Ухвала КЦС ВС № 201/8712/14-ц

Ухвала 07 лютого 2020 року м. Київ справа № 201/8712/14-ц провадження № 61-20166св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк», відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , відповідачі за зустрічним позовом: Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк», Публічне акціонерне товариство «Банк Восток», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2019 року у складі судді Демидової С. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішень судів У липні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» (далі - ПАТ «Платинум Банк») до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» (далі - ПАТ «Банк Восток») про визнання припиненими зобов`язань за договором поруки. Заяву мотивовано тим, що 13 жовтня 2015 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська розглянуто цивільну справу №201/8712/14-ц. 16 березня 2016 року державним виконавцем Жовтневого відділу ДВС ДМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення на користь ПАТ «Платинум Банк» з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 091 755,28 грн. 23 серпня 2018 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_3 укладено договір № 302К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги до боржника ОСОБА_4 за кредитним договором, договором поруки, тому заявник просить замінити у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа № 201/8712/14-ц, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 28 січня 2016 року, стягувача ПАТ «Платинум Банк» на його правонаступника ОСОБА_3 . Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року, заяву ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження залишено без задоволення. Ухвалу суду першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа. Короткий зміст вимог касаційної скарги 05 листопада 2019 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_3 направив до Верхового Суду касаційну скаргу на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 22 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 . У грудні 2019 року справу передано до Верховного Суду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційну скаргу мотивовано тим, що відмова судів першої та апеляційної інстанцій про в задоволенні заяви щодо заміни сторони у виконавчому провадженні позбавила заявника реалізувати надані законом прав. Порушивши положення статті 442 ЦПК України, суди здійснили тлумачення та дійшли висновку щодо недійсності укладеного між заявником та банком правочину, не розглянувши заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, на підставі поданих документів. Посилання судів першої та апеляційної інстанцій на висновки Великої Палати Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки Велика Палата Верховного Суду розглядала спір щодо визнання недійсним договору факторингу. Зміст Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містять обмеження щодо продажу активів банку у вигляді прав вимог до боржників саме фінансовим установам або іншим банкам, що також узгоджується з позиціями Верховного Суду у справах № 910/974/18 та № 504/1306/15. Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.

Позиція Верховного Суду Колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі, виходячи з наступного. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року справу № 638/22396/14-ц (провадження № 61-23099св18) справу за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Гея» до ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг», публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Макушева Н. В., про визнання договору про відступлення прав недійсним, за касаційною скаргою акціонерного товариства закритого типу «Гея» на рішення апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2017 року, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі підпункту 7 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» та пункту 4 статті 403 ЦПК України. В ухвалі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначено, що висновком Великої Палати Верховного Суду щодо відступлення кредитними спілками права вимоги за кредитними договорами є те, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі послуги надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки; або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа з погодження Національного банку України. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погодилась із таким висновком Великої Палати Верховного Суду та зазначила, що відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Цей договір може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надбання замість отриманого права вимоги. У такому випадку на відносини цесії поширюється положення про договір купівлі-продажу, оскільки частиною третьою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. У цих правовідносинах необхідно розрізняти право набувача за договором відступлення прав вимоги вимагати виконання зобов`язань в розмірі та обсязі на момент укладення цього договору, з його правом у подальшому виконувати та отримувати доходи за договором без відповідного статусу фінансової установи. Отже, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що для укладення договорів, подібних до спірного договору, покупець права вимоги не повинен обов`язково мати статус фінансової установи. Відтак, просила відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених постановах Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року у справі № 6-667цс15 та від 15 квітня 2015 року у справі № 6-59цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18). Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року вказану цивільну справу № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20) прийнято до розгляду. Судові рішення у справі, яка переглядається, та судові рішення у справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах. Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку. Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції. Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі, що переглядається, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20). Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Зупинити касаційне провадження у справі № 201/8712/14-ц (касаційне провадження № 61-20166св19) у справі за заявою ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» про визнання припиненими зобов`язань за договором поруки до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20) за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Гея» до ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг», Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Макушева Наталія Віталіївна, про визнання договору про відступлення прав недійсним, за касаційною скаргою Акціонерного товариства закритого типу «Гея» на рішення апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2017 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. А. Калараш С. Ю. Мартєв