Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1.380.2019.001802

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.001802 пров. № 857/11402/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства "Транс-Тір Україна" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, ухвалене суддею Гулик А.Г. у м. Львові о 14:25, повний текст якого складений 26 вересня 2019 року, у справі № 1.380.2019.001802 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Транс-Тір Україна" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: 12 квітня 2019 року позивач - Приватне підприємство "Транс-Тір Україна" звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління ДФС у Львівській області, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.04.2019 №0004411411, від 02.04.2019 №0004421411. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані рішення винесені на підставі акту перевірки, складеного за наслідками документальної невиїзної перевірки, яким зафіксовано прушення податкового та митного законодавства. Вказує, що зі змісту акту слідує, що підприємством за митною декларацією від 13.11.2017 в митному режимі ІМ 51 на митну територію ввезено товар, граничний строк відправлення/призначення якого становить 12.02.2018. Вказує, що зі змісту глави 23 та ст.480 Митного кодексу України слідує, що даними нормами не встановлено граничних строків вивезення товару, який знаходиться в режимі переробки, за межі митної території України, а тільки встановлює строк його переробки - 365 днів. Окрім цього зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржених рішень не враховано, що відповідно до накладної CMR від 13.02.2018 в п.5 зазначено рахунки від 12.02.2018, і такий товар виїжджав згідно з митною декларацією №UA209120/2018/002970, яка не була предметом дослідження контролюючим органом. Тобто вантаж, який заїхав на територію України у листопаді 2017 року з урахуванням положень МК України мав виїхати у листопаді 2018 року (365 днів). Проте, такий виїхав ще у лютому 2018 року, що підтверджується відповідною митною декларацією та накладною CMR, тобто у строк раніше встановлений законом. Крім того, позивач не погоджується із висновками відповідача про невірне декларування умов поставки та не декларування витрат на транспортування таких товарів. Позивач зазначив, що на запит відповідача листом від 11.09.2018 №115 надав копії наказів на встановлення норми добових за кордоном на 2017-2018 роки, звіти про використання коштів, виданих на відрядження, в яких чітко зазначено норми добових витрат за кордоном. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В судове засідання сторони не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 13.11.2017 позивач подав до митного органу митну декларацію №UA209120/2017/119005, згідно з якою на митну територію України ввезено товар, який поміщено в митний режим переробки. 13.11.2017 до митного органу надійшла заява про надання позивачу дозволу на розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України строком на 360 днів. Зовнішньоекономічна операція - проведення ремонту напівпричепу-цистерни для перевезення вантажів марки LAG 0-3-39 - 1шт., 1999 р.в., номер шасі НОМЕР_1 , що був у використанні. Митний орган прийняв рішення про надання такого дозволу, встановиши строк його дії до 12.02.2018. 13.02.2018 позивач подав митну декларацію №UA209120/2018/002970 на товар: "Переробка на митній території України. Повернення товару після завершення його ремонту. Напівпричіп-цистерна для перевезення вантажів марки LAG, модель 0-3-39, тип ВК 22-1 шт., номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що був у використанні, рік випуску - 1999. Не для військового призначення.". У період з 21.02.2019 по 06.03.2019 Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено документальної невиїзної перевірки ПП "Транс-Тір Україна" з питань дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями від 26.04.2017 №UA209190/2017/104567, від 03.07.2017 №UA209190/2017/109068, від 18.09.2017 №UA209190/2017/114642, від 19.09.2017 №UA209190/2017/114671, від 26.10.2017 №UA209190/2017/117607, від 13.11.2017 №UA209190/2017/119005, від 26.01.2018 №UA209190/2018/002120, від 01.02.2018 №UA209190/2018/002697, про що складено акт №358/14.11/33704151 від 07.03.2019 (а.с.16-29). На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 02.04.2019 №0004411411 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на суму основного платежу - 24307,84 грн, штрафні санкції - 6076,96 грн, та податкове повідомлення-рішення від 02.04.2019 №0004421411 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів на суму основного платежу - 55050,35 грн, штрафні санкції - 13762,59 грн. Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 02.04.2019 №0004411411, від 02.04.2019 №0004421411 протиправними, звернувся до суду з вимогою про їх скасування. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. У відповідності до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Пунктом 25 частини першої статті 4 Митного кодексу України встановлено, що митний режим - комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення. Види митних режимів визначено статтею 76 Митного кодексу України, серед яких - переробка на митній території. Особливості здійснення операцій з переробки товарів на митній території врегульовано, зокрема, главою 23 Митного кодексу України та розділом V Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.10.2012 за №1669/21981. Переробка на митній території - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки (стаття 147 Митного кодексу України). Відповідно до частини першої статті 148 Митного кодексу України поміщення товарів у митний режим переробки на митній території здійснюється з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами. Пунктом 62 частини першої статті 4 Митного кодексу України визначено, що умовне звільнення від оподаткування митними платежами - звільнення від сплати нарахованого податкового зобов`язання у разі поміщення товарів у митні режими, що передбачають звільнення від оподаткування митними платежами за умови дотримання вимог митного режиму. Згідно з частиною одинадцятою статті 151 Митного кодексу України строк переробки товарів на митній території України встановлюється органом доходів і зборів у кожному випадку під час видачі дозволу підприємству, виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продуктами їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення органом доходів і зборів іноземних товарів для переробки. За заявою підприємства, якому видано дозвіл на переробку товарів, з причин, підтверджених документально, строк переробки товарів на митній території України продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може перевищувати 365 днів. При цьому, згідно з частиною першою статті 160 Митного кодексу України митний режим переробки на митній території завершується шляхом реекспорту продуктів переробки чи поміщення їх в інший митний режим, а також у випадках, передбачених частиною другою цієї статті (конфіскації товарів, повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили). Пунктом 206.16 статті 206 Податкового кодексу України визначено, що у разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов`язана сплатити суму податкового зобов`язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування. Відповідно до частини четвертої статті 296 Митного кодексу України у разі нецільового використання товарів, щодо яких було надано умовне звільнення від оподаткування, а також порушення умов митних режимів, поміщення в які передбачає умовне звільнення від оподаткування, застосовуються ставки митних платежів, що діють на день прийняття органом доходів і зборів митної декларації для митного оформлення. Митна вартість товарів, їх кількість чи інші характеристики, що використовуються для визначення бази оподаткування, визначаються на день застосування ставок митних платежів. Згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Розділом ІІІ Митного кодексу України регламентується порядок визначення митної вартості та методи її визначення. Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України у митних режимах, відмінних від митного режиму імпорту, здійснюється згідно з положеннями статей 65, 66 цього Кодексу (стаття 51 Митного кодексу України). Згідно із статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Статтею 65 Митного кодексу України встановлено порядок визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митних режимів, відмінних від митного режиму імпорту. Зокрема, митною вартістю товарів, що ввозяться в Україну відповідно до митних режимів, відмінних від режиму імпорту, є ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі чи рахунку-проформі. Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України та поміщуються в митні режими, відмінні від режиму імпорту (крім митного режиму транзиту) зі справлянням митних платежів, здійснюється відповідно до глави 9 цього Кодексу. З аналізу вищенаведених норм вбачається, що з метою визначення ціни товару, який поміщений в інший режим, ніж митний режим імпорту, мають застосовуватися, з метою справляння платежів та визначення ціни товару, методи визначення ціни товару згідно глави 9 Митного кодексу України. Висновки відносно того, що порушення умов дотримання митного режиму переробки має наслідком виникнення зобов`язань зі сплатити митних платежів у визначеному законом розмірі та порядку викладені Верховним Судом у постанові від 16 квітня 2019 року (справа №806/3183/17), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України). З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що однією із фактичних підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про невиконання позивачем в строк до 12.02.2018, який надавався митницею, заходи щодо завершення митного режиму переробки на митній території України, а саме відповідно до частини першої статті 160 Митного кодексу України не здійснено реекспорт продуктів переробки та не поміщено їх в інший митний режим. Аналіз наведених вище положень зумовлює висновок, що у разі поміщення товарів у митний режим переробки на митній території, орган доходів і зборів обов`язково встановлює строк такої переробки, виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продуктами їх переробки. При цьому, оскільки митний режим переробки на митній території завершується шляхом реекспорту продуктів переробки чи поміщення їх в інший митний режим, то декларант повинен до закінчення встановленого митним органом строку подати митну декларацію поміщення товару у митний режим реекспорту чи в інший митний режим. Тобто строк вважає дотриманим у разі вчасного подання відповідної декларації. Так, згідно з відміткою у митній декларації від 13.11.2017 №UA209120/2017/119005 митний орган встановив позивачу дату закінчення строку переробки товарів (напівпричіп-цистерна для перевезення вантажів марки LAG, модель 0-3-39, тип ВК 22-1 шт., номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що був у використанні, рік випуску - 1999. Не для військового призначення) на митній території - 12.02.2018. Проте, позивач лише 13.02.2018 подав до митного оформлення митну декларацію №UA209120/2018/002970 на товар: "Переробка на митній території України. Повернення товару після завершення його ремонту. Напівпричіп-цистерна для перевезення вантажів марки LAG, модель 0-3-39, тип ВК 22-1 шт., номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що був у використанні, рік випуску - 1999. Не для військового призначення.". Слід зазначити, що із заявами про продовження строку переробки товарів на митній території України позивач не звертався. Таким чином, позивач порушив строк переробки товарів на митній території України, встановлений відповідачем, відтак контролюючим органом правомірно здійснено нарахування митних платежів до бюджету за митною декларацією від 13.11.2017 №UA209120/2017/119005, в тому числі ввізне мито в розмірі 21912,59 грн. Згідно з пп.54.3.6 п.54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених вказаним Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях. У відповідності до наведеного положення відповідач визначив податок на додану вартість в сумі 48207,70 грн. Позивач в обгрунтування протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначає, що вантаж, який заїхав на територію України у листопаді 2017 року з урахуванням положень МК України мав виїхати у листопаді 2018 року (365 днів), проте такий виїхав ще у лютому 2018 року, що підтверджується відповідною митною декларацією та накладною CMR, тобто раніше, ніж у встановлений законом строк. Однак, строк 365 днів - це загальний строк переробки товарів на митній території України, у кожному випадку під час видачі дозволу підприємству, виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продуктами їх переробки, митний орган встановлює індивідуально строк переробки таких товарів. Відтак, встановлена митним органом дата закінчення такого строку 12.02.2018 вважається датою завершення митного режиму переробки товарів на митній території України. Водночас, доводи позивача про те, що нормами МК України не встановлено граничних строків саме вивезення товару, який знаходиться в режимі переробки, за межі митної території України, а тільки встановлює строк переробки - 365 днів, є необґрунтованими та безпідставними та вказують на довільне тлумачення норм закону. Також безпідставними є покликання позивача на неврахування відповідачем обставини, що відповідно до накладної CMR від 13.02.2018 в п.5 зазначено рахунки від 12.02.2018, і такий товар виїжджав згідно з митною декларацією №UA209120/2018/002970, яка, на думку позивача, не досліджувалась відповідачем, оскільки зі змісту акту перевірки від 07.03.2019 №358/14.11/33704151 слідує, що відповідач аналізував таку декларацію (а.с. 24). Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем порушено умови звільнення від оподаткування, а саме не дотримано строків переробки товарів на митній території України. Таким чином, податкові повідомлення-рішення в частині визначення ввізного мита в сумі 21912,59 грн та податку на додану вартість в сумі 48207,70 грн винесені відповідачем у відповідності до положень МК України та ПК України. Щодо податкових повідомлень-рішень в частині визначення ввізного мита в сумі 2395,25 грн та податку на додану вартість в сумі 6842,65 грн, суд зазначає таке. Відповідно до п.5 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті витрати, на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. До митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та, які піддаються обчисленню (п.2 ч.11 ст.58 МК України). Оскільки позивачем не задекларовано витрати на транспортування товарів за митними деклараціями №UA209190/2017/104567 від 26.04.2017, №UA209190/2017/109068 від 03.07.2017, №UA209190/2017/114642 від 18.09.2017, №UA209190/2017/114671 від 19.09.2017, №UA209190/2017/117607 від 26.10.2017, №UA209190/2018/002120 від 26.01.2018, №UA209190/2018/002697 від 01.02.2018, контролюючим органом визначено позивачу ввізне мито в сумі 2395,25 грн. При цьому, доводами позивача щодо надання на запит відповідача листом від 11.09.2018 №115 копій наказів на встановлення норми добових за кордоном на 2017-2018 роки, звітів про використання коштів, виданих на відрядження, в яких чітко зазначено норми добових витрат за кордоном, а отже правильно задекларовано умови поставки, як і задекларовано витрати на транспортування таких товарів, як складової митної вартості, є безпідставними, так як такі витрати підлягають зазначенню у відповідних митних деклараціях. Відповідно до пп. "в" п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України. Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (п.187.8 ст.187 ПК України). Згідно з пп.54.3.6 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених вказаним Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях. Керуючись наведеним положенням, відповідач самостійно визначив суму податку на додану вартість з товарів ввезених позивачем на митну територію України в розмірі 6842,65 грн. З огляду на наведене, податкові повідомлення-рішення в частині визначення ввізного мита в сумі 2395,25 грн та податку на додану вартість в сумі 6842,65 грн винесені відповідно до положень МК України та ПК України. Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Транс-Тір Україна" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Львівській області від 02.04.2019 №0004411411, від 02.04.2019 №0004421411 є безпідставними та необгрунтованими, що має наслідком відмову в їх задоволенні. Крім того, доводами позивача, наведеними в позовній заяві та апеляційній скарзі, не спростовуються висновки контролюючого органу про допущені позивачем порушення митного та податкового законодавства. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Транс-Тір Україна" залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 1.380.2019.001802 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Постанова складена в повному обсязі 14.02.2020.