Постанова Полтавський апеляційний суд № 537/5094/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 537/5094/19 Номер провадження 22-ц/814/496/20Головуючий у 1-й інстанції Зоріна Д. О. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Абрамова П.С., Суддів: Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І., розглянувши у судовому засіданні в письмовому провадженні в м. Полтаві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 грудня 2019 року про відмову у видачі судового наказу, постановлену без участі учасників справи під головуванням судді Зоріної Д.О.,- В С Т А Н О В И В: 05 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_2 . Ухвалою судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 грудня 2019 року у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини відмовлено. З даною ухвалою не погодилася заявник ОСОБА_1 та подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву про видачу судового наказу. Апелянт вважає таке рішення суду необгрунтованим, вказуючи на те, що на підтвердження батьківства боржника ОСОБА_2 у відношенні їх спільної дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , нею надана копія свідоцтва про народження , у якому в графі «батько» зазначений боржник ОСОБА_2 . Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини, підстав якої вмотивовувала тим, що з лютого 2016 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого, згідно наданої заявником копії свідоцтва про народження, записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.5). Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження батьківства боржника у відношенні до дитини, на утримання якої заявник просить стягнути аліменти, зокрема копії актового запису про народження дитини, де зазначено підставу для внесення запису про батька дитини. Вирішуючи питання обґрунтованості такого висновку місцевого суду, апеляційний суд виходить з наступного. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за їх заявою; за рішенням суду (частина друга статті 125 Сімейного кодексу України). У п. 15 ч. 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 № 3307/5) також визначено, що якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі одного із документів, передбачених у пункті 2цієї глави, а походження дитини від батька визначається за спільною заявою батьків про державну реєстрацію народження(додаток 2). Окрім цього визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 Сімейного кодексу України). З матеріалів справи вбачається, що у свідоцтві про народження батьком дитини записаний ОСОБА_2 . Підстави вважати сумнівними записи, вчинені відповідним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Полтавській області, в матеріалах справи відсутні. З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково вважав недоведеним факт батьківства боржника по відношенню до дитини, та як наслідок, - помилкового висновку, що вимога заявника про стягнення аліментів не відповідає вимогам статті 161 ЦПК України, що є підставою для відмови у видачі судового наказу. Наказне провадження - це особливий спрощений вид цивільного судочинства, спрямований на спрощений та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового нака­зу, який є судовим рішенням та одночасно виконавчим документом про стягнення з боржника грошових коштів або витре­бування майна за заявою. Нормами п. 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України визначено, що у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Засади диспозитивності у наказному провадженні передбачають, що ініціатива порушення наказного прова­дження належить стягувачу (кредитору), який реалізує своє право на судовий захист порушеного боржником його суб`єктивного матеріального права. Заявник заявила вимогу, що відповідає вимогам ст. 161 ЦПК України та надала докази у підтвердження того, що ОСОБА_2 не виконуються обов`язки щодо утримання неповнолітньої дитини, які вважала за потрібне. З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково, вважаючи недоведеним факт батьківства боржника по відношенню до дитини, дійшов висновку, що вимога заявника про стягнення аліментів не відповідає вимогам статті 161 ЦПК України. При цьому, відмовляючи у видачі судового наказу, не застосував положення п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, оскільки заява не містить належних доказів, які б вказували на безспірність судового провадження. Доводи апелянта в цій частині є слушними та спростовують висновки місцевого суду. Поряд з цим, апеляційний суд звертає увагу на те, що наказне провадження не передбачає можливості суду відмовити у видачі судо­вого наказу з підстав недоведеності вимог про захист грошової вимоги, а передбачається лише можливість суду відмовити у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу, про що постанов­ляється ухвала, яка не позбавляє заяв­ника у тому числі і права на звернення до суду в порядку позовного провадження. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинами справи. З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про передчасність рішення суду про відмову у видачі судового наказу та скасування ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 грудня 2019 року, як такої що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду. Оскільки заявник ОСОБА_1 звільнена від справи судового збору за даною категорією справи, судові витрати, пов`язані з переглядом справи судом апеляційної інстанції слід віднести за рахунок держави. Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 374, ст. 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 грудня 2019 року про відмову у видачі судового наказу - скасувати. Справу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення ( у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи з дня складення повного судового рішення), шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя : П.С. Абрамов Судді: С.М. Бондаревська Л.І. Пилипчук