Постанова 4821 № 711/2678/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/55/20Головуючий по 1 інстанції Справа №711/2678/18 Категорія: 307010000 Демчик Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2020 року м.Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів : Храпка В.Д., Бондаренка С.І., Новікова О.М. за участю секретаря Матюхи В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 вересня 2019 року, постановленого під головуванням судді Демчика Р.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, - в с т а н о в и в: У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка за життя склала заповіт на все її майно на ім`я ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складається з однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та вкладів у ПАТ КБ «ПриватБанк», точний розмір яких їй не відомий. У подальшому до приватного нотаріуса Кам`янецького В.В. було подано наступні заяви та вимоги: 11 вересня 2017 року заява про прийняття спадщини від імені ОСОБА_3 , який за наявною інформацією, є братом померлої; 12 вересня 2017 року заява про прийняття спадщини за заповітом від імені ОСОБА_2 ; 02 січня 2018 року вимога-претензія про задоволення вимоги кредитора ОСОБА_1 . Згідно з матеріалами заведеної спадкової справи інші спадкоємці відсутні, брат померлої - ОСОБА_3 , позбавлений права на спадкування за заповітом і не відноситься до кола спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем, який має право на спадщину. Постановою приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Кам`янецького В.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06 березня 2018 року, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно. У зв`язку з викладеним позивач просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом від 17 вересня 2017 року №1193 на майно ОСОБА_4 . Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 вересня 2019 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 704, 80 грн. сплаченого судового збору. Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2019 року визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на відкриті у ПАТ КБ «ПриватБанк» депозитні рахунки: згідно з договором від 15 червня 2015 року №SAMDNWFD0070672719300, рахунок № НОМЕР_1 , на суму 35.39 грн; за договором від 28 квітня 2015 року №SAMDNWFD0070597463001, рахунок № НОМЕР_2 на суму 20 001,33 грн. та на картку № НОМЕР_3 від 15 червня 2015 року з залишком на рахунку в сумі 9 267,12 грн., у порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 704, 80 грн. сплаченого судового збору В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що у провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту. Вважає, що справа не могла бути об`єктивно розглянута до ухвалення рішення в іншій справі і без залучення ОСОБА_6 , яка до смерті ОСОБА_4 проживала з останньою і фактично прийняла спадщину в порядку ст. 1268 ЦК України. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення по наступних підставах. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 . Згідно з Довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24 лютого 2018 року №115214059 власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу є ОСОБА_4 . Згідно з довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» від 8 лютого 2018 року №20.1.0.0.0/7-180202/809 на ім`я ОСОБА_4 відкритті депозитні рахунку: згідно з договором від 15 червня 2015 року №SAMDNWFD0070672719300, рахунок № НОМЕР_1 , на суму 35.39 грн; за договором від 28 квітня 2015 року №SAMDNWFD0070597463001, рахунок № НОМЕР_2 на суму 20 001,33 грн. та на картку № НОМЕР_3 від 15 червня 2015 року з залишком на рахунку в сумі 9 267,12 грн. Таким чином спадщина ОСОБА_4 складається з квартири АДРЕСА_1 , депозитних рахунків та картки АТ КБ «ПриватБанк» на загальну суму 29303,84 грн. З матеріалів спадкової справи №43/2017 щодо померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 вбачається, що заповітом від 22 лютого 2014 року все майно на день смерті заповіла ОСОБА_7 згідно останнього заповіту від 21 червня 2017 року ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, згідно якого належне їй майно заповіла ОСОБА_2 . Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно частини першої-третьої статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. ОСОБА_2 є особою на чию користь складено новий і останній заповіт. Відповідно до статей 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. ОСОБА_2 12 вересня 2017 року звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №78/02-31, виданою приватним нотаріусом Кам`янецьким В.В. 06 березня 2018 року, встановлено факт звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, через відсутність правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1 , що належала померлій і є спадковим майном. Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України). За таких обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову. Посилання в апеляційній скарзі про зупинення провадження у даній справі до ухвалення остаточного рішення у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту безпідставні. Клопотання представника ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до розгляду справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, було подано суду першої 23 серпня 2019 року, проте ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 липня 2019 року позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту залишено без розгляду. Вказана ухвала суду оскаржена в апеляційному порядку лише 28 грудня 2019 року. Тобто на час постановлення судового рішення існувала ухвала суду про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним. Відповідно до с. 2 ст. 1281 ЦК України ( в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Із вказаної норми закону випливає, що на права кредитора не впливає, хто із спадкоємців прийняв спадщину. Крім того, в матеріалах справи є тільки вимога-претензія ОСОБА_1 подана до нотаріальної контори. Докази, що ОСОБА_1 є кредитором спадкодавця ОСОБА_4 в матеріалах справи відсутні. Третя особа у справі ОСОБА_1 і його представник адвокат Прядка В.М. зловживають своїми процесуальними правами. Так, ОСОБА_1 надає до суду різні адреси свого проживання. Судові повістки не отримує жодного разу. Судові повістки повертаються до суду з відміткою «адресат не проживає». Посилаючись на те, що ОСОБА_1 є кредитором спадкодавця не надає ні до нотаріуса, ні до суду розписки спадкодавця ОСОБА_4 . Представник ОСОБА_1 - адвокат Прядка В.М. подає до суду безпідставні апеляційні скарги, клопотання про відкладення розгляду справи з різних неповажних причин, затягуючи розгляд срави. Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 вересня 2019 року залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: