Постанова 4852 № 160/4708/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 160/4708/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., секретар судового засідання Лащенко Р.В. за участі представника позивача Чехута В.М. представника відповідача Кекуатової Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 р. (суддя Конєва С.О., повне судове рішення складено 19.08.2019 р.) в справі № 160/4708/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Топстар» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Топстар» (далі ТОВ «НВФ «Топстар») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 16.04.2019 р. № UA110000/2019/400033/2, картки відмови в митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110180/2019/00066 від 16.04.2019 р. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 р. позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано прийняті Дніпропетровською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів від 16.04.2019 р. № UA110000/2019/400033/2, картка відмови в митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110180/2019/00066 від 16.04.2019 р.; стягнуто з бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС на користь ТОВ «НВФ «Топстар» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3842 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга містить виклад обставин прийняття рішень про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які є предметом позову. У спростування висновків суду першої інстанції апелянтом зазначено наступне: 1) неправомірність надання суду копії ЕМД від 15.04.2019 р. № UA110180/2019/406226, в графі 44 якої під кодом документу 4103* зазначено додаткову угоду від 12.12.2019 р., оскільки такий документ до митного оформлення первісно не надавався, а наданий в рамках проведення консультацій; 2) декларантом до митного оформлення не надано платіжних документів про сплату повної вартості товару в порушення вимог зовнішньоекономічного договору, а висновок суду першої інстанції, що таке порушення не впливає на числові значення митної вартості суперечить приписами ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України; 3) не надання декларантом документів на підтвердження доставки товару у терміни, визначені у проформі-інвойсі № 01/2018 від 05.11.2018 р. В рамках проведених консультацій декларантом додатково надано додаткову угоду № 1 від 12.12.2018 р. до зовнішньоекономічного договору від 07.06.2016 р. № СН021/16. На думку апелянта, судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги доводи відповідача щодо наявності підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги, стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 20 000 грн. В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, які з`явились до судового засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 07.06.2016 р. між ТОВ «НВФ «Топстар» як покупцем та YUANDA VALVE GROUP CO., LTD (Китай) як продавцем укладений контракт №СН021/16 (зі строком дії до 31.12.2018 р.), за умовами якого продавець взяв на себе зобов`язання продати, а покупець - придбати товар, номенклатура, кількість і ціна якого визначаються у відповідності до додатків (інвойс), які складаються на кожну окрему партію товару та є невід`ємними частинами даного контракту. Пунктом 3.1 контракту визначено, що відвантаження товару відбувається морським транспортом на умовах CIF порт Одеса, Україна відповідно до Інкотермс 2010. Відповідно до п. 5.2 контракту оплата відбувається на наступних умовах: 30% передплата до початку виготовлення товару (на протязі 10 банківських днів); 70% передплата після відвантаження товару і отримання копії коносамента. Згідно з додатковою угодою №1 від 12.12.2018 р. до контракту №СН021/16 від 07.06.2016 р. строк дії контракту було продовжено до 31.12.2023р., що підтверджується її копією. На підставі цього контракту на адресу позивача від вказаного вище продавця надійшов товар згідно зі специфікацією №12 від 22.01.2019 р., що є невід`ємною частиною контакту №СН021/16 від 07.06.2016 р., комерційного інвойсу №01/2018 від 22.01.2019 р. та проформи-інвойсу №01/2018 від 05.11.2018 р., а саме: засувка чавунна з латунним ущільнюваними кільцями, кран шаровий чавунний, у загальній кількості 727 шт., загальна вага нето 23853,65 кг., всього на загальну суму 35432,05 доларів США. За результатами здійснення митного контролю за правильністю та повнотою визначення митної вартості товару митницею у рамках проведених консультацій з метою перевірки правильності визначення декларантом митної вартості ввезених товарів, у декларанта витребувані додаткові документи, з урахуванням закінчення терміну дії контракту №СН021/16 від 07.06.2016р., а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; виписку з бухгалтерської документації, шляхом направлення повідомлення позивачеві. У відповідь на повідомлення митниці декларантом надано додаткову угоду №1 від 12.12.2018 р. до зовнішньоекономічного договору №СН021/16 від 07.06.2016р., інших документів не надано. За результатами розгляду поданих декларантом документів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/400033/2 та картку відмови №UA110180/2019/00066 від 16.04.2019р., за якими заявлену позивачем митну вартість товару скориговано за резервним методом згідно зі ст. 64 Митного кодексу України, а саме: товар №1 - за ЕМД від 22.02.2019р. №UA110180/2019/403106 на рівні - 3,7201 доларів США/кг; товар №2 - за ЕМД від 12.04.2019р. №UA500010/2019/008999 на рівні - 3,7116 доларів США/кг з підстав того, що подані до митного контролю документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що впливають на числові значення складових митної вартості товарів. Суд першої інстанції, встановивши зі змісту направленого на адресу позивача повідомлення про витребування у декларанта додаткових документів, рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови від 16.04.2019 р., що такі документи не містять будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви саме у числових значеннях складових митної вартості ввезеного товару, органом доходів і зборів не наведено причин неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів на підставі поданих декларантом документів, не наведено обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності, які не дозволяють підтвердити числові значення складових митної вартості імпортованих товарів, а подані для митного оформлення документи з урахуванням додатково наданих не містили жодних розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товарів, вважав, що відповідачем під час митного оформлення не висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, відповідно, дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови. Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми в розмірі 20 000 грн., у зв`язку з чим стягнув на користь позивача 5000 грн. Суд визнає висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ТОВ «НВФ «Топстар» на підставі контракту № СН 021/16 від 07.06.2016 р., укладеному з Yuanda Valve Group Co., Ltd (Китай), специфікації № 12 від 22.01.2019 р., комерційного інвойсу № 01/2018 від 22.01.2019 р., проформи-інвойсу № 01/2018 від 05.11.2018 р. ввезено на митну територію України товар промислову арматуру для трубопроводів в асортименті, а саме засувку чавунну з латунним ущільнюваними кільцями, кран шаровий чавунний, у загальній кількості 727 шт., загальною вагою нетто 23853,65 кг., всього на загальну суму 35432,05 доларів США. 15.04.2019 р. декларантом подано до Дніпропетровської митниці ДФС електронну митну декларацію (далі ЕМД) № UA110180/2019/406226 для здійснення митного оформлення товару. Митна вартість товару заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості за ціною договору відповідно до статті 58 Митного кодексу України. На підтвердження митної вартості товару декларантом подано документи, передбачені ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України: зовнішньоекономічний контракт від 07.06.2016 р. №СН 020/16; декларація митної вартості; специфікація № 12 від 21.01.2019 р.; комерційний інвойс № 01/2018 від 22.01.2019 р., проформа-інвойс № 01/2018 від 05.11.2018 р. пакувальний лист; коносамент; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 3155; договір страхування перевезення вантажів; сертифікат походження; експортна декларація країни відправлення; платіжне доручення від 08.11.2018 р. на суму 10551,52 дол. США; платіжне доручення від 11.03.2019 р. на суму 24880,43 дол. США. Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за ЕМД від 15.04.2019 р. № UA110180/2019/406226 зґенеровано обов`язкову форму контролю що контролю правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з можливим заниженням митної вартості. Відповідачем відповідно до п. 4.1. ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, за результатами якого встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять наступні розбіжності. 1) до митного оформлення заявлено партію товару згідно з контрактом з виробником від 07.06.2016 р. № СН021/16, відповідно до п. 11.5 якого термін дії договору до 31.12.2018 р., положеннями контракту не передбачено продовження його дії за будь-яких умов; 2) декларантом до митного оформлення надано проформу-інвойс № 01\2018 від 05.11.2018 р., що містить посилання на контракт від 07.06.2016 р. № СН021/16, в якому зазначено умови оплати: 30% передплати та залишок суми протягом 10 днів після відвантаження та отримання копії коносаменту; термін доставки вказано 36-40 робочих днів за умови здійснення передплати. До митного оформлення надано банківський платіжний документ № 1811079828226 від 08.11.2018 р. на суму 10551,62 дол.США, призначення платежу передплата, який містить посилання виключно на договір від 07.06.2016 р. № СН021/16 та проформу-інвойс № 01/2018 від 05.11.2018 р.; 3) визначений термін доставки в проформі-інвойсі № 01/2018 від 05.11.2018 р. відрізняється від фактичної доставки партії товару відповідно до коносаменту № HLCUTS119065704 від 31.01.2019 р., а документи, що стосуються доставки товару у терміни, передбачені проформою-інвойсом, декларантом не надано; 4) декларантом надано до митного оформлення банківський платіжний документ № Р1903079828276 від 08.03.2019 р. на суму 24880,43 дол.США, який містить посилання виключно на договір від 07.06.2016 р. № СН021/16 та рахунок-інвойс № 01/2018 від 22.01.2019 р.; 5) у графі № 44 ЕМД наявна специфікація № 12 від 22.01.2019 р. та рахунок-інвойс № 01/2018 від 22.01.2019 р., що містять посилання на договір від 07.06.2016 р. № СН021/16 та видані після закінчення дії договору; 6) додаткові угоди, крім специфікації № 12 від 22.01.2019 р., та інші документи, які підтверджують продовження терміну дії договору від 07.06.2016 р. № СН021/16, декларантом до митного оформлення не надано. Відповідачем зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього (у разі наявності); виписку з бухгалтерської документації. Позивачем 16.04.2019 р. направлено органу доходів і зборів додаткову угоду № 1 від 12.12.2018 р. до зовнішньоекономічного договору № СН021/16 про продовження строку дії зовнішньоекономічного договору № СН021/16. Дніпропетровською митницею 16.04.2019 р. прийняте рішення про коригування митної вартості №UA110000/2019/400033/2, яким митна вартість визначена за другорядним методом визначення митної вартості (2ґ - резервний метод), яке ґрунтувалося на раніше визнаній (визначеній) органом доходів та зборів митній вартості, а саме: товар №1 - за ЕМД від 22.02.2019р. №UA110180/2019/403106 на рівні - 3,7201 доларів США/кг; товар №2 - за ЕМД від 12.04.2019р. №UA500010/2019/008999 на рівні - 3,7116 доларів США/кг. 16.04.2019 р. Дніпропетровською митницею видано позивачу картку відмови № UA110180/2019/00066 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як встановлено ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою. Згідно з ч. ч. 8-9 цієї статті у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; Згідно з ч. 6 цієї статті орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Як зазначено вище, підставою для коригування митної вартості є встановлення в ході здійснення митного контролю наявності розбіжностей в поданих для митного оформлення документах, які, на думку відповідача, унеможливлюють перевірку числового значення митної вартості імпортованого товару. Судом встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару подані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. При перевірці правильності визначення митної вартості товару Дніпропетровською митницею встановлено, що документи, які надані для митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. В межах апеляційного перегляду справи такими обставинами орган доходів і зборів зазначає: 1) неправомірність надання суду копії ЕМД від 15.04.2019 р. № UA110180/2019/406226, в графі якої під кодом документу 4103* зазначено додаткову угоду від 12.12.2019 р., оскільки такий документ до митного оформлення первісно не надавався, а наданий в рамках проведення консультацій; 2) декларантом до митного оформлення не надано платіжних документів про сплату повної вартості товару в порушення вимог зовнішньоекономічного договору, а висновок суду першої інстанції, що таке порушення не впливає на числові значення митної вартості суперечить приписами ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України; 3) не надання декларантом документів на підтвердження доставки товару у терміни, визначені у проформі-інвойсі № 01/2018 від 05.11.2018 р. Стосовно посилання органу доходів і зборів на неправомірність надання суду копії ЕМД від 15.04.2019 р. № UA110180/2019/406226, в графі 44 якої під кодом документу 4103* зазначено додаткову угоду від 12.12.2019 р., оскільки такий документ до митного оформлення первісно не надавався, а наданий в рамках проведення консультацій, суд зазначає наступне. Суд вказує, що пунктом 11.4 зовнішньоекономічного контракту № СН021/16 від 07.06.2016 р., дійсно, зазначено строк дії контракту до 31.12.2018 р. Проте, контракт не містить застережень щодо неможливості продовження строку дії. Додатковою угодою № 1 від 12.12.2018 р. строк дії контракту продовжено до 21.12.2023 р. (а.с. 43 т.1). Додаткова угода надана декларантом органу доходів і зборів в процесі проведення консультацій, тому вважається, що на час прийняття рішення про коригування митної вартості та картки відмови такий документ був поданий декларантом. Не надання декларантом додаткової угоди під час подання ЕМД від 15.04.2019 р. № UA110180/2019/406226 з урахуванням зазначення такого документу як поданого у графі 44 обумовило витребування цього документу у декларанта, що й було виконане. Відповідачем зазначено, що декларантом до митного оформлення не надано платіжних документів про сплату повної вартості товару в порушення вимог зовнішньоекономічного договору, а висновок суду першої інстанції, що таке порушення не впливає на числові значення митної вартості суперечить приписами ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Судом встановлено, що декларантом до митного оформлення надано банківські платіжні документи від 08.11.2018 р. на суму 10551,52 дол. США та від 11.03.2019 р. на суму 24880,43 дол. США, тобто на повну вартість товару, який оцінювався. В банківських платіжних документах, зміст яких поставлено під сумнів відповідачем, наявна інформація про контракт, за яким здійснюється поставка та яка відповідає контракту, наданому до митного оформлення. Крім того, в платіжному документі від 08.11.2018 р. наявна інформація про проформу-інвойс № 01/2018 від 05.11.2018 р., а в платіжному документі від 11.03.2019 р. про комерційний інвойс № 01/2018 від 22.01.2019 р., які подавались до митного оформлення (а.с. 53-54 т.1). Загальна сума оплати за платіжними дорученнями, наданими позивачем до митного оформлення, відповідає вартості товару, зазначеного в специфікації та інвойсі. Відтак, посилання апелянта на не надання декларантом документів на підтвердження оплати повної вартості товару є безпідставним. Щодо зазначення апелянтом про не надання декларантом документів на підтвердження доставки товару у терміни, визначені у проформі-інвойсі № 01/2018 від 05.11.2018 р., суд зазначає наступне. Суд вказує, що термін доставки товару, за умови, що такий термін не співпадає із терміном, зазначеним у проформі-інвойсі, жодним чином не може впливати на митну вартість товару. При цьому не є обов`язковим укладання сторонами будь-яких додаткових угод або змін до контракту у разі зміни дати експорту товару. Суд вважає, що не зважаючи на те, що подані позивачем до митного оформлення документи містили певні недоліки в оформленні, проте такі недоліки не перешкоджали органу доходів і зборів перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки вказані документи не містили розбіжностей щодо найменування імпортованого товару, його кількості та вартості. Відтак, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості. Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості. 10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994). Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках. Пунктом 2(b) статті VII ГААТ 1947 встановлено, що від "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту. Суд вважає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Суд не піддає сумніву право органу доходів і зборів контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством. При цьому враховується, що статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки. Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами. При цьому є цілком обґрунтованим зазначення судом першої інстанції, що визначення митної вартості відповідачем за резервним методом за деклараціями від 22.02.2019 р. №UA110180/2019/403106 та від 12.04.2019 р. №UA500010/2019/008999 є безпідставним та необґрунтованим, оскільки у оспореному рішенні не наведено мотивів щодо того, що товари за митними деклараціями від 22.02.2019 р. №UA110180/2019/403106 та від 12.04.2019 р. №UA500010/2019/008999 та митною декларацією, поданою позивачем, мають однакові характеристики, зокрема, не зазначено постачальників, умови поставки за вказаними деклараціями та характер контрактів (прямий чи посередницький), які впливають на числові значення митної вартості товарів, а оспорюване рішення містить лише посилання на те, що митна вартість товарів, визначена митницею згідно з положеннями ст. 64 Митного кодексу України, ґрунтується на митній вартості подібного товару, враховуючи валюту контракту, країну виробництва та відправлення, назву товару, здійснених за митними деклараціями від 22.02.2019 р. №UA110180/2019/403106 на рівні 3,7201 дол.США/кг та від 12.04.2019 р. №UA500010/2019/008999 на рівні 3,7116 дол.США/кг. Суд зазначає, що відповідачем не доведено, що при коригуванні митної вартості застосована митна вартість товарів, який є ідентичним чи аналогічним оцінюваному товару, відповідно, така митна вартість є співставною із митною вартість спірного товару та може бути застосована при коригуванні митної вартості оцінюваного товару. Суд вказує, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 11.09.2012 р. (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), а також в постанові від 31.03.2015 р. в справі № 21-53а15, відповідно до якого митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. На підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, з урахуванням умов поставки товару, орган доходів і зборів мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів. Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару за ціною договору. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Відповідачем не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу, не спростовані відповідачем. Частинами 1-5 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Судом при вирішенні справи по суті позовних вимог не здійснюється розгляд заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. через заявлення представником позивача про неможливість до закінчення судових дебатів подати акт виконаних робіт. Судом роз`яснено позивачу про розгляд питання щодо судових витрат відповідно до приведених приписів процесуального закону. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 р. в справі № 160/4708/19 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 р. в справі № 160/4708/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Топстар» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 10.02.2020 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 11.02.2020 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко