Постанова 4874 № 902/435/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 року Справа № 902/435/18 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І. секретар судового засідання Кушнірук Р.В. за участю представників сторін: від стягувача: не з`явився від боржника: Ковальова Л.П. - адвокат, представник за довіреністю від 24.09.2019р. приватний виконавець: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ", м.Київ на ухвалу Господарського суду Вінницької області, постановлену 26.12.19р. суддею Матвійчуком В.В. о 13:00 год. у м.Вінниці, повний текст складено 27.12.19р. за скаргою Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" №29/11 від 29.11.2019р. на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. у справі № 902/435/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-3", м.Вінниця до Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ", м.Київ про стягнення 608752,69 грн. шкоди ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.12.2019р. у справі №902/435/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-3" до Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" про стягнення 608752,69грн. шкоди, в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" №29/11 від 29.11.2019р. на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. відмовлено. Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Публічне акціонерне товариство "УКРВТОРЧОРМЕТ" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" №29/11 від 29.11.2019 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. задовольнити повністю, а саме: визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича у виконавчому проваджені №60676142 щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 20.11.2019р.; визнати протиправною та скасувати винесену постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича у виконавчому проваджені №60676142 від 20.11.2019р. про арешт майна боржника. Також просить стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. витрати по сплаті судового збору. Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне: - вважає ухвалу місцевого господарського судутакою, що постановлена з порушенням норм чинного законодавства; - зазначає, що відповідно до абзацу 2 ч.7 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо в заяві стягувана зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. Вказана норма зобов`язує виконавця перевірити в електронних державних базах даних та реєстрах саме наявність права власності або іншого майнового права боржника на нерухоме майно. Однак, виконавець в порушення ч.7.ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" маючи доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не перевірив наявність власності боржника на нерухоме майно і наклав арешт навіть не відомо на яке саме нерухоме майно боржника; - вказує, що згідно приписів ст.48 Закону України "Про виконавче провадження" , стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом. Борг за виконавчим документом (наказ №902/435/18) складає 530931,56грн. майнової шкоди та 7963грн.97коп-витрат зі сплати судового збору. А вартість основних засобів ПАТ "УКРВТОРЧОРМЕТ" відповідно до балансу ( звіту про фінансовий стан підприємства) станом на 30.09.2019р. становить 33569000,00грн.. Не зважаючи на це, приватний виконавець безпідставно наклав арешт на все майно ПАТ "УКРВТОРЧОРМЕТ", що перевищує межі суми боргу передбаченого наказом №902/435/18 від 10.01.2019р. в багато разів. Крім того, у постанові зазначено, що арешт накладається в межах суми стягнення, отже це частина майна, але яка саме частина майна , яке конкретно майно підлягає арешту приватний виконавець не зазначив; - покликається на те, що дії приватного виконавця порушують право власності ПАТ "УКРВТОРЧОРМЕТ" на належне йому майно (право користування, право розпоряджатися), а саме порушено ст.41 Конституції України, яка визначає кожен мас право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Відповідно до положень ст.317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановлених законом; - також, звертає увагу на те, що в порушення зазначених норм Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець Телявський А.М. на стадії відкриття виконавчого провадження 20.11.2019р. виніс постанову про накладення арешту на все рухоме майно боржника. При цьому арешт на рухоме майно було накладено без його ідентифікації та опису. Такі дії приватного Виконавця Телявського А.М. грубо порушують Частину 2 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження", якою чітко визначено, що арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Враховуючи, що право власності на рухоме майно - обладнання не підлягає реєстрації у державних базах даних, накласти на таке майно арешт можливо лише після його опису. За таких обставин дії приватного виконавця Телявського А.М. щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 20.11.2019р. (ВП №60676142 ), є протиправними, а постанова про арешт всього майна боржника від 20.11.2019 р. (ВП №60676142) незаконною. Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суд від 11.01.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.12.20р. у справі №902/435/18 та призначено справу №902/435/18 до розгляду на 11.02.2020р. об 14:30год., тощо. 14.01.2020р. до Північно - західного апеляційного господарського суд від Публічне акціонерне товариство "УКРВТОРЧОРМЕТ" надійшло доповнення від 08.01.2020р. №27/12д до апеляційної скарги, в якому скаржник покликається, зокрема, на наступне: - посилання судом першої інстанції на постанову Верховного Суду від 18.06.2018р. у справі №910/15141/16 як на аналогічну правову позицію є некоректним, адже в справі №910/15141/16 суди всіх інстанцій безпосередньо досліджували об`єкти нерухомого майна за їх реєстраційними номерами і навіть в постанові Верховного Суду від 18.06.2018р. на листі постанови 5/8 наведено перелік самих об`єктів взятий з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Зазначена довідка подавалася стягувачем органу ДВС під час пред`явлення наказу до виканання. В даному випадку стягувач таку довідку не подавав, жодна ідентифікація майна не встановлювалась. Приватний виконавець в порушення ч.7.ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", маючи доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, не перевірив наявність права власності боржника на нерухоме майно і наклав арешт навіть не відомо на яке саме нерухоме майно боржника. Відтак, висновки постанови Верховного Суду від 18.06.2018р. у справі №910/15141/16 досліджені з урахуванням належних у матеріалах справи довідок про наявність конкретного ідентифікованого майна. В оскаржуваній справі такі довідки відсутні, на яке саме майно накладено арешт невідомо, отже висновки постанови Верховного Суду від 18.06.2018р. для розгляду скарги №29/11 від 29.11.2019р. на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу м.Київ Телявського Анатолія Миколайовича застосовані судом першої інстанції неправомірно; - вказує те, що висновок суду першої інстанції про те, що постанова державного виконавця про арешт майна боржника в силу вимог Закону України "Про виконавче провадження" не повинна містити в собі опису майна, на яке накладається арешт є таким, що прямо суперечить чинному законодавству, а саме ст.56 Закону України "Про виконавче провадження". Враховуючи приписи стст.119, 266 ГПК України, судом апеляційної інстанції приймаються доповнення від 08.01.2020р. №27/12д ПАТ "УКРВТОРЧОРМЕТ" до апеляційної скарги. 21.01.2020р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/435/18, забезпечення проведення якої просить, зокрема, у Господарському суді Київської області. Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суд від 23.01.2020р. клопотання Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/435/18 задоволено та забезпечення проведення якої доручено у Господарському суді Київської області (адреса: МСП 01032, м.Київ-32, вул.Симона Петлюри, 16/108). 23.01.2020р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, останній просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.12.2019р. у справі №902/435/18 залишити без змін. 28.01.2020р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від ПАТ "УКРВТОРЧОРМЕТ" надійшло клопотання, в якому останній просить врахувати правову позицію, яка викладена у відповідній постанові Верховного Суду від 15.01.2020р. у справі №910/8691/17. 30.01.2020р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ "БМУ-3" надійшов письмовий відзив від 27.01.2020р. №17/019 на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.12.2019р. у справі №902/435/18 залишити без змін, апеляційну скаргу - без змін. Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відсутні учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з`явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили. Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх. Представник скаржника в судовому засіданні 11.02.2020р. підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.12.2019р. у справі №902/435/18 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" №29/11 від 29.11.2019 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. задовольнити повністю. У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання. Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутнього представника учасника судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, в провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/435/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-3" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" майнової шкоди в розмірі 608752,69грн, спричиненою пожежею, яка сталася 08.06.2018р. на складі будівельних матеріалів БМУ-3, який розташований за адресою: вул.Складська, 4-А, м.Вінниця. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.12.2018р. у справі позов задоволено частково, ухвалено стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-3" - 530931,56грн. майнової шкоди та 7 963,97грн. витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. 10.01.2019р. на виконання вказаного рішення суду виданий наказ, який надісланий на адресу стягувача. Вказане рішення оскаржувалось в апеляційному та касаційному порядку. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2019р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" на рішення господарського суду Вінницької області від 13.12.2018р. у справі № 902/435/18 залишено без задоволення. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2019р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 13.12.2018р. та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2019р. у справі №902/435/18 залишено без змін. В подальшому, 20.11.2019р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Телявським Анатолієм Миколайовичем на підставі ст.ст.3,4,24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60676142 з примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області №902/435/18 від 10.01.2019р. про стягнення з Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-3" 530931,56грн.- майнової шкоди та 7963,97грн.- витрат зі сплати судового збору. Крім того, 20.11.2019р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Телявським Анатолієм Миколайовичем на підставі ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про арешт майна боржника, якою відповідно накладено арешт на все майно боржника, що належить ПАТ "УКРВТОРЧОРМЕТ" у межах звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 592785,08грн.. За вказаних обставин, Публічне акціонерне товариство "УКРВТОРЧОРМЕТ" звернулося до Господарського суду Вінницької області зі скаргою №29/11 від 29.11.2019р. на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. у виконавчому провадженні №60676142 щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 20.11.2019р.. Звертаючись до Господарського суду Вінницької області зі скаргою ПАТ "УКРВТОРЧОРМЕТ" зазначає, що протиправність дій приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. щодо винесення постанови від 20.11.2019р. (ВП №60676142) про арешт майна боржника полягає в тому, що в зазначеній постанові приватний виконавець постановив накласти арешт на все майно що належить боржнику як на нерухоме майно, так і на рухоме майном. При цьому арешт на рухоме майно було накладено без його ідентифікації та опису. Такі дії приватного виконавця Телявського А.М., на думку скаржника, грубо порушують ч.2 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" якою чітко визначено, що арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Враховуючи, що право власності на рухоме майно - обладнання не підлягає реєстрації у державних базах даних, насласти на таке майно арешт можливо лише після його опису. Обґрунтовуючи свою скаргу, ПАТ "УКРВТОРЧОРМЕТ" посилається на протиправність дій приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. щодо винесення постанови від 20.11.2019р. (ВП №60676142) про арешт майна боржника полягає в тому, що в зазначеній постанові приватний виконавець постановив накласти арешт на все майно що належить боржнику як на нерухоме майно, так і на рухоме майном. При цьому арешт на рухоме майно було накладено без його ідентифікації та опису. Такі дії приватного виконавця Телявського А.М., на думку скаржника, грубо порушують ч.2 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" якою чітко визначено, що арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Враховуючи, що право власності на рухоме майно - обладнання не підлягає реєстрації у державних базах даних, накласти на таке майно арешт можливо лише після його опису. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.12.2019р. відкрито провадження по розгляду скарги ПАТ "УКРВТОРЧОРМЕТ" №29/11 від 29.11.2019р. та призначено скаргу до розгляду в судовому засіданні на 08.01.2020р.. 23.12.2019р. до Господарського суду Вінницької області надійшло клопотання №18/12-1 від 18.12.2019р. за підписом представника відповідача (скаржника) адвоката Ковальової Л.П., в якому представник просить при розгляді скарги врахувати судову практику, що склалася при вирішенні подібних скарг, а саме постанову Київського апеляційного суду від 14.01.2019р. у справі №756/11356/16-ц. Протокольною ухвалою 26.12.2019р. Господарським судом Вінницької області відмовлено в задоволенні вказаного клопотання з огляду на невідповідність доданих до клопотання документів положенням ст.91 ГПК України. 24.12.2019р. на електронну адресу Господарського суду Вінницької області надійшли пояснення б/н від 23.12.2019р. приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. по суті скарги. Ознайомившись в судовому засіданні 26.12.2019 з означеними поясненнями Господарським судом Вінницької області встановлено, що останні не містить електронного цифрового підпису. Відповідно до ч.8 ст.42 ГПК України, документи, в тому числі заяви з процесуальних питань, які подаються учасниками справи до суду в електронній формі, скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Частиною 3 ст.91 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Згідно п.1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСА України №28 від 20.02.2013р., документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі. Статтею 170 ГПК України встановлено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення. Зокрема, ч.2, ч.4 ст.170 ГПК України передбачено, що письмові заяви, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. За вказаних обставин, а також враховуючи те, що пояснення б/н від 23.12.2019р. приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М., що надійшли електронною поштою, не містить електронного цифрового підпису, враховуючи, що станом на 26.12.2019р. оригіналу вказаних пояснень в паперовій формі на адресу суду не надійшло, суд залишає їх без розгляду. 24.12.2019р. до Господарського суду Вінницької області надійшли пояснення №441/01-9 від 24.12.2019р. позивача (стягувача) по суті скарги, в яких останній наводить заперечення проти задоволення скарги та наголошує, що оскаржуючи дії приватного виконавця, відповідач підтверджує, що вартість його арештованих активів значно перевищує суму стягнення на користь позивача. Проте, при цьому, боржник не вказує причин, які, за наявності такої значної кількості активів, перешкоджають йому протягом майже вже року здійснити добровільне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.12.2019р. у справі №902/435/18 в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" №29/11 від 29.11.2019р. на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. відмовлено. Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України). Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування. За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції. Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Положеннями ст.124, п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява №56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97). Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній ст.1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України"). У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу. Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 N 11-рп/2012). Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців. Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили. Згідно ч.ч.1, 2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень (одним з яких згідно з пунктом 1 частини першої статті 10 цього Закону є звернення стягнення на майно боржника), неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження"). Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (ч.1 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження"). Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2019р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Телявським Анатолієм Миколайовичем на підставі ст.ст.3,4,24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60676142 з примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області №902/435/18 від 10.01.2019р. про стягнення з Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-3" 530931,56грн.- майнової шкоди та 7963,97грн.- витрат зі сплати судового збору. Крім того, 20.11.2019р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Телявським Анатолієм Миколайовичем на підставі ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про арешт майна боржника, якою відповідно накладено арешт на все майно боржника, що належить ПАТ "УКРВТОРЧОРМЕТ" у межах звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 592785,08грн.. Тобто, оскаржувана постанова приватного виконавця була прийнята ним під час відкриття виконавчого провадження у відповідності до приписів ст.56 Закону України "Про виконавче провадження, про що вірно зазначено місцевим господарським судом. Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. За змістом ч.2 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Згідно ч.3 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ч.4 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження") . У відповідності до ч.5 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження", про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження. Згідно ч.7 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону." Отже наведена ч.2 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що арешт на майно (кошти) боржника може накладатися виконавцем шляхом винесення 2 видів постанов: 1. постанови про арешт майна (коштів) боржника, або 2. постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника. В даному випадку оскаржується постанова саме про арешт майна боржника, а не про його опис та арешт. Законодавцем у вказаному абзаці 2 ч.2 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" прямо і чітко вказано, що арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем саме лише після проведення його опису, який в силу ч.5 цієї статті здійснюється безпосередньо самим виконавцем, а не будь-якою іншою особою. Жодних виключень, як то наявність описів майна, здійснених іншими особами чи в інших документах, вказана стаття не містить. Таким чином, законодавцем встановлено певний порядок накладення арешту на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, тобто, відповідно до вимог наведеної норми для накладення арешту на таке майно боржника визначальним є виявлення майна виконавцем та здійснення його опису. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі №910/1434/15-г. Винесення державним виконавцем постанови про накладення арешту без додержання процедури накладення арешту належного боржнику рухомого майна, що не підлягає державній реєстрації, а саме за відсутності проведення опису, є порушенням вимог абз.2 ч.2 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження". Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.08.2018р. у справі №922/695/16. Водночас, комплексний аналіз наведених ч.7 ст.26 та ч.2 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить, що по-перше, передбачене ч.7 ст.26 право стягувача зазначити у заяві про примусове виконання рішення відомості про конкретне майно боржника має на меті полегшити виконавцю здійснення своїх обов`язків щодо виявлення такого майна, його опису та арешту, передбачених в т.ч. абзацом 2 ч.2 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження", і таким чином прискорити здійснення примусового виконання рішення, проте жодним чином не відміняє передбаченого п.1 ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" обов`язку виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені цим Законом. Принаймні, як зазначено вище, абзац 2 ч.2 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" жодних виключень щодо свого застосування, зокрема наявності у виконавця списку майна боржника від інших осіб чи з інших документів, ніж опис виконавця, не містить. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 15.01.2020р. у справі №910/8691/17. Однак, з врахуванням вище викладеного, матеріали справи свідчать, що при винесені постанови від 20.11.2019р. (ВП60676142) про арешт майна боржника, приватний виконавець Телявський А.М. всупереч вимог ч.2 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження", не здійснив опис належного боржнику рухомого майна. За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова про арешт майна боржника від 20.11.2019р. у виконавчому провадженні №60676142 прийнята приватним виконавцем в частині арешту рухомого майна боржника є такою, що винесена з порушенням приписів Закону України "Про виконавче провадження", про що зазначалось вище. Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29). Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі. В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" підлягає частковому задоволенню, в свою чергу, керуючись п.4 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.12.2019р. у справі №902/435/18 слід скасувати, прийняти нове судове рішення, яким скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" №29/11 від 29.11.2019р. на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. задовольнити частково та визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича у виконавчому проваджені №60676142 щодо винесення постанови про арешт майна в частині арешту рухомого майна боржника від 20.11.2019р., також визнати протиправною та скасувати винесену постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича у виконавчому проваджені №60676142 від 20.11.2019р. про арешт майна в частині арешту рухомого майна боржника, а в решті скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" №29/11 від 29.11.2019р. на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. слід залишити без задоволення. Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.123, 344 ГПК України. Керуючись ст.ст.129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ", м.Київ задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.12.2019р. у справі №902/435/18 скасувати. Прийняти нове судове рішення. Скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ", м.Київ №29/11 від 29.11.2019р. на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. задовольнити частково. Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича у виконавчому проваджені №60676142 щодо винесення постанови про арешт майна в частині арешту рухомого майна боржника від 20.11.2019р.. Визнати протиправною та скасувати винесену постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича у виконавчому проваджені №60676142 від 20.11.2019р. про арешт майна в частині арешту рухомого майна боржника. В решті скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ", м.Київ №29/11 від 29.11.2019р. на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. залишити без задоволення.

3. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича (02094, м.Київ, вул.Поправки Юрія, 6, оф.26) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" (02160, м.Київ, вул.Каунаська, 27, код ЄДРПОУ 00191483) 1921грн. 00коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Вінницької області.

5. Матеріали оскарження ухвали у справі №902/435/18 повернути до Господарського суду Вінницької області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "13" лютого 2020 р. Головуючий суддя Павлюк І.Ю. Суддя Демидюк О.О. Суддя Савченко Г.І.