Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/33557/19

Справа № 127/33557/19 Провадження № 33/801/103/2020 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Вишар І. Ю. Доповідач: Сопрун В. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі судді Сопруна В.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Бистрицького М.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Бистрицького Максима Олексійовича на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 14 січня 2020 року, в с т а н о в и в: 09 грудня 2019 року о 23:10 год, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Dacia Logan», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Стельмаха, 49, в м. Вінниця, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 січня 2020 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з нього судовий збір в сумі 420,20 грн на користь держави. Не погодившись з постановою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Бистрицький М.О. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права та процесуального права, не в повному обсязі досліджено обставини справи. Просив постанову суду скасувати. Заслухавши ОСОБА_1 його адвоката Бистрицького М.О., які підтримали апеляційну скаргу, свідків, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст.9 Конституції України, ст.19 ЗУ «Про міжнародні договори України» та ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У відповідності до ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Стаття 130 КУпАПпередбачає відповідальність водіїв за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти, в установленому порядку, медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, який дійшов правильного висновку, що водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР та відповідно вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги щодо незаконності постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є безпідставними. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в адміністративному матеріалі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 200734 від 09 грудня 2019 року, згідно якого ОСОБА_1 09 грудня 2019 року о 23.10 год, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Dacia Logan», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Стельмаха, 49, в м. Вінниця, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; рапортом працівника поліції; дослідженим в судовому засіданні апеляційного суду відеозаписом з нагрудної камери інспектора поліції. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозапис з нагрудної бодікамери працівника поліції є об`єктивним доказом, тобто таким, який в процесі доказування не встановлюється від людей і не залежить від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин. Цей доказ містить у собі фактичні дані, які вказують на те, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом, на неодноразові вимоги поліцейського про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, відмовився від проходження даного огляду. Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч.2 цієї статті обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу. Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам. Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами ОСОБА_1 , який категорично заперечив свою вину у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду. Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі. Є необґрунтованими та не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги адвоката Бистрицького М.О. про порушення працівниками поліції встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Так, адміністративна відповідальність особи, яка керує транспортним засобом, згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, крім іншого, настає у разі, коли така особа відмовляється від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, в тому числі осіб, які керують транспортними засобами, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України та кореспондується в даному конкретному випадку з вимогами п.2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Установленим порядком проходження медичного огляду є визначена у ст.266 КУпАП, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, зареєстрована в МЮ України за № 1408/27853 від 10.11.2015), п.п.6-7 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС і МОЗ України від 09.11.2015, зареєстрована в МЮ України за № 1413/27858 від 11.11.2015) і п.3 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008, з послідуючими змінами), процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння і проведення такого огляду. Згідно встановленої вказаним законодавством України процедури огляд водія на стан сп`яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку), а тому апеляційний суд не може прийняти до уваги твердження апеляційної скарги про порушення працівниками поліції установленого порядку огляду на стан сп`яніння, оскільки підстави, за яких огляд на стан сп`яніння може бути недійсним чітко визначені у законі і не узгоджуються з позицією ОСОБА_1 , якому детально була роз`яснена процедура проходження огляду на стан сп`яніння та наслідки відмови від його проходження. Про наявність у працівника поліції цілком обґрунтованих та об`єктивних підстав вважати, що ОСОБА_1 підлягав огляду на стан наркотичного сп`яніння, свідчили такі ознаки як зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, що відповідає п.2-4 розділу І вказаної «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду у встановленому законом порядку, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у присутності двох свідків, про це особисто пояснив у протоколі про адміністративне порушення. Отже, факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та ознаки такого сп`яніння є зафіксованими в протоколі та становлять суть вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Крім того, згідно з письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , водій ОСОБА_1 у їх присутності відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, з наслідками такої відмови водія було ознайомлено. В судовому засіданні апеляційного суду працівник поліції ОСОБА_4 пояснив, що 09 грудня 2019 року о 23:10 год, був зупинений автомобіль марки «Dacia Logan», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Стельмаха, 49, в м. Вінниця, під керуванням ОСОБА_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків. Внаслідок чого на ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1ст.130КУпАП. Також, допитаний свідок ОСОБА_3 пояснив апеляційному суду, що був свідком того, як працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан сп`яніння, однак останній відмовився від проходження огляду. В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 зобов`язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп`яніння, але й виключно у передбачені законом порядок і спосіб. Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) скаржник не надав. Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено. Доводи апелянта не знайшли свого підтвердження, і на думку апеляційного суду, є ніщо іншим як бажання ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинене. Таким чином, судом першої інстанції, були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень. З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ч.1 ст.130, ст. 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бистрицького Максима Олексійовича залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 14 січня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду В. В. Сопрун