Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/17512/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/17512/24 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М. Категорія 53 Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Житомир головуючого судді Григорусь Н.Й., суддів Галацевич О.М., Шевчук А.М., за участю секретаря судового засідання Кучер А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 295/17512/24 за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Горлова Єгора Сергійовича до приватного підприємства «Євродом Комфорт», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою представника приватного підприємства «Євродом Комфорт» адвоката Давиденка Віктора Віталійовича на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 19 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Чішман Л.М. у місті Житомирі, у с т а н о в и в : У листопаді 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди майнову шкоду у розмірі 247 714,12 грн, яка складається з 170 214,12 грн збитків за транспортний засіб, 70 000,00 грн моральної шкоди, 7 500,00 грн витрат на проведення експертизи, а також стягнути з відповідачів понесені судові витрати та витрати на правничу допомогу. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30 серпня 2024 року з вини відповідача ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода за адресою: м. Житомир, вул. Крошенська, 8-а за участю екскаватора-навантажувача HIDROMEK HMK 102 B, р.н. НОМЕР_1 , належного ПП «Євродом Комфорт», під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки Volkswagen Passat CC, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача, який на момент ДТП був працівником ПП «Євродом Комфорт» та виконував трудові обов`язки. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat CC становить 170 214,12 грн, а ринкова вартість цього ж автомобіля станом на дату огляду 04 вересня 2024 року становить 365 437, 8 грн. Таким чином, позивач заявляє вимоги про стягнення збитків у визначеному експертом розмірі 170 214,12 грн. На момент ДТП відповідачі не мали полісу страхування, тому позов пред`явлений до них. Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 19 лютого 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПП «Євродом Комфорт» на користь ОСОБА_1 170 214,12 грн матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, 7 015,52 грн витрат на проведення експертизи, 5 000,00 грн моральної шкоди. Крім того, з ПП «Євродом Комфорт» на користь ОСОБА_1 стягнуто 2 248,55 грн судового збору та 28 446,60 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Разом з тим, скасовано накладений ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 25 листопада 2024 року арешт на майно ОСОБА_2 , а саме: на земельну ділянку площею 0,4817 га, кадастровий номер: 1825483600:04:000:0186, адреса: Житомирська обл., Пулинський район, с/рада Новозаводська; на земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер: 1825483600:04:000:0191, адреса: Житомирська обл., Пулинський район, с/рада Новозаводська; земельну ділянку площею 1.88 га кадастровий номер: 1825483600:04:000:0081, адреса: Житомирська обл., Пулинський район, с/рада Новозаводська. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, представник відповідача ПП «Євродом Комфорт» Давиденко В.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення в цій частині та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що не погоджується із визначеною експертом вартістю відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 170 214,12 грн, оскільки остання встановлена без урахування фізичного зносу та без застосування формули матеріального збитку, висновок експерта вважає неповним. Вказав, що на момент подачі позову автомобіль був фактично відремонтований, проте будь-яких документів на підтвердження фактичних витрат на ремонт позивач не надав. Зазначив, що суд не врахував заміни зношених деталей на нові, а також, що автомобіль позивача неодноразово був у ДТП. Вказані недоліки враховані у експертизі, виготовленій на замовлення скаржника, якою експерт ОСОБА_3 визначив вартість відновлювального ремонту 169 385,08 грн, а вартість матеріального збитку 74 156,43 грн. Скаржник також висловив свою незгоду з протокольною ухвалою Богунського районного суду м.Житомира, якою відмовлено у приєднанні вказаного висновку експерта до матеріалів справи та просив взяти його до уваги у апеляційному суді. Висновок суду щодо невідшкодування відповідачем шкоди скаржник вважає необґрунтованим, оскільки до липня 2025 року вина відповідача ОСОБА_2 встановлена не була, ОСОБА_1 до підприємства з цього приводу не звертався, доказів понесення моральної шкоди суду не надав. Крім того, представник скаржника не погоджується із задоволеним судом розміром витрат на професійну правничу допомогу, які стягнув на користь позивача, вважає його завищеним, у зв`язку з невеликою складністю справи. Вказав, що на користь скаржника з позивача підлягає стягненню 7 000,00 грн витрат на проведену експертизу. 12 травня 2026 року до апеляційного суду надійшов відзив адвоката Горлова Є.С. від імені ОСОБА_1 , на обґрунтування якого останній заперечував проти долучення до матеріалів справи висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля Volkswagen Passat від 05 лютого 2026 року № 52, складеного експертом Костюченком А.П., просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 лютого 2026 року у справі № 295/17512/24 - без змін. Вказував, що у разі пошкодження автомобіля, який не є фізично знищеним, потерпілий має право на відшкодування витрат, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Саме такий розмір шкоди і був визначений висновком експерта ОСОБА_4 № 3184 від 20 вересня 2024 року та правильно взятий судом першої інстанції за основу для прийняття рішення в цій частині. Вважає, що позиція скаржника фактично зводиться до того, що потерпілий має отримати не суму, необхідну для відновлення автомобіля, а залишкову вартість окремих зношених деталей. Застосування коефіцієнта фізичного зносу суперечать усталеній практиці Верховного Суду. Крім того, зазначив, що відповідач мав можливість брати участь в огляді, фіксувати зауваження, ставити під сумнів обсяг пошкоджень та своєчасно ініціювати проведення судової експертизи. Доводи скаржника, що автомобіль позивача раніше був у ДТП, а під час попереднього ремонту могли бути використані неоригінальні запчастини, не вважає підставою для скасування рішення, а визнання відповідачем матеріального збитку у розмірі 74 156,43 грн суперечить його клопотанню про відмову у задоволенні позову. В судовому засіданні представник відповідача ПП «Євродом Комфорт» Давиденко В.В. доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити в повному обсязі. Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Горлов Є.С. апеляційну скаргу вважав необґрунтованою та в її задоволенні просив відмовити. Будучи належним чином повідомлені про день та час судового засідання інші учасники до суду апеляційної інстанції не з`явились, заяв та клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, а тому суд розглянув справу за їх відсутності. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 - працівник відповідача ПП «Євродом Комфорт», керуючи транспортним засобом, що належить відповідачу, під час виконання своїх трудових обов`язків вчинив ДТП, чим завдав матеріальну та моральну шкоду позивачу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Судом під час розгляду справи встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №745042 від 30 серпня 2024 року ОСОБА_2 30 серпня 2024 року о 18 годині 52 хвилині в м. Житомирі, по вул. Крошенська, 8А, керуючи екскаватором марки HIDROMEK, н.з. НОМЕР_3 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив наїзд на транспортний засіб марки Volkswagen, н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який зупинився попереду. Внаслідок ДТП автомобіль марки Volkswagen отримав механічні пошкодження (т. 1 а.с. 14). Згідно відповіді ГУ Держпродспоживслужби в Житомирській області від 01 жовтня 2024 року за вих. 2886/10-00/-АЗ та копії свідоцтва про реєстрацію власником екскаватора-навантажувача HIDROMEK HMK 102 B, р.н. НОМЕР_3 є відповідач ПП «Євродом Комфорт» (т. 1 а.с. 16-17,62). Належність автомобіль Volkswagen Passat CC, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т. 1 а.с. 19-20). Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на момент вказаного ДТП ОСОБА_2 був працівником ПП «Євродом Комфорт» на посаді машиніста екскаватора та виконував трудові обов`язки (т. 1 а.с. 83). Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 14 березня 2025 року провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП - закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постановою Житомирського апеляційного суду від 09 липня 2025 року постанову Богунського районного суду м. Житомира від 14 березня 2025 року скасовано, прийнято нову постанову, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення на час розгляду справи (т. 1 а.с. 191-194). Разом з тим, названою постановою встановлено наявність у діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність екскаватора-навантажувача HIDROMEK HMK 102 B, р.н. НОМЕР_3 , належного ПП «Євродом Комфорт», застрахована не була, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ із проханням здійснити виплату страхового відшкодування. За змістом листа заступник Генерального директора з питань здійснення обов`язкового страхування в Україні МТСБУ ОСОБА_5 від 16 вересня 2024 року встановлена відсутність правових підстав для здійснення відшкодування у такій справі, оскільки такий тип пристрою як «екскаватор» в розумінні Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є транспортним засобом (т. 1 а.с. 50). Суд першої інстанції правильно встановив, що згідно приписів ч. 1 ст. 1172 ЦК України ПП «Євродом Комфорт» має відшкодувати позивачу матеріальну та моральну шкоду, завдану його працівником ОСОБА_2 , з вини якого вчинено ДТП 30 серпня 2024 року та пошкоджено належний позивачу автомобіль, на момент вчинення такого ДТП був працівником ПП «Євродом Комфорт» та виконував свої трудові обов`язки, цивільно-правова відповідальність екскаватора-навантажувача HIDROMEK HMK 102 B, НОМЕР_3 застрахована на момент ДТП не була. Разом з тим, суд першої інстанції дослідив висновок експертизи №3184 від 20 вересня 2024 року, за яким вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat CC становить 170 214,12 грн, ринкова вартість цього ж автомобіля станом на дату огляду 04 вересня 2024 року становить 365 437, 80 грн (т. 1 а.с. 25-31). З матеріалів експертизи вбачається, що судовим експертом Землюком В.В. за участю позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 (відмовився від підпису в протоколі огляду) та представника відповідача ПП «Євродом Комфорт» Вербовського В.А. проведено огляд автомобіля Volkswagen Passat CC, д.н.з. НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 35). За проведення ФОП ОСОБА_4 експертизи на виконання умов договору від 04 вересня 2024 року № 3184 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 про проведення транспортно-товарознавчої експертизи пошкодженого автомобіля Volkswagen Passat CC, д.н.з НОМЕР_2 , на визначення матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, позивачем сплачено 7 015,52 грн (т. 1 а.с. 21-24) Задовольняючи вимоги позивача про стягнення з відповідача ПП «Євродом Комформ» 170 214, 12 грн суд першої інстанції посилався на наданий позивачем висновок експерта № 3184 транспортно-товарознавчої експертизи від 20 вересня 2024 року, оскільки останній відповідає вимогам закону та підзаконних нормативно-правових актів, складений кваліфікованим судовим експертом, який попереджений про відповідальність передбачену ст.ст. 384, 385 КК України, складений для подання до суду з урахуванням факторів, які впливали на збільшення та зменшення вартості КТЗ, з урахування раніше проведених відновлень кузовних складових КТЗ, строку експлуатації, з урахуванням фізичного зносу та інших показників. Крім того, суд першої інстанції зазначав, що відповідач не спростував поданий позивачем висновок експерта, не скористався правом ініціювати проведення судової експертизи для визначення фактичної вартості збитків, завданих автомобілю під час розгляду справи у строки встановлені ЦПК України, замовив та надав власний висновок експерта наприкінці судового розгляду. Суд встановив, що наданий відповідачем висновок експерта, хоча і не був прийнятий судом до уваги, оскільки поданий з порушенням строків, проте у визначені вартості матеріальної шкоди не суттєво відрізняється від розміру збитків встановлених висновком експерта наданого позивачем. Звертаючись до апеляційного суду скаржник не заперечував свого обов`язку по відшкодуванню ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_2 внаслідок ДТП, проте не погоджувався з її розміром, просив взяти до уваги та за основу висновок №52 судово-транспортної експертизи автомобіля Volkswagen Passat CC, д.н.з НОМЕР_2 , проведену судовим експертом Костюченком А.П. 05 лютого 2026 року, за якою вартість матеріального збитку, завданого вказаному автомобілю про ДТП 30 серпня 2024 року становить 74 156,43 грн. До матеріалів експертизи додав копію договору №22/02-2026, укладеного між ПП «Євродом Комфорт» та судовим експертом Костюченком А.П., та акту про прийняття-передачу виконання робіт від 06 лютого 2026 року. Як на підставу для визнання причин пропуску строку поважними та прийняття судом апеляційної інстанції вказаного експертного висновку як доказу скаржник посилався на позбавлення судом відповідача ПП «Євродом Комфорт» можливості надати суду свою правову позицію, посилаючись на залучення адвоката в інтересах підприємства лише 09 лютого 2026 року, який брав участь у одному судовому засіданні. Розглянувши вказані доводи представника скаржника, колегія звертає увагу на наступне. Пунктом 5 частини першої статті 365 ЦПК України передбачено, що суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції. Відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Варто зауважити, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами. Верховному Суду у постанові від 24 липня 2024 року у справі № 646/857/18 звертав увагу на тлумачення положень частини четвертої статті 365, 367 ЦПК України, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов`язані подават4и усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що, об`єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування. Крім того, Верховний Суд звертав увагу, що зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів (discovery). По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки. Зазначене свідчить про посилення ролі підготовчого провадження у структурі загального позовного провадження цивільного судочинства в Україні. Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема, наступними: 1) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування; 2) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин (не залежних від нього) не міг надати їх до суду; 3) суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи; 4) суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо). 5) наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень. Зазначене підтверджується численною, сталою й незмінною практикою Верховного Суду (різних юрисдикцій) з цього процесуального питання, яке має важливий вплив на дотримання принципів судочинства: змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності. У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» судам роз`яснено, що вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання. Так, одним з основних доводів апеляційної скарги ПП «Євродом Комфорт» є аргумент, що суд першої інстанції необґрунтовано та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи висновку №52 судової транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , виконану судовим експертом Костюченком А.П. Не врахування вказаного висновку суттєво вплинули на обсяг задоволених позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП. При цьому представник відповідача як на підставу допущення порушення встановлення ЦПК України строків для подання доказів та поновлення строку на прийняття нового доказу в апеляційному суді вказував на залучення його як представника під час розгляду справи по суті. Суд першої інстанції не постановив окремого процесуального документа про прийняття цих доказів до розгляду, а вирішив питання протокольною ухвалою, згадавши про це в оскаржуваному рішенні від 19 лютого 2026 року. Разом з тим, колегія перевіривши матеріали справи та доводи скаржника звертає увагу, що дана цивільна справа перебувала у провадженні судді Богунського районного суду міста Житомира з листопада 2024 року. Відповідач ПП «Євродом Комфорт» мав достатньо часу скористатись кваліфікованою правовою допомогою та сформувати захисну позиції по суті спору. Проте лише 10 лютого 2026 року представник ПП «Євродом Комформ» Давиденко В.В. з пропуском встановленого законом строку надіслав до суду відзив на позовну заяву разом із вищевказаним висновком експерта від 05 лютого 2026 року. Вказані скаржником у клопотанні підстави, не узгоджуються з вимогами процесуального закону та усталеною практикою Верховного Суду, відтак, на думку апеляційного суду, не можуть вважатися поважними. Тому, суд апеляційної інстанції підтримує позицію районного суду у цій частині та відмовляє у задоволенні клопотання представника ПП «Євродом Комфорт» про приєднання матеріалів справи висновку судового експерта Костюченка А.П. №52 від 05 лютого 2026 року. Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала. Винна особа - володілець транспортного засобу, має право застрахувати свою відповідальність, передавши обов`язок відшкодування шкоди, спричиненої за участю його транспортного засобу, страховику. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується на безумовній підставі, навіть, у випадку наявності вини потерпілого. Відповідальність за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки не настає лише у випадку непереборної сили чи умислу потерпілого. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду: від 02.06.2022 № 395/223/21, від 25.11.2022 № 646/3413/19. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Згідно ч. 1 ст. 102 Цивільного процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. У постанові Верховного суду від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17 зроблено висновок, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. З копії висновку судової автотоварознавчої експертизи № 3184 від 20 вересня 2024 року з додатками до нього вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на дату огляду 04 вересня 2024 року становить 170 325,12 грн. Ринкова вартість вказаного автомобіля станом на дату огляду 04 вересня 2024 року, технічним станом на момент перед ДТП 30 серпня 2024 року становить 365 437,80 грн. Згідно акту прийому-передачі виконаної роботи №3184 від 20 вересня 2024 року та копії квитанції № 0.0.3872580594.1 від 10 вересня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 , позивач сплатив за проведення автотехнічної експертизи 7 015,52 грн. Зазначений висновок було складено експертом за наслідками безпосереднього огляду транспортного засобу, із фотофіксацією, з посиланням на відповідні вихідні дані та із повним дотриманням відповідних методик. Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 89 ЦПК України). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок по доказуванню. Аналіз матеріалів справи свідчить, що в суді першої інстанції відповідач ПП «Євродом Комфорт» не скористався правом на подання доказів на підтвердження своєї позиції з альтернативним розрахунком у встановлений законом строк, а висновок експерта ОСОБА_3 №52 від 05 лютого 2026 року в порушення принципу змагальності сторін подав з порушенням строку для подання відповідних доказів. Крім того, представник ПП «Євродом Комфорт» Вербовський В.А. був присутній при огляді об`єкту експертного дослідження (автомобіля) 04 вересня 2024 року судовим експертом Землюком В.В., що підтверджується його підписом у відповідному протоколі (а.с. 35). Доводам представника відповідача про ненадання позивачем достовірних доказів розміру матеріальної шкоди, та визнання висновку експерта неналежним доказом, оскільки останній містить визначення лише вартості відновлювального ремонту, суд першої інстанції надав вичерпну оцінку, пославшись на ст. 1192 ЦК України, зазначивши, що за загальним правилом розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, встановлено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Колегія суддів підтримує такий висновок та бере до уваги пояснення представника позивача, який заперечуючи позицію скаржника вказав, якщо автомобіль до ДТП був придатний до експлуатації, а після ДТП потребував відновлення, то відповідальна особа має компенсувати саме той обсяг витрат, який необхідний для повернення речі у попередній функціональний стан, інакше частина шкоди перекладається на потерпілого лише з тієї причини, що до ДТП він користувався не новим автомобілем. Такий результат не відповідає принципу повного відшкодування шкоди та навіть принципу розумності. Обов`язкове застосування коефіцієнта фізичного зносу суперечать усталеній практиці Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 757/54513/16 суд зазначив, що системний аналіз ст. 22, ч. 2 ст. 1192, ст. 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню, є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу. Обґрунтованою є також позиція представника позивача, що автомобіль потерпілого не був фізично знищений, позивач просив відшкодувати шкоду, необхідну для відновлення пошкодженого транспортного засобу, а не його ринкову вартість. Тому, апеляційний суд вважає, що фізичний знос автомобіля не може автоматично обмежувати право потерпілого на отримання повної суми для відновлення пошкодженого автомобіля з вини відповідача Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з ПП «Євродом Комформ» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП 170214,12 грн, а також 7015,52 грн витрат на проведення експертизи, як доведених належними та допустимими доказами. Щодо компенсації моральної шкоди, апеляційний суд зазначає наступне. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України). Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA,№ 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). У постанові ОП КЦС ВС від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. В деяких випадках в законодавстві визначено мінімальний розмір моральної шкоди. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц). Встановивши, що позивачу завдано моральну шкоду, суд першої інстанції з урахуванням вимог розумності та справедливості, обґрунтовано визначив розмір її грошової компенсації з ПП «Євродом Комфорт» у сумі 5 000,00 грн. У цій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції також ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу представника відповідача ПП «Євродом Комфорт» адвоката Давиденка В.В. у цій частині слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Щодо витрат на правничу допомогу апеляційний суд зазначає наступне. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України). Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною 4 статті 137 ЦПК України також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи. Апеляційний суд перевірив доводи скаржника щодо стягнення з ПП «Євродом Комфорт» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 28446,00 грн. Представником позивача Горловим Є.С. до матеріалів справи долучені докази понесення позивачем витрат на професійну правову допомогу, зокрема додаткову угоду до договору про надання правової допомоги №185 від 30 серпня 2025 року, розрахунок та детальний опис робіт (наданих послуг), акт наданих послуг до договору про надання правничої допомоги (т. 2 а.с. 1-4), а також ордер на надання правничої допомоги (т. 1 а.с. 61), зазначивши загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу 39000,00 грн. Вирішуючи питання про стягнення із відповідача 28446 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем при розгляді цієї справи в суді першої інстанції, місцевий суд надав належну правову оцінку наданих на підтвердження понесення таких витрат, доказів у їх сукупності, врахував визначений договором порядок визначення оплати наданих послуг, оцінив обсяг наданих послуг та їх реальність, а також співмірність вартості послуг із складністю справи і змістом цих послуг. Аргументи скаржника щодо завищення адвокатом вартості своїх послуг та незначної складності справи, суд вважає надуманими. Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку. Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника приватного підприємства «Євродом Комфорт» адвоката Давиденка Віктора Віталійовича залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду міста Житомира від 19 лютого 2026 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий Н.Й. Григорусь Судді О.М. Галацевич А.М.Шевчук Повний текст постанови складено 18 червня 2026 року.