Постанова 4824 № 756/5528/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 756/5528/19 Головуючий у 1 інстанції: Андрейчук Т.В. провадження № 22-ц/824/1608/2020 Суддя-доповідач: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 12 лютого 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Судді-доповідача: Олійника В.І., суддів: Желепи О.В., Мараєвої Н.Є., при секретарі Бондаренко І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м.Києва від 23 серпня 2019 року у складі судді Андрейчука Т.В. у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» в особі філії «Центрального регіонального управління Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : У квітні 2019 року позивач - ТОВ «Оптіма Факторинг» звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, яку обґрунтовував тим, що у Оболонському РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві перебуває виконавче провадження №33531291 з примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2011 року у справі №2-2815/11 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» в особі філії «Центрального РУ ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначав, що 30 травня 2018 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступило ТОВ «Оптіма Факторинг» своє право грошової вимоги до ОСОБА_1 і тому просив замінити у виконавчому провадженні №33531291 стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника - ТОВ «Оптіма Факторинг». Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 23 серпня 2019 року заяву задоволено. Замінено стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» його правонаступником ТОВ «Оптіма Факторинг» у виконавчому провадженні №33531291 з виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2011 року у справі №2-2815/11 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» в особі філії «Центрального РУ ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» в особі філії «Центрального РУ ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 441 225 грн. 42 коп. та 1 820 грн. судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали, якою відмовити у задоволенні заяви. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що за договором поруки від 05 березня 2008 року №01-363/08-А-П до боржника ОСОБА_1 було відступлено на користь ТОВ «Оптіма Факторинг» право вимоги та вважав за можливе замінити у виконавчому провадженні №33531291 стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» його правонаступником ТОВ «Оптіма Факторинг». Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 січня 2012 року, у справі №2-2815/11 позов ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» в особі філії «Центрального РУ ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено і стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 441 225 грн. 42 коп. та 1 820 грн. судових витрат (а.с.14-15, 16-18). Судом встановлено, що рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2011 року у справі №2-2815/11 набрало законної сили та на його виконання Оболонським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист №2-2815/11. За ч.1 ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч.5 ст.442 ЦПК України). Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги (цесії) може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. У такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу. Частиною 3 ст.656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. Встановлено, що 30 травня 2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Оптіма Факторинг» було укладено договір №000131-а про відступлення прав вимоги, згідно з умовами якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступило ТОВ «Оптіма Факторинг», зокрема, своє право грошової вимоги до позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором від 05 березня 2008 року №01-363/08-А (а.с.8-10). За п.1 договору про відступлення прав вимоги від 30 травня 2018 року №000131-а банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, фінансових та майнових поручителів, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту), в тому числі несанкціонованими овердрафтами з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору. Отже, як вірно вважав суд першої інстанції, за договором від 30 травня 2018 року про відступлення прав вимоги №000131-а ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступило ТОВ «Оптіма Факторинг» також і своє право грошової вимоги до поручителя ОСОБА_1 за договором поруки від 05 березня 2008 року №01-363/08-А-П. Зазначений договір передбачає купівлю-продаж прав вимоги та є за своєю правовою природою договором відступлення права вимоги, укладення якого регулюється ст.ст.512-519 ЦК України. Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. За змістом ст.512 ЦК України, ст.442 ЦПК України у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. У разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ст.442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах. З огляду на вищенаведене, так як право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором поруки від 05 березня 2008 року №01-363/08-А-П було відступлено на користь ТОВ «Оптіма Факторинг», то суд прийшов до правильного висновку щодо можливості замінити у виконавчому провадженні №33531291 стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» його правонаступником ТОВ «Оптіма Факторинг». Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні. Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить. Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду м.Києва від 23 серпня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 13 лютого 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: