Постанова 4818 № 636/941/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 11 лютого 2020 року м. Харків справа № 636/941/19 провадження № 22-ц/818/201/20 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П., за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 24 вересня 2019 року, постановлене під головуванням судді Гуменного З.І., в залі суду в місті Чугуїв Харківської області (повний текст судового рішення складено 26 вересня 2019 року), - в с т а н о в и в: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 24 вересня 2019 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «АТБ-маркет» № 23-к від 06 лютого 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з 06 лютого 2019 року з роботи старшого експерта з якості підрозділу сектору якості відділу регіональної торгівлі Харківського регіону за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 з 07 лютого 2019 року на роботі старшого експерта з якості підрозділу сектору якості відділу регіональної торгівлі Харківського регіону ТОВ «АТБ-маркет». Стягнуто з ТОВ «АТБ-маркет» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 лютого 2019 року по день винесення рішення у сумі 46 832,94 грн. та моральну шкоду у сумі 10 000 грн., а всього 56 832,94 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ «АТБ-маркет» судовий збір в дохід держави у сумі 3073,60 грн. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, судові витрати у справі покласти на позивача. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та недодержання такого пояснення, на думку апелянта, не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. ТОВ «АТБ-маркет» зазначає, що позивач відмовлявся від дачі пояснень по перевірці. А наданий ОСОБА_1 відеозапис не є належним доказом у справі про недопущення позивача на роботу. Товариство вважає, що звільнення позивача з роботи відбулося у відповідності до вимог закону, оскільки доведеним є факт систематичного невиконання працівником своїх трудових обов`язків. Представник ОСОБА_1 адвокат Скульський Сергій Іванович надав відзив на апеляційну скаргу, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 24 вересня 2019 року залишити без змін. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні перевірки позивач був відсторонений від роботи та не мав можливості надати пояснення щодо прийняття продукції по актам від 26.01.2019 року. Крім того при відстороненні позивача від роботи не було проведено прийом-передачу службової документації, що свідчить про те, що звільнення ОСОБА_1 з роботи старшого експерта з якості підрозділу сектору якості відділу регіональної торгівлі Харківського регіону за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є незаконним. Тому позивач має бути поновлений на роботі з 07 лютого 2019 року. З ТОВ «АТБ-маркет» на користь ОСОБА_1 стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 лютого 2019 року по день винесення рішення у розмірі 46 832,94 грн. та моральна шкода у розмірі 10 000 грн., а всього 56 832,94 грн. Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 09 листопада 2015 року працював на посаді старшого експерта з якості підрозділу сектора якості відділу регіональної торгівлі Харківського регіону в Товаристві з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (а.с.84 т.1). 06 лютого 2019 року наказом №23-к позивача було звільнено з займаної посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що підставою для його звільнення, як зазначено в наказі про звільнення, є акт про порушення посадової інструкції від 05.02.2019 року та акт про його відмову надати пояснення щодо порушення посадової інструкції від 05.02.2019 року. При цьому належних доказів порушення ним посадової інструкції відповідачем не надано. Позивач вважає, що наказ №23-к від 06.02.2019 року слід скасувати та наявні підстави для поновлення його на роботі. Крім того, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ «АТБ-Маркет» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду, а також витрати на правову допомогу. Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату. А саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Відповідно до стаття 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. У статті 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу встановлені статтями 40, 41 КЗпП України. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Виходячи зі змісту даної норми, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову. Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та вимог п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, до юридичних фактів, які підлягали встановленню судом при вирішенні спору про законність звільнення ОСОБА_1 з цих підстав, є: чи мав місце дисциплінарний проступок (вина, протиправна поведінка), який став безпосередньо підставою для звільнення працівника; чи передувала його звільненню система порушень, за які до нього, з додержанням вимог ст. ст. 147-149 КЗпП України, були застосовані дисциплінарні стягнення. Матеріали справи свідчать про те, що 29 жовтня 2018 року ОСОБА_1 , старшому експерту з якості підрозділу сектора якості відділу регіональної торгівлі Харківського регіону, оголошено догану за недбале ставлення до своїх службових обов`язків (а.с.4 т.1). 05 лютого 2019 року ТОВ «АТБ-Маркет» складено акт про те, що 27.01.2019 року ОСОБА_1 порушено посадову інструкцію «Старшого експерта з якості», а саме: п.п. 5.1.1., яким передбачено здійснення контролю правильності встановлення обсягу неякісної плодово-овочевої продукції, що надходить від постачальників, та 5.1.4., яким передбачено здійснення керівництва та контролю роботи експертів (а.с.86 т.1). Як зазначено в акті, вказані порушення проявилися у наступному: 27 січня 2019 року від постачальника ТОВ «Українські Фрукти 2016» до ТОВ «АТБ-маркет» за видатковою накладною №У049 від 26.01.2019 року та товарно-транспортною накладною №2601 від 26.01.2019 року надійшла партія плодоовочевої продукції «яблуко Айдаред (арт2275)» вагою 7 114,636 кг за ціною 7,20 грн. за кг на загальну суму 51 225,38 грн. з ПДВ. Вказана продукція була перевірена за якістю підлеглим старшого експерта з якості ОСОБА_1 , експертом з якості ОСОБА_2 , керівництво яким та контроль роботи якого зобов`язаний був здійснювати старший експерт з якості ОСОБА_1 згідно п.5.1.4. посадової інструкції «Старшого експерта з якості». Внаслідок недбалого ставлення до своїх посадових обов`язків або з власних мотивів, що стало можливим через відсутність своєчасних та належних керівництва і контролю роботи експерта з якості ОСОБА_2 з боку старшого експерта з якості ОСОБА_1 , експертом з якості ОСОБА_2 було внесено у Лист визначення % браку невірний показник неякісної продукції у партії «яблук Айдаред (арт 2275)», а саме: 7,3% (з яких 2,2% гниль), що на 11,5% менше, ніж фактично було у партії, та на 0,7% менше, ніж допускається затвердженою в ТОВ «АТБ-маркет» Методикою визначення відсотку браку, що формально дозволяло прийняти всю партію продукції «яблук Айдаред (арт 2275)». 27 січня 2019 року старшим експертом з якості ОСОБА_1 , в порушення п. 5.1.1. посадової інструкції «Старшого експерта з якості», а саме без здійснення старшим експертом з якості ОСОБА_1 своєчасного та належного контролю правильності встановлення обсягу неякісної плодоовочевої продукції «яблук Айдаред (арт 2275)» або з власних мотивів, було прийнято партію продукції «яблук Айдаред (арт 2275)», про що свідчать підписані старшим експертом з якості ОСОБА_1 видаткова накладна №У049 від 26.01.2019 року та товарно-транспортна накладна №2601 від 26.01.2019 року. Вказаним актом також встановлено, що в ході перевірки в результаті порушення ОСОБА_1 посадової інструкції, ТОВ «АТБ-Маркет» завдано майнової шкоди в розмірі 9630,37 грн. (а.с. 86-87), також ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення щодо приймання ним 27.01.2019 року неякісної продукції, але він відмовився від надання пояснень, про що складено відповідний акт (а.с. 158). Наказом №23-к від 06 лютого 2019 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Відповідно до ст. 147 КЗпП України звільнення за передбаченими п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України підставами є заходом стягнення, що застосовується до працівника за порушення ним трудової дисципліни. Таким чином, працівник може бути звільнений з роботи на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, якщо після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю і не зняте достроково (ст. 151 КЗпП України), він знову вчинив проступок на роботі. Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення як догана або звільнення. Згідно ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Статтею 149 КЗпП України визначено порядок застосування дисциплінарних стягнень. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З матеріалів справи убачається, що звільнення позивача 06 лютого 2019 року відбулося у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 порушив п.п. 5.1.1. посадової інструкції «Старшого експерта з якості підрозділу сектора якості», якою передбачено здійснення ОСОБА_1 контролю правильності встановленого обсягу неякісної плодоовочевої продукції, що надходить від постачальника. А також встановлено, що позивач порушив п.5.1.4. посадової інструкції «Старшого експерта з якості підрозділу сектора якості», а саме: неналежно здійснював керівництво та контроль роботи експертів з якості, що призвело до отримання підприємством неякісної продукції (а.с.14). При цьому зазначено, що позивачем порушені вимоги посадової інструкції «Старшого експерта з якості підрозділу сектора якості», про що свідчать підписані старшим експертом з якості ОСОБА_1 видаткова накладна №У049 від 26.01.2019 року та товарно-транспортна накладна №2601 від 26.01.2019 року. Разом з тим в матеріалах справи містяться видаткова накладна №У049 від 26.01.2019 року та товарно-транспортна накладна №2601 від 26.01.2019 року, які були підписані не ОСОБА_1 , а іншим експертом з якості ОСОБА_3 (а.с.92, 93 т.1). Посилання відповідача на листи ТОВ «Українськи фрукти 2016» в яких зазначено, що первинні видаткова накладна №У049 від 26.01.2019 року та товарно-транспортна накладна №2601 від 26.01.2019 року були підписані від ТОВ «АТБ-маркет» ст. експертом з якості ЦО ОСОБА_1 , - не приймаються до уваги, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме позивачем були підписані вищезазначені накладні. Копій цих накладних суду не надано. Сам ОСОБА_1 заперечує факт підписання видаткової накладної №У049 від 26.01.2019 року та товарно-транспортної накладної №2601 від 26.01.2019 року, зазначає, що він не приймав продукцію за вказаними накладними (а.с.206 т.1). Таким чином наказ №23-к від 06 лютого 2019 року про звільнення позивача є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки відсутні були підстави для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з урахуванням того, що проступок позивача щодо подій, зазначених у акті від 05 лютого 2019 року - є недоведеним. Відповідно до частин 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Здійснення розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). Крім того стаття 237-1 КЗпП України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди. Зокрема, визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга ТОВ «АТБ-маркет» не містить доводів щодо неправильного обчислення суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та щодо стягнення суми моральної шкоди. Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу ТОВ «АТБ-маркет» № 23-к від 06 лютого 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з 06 лютого 2019 року з роботи старшого експерта з якості підрозділу сектору якості відділу регіональної торгівлі Харківського регіону за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; поновлення ОСОБА_1 з 07 лютого 2019 року на роботі старшого експерта з якості підрозділу сектору якості відділу регіональної торгівлі Харківського регіону ТОВ «АТБ-маркет», а також стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Проте колегія суддів вважає, що рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 24 вересня 2019 року слід змінити в частині мотивів, з огляду на таке. Підставою для поновлення ОСОБА_1 на роботі суд першої інстанції вважав те, що відповідачем при звільненні позивача було порушено процедуру такого звільнення, а саме: при проведенні перевірки позивач був відсторонений від роботи та не мав можливості надати пояснення щодо прийняття продукції по актам перевірки; крім того при відстороненні позивача від роботи не було проведено прийом-передачу службової документації. При цьому висновки суду першої інстанції про відсторонення позивача від роботи під час проведення перевірки, що унеможливило надання ним пояснень щодо складених актів, не підтверджуються належними і допустимими доказами. Натомість колегія суддів вважає, що у ТОВ «АТБ-маркет» були відсутні підстави для звільнення позивача за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України саме через недоведеність факту вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Приймаючи до уваги викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду підлягає зміні в частині мотивів часткового задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» задовольнити частково. Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 24 вересня 2019 року змінити в частині мотивів визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: С.С. Кругова Н.П. Пилипчук Повне судове рішення виготовлено 12.02.2020 року.