LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4803192/907/22

від 26.07.2023 ·

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5402/23 Справа № 192/907/22 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 липня 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_2 в частці від заробітку (доходу) за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2023 року про відмову в скасуванні судового наказу, - В С Т А Н О В И В: 15 липня 2022 року ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку (а.с.1-2). Судовим наказом Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), аліменти у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на утримання доньки ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Дніпропетровську до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 15 липня 2022 року. Вирішено питання судового збору (а.с. 17). 10 квітня 2023 року до суду від адвоката Мулька Анатолія Володимировича надійшла заява ОСОБА_2 про скасування судового наказу судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2022 року за заявою ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_2 в частці від заробітку (доходу) боржника (а.с.22-23). Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2023 року в задоволені заяви ОСОБА_2 про скасування судового наказу відмовлено (а.с.52). Не погодившись із ухвалою суду, ОСОБА_2 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив, ухвалу суду 1 інстанції скасувати, і ухвалити нове рішення, яким скасувати судовий наказ (а.с. 54-56). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Відмовляючи у задоволені заяви про скасування судового наказу, суд 1 інстанції виходив, із того, що судовий наказ виданий відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, тому судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_2 скасуванню не підлягає. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, у шлюбі ОСОБА_1 та боржник ОСОБА_2 не перебували. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.4). Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Отже, обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, малолітня дитина проживає разом з матір`ю (а.с.5). Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Частиною першою, сьомою статті 170 ЦПК України визначено, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Згідно із частиною восьмою статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу. Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що судовий наказ видано відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу. Єдиним аргументом апелянта слугує його сумніви щодо батьківства дитини, при цьому стороною божника не надано жодного доказу щодо оспорювання батьківства. Відповідно до ч. 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Доводи апеляційної скарги щодо оспорювання батьківства є голослівними та жодним доказом не підтверджені. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2023 року про відмову в скасуванні судового наказу - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»