Постанова Волинський апеляційний суд № 162/567/19

Справа № 162/567/19 Головуючий у 1 інстанції: Глинянчук В. Д. Провадження № 22-ц/802/56/20 Категорія: 76 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 лютого 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Бовчалюк З.А., Данилюк В.А., секретар Галицька І.П. з участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представників відповідача Шевчука В.М., Сащука О. І., Веремчука В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного природного парку «Прип`ять-Стохід» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 подану в його інтересах представником ОСОБА_2 на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 09 жовтня 2019 року,- В С Т А Н О В И В : У липні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного природного парку «Прип`ять-Стохід» (далі НПП «Прип`ять-Стохід») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що 25.02.2008 він був прийнятий на роботу у НПП «Прип`ять-Стохід». За час роботи у відповідача він працював начальником господарського відділу, інспектором з охорони природно-заповідного фонду, а з 03 квітня 2017 року начальником Любешівського природоохоронного науково-дослідного відділення (далі ПОНДВ). Згідно з графіком щорічних відпусток працівників Любешівського ПОНДВ на 2019 рік позивач планував свою відпустку на травень-червень 2019 року, однак у зв`язку із наданнями медичної рекомендації про оздоровлення неповнолітньої доньки, та ураховуючи, що позивач є особою з інвалідністю, якому щорічна відпустка повинна надаватись у зручний для нього час, написав заяву про надання йому щорічної відпустки тривалістю 44 календарних дні, починаючи з 25.06.2019. Наказом виконувача обов`язків директора НПП «Прип`ять-Стохід» № 46 від 19.06.2019 позивачу надано частину щорічної основної відпустки тривалістю 10 календарних днів з 20 по 30 червня 2019 року. Через два дні наказом виконувача обов`язків директора НПП «Прип`ять-Стохід» № 8-К від 21.06.2019 позивача було звільнено з посади на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) за порушення трудової дисципліни: допущення прогулу без поважних причин. Про наявність актів про виявлення факту вчинення дисциплінарного проступку від 31 травня та 03 червня 2019 року ОСОБА_1 дізнався 20.06.2019, коли від нього зажадали письмові пояснення. Відповідач не дотримався порядку застосування дисциплінарних стягнень, адже звільнення є крайньою мірою дисциплінарної відповідальності працівника, його звільнення відбулось в період його перебування у відпустці, а також з порушення процедури фіксування прогулу, що в цілому вказує на незаконність дій відповідача. Просив суд визнати незаконним та скасувати наказ виконувача обов`язків директора НПП «Прип`ять-Стохід» № 8-К від 21.06.2019 про звільнення позивача з посади начальника Любешівського ПОНДВ; поновити його на посаді начальника Любешівського ПОНДВ та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 21.06.2019 до дня фактичного поновлення на роботі, стягнути з НПП «Прип`ять-Стохід» у користь позивача 50 000 гривень моральної шкоди. . Рішення суду у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період не більше одного місяця звернути до негайного виконання. Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 09.10.2019 в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити, зокрема: - визнати незаконним та скасувати наказ виконувача обов`язків директора НПП «Прип`ять-Стохід» № 8-К від 21 червня 2019 року про звільнення позивача з посади начальника Любешівського ПОНДВ; - поновити його на посаді начальника Любешівського ПОНДВ та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача з 21.06.2019; - визнати незаконним та скасувати наказ виконувача обов`язків директора НПП «Прип`ять-Стохід» від 20.06.2019 №50 про скасування наказу від 19.06.2019 №46; - стягнути з НПП «Прип`ять-Стохід» у користь позивача 50 тисяч гривень моральної шкоди. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач НПП «Прип`ять-Стохід» вказав, що вважає рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову суд вважав доведеним вчинення позивачем ОСОБА_1 прогулу без поважних причин 31.05.2019 та 03.06.2019, у зв`язку з чим звільнення проведено на законних підставах. Такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та не грунтується на законі, тому апеляційний суд з ним не погоджується. Судом першої інстанції встановлено, що згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , позивач працював у НПП з 25.02.2008 по 21.06.2019 на різних посадах, з 03.04.2017 начальником Любешіського ПОНДВ. З графіку щорічних відпусток працівників Любешівського ПОНДВ на 2019 рік слідує, що відпустка ОСОБА_1 запланована на травень-червень місяць. ОСОБА_1 . 19.06.2019 подав заяву на ім`я в.о. директора НПП «Прип`ять-Стохід» про надання щорічної відпустки тривалістю 44 календарних дні (28 днів основної, 09 днів як потерпілому від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 07 днів додаткової відпустки за ненормований робочий день) з 25.06.2019. Відповідно до наказу в.о. директора НПП «Прип`ять-Стохід» № 46 від 19.06.2019 ОСОБА_1 надано частину щорічної основної відпустки тривалістю 10 календарних днів із 20 червня по 30 червня 2019 року з урахуванням, що 28.06.2019 святковий день. Згідно з наказом в.о. директора НПП «Прип`ять -Стохід» № 8-К від 21.06.2019 позивача звільнено з посади начальника Любешівського ПОНДВ за порушення трудової дисципліни прогул (відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП. З матеріалів справи вбачається, що наказом в.о. директора НПП «Прип`ять-Стохід» від 20.06.2019 № 50 скасовано наказ № 46 від 19.06.2019 про надання ОСОБА_1 частини щорічної основної відпустки. На підтвердження допущених позивачем ОСОБА_1 прогулів відповідачем подано акти про виявлення факту вчинення дисциплінарного проступку (а.с. 62, 63). Зокрема, згідно з актом від 31.05.2019, ОСОБА_1 був відсутній на роботі в адмінприміщенні національного природного парку «Прип`ять -Стохід» з 14.30 до 18.00. В акті від 03.06.2019 зазначено про відсутність ОСОБА_1 на роботі цього дня з 14.40 до 18.00 год. В суді апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що актом від 03.06.2019 підтверджується відсутність ОСОБА_1 в робочому кабінеті адмінприміщення. На думку апеляційного суду зазначені акти не підтверджують вчинення ОСОБА_1 прогулів без поважних причин у зв`язку з таким. З посадової інструкції начальника природоохоронного науково-дослідного відділення національного парку «Прип`ять-Стохід», затвердженої директором національного природного парку «Прип`ять-Стохід» вбачається, що до посадових обов`язків позивача віднесено не тільки здійснення адміністративного керівництва діяльністю відділення, що передбачає виконання трудових обов`язків безпосередньо у робочому кабінеті, а й організація біологічних заходів, здійснення контролю за дотриманням режиму території, охороною і захистом природних екосистем, ведення боротьби з браконьєрством. Виконання таких трудових обов`язків передбачає безпосереднє перебування на території парку, яка сягає десятків гектарів землі. Тому відсутність ОСОБА_1 у робочому кабінеті адмінприміщення не свідчить про відсутність його на роботі. На підтвердження вчинених позивачем прогулів 31.05.2019, 03.06.2019 відповідачем надано пояснення працівників Любешівського ПОНДВ ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 (а.с. 54-58). Ці пояснення є схожими за змістом, працівники зазначають, що не планували роботи спільно з ОСОБА_1 та де він перебував не знають, разом з тим, не стверджують, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі на території парку. Аргументи відповідача про обізнаність ОСОБА_1 , як начальника природоохоронного науково-дослідного відділення, з обов`язком залишати своє робоче місце в адмінприміщенні з відома в.о. директора або заступника національного природного парку «Прип`ять -Стохід» з посиланням на протокол наради від 28.12.2018, суд відхиляє, оскільки ОСОБА_1 заперечує про свою присутність на цій нараді, в протоколі не зазначено, хто ухвалив таке рішення - присутні на нараді чи голова цієї наради, доказів про доведення такого рішення до відома працівників, у тому числі ОСОБА_1 , відповідач не надав. У своєму поясненні відповідач постлається на те, що згідно з 3.1 Колективного договору, працівник зобов"язаний виконувати законні накази та розпорядження керівника. У протоколі наради від 21.12.2018 року відсутні відомості про видачу керівником наказу чи розпорядження щодо порядку залишення робочого кабінету в адмінприміщенні. У Правилах внутрішнього трудового розпорядку не врегульовано порядку, періодичності, тривалості виконання трудових обов`язків працівниками поза межами робочого кабінету - на території парку, порядку фіксації залишення робочого місця у кабінеті адмінприміщення, тому вихід позивача на територію парку для виконання своїх трудових обов`язків без повідомлення про це керівника, не можна вважати прогулом. З табелю обліку робочого часу за травень 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 відпрацював 31.05.2019 повний робочий день (а.с.48). Напроти рядка «Виконавець робіт» дописано прізвище ОСОБА_9 , однак його підпис відсутній. З наданого відповідачем письмового пояснення ОСОБА_10 вбачається, що табелі обліку робочого часу складала вона, табель затверджений підписом керівника та скріплений печаткою підприємства (а.с. 71, 75). На а.с.49 знаходиться табель обліку робочого часу за травень 2019 року на ОСОБА_1 (відкоригований), затверджений 21.06.2019, згідно з яким ОСОБА_1 31.05.2019 відпрацював 4.30 год., 21.06. проведено відрахування із заробітної плати за 31.05.2019 за невідпрацьовані 3.5 год. Згідно з Обліковою політикою національного природного парку «Прип`ять Стохід» (далі - Облікова політика) , відповідальна особа на початку місяця заповнює реквізити відповідно до даних обліку особового складу. Впродовж місяця у табелі у вигляді умовних позначень фіксується інформація про приходи та неявки на роботу на основі відповідних документів. Облік робочого часу здійснюється методом безперервної реєстрації. При системі оплати праці з нарахуванням авансових виплат табель заповнюється до 21 числа щомісячно для розрахунку сум заробітної плати за місяць. В кінці місяця у табелі підраховується загальна кількість відпрацьованих і невідпрацьованих днів, заповнений табель подається у відділ бухгалтерського відділу для нарахування заробітної плати (а.с. 77-79) Враховуючи, що відповідно до Облікової політики облік робочого часу на підприємстві ведеться методом безперервної реєстрації, в кінці травня 2019 у табелі за цей місць було підраховано загальну кількість відпрацьованих і невідпрацьованих днів, згідно з яким, 31.05.2019 позивач ОСОБА_1 відпрацював повний день, за що йому проведено повну оплату, працівники підприємства не підтвердили відсутності позивача на території парку та факту невиконання ним трудових обов`язків, тому складений 21.06.2019 коригуючий табель обліку робочого часу ОСОБА_1 , Акти від 31.05.2019, від 03.06.2019 про вчинення дисциплінарного проступку апеляційний суд визнає такими, що не відповідають принципу достовірності доказів (ст.79 ЦПК України). Також апеляційний суд вважає за необхідне відмітити, що у даному судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_11 пояснив, що при розгляді питання про надання згоди на звільнення Радою трудового колективу ОСОБА_1 пропонувалось в порядку добровільного вирішення питання звільнення переведення на іншу посаду, що підтверджує доводи позивача про упереджене ставлення до нього та бажання керівництва позбавити його роботи на займаній посаді. На підставі наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулось без законної підстави. Відповідно до положень ч.І статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Враховуючи наведені норми, наказ виконувача обов`язків директора НПП «Прип`ять-Стохід» № 8-К від 21.06.2019 про звільнення позивача ОСОБА_1 з посади начальника Любешівського ПОНДВ належить визнати незаконним, поновити його на посаді начальника Любешівського ПОНДВ та стягнути з відповідача НПП «Прип`ять-Стохід» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 58626.94 грн. за період з 22.06.2019 до дня постановлення рішення апеляційним судом про поновлення на роботі. При розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходить з положень Постанови КМ України № 100 від 08.02.1995 року, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі Порядок) Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу І Порядку, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати ( крім передбачених в абзацах 1, 2, які не підлягають застосування до спірних правовідносин), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Встановлено, що позивача звільнено з 21.06.2019. Тому для підрахунку береться заробітна плата за 2 місяці, що передують місяцю звільнення за квітень-травень 2019. З довідки № 181 від 24.06.2019, табелів обліку робочого часу за квітень-травень 2019 року вбачається, що у квітні ОСОБА_1 відпрацював 4 робочі дні, в травні 21 робочий день, за квітень нараховано 1481.53 грн. заробітної плати, за травень 7853.96 грн. (а.с.18, 46-47). Вимушений прогул становить 157 робочих днів за період з 22.06.2019 по 05.02.2020. (1481.53 грн. +7853.96 грн.):25(відпрацьованих за квітень-травень робочих днів)= 373.42 грн. середньоденний заробіток х 157(днів вимушеного прогулу) =58626.94 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу. Положеннями ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У зв`язку із тим, що судом апеляційної інстанції встановлено незаконність звільнення позивача з посади, а отже, порушення трудових прав, відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України, ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує вимоги справедливості і розумності ту обставину, що обґрунтовуючи свої вимоги у цій частині, позивач указував що заподіяна моральна шкода полягає у перенесених душевних стражданнях, тому приходить до висновку про визначення відшкодування у розмірі 500 грн. На підставі наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, тому рішення суду належить скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Вбачається, що ОСОБА_1 належить до осіб, віднесених до 1 категорії потерпілого від ЧАЕС, тому при зверненні до суду судового збору не сплачував. Згідно з приписами ч. І ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до положень п.1 ч. 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до положень статті 141 ЦПК України , якою визначено порядок розподілу судових витрат, у зв`язку із задоволенням позовних вимог та апеляційної скарги, з відповідача НПП «Прип`ять-Стохід» в дохід держави належить стягнути судовий збір у розмірі 5763 грн., з яких: За позовними вимогами, поданими до суду першої інстанції у липні 2019 року, про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, (вимога немайнового характеру) - 768,40 грн.( 04.розміру прожиткового мінімуму для працездатних осібвстановленого на 01 січня календарного року, в якому подаєиться заява, частина1, підпункт 2 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»). За позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди (вимоги майнового характеру) по 768,40 грн. за кожну вимогу(1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, в якому подаєиться заява та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, частина 1, підпункт 1 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), всього 1536,80 грн. Відповідно до пункту 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Тому, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі становить 3457 грн ((1536,80 грн. + 768,40 грн.) х 150%). Відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги від 24.06.2019, акту виконаних робіт, квитанції про оплату послуг адвокату, ОСОБА_1 оплатив 3000 грн. за надання професійної правничої допомоги, тому ці витрати необхідно стягнути з НПП «Прип`ять-Стохід» на користь ОСОБА_1 . Керуючись статтями 367, 376, 382, 384, 389,390 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 подану в його інтересах представником ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Любешівського районного суду Волинської області від 09 жовтня 2019 року в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Визнати незаконним та скасувати наказ в. о. директора Національного природного парку «Прип`ять-Стохід» Сащука О. І. від 21 червня 2019 року № 8-к про звільнення з посади начальника Любешівського природоохоронного науково-дослідного відділення - Мелещука С. А. за порушення трудової дисципліни - прогул без поважних причин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Любешівського природоохоронного науково-дослідного відділення Національного природного парку «Прип`ять-Стохід» з 21 червня 2019 року. Стягнути з Національного природного парку «Прип`ять-Стохід» на користь ОСОБА_1 58626 (п`ятдесят вісім тисяч шістсот двадцять шість) грн. 94 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнути з Національного природного парку «Прип`ять-Стохід» на користь ОСОБА_1 500 (п`ятсот) грн. на відшкодування моральної шкоди та 3000 (три тисячі) грн. витрат за надання професійної правничої допомоги. Стягнути з Національного природного парку «Прип`ять-Стохід» в дохід держави 5763 грн. судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови. Головуючий Судді: