Постанова 4818 № 638/12522/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/12522/19 Головуючий суддя І інстанції Хайкін В.М. Провадження № 22-ц/818/1052/20 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: договірна ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах : судді-доповідача Яцини В.Б. суддів колегії - Кіся П.В., Маміної О.В., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справиапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2019, постановлену у складі головуючого судді Хайкіна В.М., за заявою ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування судового наказу Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.09.2019 року по справі № 638/12522/19, встановив: 20 вересня 2019 року Дзержинським районним судом міста Харкова по справі № 638/12522/19 видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.05.2017 року по 30.06.2019 року у розмірі 12111 (дванадцять тисяч сто одинадцять) грн 82 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» три відсотки річних у сумі 212 (двісті дванадцять) грн 73 коп., інфляційні витрати у сумі 552 (п`ятсот п`ятдесят дві) грн 38 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» сплачений судовий збір у розмірі 192 грн 10 коп. (сто дев`яносто дві гривні десять копійок). 29 листопада 2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про скасування вищезазначеного судового наказу. До заяви додано копію свідоцтва про народження та копію пенсійного посвідчення ОСОБА_1 . Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2019 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про скасування судового наказу Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.09.2019 року по справі № 638/12522/19 - повернуто без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , який діє в інтересах недієздатної доньки ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково повернув заяву посилаючись на те, що заявником не наведено підстав представництва боржника за законом. Вказує, що суду була надана копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , в якому батьком вказаний ОСОБА_2 та копія пенсійного посвідчення, якою підтверджено, що ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства . Частиною 2 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 2 ст. 369 ЦПК України, з огляду на те, що позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу про повернення заяви заявникові, оскарження якої передбачено п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, без повідомленням учасників справи. Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , необхідно задовольнити, а ухвалу судді суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав. Відповідно до п.п.1, 3,4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Повертаючи заяву ОСОБА_2 про скасування названого судового наказу суд першої інстанції виходив з того, що підстав представництва заявником боржника за законом не наведено у поданій заяві. Судова колегія не погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з такого. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Приписами частин 3, 4 статті 132-2 Конституції України передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Згідно частини 1 статті 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Як вбачається з частин 1, 2 статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Матеріали справи свідчать про те, що батько позивача звернувся в інтересах своєї повнолітньої дочки, яка є інвалідом ІІІ групи з дитинства. Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Повертаючи заяву суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 154 СК України батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень та не надав належної оцінки наведених з цих підстав доводів заяви ОСОБА_2 . Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 є її батьком, а відповідно до копії пенсійного посвідчення ОСОБА_1 - вона має пенсію на підставі інвалідності ІІІ групи з дитинства (а.с. 23). При зверненні до суду із заявою, ОСОБА_2 було надано копію посвідчення № 1176/06/58, з якого вбачається, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою з інвалідністю з дитинства. Також заявником було надано копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , в якому батьком зазначений ОСОБА_2 . Таким чином, відповідно до ч.2 ст.154 СК України ОСОБА_2 як батько ОСОБА_1 , особи з інвалідністю з дитинства, має згідно закону право на представництво її інтересів в суді. Висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 не підтвердив своє право представляти інтереси ОСОБА_1 є помилковими, та такими, що не відповідають закону та обставинам справи. Оскільки судом першої інстанції постановлено ухвалу із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушенням наведених норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду спростовують, суд апеляційної інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України задовольняє апеляційну скаргу, скасовує оскаржувану ухвалу, та направляє справу для розгляду заяви про скасування судового наказу. Питання щодо стягнення судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішується, оскільки по суті справа не розглядалася. Керуючись ст.ст. 367, 368, ч.2 п.1 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2019 року - скасувати. Справу за заявою ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування судового наказу Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.09.2019 року по справі № 638/12522/19, повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 11 лютого 2020 року. Головуючий В.Б.Яцина. Судді колегії П.В.Кісь. О.В.Маміна.