Постанова 4816 № 589/5058/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2020 року м.Суми Справа №589/5058/17 Номер провадження 22-ц/816/435/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А. розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 вересня 2019 року в складі судді Курбанової А.Р., ухваленого в м. Шостка, повний текст якого складений 14 листопада 2019 року, в с т а н о в и в: У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк»), звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи вимоги тим, що 27 лютого 2013 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 14000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач зазначав, що оскільки позичальник приєдналась до запропонованих банком умов використання кредитних коштів, тому при встановленні та зміні кредитного ліміту, зміні процентної ставки, нарахуванні комісії, пені та штрафу за порушення відповідачем зобов`язань банк керувався Умовами та правилами надання банківських послуг. Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов`язань із своєчасного їх повернення ОСОБА_1 не виконала, тому станом на 06 листопада 2017 року утворився борг на загальну суму 35422 грн 93 коп., з яких: 3665 грн 89 коп. заборгованість за тілом кредиту; 18316 грн 36 коп. заборгованість за нарахованими відсотками; 11277 грн 68 коп. нарахована пеня; а також штраф відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, який складається з: 500 грн штрафу (фіксована частина), 1663 грн штрафу (процентна складова), який банк просив стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 вересня 2019 року позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 27 лютого 2013 року у сумі 3665 грн 89 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір у сумі 165 грн 58 коп. В іншій частині позову відмовлено. Вказане рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом позивач оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а в іншій частині рішення суду залишити без змін. В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував обставин того, що відсутність підпису відповідача на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Крім того, на думку банку, факти часткових погашень заборгованості, у тому числі за відсотками, свідчать про те, що відповідач не лише була ознайомлена з умовами кредитування, а й прийняла їх. В апеляційній скарзі також наголошується, що місцевий суд оскарженим рішенням порушив принципи платності кредитного договору та стабільність функціонування фінансового сектору держави. Від відповідача в установлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив, письмові заперечення також. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ураховуючи, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у сумі 3665 грн 89 коп., а також щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 11277 грн 68 коп.; а також штрафу відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, який складається з: 500 грн штрафу (фіксована частина), 1663 грн штрафу (процентна складова) позивачем не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду в зазначеній частині не є предметом апеляційного перегляду. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 27 лютого 2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 14000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 10). Як зазначено у заяві-анкеті, відповідачка погодилась з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, з яким вона ознайомилась та згодна з його умовами, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с. 11, 12-26). Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 06 листопада 2017 року становить 35422 грн 93 коп. і складається із: заборгованості за тілом кредиту 3665 грн 89 коп.; заборгованості за нарахованими відсотками 18316 грн 36 коп.; нарахованої пені 11277 грн 68 коп.; а також штрафу відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, який складається з: 500 грн штрафу (фіксована частина), 1663 грн штрафу (процентна складова) (а.с. 5-6, 7-9). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами у сумі 18316 грн 36 коп., суд першої інстанції, установивши обставини того, що у заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення процентної ставки, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд вирішив справу відповідно до вимог статей 207, 626, 628, 638, 526, 633, 634, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України. Також, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано враховував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Зокрема, установивши обставини того, що у заяві позичальника від 27 лютого 2013 року процентна ставка не зазначена, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у вказаній частині, оскільки позивач не довів, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, на які послався банк як на підставу для задоволення позову, розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, отримуючи 27 лютого 2013 року кредитну картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», а також те, що вказані документи взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначених в цих документах розмірах і порядку нарахування, що додані банком до позовної заяви. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (видачі відповідачу кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 27 лютого 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (21 грудня 2017 року), тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг за кредитною карткою «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. У зв`язку із зазначеним, не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про те, що за умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачена оплата за користування кредитом у вигляді сплати відсотків, так як позивач не довів належними і допустимими доказами факту встановлення сторонами умов кредитного договору з визначенням у ньому розміру процентної ставки за користування кредитними коштами. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відмовивши у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції, тим самим, допустив грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та поставив під загрозу фінансову стабільність банку, то колегія суддів зауважує про наступне. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 рокуу справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123). ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоніпроти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36). Таким чином, установивши обставини того, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27 лютого 2013 року шляхом підписання заяви-анкети, так як позивач не довів належними і допустимими доказами факту того, що саме з цими умовами була ознайомлена відповідач під час укладення кредитного договору. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги з цього приводу не заслуговують на увагу. Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі і стосовно того, що частково погашаючи кредит з урахуванням сплати і відсотків, відповідач, тим самим, погодилась і визнала запропоновані їй умови, правила і тарифи користування банківськими послугами не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні вказаної вимоги позову, як такі, що є необґрунтованими і не свідчать про доведеність вказаної вимоги. За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення в оскаржуваній частині з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому відсутні підстави для відшкодування позивачу понесених ним судових витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 381 ч.ч.1, 3; 382 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 вересня 2019 року в даній справі в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: С.Г. Хвостик Судді: О.І. Собина Т.А. Левченко