Постанова 4824 № 759/14569/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 759/14569/16-ц Головуючий у І-й інстанції - Шум Л.М. апеляційне провадження № 22-ц/824/1045/2020 Доповідач Заришняк Г.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2020 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М. при секретарі - Діденку А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 липня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Публічне акціонерне товариства «Страхова компанія «Скайд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс - Лайн» про відшкодування матеріального збитку, завданого власнику дорожньо-транспортною пригодою, - В С Т А Н О В И В : В жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ПАТ «СК «Скайд», ТОВ «Фінанс - Лайн» про відшкодування матеріального збитку, завданого власнику дорожньо-транспортною пригодою. В обґрунтування позову вказувала, що 12.07.2016 р. о 14 год. 00 хв. відповідач, керуючи автомобілем Сеат д.н.з. НОМЕР_1 , який належить третій особі: ОСОБА_3 , на перехресті вулиць Берковецької та Стеценка в місті Києві здійснив проїзд вказаного перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen Passat B7, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивачки, яка рухалась на зелене світло світлофора. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 08 серпня 2016 р. відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди. Згідно звіту № 2716 від 14.07.2016 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen Passat B7, д.н.з. НОМЕР_2 складає 400 900,21 грн. Посилаючись на викладене, позивачка просила суд стягнути з відповідача матеріальний збиток в розмірі 400 900,21 грн., витрати за оплату послуг щодо складання звіту в розмірі 700,00 грн. та судовий збір в розмірі 4 016,00 грн. Ухвалою суду від 28.10.2016 р. відкрито провадження у справі. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 08 липня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 378 901,14 грн. та судовий збір в розмірі 3 789,01 грн., а всього стягнуто - 382 690 грн. 15 коп. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В поданому відзиві позивачка просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважаючи рішення суду законним. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що о 12 липня 2016 р. о 14 год. 00 хв. відповідач, керуючи автомобілем Сеат д.н.з. НОМЕР_1 , який належить третій особі: ОСОБА_3 , на перехресті вулиць Берковецької та Стеценка в місті Києві здійснив проїзд вказаного перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen Passat B7, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивачки, яка рухалась на зелене світло світлофора. Судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12.07.2016 р. за участю автомобілей Сеат д.н.з. НОМЕР_1 та Volkswagen Passat B7, д.н.з. НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована в ТОВ «СК «Скайд», про що свідчить Поліс № АЕ/5636246 від 26.10.2015 р. (ас. 61). Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 08 серпня 2016 р. відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до п.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Пунктом 1 ч.1 ст.1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана наслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Частиною 2 ст.1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до роз`яснень, викладених в п.4 постанови №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ України від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Винність дій ОСОБА_1 у вчиненні вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди, і як наслідок у спричинені пошкоджень автомобілю позивачки була визнана постановою Святошинського районного суду м. Києва від 08 серпня 2016 р. (справа №759/10179/16-п) та й не заперечується безпосередньо відповідачем. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року за клопотанням представника відповідача по справі була призначена судова автотоварознавча експертиза на предмет встановлення дійного розміру матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Volkswagen Passat B7, д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП Згідно з висновком експерта №5299/18-54 від 25 квітня 2018 року, дійсний розмір матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Volkswagen Passat B7, д.н.з. НОМЕР_2 , завданого внаслідок ДТП 12 липня 2016 року, скоєного ОСОБА_1 , складав 378 901,14 грн. Оспорюючи розмір заподіяної шкоди, відповідач вказував на те, що на час проведення експертного дослідження №5299/18-54 від 25 квітня 2018 року автомобіль позивачки вже був відремонтований. Відповідно до ч.1,2,3,4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Разом з тим, відповідачем не надано суду належних та переконливих доказів заподіяння позивачці з вини відповідача матеріальної шкоди в меншому розмірі, ніж було визначено проведеним експертним дослідженням. Отже, вказаний експертний висновок сумнівів у колегії не викликає, оскільки належним чином мотивований, узгоджується з іншими матеріалами справи і відповідачем не спростований. За таких обставин, доводи апеляційної скарги про відсутність доказів, які б підтверджували дійсний розмір матеріального збитку, завданого позивачці в результаті пошкодження автомобіля, не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Крім того, з матеріалів справи слідує, що ще до проведення ремонтних робіт по відновленню автомобіля позивачка зверталась до третьої особи - ТОВ «Фінанс Лайн» із заявою щодо виплати страхового відшкодування. На замовлення зазначеного Товариства суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 було проведено оцінку розміру матеріального збитку, завданого позивачці наслідок ДТП. За результатами виконаних робіт з оцінки майна ФОП ОСОБА_4 було складено звіт № 2716 від 14.07.2016 р. про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen Passat B7, д.н.з. НОМЕР_2 , який складає 400 900,21 грн. Звертаючись до суду, позивачка просила стягнути з відповідача матеріальний збиток у розмірі 400 900,21 грн., встановлений звітом №2716 від 14.07.2016 р. Визначаючи розмір збитків заподіяних позивачці, внаслідок пошкодження її автомобіля з вини відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення матеріальної шкоди, встановленої висновком експерта № 5299/18-54 від 25.04.2018 р., яка є меншою за шкоду, що визначена в звіті №2716 від 14 липня 2016 року. Посилання в апеляційній скарзі на те, що вказаний висновок експерта суперечить науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року №1950/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 року за №705/3145, оскільки вказане дослідження проведено без пред`явлення експерту на огляд пошкодженого автомобіля, не заслуговують на увагу. Так, п.3.5 науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року №53/5, в редакції, чинній на момент проведення експертного дослідження, визначено, що коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). Призначаючи по справі судову автотоварознавчу експертизу судом в ухвалі від 19.02.2018 р. було зазначено, що експертне дослідження необхідно провести на підставі матеріалів справи, в тому числі й Звіту №2716 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen Passat B7, д.н.з. НОМЕР_2 . Між тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що дана справа була розглянута у відсутність відповідача, який не був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи. Частинами 3 та п.1 ч.8 статті 128 ЦПК України визначено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку. З матеріалів справи слідує, що справа судом призначалась до розгляду неодноразово. Проте в справі відсутні докази щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи на 19 березня 2019 року та на 08 липня 2019 року. Згідно з п.3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи на 19 березня 2019 року та на 08 липня 2019 року, рішення суду підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням судом норм процесуального права з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову, стягнення з відповідача на користь позивачки матеріальної шкоди в сумі 378 901,14 грн. На підставі ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 789,01 грн. Керуючись ст.ст.367, 374,376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 липня 2019 року скасувати та постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , проживаючого АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду в розмірі 378 901,14 грн. та судовий збір в розмірі 3 789,01 грн., а всього стягнути - 382 690 (триста вісімдесят дві тисячі шістсот дев`яносто) грн. 15 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлений 11 лютого 2020 року. Головуючий: Судді: