Постанова 4824 № 760/17787/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 лютого 2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 760/17787/19 Апеляційне провадження 22-ц/824/3194/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф. при секретарі Гойденко Д.В. сторони позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року, постановлену під головуванням судді Букіної О.М., про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в с т а н о в и в : у червені 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 . 24.07.2019 позивач подала заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на спірну квартиру та заборонити Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам), усім державним реєстратором речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії і приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо цієї квартири. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29.07.2019 заяву задоволено частково. Накладено арешт на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_2 через представника подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права та без повного з`ясування обставин справи та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. А саме, судом не було надано оцінки необґрунтованості заяви про забезпечення позову на наданим позивачкою доказам. Позивач не надала доказів щодо оренди нею житла чи чинення їй перешкод у користуванні спірним житлом. До того ж фактичним місцем листування в позовній заяві зазначено адресу спірної квартири. Суд не врахував, що будь-яка особа може опублікувати оголошення про продаж квартири, а тому роздруківка з сайту оголошень не свідчить про реальний намір відчуження квартири, а тому висновки суду про загрозу невиконання рішення суду у разі задоволення позову ґрунтуються на припущеннях. Крім того, наявність у відкритому доступі інформації щодо ідентифікаційних ознак квартири, в якій проживає малолітня дитина ставить під загрозу її життя, здоров`я у разі виникнення у будь-кого злочинного умислу на злочин проти власності. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Чорна Н.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін посилаючись на її законність та обґрунтованість. Зазначає, що у матеріалах справи містяться роздруківки із сайту оголошень, які були випадково знайдено в мережі Інтернет про продаж квартир. Даний факт свідчить про наміри відповідача відчужити квартиру. Вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим ефективний захист та поновлення порушених прав. У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити. Представник позивача Чорна Н.О. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін посилаючись на її законність та обґрунтованість. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено вимоги щодо поділу спільного майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частки квартири, а тому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Позивачка звертаючись з позовною заявою просила поділити спільне нажите майно, визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Суд першої інстанції враховуючи обставини, викладені у позовній заяві, правильно виходив з того, що арешт накладається майно, яке є предметом спору. Оскільки у разі задоволення позовних вимог відчуження квартири може призвести до неможливості виконання рішення суду, висновки суду першої інстанції про необхідність накладення арешту на квартиру до вирішення справи по суті колегія суддів вважає правильними. Обраний позивачем вид забезпечення позову пов`язаний із змістом пред`явлених позовних вимог. Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів неможливості виконання рішення суду, у разі задоволення позову, виходячи з предмету та підстав позову не спростовують висновків суду першої інстанції. Накладення арешту на майно є лише перешкодою для відчуження такого майна на період розгляду справи. Саме ж майно залишається у володінні та користуванні власника майна. Відтак, доводи апелянта про те, що відсутня реальна загроза невиконання рішення суду, а також, що накладенням арешту на спірне майно порушуються права чи інтереси неповнолітньої дитини не можна визнати обгрунтованими, оскільки сама по собі тимчасова заборона на відчуження 1/2 частини квартири, у випадку, коли відповідач не має наміру її відчужувати, будь - яким чином не порушує його права чи законні інтереси. Представник апелянта зазначила, що відповідач визнає за позивачкою право власності на 1/2 частину спірної кватири, а тому накладення арешту завдає йому моральних страждань. Колегія суддів критично відноситься до таких доводів, оскільки у разі визнання відповідачем за позивачкою права власності на 1/2 частину спірної кватири, останній не позбавлений права звернутися у встановленому законом порядку для оформлення свідоцтва про право власності на 1/2 частину квартири або подати заяву про визнання позову, що могло б стати підставою для скасування заходів забезпечення позову. Проте таких дій відповідач не вчинив. Доводи апеляційної скарги про те, що саме позивач виклала у мережі інтернет оголошення про продаж спірної квартири доказами не підтверджені. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, викладених у ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови виготовлений 11.02.2020. Головуючий Л. Д. Махлай Судді В. А. Кравець О. Ф. Мазурик