Ухвала КЦС ВС № 552/4146/19

Ухвала 06 лютого 2020 року м. Київ справа № 552/4146/19 провадження № 61-2155ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Полтави від 09 жовтня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади містаПолтава в особі Полтавської міської ради про виділ майна з спільної часткової власності, встановив: В липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про виділ майна з спільної часткової власності. Позов мотивовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 06 вересня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Полтавської державної нотаріальної контори, реєстровий напис № 1-2297, вона є власником 3/5000 частини житлового приміщення в будинку АДРЕСА_1 . 06 листопада 2006 року КП «ПБТІ «Інвентаризатор» зареєстровано право власності на вказані нежитлові приміщення та 22 грудня 2008 року виготовлено технічний паспорт, відповідно до якого нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 складаються з приміщень А-1V-коридор площею 9 кв.м та А-V туалет площею 2,5 кв.м, а всього 12,3 кв.м. Згідно висновку експерта № 24 від 24 травня 2019 року ринкова вартість вказаних нежитлових приміщень станом на 24 травня 2019 року складає 110 998 грн. Просила суд виділити їй в натурі з спільної часткової власності на нежитлові приміщення в окремий об`єкт нерухомості і визнати за нею право власності на нежитлові приміщення А-1V, А-V, а саме: 1-перукарня площею 13,4 кв.м, 2- коридор площею 9,8 кв.м та 3 - туалет площею 2,5 кв.м, а всього 25,7 кв.м в житловому будинку АДРЕСА_1 , що становить 6/5000 частини в праві спільної часткової власності. Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 6/5000 частини нежитлових приміщень, розташованих в житловому будинку АДРЕСА_1 . Ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 09 серпня 2019 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління майном комунальної власності міста. Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 09 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю. У січні 2020 року ОСОБА_1 направила засобами поштового зв`язку до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду міста Полтави від 09 жовтня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року, в якій просила скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. ОСОБА_1 зазначила, що дана справа має для неї виняткове значення, оскільки відмовою в задоволенні позовних вимог судами порушено закріплене в Конституції України непорушне право приватної власності та закріплене у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Конституції України, рішеннях Європейського Суду з прав людини право на справедливий суд. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 102 грн. Ціна позову у даній справі становить 110 998 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн x 100 = 210 200 грн). Ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 23 липня 2019 року відкрито провадження в даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Керуючись статтею 129 Конституцій України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, ухвалив: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Полтави від 09 жовтня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Полтава в особі Полтавської міської ради про виділ майна з спільної часткової власності відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя М. Ю. Тітов