначівської сільської ради Ріпинського району Чернігівської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю на праві приватної власності, згідно Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 04.11.2000 року, серії III-ЧН №030983 і акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1247. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 26.02.2007 року видавала своїй доньці ОСОБА_1 нотаріально посвідчену довіреність на право розпорядження всім належним їй майном, зі строком дії до 26.02.2012 року. Після закінчення строку дії довіреності, матір позивача не видавала ОСОБА_1 аналогічного за змістом документа. 20.11.2013 року ОСОБА_5 за реєстровим № 3943 подавав заяву про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_3 , зазначивши, що спадкодавець проживала по АДРЕСА_2 . На підставі заяви ОСОБА_5 була заведена спадкова справа №725/2013. До заяви ОСОБА_5 додав довідку житлово-експлуатаційної організації про те, що спадкодавець була зареєстрована за вказаною вище адресою з 03.04.2007 року і по день смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_2 спільно з донькою ОСОБА_1 та онуком ОСОБА_15 . Крім того, ОСОБА_5 до нотаріальної контори було надано довідку Мохначівської сільської ради №417 від 24.10.2013 року, з якої вбачається, що його батько - ОСОБА_6 був постійним жителем с. Галків та зареєстрований по АДРЕСА_1 у вказаному населеному пункті. На день смерті ОСОБА_6 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним була зареєстрована і проживала дружина - ОСОБА_3 29.11.2013 року до Першої чернігівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері звернулася позивач ОСОБА_1 , і вказана заява була приєднана до вже заведеної за заявою ОСОБА_5 спадкової справи №725/2013. ОСОБА_1 надала нотаріусу копію актового запису про смерть своєї матері ОСОБА_3 , витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян, копію свідоцтва про смерть свого батька, а також актовий запис про шлюб її батьків. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 . Згідно спадкової справи №216/2019, відповідач ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги за законом, 26.02.2019 року подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Із заяви ОСОБА_1 , посвідченої приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу, вбачається, що позивач 03.06.2019 року також подавала заяву про прийняття у спадщину всього майна, котре належало її брату ОСОБА_5 . Матеріалами спадкової справи заведеної Другою чернігівською нотаріальною конторою підтверджується, що зареєстрованим місцем проживання спадкодавця ОСОБА_5 являвся будинок АДРЕСА_3 , а місцем смерті - АДРЕСА_4 . Місце смерті ОСОБА_5 співпадає із зареєстрованим місцем проживання його дружини ОСОБА_2 , котра являється відповідачем по справі. 10.07.2019 року ОСОБА_1 подала до Другої чернігівської державної нотаріальної контори заяву про зупинення видачі свідоцтва про право на спадщину після брата, обґрунтовуючи її тим, що вона має намір звернутися до суду з позовом про усунення від спадкування дружини померлого. 21.08.2019 року ОСОБА_1 подала до Першої чернігівської державної нотаріальної контори додаткову заяву про прийняття спадщини після смерті матері, в якій зазначила, що спадкоємцем за законом після ОСОБА_3 також являвся син - ОСОБА_5 , який помер, і після смерті якого заявниця ОСОБА_1 вступила у спадщину разом з дружиною померлого - ОСОБА_2 (відповідач у даній справі). Таким чином, ОСОБА_1 просила видати їй свідоцтва про право на спадщину у виді паю та житлового будинку, котрі належали її матері, а також усунути від спадкування брата ОСОБА_5 (який помер) та його дружину ОСОБА_2 (відповідача у даній справі). 21.08.2019 року державним нотаріусом Першої чернігівської державної нотаріальної контори було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину з тих підстав, що вона всупереч ст.42 Закону України «Про нотаріат» не внесла плату за вчинення нотаріальних дій; всупереч ст.43 вказаного вище Закону не з`явилася для вчинення нотаріальної дії особисто і не уповноважила у встановленому порядку на представництво іншу особу; відмовилася надати правовстановлюючі документи на спадкове майно, а право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 не зареєстровано; ОСОБА_1 у своїй заяві не конкретизувала майно, на яке вона просила видати свідоцтва про право на спадщину; всупереч вимогам ст.1224 ЦК України ОСОБА_1 просила нотаріуса усунути від спадкування померлого ОСОБА_5 , а також його дружину, що не відноситься до компетенції нотаріуса. Спадкуванням, згідно зі ст.1216 ЦК України є перехід прав та обов`язків від фізичної особи яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України). Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Частиною 5 статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, суд першої інстанції ґрунтовно виходив з того, що ОСОБА_1 постанови від 21.08.2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії в судовому порядку не оскаржувала. Матеріали справи не містять відомостей та позивачем не доведено факту реєстрації за спадкодавцем ОСОБА_3 будь-якого нерухомого майна, в тому числі житлового будинку та земельних ділянок призначених для ведення селянського господарство, площею по 4,08 га, кожна. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про усунення від права спадкування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що ОСОБА_5 за життя ухилявся як від виконання своїх обов`язків по відношенню до батьків та протиправно заволодів їх майном, так і від догляду і утриманню матері ОСОБА_3 . Також не встановлено, що ОСОБА_2 ухилялася від надання допомоги ОСОБА_3 . Разом з тим, суд першої інстанції врахував, що позивач за життя матері ОСОБА_3 та упродовж шести років з дня її смерті не ініціювала питання про усунення від спадкування її брата ОСОБА_5 , а звернулася до суду з позовом лише після того, як її брат помер. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті батьків і перебувала на утриманні матері ґрунтовано відхилено судом першої інстанції зважаючи на те, що на день смерті батька позивач проживала окремо від спадкодавця, а на день смерті матері проживала спільно з нею, але не перебувала на її утриманні. Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги є законним, обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384, 389-391 ЦПК України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 04 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Голова судового засідання Судді