Постанова Донецький апеляційний суд № 266/7041/18

22-ц/804/412/20 266/7041/18 Головуючий у І інстанції Шишилін О.Г. Єдиний унікальний номер 266/7041/18 Номер провадження 22-ц/804/412/20 Доповідач Барков В.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2020 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд в складі: головуючого судді Баркова В.М., суддів Мальцевої Є.Є., Мироненко І.П., секретар Сікора М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 листопада 2019 року, ухвалене в м. Маріуполі Донецької області та повний текст якого складено 05 грудня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, ВСТАНОВИВ: У грудні 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який за життя заповів їй належну на підставі свідоцтва на право власності на житло від 19.11.93 року квартиру АДРЕСА_1 , яка складає ? частку зазначеного будинку. Вона, як спадкоємець за заповітом, у передбачений законом строк звернулася до нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини. Відповідачка, яка є сестрою померлого, також звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Постановою від 06 листопада 2017 року державний нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно у зв`язку із ненаданням оригіналу свідоцтва на право власності на житло та через розбіжності в номері квартири, наявні у цьому свідоцтві та в інформації, наданою МКП Маріупольське БТІ. Тому просила визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове майно ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка складає ? частку даного будинку. Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 листопада 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення її позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково вважав ОСОБА_2 неналежним відповідачем у справі через наявний спір з приводу права власності на майно, що належало померлому ОСОБА_4 та іншими співвласниками будинку, за якими зареєстровано право власності на відповідні квартири. В постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» було роз`яснено, що у справах про спадкування відповідачами мають бути залучені всі спадкоємці; відповідачами у таких справах є спадкоємці, які прийняли спадщину; при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Особою, яка не визнає її право на спірну квартиру є саме відповідачка, яка під час розгляду справи надала відзив та пояснювала, що не визнає її права на квартиру, оскільки вона не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 . Окрім того, жоден із власників квартир в будинку АДРЕСА_2 не оспорював ані прав ОСОБА_4 за життя, ані її права на спірну квартиру в порядку спадкування. Також зазначає, що розбіжності, які були підставою для відмови нотаріуса у вчинені нотаріальних дій, були усунені відповіддю Маріупольського БТІ на запит суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника адвоката Сокольвяка О.С.. які просили скаргу задовольнити, пояснення відповідачки ОСОБА_2 та її представника адвоката Вінецької Н.В., які просили залишити рішення суду без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 376 ЦПК України). Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (а.с. 5), який на випадок своєї смерті 27 січня 2000 року залишив заповіт, яким заповів належну йому квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 (а.с. 6). Вказаний заповіт, відповідно до копії спадкової справи №110/2015, заведеної Другою маріупольською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4 , та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, є чинним. 24 березня 2015 року ОСОБА_1 подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини за заповітом (а.с. 63), а ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини за законом (а.с. 45). Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06 листопада 2017 року №1610/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ? частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З тексту постанови вбачається, що державна реєстрація права власності ОСОБА_4 на ? частину житлового будинку АДРЕСА_2 чи квартири у цьому будинку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня. Також, спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 не надала нотаріусу документ, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно, повідомивши, що такий документ відсутній (а.с. 12). Крім того, в постанові про відмову у вчинені нотаріальної дії зазначено, що відповідно до інформаційної довідки, виданої МКП Маріупольське бюро технічної інвентаризації №3834 від 27.10.2017, яка міститься в матеріалах спадкової справи, право власності за ОСОБА_4 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , доля 1/4 на підставі свідоцтва про право власності №11438 від 19.11.1993 року Державним підприємством по ремонту та експлуатації житлового фонду «Житловик» м. Маріуполя. Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Частиною 1 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; ч.1 ст.1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Таким чином, враховуючи встановлені у справі фактичні обставини та вищенаведені норми законодавства, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивачка, як спадкоємець за заповітом, яка подала до нотаріуса у встановлені цивільним законодавством строки заяву про прийняття спадщини, прийняла спадщину. При цьому право на спадкове майно позивач не може оформити в нотаріальному порядку у зв`язку з розбіжностями у правовстановлюючих документах. Отже відповідне право позивачки на спадкове майно має бути захищено у судовому порядку. Недолік свідоцтва про право власності №11438 від 19.11.1993 року, виданого державним підприємством по ремонту та експлуатації житлового фонду «Житловик» м. Маріуполя, який полягав у невідповідності у зазначені номеру квартири, яка належала ОСОБА_4 , став причиною відмови нотаріуса у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 . Така розбіжність перешкоджає нотаріусу встановити склад спадкового майна, і усунення цієї розбіжності перебуває поза межами компетенції нотаріуса. Інших причин для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу нотаріус у постанові не навів і судом таких не виявлено. Згідно ст. 1392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. На підтвердження позову позивачкою були надані документи щодо спадкового майна, що належало померлому ОСОБА_4 . Так, з копії свідоцтва про право власності на житло від 19.11.1993 р., виданого державним підприємством по ремонту та експлуатації житлового фонду «Житловик» м. Маріуполя №11438 вбачається, що ОСОБА_4 на праві власності належить кв. 2 АДРЕСА_4 4 АДРЕСА_4 у будинку АДРЕСА_2 (а.с. 7). З довідки МКП «Маріупольське БТІ» від 27 жовтня 2017 р. вбачається, що за ОСОБА_4 зареєстроване право власності на кв. АДРЕСА_5 на підставі свідоцтва про право власності №11438 від 19 листопада 1993 (а.с. 74). З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 листопада 2017 р., яка міститься у спадковій справі, будинок АДРЕСА_2 складається із об`єктів нерухомого майна, житлового будинку, А-1, житлової прибудови, А1-1, сараю, Б-1, сараю, М-1, сараю, г-1, сараю, Н-1, сараю, О-1, сараю, Л-1, нежилої прибудови, А2-1, вбиральні, Д-1, вбиральні, Е-1, літньої кухні, В-1, літньої кухні, Г-1, літньої кухні, И-1, гаражу, К-1, огорожі,1-2, згідно актуальної інформації право спільної часткової власності, на ? частку зареєстровано за ОСОБА_3 (квартира 3) (а.с. 76-77). Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27 травня 2019 року вбачається, що будинок має квартири 1,2,3,4. Квартира АДРЕСА_6 належить на праві приватної власності по 1/3 частки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; відомості про зареєстроване право власності на квартири АДРЕСА_7 відсутні. При цьому в реєстрі речових прав про об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 також зареєстровано право спільної часткової власності на ? частку за ОСОБА_3 (а.с. 106-111). З домової книги на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що ОСОБА_4 з 07 вересня 1961 року прописаний у вказаній квартирі, яка згодом була ним приватизована (а.с. 53-56). Заповітом від 27 січня 2000 року ОСОБА_4 заповів ОСОБА_1 , належну йому квартиру АДРЕСА_1 (а.с 6). Листом МКП «Маріупольське БТІ» від 21 березня 2019 року повідомило, що квартира АДРЕСА_8 ? АДРЕСА_2 , до якої входять згідно інвентаризації від 20.01.2000 року у інвентарній справі №6334 - частина житлового будинку літ А-1, а саме кухня 2-3, кімната 2-4, тамбур літ. а-1-1, ганок літ.а5, ? частина сараю літ. Б-1, ? частина вбиральні літ. Е-1, ? частина воріт, зареєстрована станом на 2003 рік за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності №11438 від 19.11.1993 р. (а.с. 80). Окрім того, судом першої інстанції була досліджена правова справа № 6334 на будинок АДРЕСА_2 , з якою вбачається, що будинок АДРЕСА_2 належить в ідеальних частках по ? різним співвласникам та має 4 обособлені квартири. ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в рівних часках по 1/5 за кожним належить кв. АДРЕСА_5 на праві приватної власності на підставі рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 07.10.2009 р.; ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в рівних частках по 1/3 за кожним належить кв. АДРЕСА_6 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності №29039 від 19.03.2004 року, виданого управлінням міського майна; ОСОБА_13 належало на підставі договору купівлі-продажу від 14.08.1992 р. за реєстром №2-2917-1/4 частка, вказана часка зареєстрована як квартира АДРЕСА_9 за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_14 . Крім того, згідно з висновком про реєстрацію домоволодіння реєстраційний №36185 від 12.01.95 р. ОСОБА_4 належить кв. 2(4) в АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва на право власності 11438 від 19.11.93 р. виданого «Житловик». Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів підтверджуючих, що за життя ОСОБА_4 в установленому законом порядку оформив право власності саме на спірну квартиру АДРЕСА_8 . Посилання апелянта на те, шо право власності померлого на спірну квартиру підтверджується листом начальника Маріупольського БТІ не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки такий лист не є правовстановлюючим документом. Отже, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно. В судовому порядку право власності на спадкове майно підлягає захисту шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України) та є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. При цьому відповідачами у справі мають бути не тільки спадкоємці, а й всі учасники спільної власності. Таким чином, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що правових підстав для задоволення позову немає. Доводи апеляційної скарги фактично зведені до посилання на ті обставини, які були предметом розгляду в суді першої інстанції і яким суд надав відповідну правову оцінку, тому висновків суду вони не спростовують. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно оцінив докази, що надані сторонами, дав їм належну правову оцінку, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 11 лютого 2020 року. Судді В.М. Барков І.П. Мироненко Є.Є. Мальцева