Постанова 4824 № 756/5975/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2020 року м. Київ справа №756/5975/19 провадження № 22-ц/824/1132/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г., за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В., учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року /суддя Букіна О.М./ та апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року /суддя Букіна О.М./ у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернулась з вимогами про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 7 000, 00 грн, починаючи з моменту пред`явлення позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.05.2019 і до його повноліття. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. /т. 1 а.с. 182-183/ Додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3406,10 грн. /т. 1 а.с. 203-206/ Не погоджуючись з рішенням в розмірі стягнення аліментів, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, ухваливши розмір стягуваних аліментів у сумі 7 000, 00 грн щомісячно. Також просив стягнути витрати на правову допомогу, орієнтовний розмір яких становить 7 000, 00 грн. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, не віднесено цю справу до категорії складних справ у зв`язку зі значним обсягом доказів та значення справи для сторін, розглянувши справу за правилами спрощеного провадження. По суті справи вказував на те, що судом першої інстанції не у повному обсязі з`ясовано обставини справи, зокрема, не витребувано доказів про доходи відповідача, про які було заявлено разом з позовом. Наголошував на тому, що відповідач є засновником та директором трьох підприємств та може отримувати дивіденди і заробітну плату. Тому, беручи до уваги лише надану відповідачем довідку про заробітну плату з ТОВ «Науково-виробничий центр «Інститут маку», суд першої інстанції не дослідив інших доходів відповідача. Також не враховано судом першої інстанції і те, що за змістом ст. 184 СК України саме одержувач аліментів визначає порядок стягнення, в даному випадку тверду грошову суму. Наголошував і на тому, що можливість сплати щомісячно 7 000, 00 грн, відповідач підтвердив сумами грошових коштів, які до березня 2019 року сплачував добровільно. Не погоджуючись з рішенням суду в частині розміру визначеної частки аліментів - 1/3 з усіх видів доходу, ОСОБА_4 також звернувся з апеляційною скаргою в якій просив зменшити частку до 1/4. Вказував на те, що судом першої інстанції не враховано, що утримання дитини покладається на обох батьків у відповідності до ст. 180 СК України. Зазначав, що ОСОБА_2 має можливість працевлаштуватися та отримувати дохід для задоволення своїх потреб та потреб дитини, а тому судом першої інстанції визначено необґрунтований розмір аліментів. Окрім того, ОСОБА_4 також не погодився з додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3406,10 грн. Вказував на те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не співмірний зі складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи. Вказував, що адвокатом підготовлено лише позовну заяву, що не вимагає значного обсягу затраченого часу, справа є малозначною, а нормативно-правове регулювання здійснюється СК України, який істотних змін не зазнавав. Також наголошував на тому, що акт здачі-прийняття робіт не є належним доказом надання послуг, оскільки не містить детального опису робіт. З огляду на викладене просив додаткове рішення скасувати. Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів. Вказував, що позивачем надано докази щодо незадовільного стану здоров`я, що потребує додаткового фінансування, водночас відповідач може отримувати дивіденди від товариств, де він є засновником. В частині правових витрат вказував, що ним надано належні докази їх понесення, а додаткове рішення про їх часткове стягнення є законним та обґрунтованим. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, яка з`явилась у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_4 на рішення суду також підлягає частковому задоволенню, судове рішення скасуванню в частині визначення частки стягуваних аліментів з ухваленням судового рішення про стягнення твердої грошової суми у розмірі 2 000, 00 грн, на підставі наступного. Судом встановлено, що сторони є батьками - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження / т. 1 а.с. 15/. Син сторін проживає разом з позивачем, зареєстрований за місцем реєстрації позивача, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи /т. 1 а.с. 16/. Також, встановлено, що позивач не працює, доглядає за сином ОСОБА_5 та єдиним доходом позивача є соціальна щомісячна допомога у розмірі 860, 00 грн. Відповідач працює у ТОВ «НВЦ «Інститут Маку» з 17.03.2016 на посаді директора та отримує регулярний дохід у розмірі 5 000,00 грн. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався нормами ст.180 СК України, про те, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Водночас, визначаючи аліменти в частці від доходу, а не в твердій грошовій сумі, як просила позивач, суд першої інстанції застосував норми ст. 184 СК України, в редакції, яка на момент звернення позивача з позовом вже не діяла. Так, відповідно до ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. За змістом вказаної статті саме одержувач аліментів визначає порядок стягнення, в даному випадку тверду грошову суму. Водночас, ч. 1 ст. 183 СК України регламентує те, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України. Визначаючи розмір аліментів, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Позивач просила визначити розмір аліментів в твердій грошові сумі в розмірі 7 000, 00 грн, відповідач заперечував, надавши довідку про доходи, що не перевищує місячний дохід у 5 000, 00 грн, судом першої інстанції визначено частку у розмірі 1/3, від всіх видів доходів. Колегія суддів апеляційного суду, наголошує на тому, що суму, заявлену ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_4 , у відповідності до матеріалів, на підставі яких здійснюється перегляд рішення суду першої інстанції, сплачувати невзмозі, оскільки це перевищує його дохід. 1/3 частина заробітної плати відповідача становить 1666, 66 грн, водночас для дітей віком до 6 років станом на 1 січня 2020 року прожитковий мінімум становить 1779 грн. На момент розгляду справи в суді першої інстанції, сину сторін виповнилося 3 роки, а позивач має утримувати дитину нарівні з відповідачем. Таким чином, суд апеляційної інстанції вбачає доцільним встановити розмір аліментів 2 000, 00 грн, зважаючи на розмір доходу відповідача, та вид стягнення у твердій грошові сумі, оскільки саме такий спосіб стягнення визначено позивачем, суд не вправі змінювати порядок стягнення обраний позивачем. Щодо розміру аліментів та доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 , з якими погоджується колегія суддів, та наголошує на тому, що на ОСОБА_2 покладається рівноцінний обов`язок по утриманню сина. Жодних даних про те, що дитина хворіє та потребує постійного догляду, матеріали справи не містять. Водночас, матеріали справи містять дані про те, що ОСОБА_2 з 01.09.2018 р. є студенткою заочної форми навчання Подільського державного аграрно-технічного університету, форма фінансування - контракт, термін навчання по 27.12.2022 р., даних що ОСОБА_2 працює матеріали справи не містять. /а.с. 162/ Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Тому, з урахуванням всіх досліджених обставин справи, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 та зменшення розміру аліментів до 2000, 00 грн, визначаючи розмір стягнення у твердій грошовій сумі за клопотанням позивача. Також скасовує суд апеляційної інстанції і дату, з якої ухвалено стягнення аліментів, оскільки судом першої інстанції невірно визначено дату звернення з позовом до суду, що відповідає не даті реєстрації справи, а даті подачі документів та відображається на конверті - 24.04.2019 р. Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про порушення норм процесуального права, зокрема, розгляду справи за правилами спрощеного провадження, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки в даній категорії справ визначати порядок розгляду це право суду, водночас позивачем не доведено її складності, а за обсягом доказів справа є незначною. Щодо доводів про те, що відповідач є засновником та директором трьох підприємств та може отримувати дивіденди і заробітну плату, колегією суддів повторно наголошується на тому, що позивачем заявлено аліменти до стягнення - твердої грошової суми, тому суд не вбачає доцільності встановлення джерел доходу, які можуть змінюватись, або взагалі не отримуватись. Доводи про добровільну сплату коштів та суми які сплачував відповідач також не можуть враховуватись при визначенні розміру аліментів, оскільки не свідчать про отримані доходи. Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях, у зв`язку з чим колегія залишає апеляційну скаргу без задоволення. В частині, апеляційної скарги ОСОБА_4 на додаткове рішення суду про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та прохання апелянта ОСОБА_2 про стягнення таких витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке. Звертаючись з позовом, представник ОСОБА_2 - адвокат Дідовець Р.С. на виконання п. 9 ч. 1 ст. 175 ЦПК України надав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу. Як вбачається з матеріалів справи, що 29.03.2019 між Адвокатським бюро «Качура Лоєрс» в особі директора Качури О. А . та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги № 29/03/19/199 /т. 1 а.с.187-191/. 29.03.2019 між Адвокатським бюро «Качура Лоєрс» в особі директора Качури Олександра Анатолійовича та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 29/03/19/199 та сторонами погоджено сума гонорару в розмірі 500 дол. США, а саме за підготовку (написання) та подання позову про стягнення аліментів за завданням клієнта складає 300 дол. США та за представництво інтересів клієнта в суді (участь у судових засіданнях у цивільній справі про стягнення аліментів) складає 200 дол. США /т. 1 а.с.192-193/. Згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ -0000048 від 29.03.2019 вбачається, що виконавцем, а саме Качурою О.А. виконано робіт на суму 6812,20 грн., що включає в себе складення позовної заяви та інших процесуальних документів щодо стягнення аліментів /т. 1 а.с.194/. Так, на підставі квитанції № 49 від 29.03.2019 ОСОБА_2 було сплачено на користь Адвокатського бюро «Качура Лоєрс» 6812,20 грн. /т. 1 а.с.196/. Частково стягуючи витрати у розмірі 3406, 10 грн, суд першої інстанції вірно керувався нормами ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України про те, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Такого клопотання ОСОБА_4 у відзиві на позов не подавав, зважаючи на те, що справа розглядається в порядку спрощеного провадження, а незгода з доводами опонента повинна бути висловлена письмово у заяві по суті справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що витрати у сумі 6812,20 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, зазначена справа є малозначною, у мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Крім того, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір та витрати, необхідні для надання правничої допомоги, на що суд зазначає, що складання інших процесуальних документів не є з точки зору суду наданням правничої допомоги, а є нічим іншим як технічною роботою. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, а доводи апеляційної скарги на додаткове рішення суду є формальними, як і посилання на відсутність переліку наданих послуг, що не відповідає матеріалам справи. Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зменшення суми витрат, визначеної судом першої інстанції, за наслідками розгляду апеляційних скарг. В частині, що стосується стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, вимоги задоволенню підлягають частково, стягненню підлягає 1/2 понесених витрат що становить 3500 грн, оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року, - задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року, - задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року, - скасувати в частині визначення 1/3 частки стягуваних аліментів та дати, з якої вони стягуються 02.05.2019 р. Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , /зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 / на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , /зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 / аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2 000, 00 /дві тисячі гривень/, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.04.2019 і до його повноліття. В іншій частині рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року, - залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року, - залишити без задоволення. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином: Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , /зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 / на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , /зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 / витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500, 00 /три тисячі п`ятсот/ гривень. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: