Постанова 4850 № 1240/2272/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 року справа № 1240/2272/18 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року (повний текст складено 03 грудня 2019 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 1240/2272/18 (суддя в 1 інстанції Чернявська Т.І.) за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання поведінки протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: До Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_2 (далі представник позивача) від 06 листопада 2019 року, в якій представник позивача просив визнати протиправними дії Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, які полягають у незастосуванні передбачених законом і судовим актом від 16 жовтня 2018 року заходів, необхідних для його виконання, та вжитті певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання, коли вимагає надання документа (не передбаченого законом) рішення Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації про відмову в реєстрації про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що є порушенням прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, та порушенням частини другої статті 19 Конституції України. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року заяву ОСОБА_2 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень - відповідача на виконання рішення суду у адміністративній справі № 1240/2272/18 за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання поведінки протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди залишено без руху. Запропоновано ОСОБА_2 протягом 7-ми (семи) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки заяви шляхом надання суду заяви про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень - відповідача на виконання рішення суду у адміністративній справі № 1240/2272/18, оформленої з дотриманням вимог статті 383 КАС України, разом з доказами її надіслання іншим учасникам справи, належним чином засвідченої копії (оригіналу) конверту, в якому надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 07 жовтня 2019 року № КО-9718612, у вигляді, придатному для встановлення зазначеної на конверті інформації, у разі пропуску 10-денного строку звернення до суду з заявою в порядку статті 383 КАС України, подати заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною заявою. 22 листопада 2019 року від представника позивача через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 58055/2019 надійшла заява від 19 листопада 2019 року про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень - відповідача на виконання рішення суду у адміністративній справі № 1240/2272/18, оформлена з дотриманням вимог статті 383 КАС України, разом з доказами її надіслання іншим учасникам справи. В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 1240/2272/18 зобов`язано Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області взяти на облік пенсійну справу ОСОБА_1 та відновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року. 20 лютого 2018 року рішення у справі № 1240/2272/18 набрало законної сили. Касаційне провадження у справі не відкрито. 17 травня 2019 року виконавчий лист направлено до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області. 20 травня 2019 року Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області відкрито виконавче провадження у справі. Станом на сьогоднішній день рішення не виконано. 23 вересня 2019 року позивач звернулась до Офісу Президента України, Генеральної прокуратури та до Кабінету Міністрів України. Листом від 27 вересня 2019 року Офіс Президента України повідомив позивача, що її звернення спрямоване до Пенсійного фонду та далі за територіальною належністю. В кінці жовтня представник позивача отримав лист від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому останнє зазначило, що виплату пенсії ОСОБА_1 за рішенням суду буде проведено після надання рішення Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації про відмову в реєстрації про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на підставі пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Ті ж самі вимоги висловлені відповідачем в усній формі під час телефонної розмови. З огляду на викладене, представник позивача просив заяву задовольнити. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року заяву ОСОБА_2 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень - відповідача на виконання рішення суду у адміністративній справі № 1240/2272/18 за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання поведінки протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - залишено без задоволення. Не погодившись з такою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву. На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в заяві про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень - відповідача на виконання рішення суду у адміністративній справі № 1240/2272/18. Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 1240/2272/18, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, позов ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання поведінки протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди задоволено частково (том 1, арк.справи 155-160, 203-206): визнано протиправною бездіяльність Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не взяття на облік пенсійної справи ОСОБА_1 та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року; зобов`язано Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області взяти на облік пенсійну справу ОСОБА_1 та відновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп.); рішення суду звернуто до негайного виконання у межах виплати ОСОБА_1 пенсії за один місяць. 17 квітня 2019 року позивачу за рішенням від 16 жовтня 2018 року у справі № 1240/2272/18, яке набрало законної сили 20 лютого 2019 року та підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», видано виконавчий лист про зобов`язання Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області взяти на облік пенсійну справу ОСОБА_1 та відновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2017 рок (том 2, арк.справи 179-180). Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 20 травня 2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 59156212 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 1240/2272/18, виданого Луганським окружним адміністративним судом 17 квітня 2019 року, про зобов`язання Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області взяти на облік пенсійну справу ОСОБА_1 та відновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року (том 2, арк.справи 121). Листом від 07 жовтня 2019 року № КО-9718612 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило представника позивача на його звернення на Урядову «гарячу» лінію з питання виплати пенсії ОСОБА_1 за рішенням суду, що суб`єктом, на якого покладено обов`язок з виконання судового рішення, є Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області. На виконання рішення суду у справі № 1240/2272/18 Білокуракинським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області прийнято на облік пенсійну справу ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року, у жовтні 2019 року буде проведено виплату пенсії в межах одного місяця за квітень 2017 року. Виплату пенсії ОСОБА_1 за рішенням суду буде проведено після надання рішення Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації про відмову в реєстрації про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на підставі пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (том 2, арк.справи 124). Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно з статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя. Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України. Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Згідно з частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. В рамках адміністративного судочинства: дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм; бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України; рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк). Згідно з частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Частинами першою, другою, четвертою статті 249 КАС України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Системний аналіз зазначених вище норм права свідчить, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами. Колегією суддів встановлено, що представник позивача просить визнати протиправними дії Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, які полягають у незастосуванні передбачених законом і судовим актом від 16 жовтня 2018 року заходів, необхідних для його виконання, та вжитті певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання, коли вимагає надання документа (не передбаченого законом) рішення Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації про відмову в реєстрації про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що є порушенням прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, та порушенням частини другої статті 19 Конституції України, на підставі отриманого листа від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. Проте, колегія суддів зазначає, що Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Луганській області є самостійною юридичною особою та не може нести відповідальність за дії, вчинені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області в межах реалізації наданих останньому повноважень. Жодних доказів того, що Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Луганській області не виконує рішення з підстав, зазначених представником позивача в заяві про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, суду не надано. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення заяви представника позивача без задоволення. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 1240/2272/18 залишити без задоволення. Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 1240/2272/18 залишити без змін. Повне судове рішення складено 12 лютого 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.В. Гайдар Судді Е.Г. Казначеєв Г.М. Міронова