Постанова 4814 № 554/4675/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/4675/19 Номер провадження 22-ц/814/331/20Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Кривчун Т.О. Суддів: Абрамова П.С., Пилипчук Л.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки про стягнення заробітної плати,- В С Т А Н О В И В : У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до місцевого суду з зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що з 03.09.1997 року працює у Полтавському кооперативному коледжі Полтавської облспоживспілки та 01.11.2005 року їй встановлено кваліфікаційну категорію бібліотекаря першої категорії, а наказом №54-к від 02.07.2011 року її призначено на посаду завідуючої бібліотекою коледжу. Вважає, що з січня 2010 року отримувала заробітну плату в менших розмірах, ніж передбачено законодавством, в період з 2010 року по 2018 рік їй не виплачена заробітна плата згідно посадового окладу в сумі 15948,09 грн., про що свідчить пункт 11 Розділу 3 Акту інспекційного відвідування інспектора Управління Держпраці в Полтавській області №ПЛ1734/169/АВ від 29 серпня 2018 року. На думку позивача, відповідачем було допущено порушення вимог наказу Міністерства культури України від 18.10.2005 №745 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» щодо підвищення розміру посадового окладу (тарифної сітки) працівника 1 тарифного розряду, вимоги ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», ч І.ст.115 КЗпП України щодо строків та періодичності виплати заробітної плати, що встановлено актом перевірки Управління Держпраці в Полтавській області № ПЛ1734/169/АВ від 29 серпня 2018 року. З урахуванням наведеного прохала нарахувати та виплатити їй невиплачену протягом 2010-2018 p.p. заробітну плату в розмірі 15948,09 грн. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 до Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки про стягнення заробітної плати, задоволено. Зобов`язано Полтавський кооперативний коледж Полтавської облспоживспілки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену протягом 2010-2018 p.p. заробітну плату в розмірі 15948,09 грн. Стягнуто з Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки на користь держави судовий збір в сумі 768,40 грн. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, якийу поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вирішити питання судових витрат. Зазначають, що постанова КМУ «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 року №1298 має спеціальний порядок застосування та обмежене коло суб`єктів, на яких поширюється дія її нормативних положень, який стосується виключно працівників бюджетної сфери, тобто, на працівників бібліотек державної та комунальної форм власності. Відтак, аналогічну сферу поширення має і Наказ №745, зокрема, в частині застосування роботодавцем тарифних коефіцієнтів для визначення посадового окладу працівників. При цьому, оскільки відповідач належить до установ приватної форми власності, то вказані вище нормативні документи на нього не поширюються. Зауважують, що розмір заробітної плати позивача за весь спірний період з 2010 по 2018 рік не був меншим за розмір мінімальної заробітної плати, що встановлено ЗУ «Про Державний бюджет України». Окрім того, ОСОБА_1 у спірний період постійно виплачувались такі види виплат у складі заробітної плати - за вислугу років, надбавка за особливі умови роботи та проводилась індексація заробітної плати. Відтак, розмір заробітної плати, яка отримувалась позивачем, в повній мірі відповідає вимогам ЗУ «Про оплату праці». Окрім того, вказують, що позивачем до позовної заяви не додано розрахунку заборгованості, що унеможливлює його перевірку на об`єктивність. У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує на законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, внаслідок чого прохає залишити його в силі, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що Полтавський кооперативний коледж, який належить до установ приватної форми власності, керується постановою КМУ №1298 від 30.08.2002 року та наказом Мінкульту України від 18.102005 року№745. Зазначає, що факт порушення оплати її праці установлено актом інспекційного відвідування інспектора Управління Держпраці в Полтавській області №ПЛ1734/169/АВ від 29 серпня 2018 року, проте, відповідач на вказані порушення жодним чином не відреагував, донарахування та виплата коштів проведено не було. Також, вказує, що відповідач потягом тривалого часу порушував вимоги закону та здійснював виплату позивачу заробітної плати на рівні нижчому, ніж визначений їй законом, що порушувало норми ст.16 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно відомостей з Трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 03.09.1997 року зарахована на роботу до Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки, Наказ №92-кд2 від 03.09.1997 року (а.с.3-4). Наказом №45-к від 28.05.2002 року ОСОБА_1 переведена на посаду бібліотекаря 2-ї категорії. 01.11.2005 року позивачу встановлено кваліфікаційну категорію бібліотекаря першої категорії. Наказом Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки №54-к від 02.07.2011 року ОСОБА_1 призначена на посаду завідуючої бібліотекою коледжу. Наказом №35-К від 07.05.2018 року ОСОБА_1 , завідувача бібліотеки, звільнено за угодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.147). 20.08.2018 року ОСОБА_1 звернулась до т.в.о. директора Полтавського кооперативного коледжу зі скаргою щодо порушення відповідачем трудового законодавства в частині оплати праці позивача (а.с.10-11). 29.08.2018 року Управлінням держпраці у Полтавській області складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю №ПЛ1734/169/АВ щодо Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки (а.с.14-35). Згідно Розділу 3 пункту 11 Акту інспекційного відвідування інспектора Управління Держпраці в Полтавській області №ПЛ1734/169/АВ від 29 серпня 2018 року, встановлено відносно ОСОБА_1 порушення вимог наказу Міністерства культури України від 18.10.2005 №745 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» щодо підвищення розміру посадового окладу (тарифної сітки) працівника 1 тарифного розряду. 06.09.2018 року Управлінням держпраці у Полтавській області винесено припис про усунення виявлених порушень №ПЛ1734/169/АВ/П (а.с.36-40). В подальшому, 26.10.2018 року Управлінням держпраці у Полтавській області складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю №ПЛ1734/169/АВ-ПЛ2455П783 щодо Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки (а.с.41-60). 01.11.2018 року Управлінням держпраці у Полтавській області винесено Постанову по справі про адміністративне правопорушення №ПЛ1734/169/АВ-ПЛ2455П783/ПТ/ПС за фактом не виконання Полтавським кооперативним коледжом Полтавської облспоживспілки вимог припису про усунення порушень від 06.09.2018 року №ПЛ1734/АВ/П (а.с.61-65). Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки відповідач належним чином не виконував свій обов`язок щодо оплати праці позивача у визначеному законом та наказом №745 розмірі, то недоплачені суми підлягають стягненню в судовому порядку. Проте, такі висновки місцевого суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, з урахуванням наступного. Згідно із статтею 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, яка складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат. За цією нормою основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Частиною другої та третьою статті 97 КЗпП України та частиною першою статті 15 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. При зверненні до суду за даним позовом ОСОБА_1 посилалась, зокрема, на наказ Міністерства культури України від 18.10.2005 №745 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» Так, постановою КМУ «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року №1298 упорядковано оплату праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, а також створено механізм підтримання на постійному рівні оптимальних міжгалузевих та міжпосадових співвідношень в оплаті праці. Пунктом 5 даної постанови визначено, що умови оплати праці, посадові оклади (ставки заробітної плати) та ставки погодинної оплати праці, визначені цією постановою, поширюються на відповідні категорії працівників (не військовослужбовців) і тих, що не мають звань рядового і начальницького складу) всіх бюджетних установ, закладів та організацій незалежно від відомчого підпорядкування. При цьому, на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" (із змінами) і від 22.08.2005 №790 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" (із змінами) та з метою упорядкування умов оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій культури було винесено Наказ Міністерства культури України №745 від 18.10.2005 року «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки». Даним наказом затверджені, зокрема, розміри тарифних розрядів і коефіцієнтів з оплати праці керівних працівників, художнього, артистичного персоналу, професіоналів, фахівців, службовців, робітників бюджетних установ, закладів та організацій культури, згідно з додатком 1, а також схеми тарифних розрядів посад (професій) керівних працівників, художнього, артистичного персоналу, професіоналів, фахівців, службовців, робітників бюджетних установ, закладів та організацій культури згідно з додатками 2-6 (пункт 1), а на керівників бюджетних установ, закладів та організацій культури покладено обов`язок в межах затвердженого фонду заробітної плати встановити посадові оклади (ставки заробітної плати) працівникам, виходячи із схем тарифних розрядів, передбачених додатками 2-6 (пункт 7). У доводах апеляційної скарги відповідач вказує, зокрема, на те, що вищевказаними підзаконними нормативними актами регулюється система оплати праці лише працівників бюджетних установ, закладів та організацій культури, а, оскільки, Полтавський кооперативний коледж належить до установ приватної форми власності, то вказані вище нормативні документи на нього не поширюються. Колегія суддів не бере до уваги вказані доводи, з огляду на наступне. Так, згідно п.п.5,6 Наказу Міністерства культури України №745 від 18.10.2005 року «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки», умови оплати праці, передбачені цим наказом, застосовуються при обчисленні заробітної плати працівників закладів культури усіх організаційно-правових форм господарювання, включених до базової мережі закладів культури відповідно до Закону України "Про культуру", незалежно від відомчого підпорядкування. Оплата праці працівників, посади яких не визначені цим наказом, здійснюється відповідно до умов оплати праці аналогічних категорій працівників відповідних галузей бюджетної сфери. За змістом п.1 ч.2 ст.2 Закону України «Про культуру», законодавство України про культуру регулює діяльність у сфері бібліотечної справи. З матеріалів справи вбачається, що, при виданні внутрішніх наказів, що стосуються роботи бібліотеки та її завідувача, дирекція технікуму керується, зокрема, ЗУ «Про бібліотеки та бібліотечну справу», зазначеними вище постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», Наказом Міністерства культури України №745 від 18.10.2005 року «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки». Так, згідно наказу від 28.09.2015 року №98-К, на підставі зазначених нормативних актів завідувачу бібліотеки, якою на той час була позивач по справі ОСОБА_1 , з 01.09.2015 року встановлено 12 тарифний розряд та визначено головному бухгалтеру проводити оплату праці завідувача бібліотеки ОСОБА_1 . згідно 12 розряду. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у пунктах 3, 11 Розділу 3 Акту інспекційного відвідування інспектора Управління Держпраці у Полтавській області № ПЛ1734/169/АВ від 29 серпня 2018 року, вказано, що відповідачем стосовно зав. бібліотекою ОСОБА_1 було допущено порушення вимог наказу Міністерства культури України від 18.10.2005 №745 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» щодо підвищення розміру посадового окладу (тарифної сітки) працівника 1 тарифного розряду, вимоги ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», ч. І. ст.115 КЗпП України щодо строків та періодичності виплати заробітної плати. За результатами складеного Акту 06 вересня 2018 року Управління Держпраці у Полтавській області винесло Припис про усунення виявлених порушень Управління Держпраці у Полтавській області № ПЛ1734/169/АВ (а.с.36-41), а 26 жовтня 2018 року вдруге провело інспекційного відвідування Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки, за результатами якого було складено Акт №ПЛ1734/169/АВ -ПЛ2455П783, де у п.6 пунктах 3, 11 Розділу 3 було зазначено про те, що порушення вимог наказу Міністерства культури України від 18.10.2005 №745 стосовно зав. бібліотекою ОСОБА_1 у визначений Актом від 29 серпня 2018 року термін та станом на 25.10.2018 року не усунуте (а.с.41-60). Постановою по справі про адміністративне правопорушення від 01.11.2018 року Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ1734/169/АВ -ПЛ2455П783/ПТ/ПС за невиконання вимог Припису про усунення виявлених порушень від 06.09.2018р. в.о. директора Полтавського кооперативного коледжу ОСОБА_3. притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.61-64). Зазначені Акти інспекційного відвідування, Постанова по справі про адміністративне правопорушення від 01.11.2018 року відповідачем по справі оскаржені не були та є чинними, а тому колегія суддів вважає їх належними та допустимими доказами по справі. Отже, висновок місцевого суду про порушення прав позивача з боку відповідача при нарахуванні заробітної плати відповідає встановленим по справі обставинам. Разом із тим, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, судом першої інстанції не враховано наявності суперечностей щодо розміру нарахувань у наданих позивачем та відповідачем розрахунків заробітної плати ОСОБА_1 . З огляду на вказані обставини, колегія суддів бере до уваги наданий позивачем Розрахунок щодо не донарахованої та невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 по 17.05.2018рр. (а. с. 160-161), оскільки наведений в ньому розмір посадового окладу відповідає наданій відповідачем довідці про розмір посадового окладу ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 по 17.05.2018р.р. (а.с.158) та з якого вбачається, що за вказаний період часу позивачу було не донараховано та не виплачено 10757,00грн. заробітної плати За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення на її користь недоплаченої заробітної плати в розмірі 10757,00 грн., відтак, рішення місцевого суд підлягає скасуванню з постановленням нового про часткове задоволення позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права, а тому колегія суддів до уваги їх не приймає. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Здійснюючи розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, колегія суддів виходить з наступного. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено на 67,45% (10757/15948,09*100), а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 518,29 грн. (768,40/100*67,45). Згідно ч.7 ст.141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Витрати апелянта зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги підлягають компенсації за рахунок держави пропорційно частини позовних вимог у задоволенні яких відмовлено (32,55%), в сумі 375,17 грн. У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки, - задовольнити частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2019 року, - скасувати Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки про стягнення заробітної плати, - задовольнити частково. Зобов`язати Полтавський кооперативний коледж Полтавської облспоживспілки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену протягом 2010-2018 p.p. заробітну плату в розмірі 10757,00 (десять тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн. В іншій частині позовних вимог, - відмовити. Стягнути з Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки на користь держави судовий збір в сумі 518,29 грн. Судові витрати Полтавського кооперативного коледжу Полтавської облспоживспілки, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в сумі 375,17 (триста сімдесят п`ять гривень 17 коп.) грн., компенсувати за рахунок держави. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун СУДДІ П.С. Абрамов Л.І. Пилипчук