Постанова Закарпатський апеляційний суд № 307/1257/17

Справа № 307/1257/17 П О С Т А Н О В А Іменем України 30 січня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючої судді Кожух О.А., суддів Куштана Б.П., Собослоя Г.Г. за участі секретаря Чучка Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Тячівського районного суду від 04 жовтня 2017 року (головуючий суддя Бобрушко В.І.) у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в : У травні 2017 року ПАТ «Дельта Банк» (далі Банк) звернулося до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 11.03.2013 між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №001-06041-110313, відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та було надано кредит у розмірі 39300 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановленому кредитним договором. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що невід`ємними складовими такого договору є підписана нею заява №001-06041-110313 разом із Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, з якими він попередньо ознайомлений, повністю згоден, їх зміст розуміє й положення яких зобов`язується дотримуватися. Позичальник не виконала належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого Банк нарахував їй заборгованість станом на 04.04.2017 у розмірі 46129,90 гривень, з яких 29399,25 гривень - сума заборгованості за прострочене тіло кредиту, 16730,65 гривень - сума заборгованості за відсотками. Посилаючись на дані обставини Банк просив стягнути з відповідача 46129,90 грн. Рішенням Тячівського районного суду від 04 жовтня 2017 року позов Банку задоволено. На це рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 . Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову Банку відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач визнає факт укладення кредитного договору та отримання 20 000 грн.; однак вказує, що нею сплачено на користь Банку 27 000 грн., з яких 17 000 грн. - тіла кредиту; ухвалюючи рішення та визначаючи розмір заборгованості місцевий суд не дослідив наявні у ОСОБА_1 квитанції внаслідок відсутності відповідача у судовому засіданні. Також до апеляційного суду представником відповідача 16.05.2018 подано клопотання, у якому вказано, що позичальником сплачено на користь Банку 56 780,00 грн., та додано наявні у скаржника квитанції. Апелянт та Представник Банку в судове зсідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що стверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 225-226). Відповідно до ч. 3 ст. 372 ЦПК України, справу розглянуто за відсутності апелянта та представника позивача. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до положень статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно до ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором, і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11.03.2013 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №001-06041-110313, відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та було надано кредит у розмірі 39300 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановленому кредитним договором. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що невід`ємними складовими такого договору є підписана нею заява №001-06041-110313 (пропозиція) разом із Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, з якими він попередньо ознайомлений, повністю згоден, їх зміст розуміє й положення яких зобов`язується дотримуватися. Факт укладення кредитного договору відповідач визнає, зазначаючи, що отримала 20000 грн. кредитних коштів (а.с. 51-52). Згідно п. 10 заяви № 001-06041-110313 ОСОБА_1 підтвердила, що отримала картку № НОМЕР_2 (а.с. 5). З Тарифами на обслуговування кредитних карток ОСОБА_1 була ознайомлена (а.с.5, зворот). При цьому у п. 1.3 заяви № 001-06041-110313 встановлено позичальнику ліміт Кредитної лінії на строк, відповідно до умов, визначених у пунктах 2.3 та 2.4 частини 2 цієї пропозиції. Пунктами 2.3 та 2.4 частини 2 заяви № 001-06041-110313 від 11.03.2013 розмір ліміту кредитної лінії визначено у сумі 39300,00 грн., а строк ліміту Кредитної лінії встановлено 364 календарних дні. Пунктом 2.4 частини 3 заяви № 001-06041-110313 визначено, що кредитування рахунку в межах Кредитної лінії здійснюється протягом строку, визначеного у п. 2.4 частини 2 цієї пропозиції. Кожен наступний ліміт кредитної лінії надається після спливу строку надання попередньої на умовах, погоджених сторонами у цій пропозиції, та не потребує підписання додаткових угод до цієї пропозиції. Отже, сторонами визначено строк кредитування на 364 календарні дні, тобто строк кредитування закінчився 10.03.2014. Ухвалою апеляційного суду від 31.01.2019 було витребувано від ПАТ «Дельта Банк», зокрема, докази, що підтверджують продовження (пролонгацію) строку ліміту Кредитної лінії, визначеного п. 2.4 договору №001-06041-110313 від 11.03.2013, інформацію про строк дії картки, перевипуск картки на новий строк. ПАТ «Дельта Банк» визнав ту обставину, що ним було надано ОСОБА_1 тільки одну картку № НОМЕР_2 , строк дії якої завершився 31.07.2015, а перевипуск такої картки не здійснювався оскільки у ПАТ «Дельта Банк» було введено тимчасову адміністрацію (а.с. 154). Позивач не надав доказів продовження (пролонгації) строку ліміту Кредитної лінії, визначеного п. 2.4 договору №001-06041-110313 від 11.03.2013. При цьому у позовній заяві банк визнав ту обставину, що після спливу строку ліміту Кредитної лінії позичальнику ОСОБА_1 був встановлений кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн. Таким чином, як зазначалось вище, сторони визначили кінцевий строк кредитування до 10.03.2014. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 (справа N 14-10цс18), від 04.07.2018 (справа N 14-154цс18), від 31.10.2018 (справа N 202/4494/16-ц). Договором №001-06041-110313 від 11.03.2013 не передбачено сплату відсотків у розмірі 48% річних після кінцевого строку кредитування (тобто після 10.03.2014). Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилося після спливу строку кредитування, визначеного п. 2.4 договору №001-06041-110313 від 11.03.2013. Згідно наданого позивачем розрахунку, прострочена заборгованість за відсотками станом на 10.03.2014 у відповідача відсутня. За відсутності доказів продовження строку ліміту Кредитної лінії (строку кредитування), нарахування та стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 48% річних, що обчислені після закінчення визначеного договором строку кредитування (10.03.2014) є безпідставним. Проте, як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.4, 213-214) після 10.03.2014 Банком продовжувалось нарахування відсотків, та на погашення таких відсотків зараховані наступні кошти: у квітні 2014 року (860,86 грн.), у травні 2014 року (1050,01 грн.), у червні 2014 року (879,36 грн.), у липні 2014 року (811,49 грн.), у серпні 2014 року (967,50 грн.), у вересні 2014 року (806,91 грн.), у жовтні 2014 року (901,03), у листопаді 2014 року (899,46), а загалом на суму 7176,62 грн. Отже, на вказану суму слід зменшити визначену банком суму заборгованості за тілом кредиту, яка в результаті складає 22 222,63 грн. (29399,25 - 7176,62 = 22222,63) та підлягає стягненню на користь позивача. Доводи ОСОБА_1 , що квитанції про сплату нею коштів не враховані Банком, є необґрунтованими, оскільки відповідні кошти відображені у розрахунку заборгованості та виписці про рух коштів на рахунку за кредитним договором №001-06041-110313 (а.с. 87-97, 111- 118). Зважаючи на викладене, через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права рішення суду першої інстанції слід змінити з підстав, передбачених п.п.3,4 ст. 376 ЦПК України, та стягнути на користь Банку з відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 22 222,63 грн. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частині судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України). Банком при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (а.с. 1), ОСОБА_1 було сплачено за подання апеляційної скарги 1760,00 грн. (а.с.50, 64). Пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (48,17%) на ОСОБА_1 слід покласти витрати у розмірі 770,72 грн., а на Банк (відмовлено у 51,83% вимог) - 912,20 грн. Отже, відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, на користь ОСОБА_1 слід стягнути різницю судових витрат у сумі 141,48 грн. Керуючись ч. 4 ст. 258, 265, 374, п.п. 3, 4 ст. 376, 381,382 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Тячівського районного суду від 04 жовтня 2017 року в частині визначеного розміру заборгованості змінити, та викласти резолютивну частину в новій редакції. Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020, 11333, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б) 22 222,63 гривень заборгованості за кредитним договором №001-06041-110313 від 11 березня 2013 року, що є заборгованістю за тілом кредиту. У задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - відмовити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 141,48 гривень у відшкодування сплаченого судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 10 лютого 2020 року. Головуюча: Судді: