Постанова 4856 № 120/2205/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2205/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух Віталій Михайлович Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 06 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. , за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В., представника відповідача Тиховського М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року (місце ухвалення рішення - м. Вінниця, повний текст складено 16.09.2019) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправної та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду клопотання в строки встановленні ч.7 ст.118 ЗК України та не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання від 03.04.2019 року; - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03 квітня 2019 року із врахуванням висновків суду викладених в судовому рішенні та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням вимог ст.79-1, ст. 118 ч.7 ЗК України та пункту 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 у виді наказу, яким вирішити питання надання або мотивованої відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки с/г призначення для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, яка знаходиться на території міської ради Вінницької області. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що звернувся до відповідача із клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Калинівської міської ради Вінницької області або надання мотивованої відмови в наданні дозволу у формі наказу. Однак, листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 19 квітня 2019 року № М-5277/0-1309/0/95-19 позивачу запропоновано звернутись до Калинівської міської об`єднаної територіальної громади. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що відповідачем не дотримано вимоги законодавства та судової практики при розгляді клопотання. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо доводів апеляційної скарги, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції. Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився. Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги з огляду на таке. Судом встановлено, що 26.03.2019 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Калинівської міської ради Вінницької області або надання мотивованої відмови в наданні дозволу у формі наказу (а.с. 26). Листом №М-5277/0-1309/0/95-19 від 19.04.2019 року відповідач повідомив позивача, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27.09.2018 року №2-12701/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність" бажану позивачем земельну ділянку передано в комунальну власність Калинівській міській об`єднаній територіальній громаді (а.с. 11). З огляду на вищевикладене, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, для вирішення даного питання запропоновано звернутись до Калинівської міської об`єднаної територіальної громади. Вважаючи надану відповідь бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності, тому що відповідь надано позивачу у строк визначений законом та відсутні повноваження у прийнятті будь-яких рішень щодо бажаної позивачем земельної ділянки. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України. Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. У відповідності до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. На підставі пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га . Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. За нормами частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Аналогічні підстави для відмови у наданні вищевказаного дозволу закріплені в частині третій статті 123 Земельного кодексу України. Із аналізу зазначених норм вбачається, що будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства. Відповідний орган може відмовити у наданні дозволу тільки з підстав, зазначених у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України. Перелік підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято наказ від 27.09.2018 року №2-12701/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", відповідно до якого передано Калинівській міській об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 360,2389 га, які розташовані на території Калинівської міської об`єднаної територіальної громади Калинівського району Вінницької області (а.с.30). Тож, земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 360,2389 га, серед яких земельна ділянка, із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту щодо відведення якої у власність звертався позивач, розташованих на території Калинівської міської об`єднаної територіальної громади Калинівського району Вінницької області, відповідно до вказаного наказу передані в комунальну власність Калинівській міській об`єднаній територіальній громаді. Тобто, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області на час надходження клопотання, не наділено повноваженнями щодо розпорядження даною земельною ділянкою, у зв`язку з передачею її в комунальну власність Калинівській міській об`єднаній територіальній громаді. Колегія суддів відмічає, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області не позбавляє позивача можливості звернутись до Калинівської міської об`єднаної територіальної громади Калинівського району Вінницької області з клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, у порядку визначеному статтями 116, 118 Земельного кодексу України. Частинами першою-другою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд першої інстанції вірно зазначив, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. Посилання позивача в апеляційній скарзі на судові рішення Верховного суду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у вказаних позивачем рішеннях, орган виконавчої влади (орган місцевого самоврядування) був наділений повноваженнями щодо передачі земельних ділянок державної чи комунальної власності у приватну власність. Натомість, у даній справі, станом на 26.03.2019 (клопотання позивача про дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не наділено повноваженнями щодо розпорядження земельною ділянкою, яку бажає отримати позивач. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулює спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 11 лютого 2020 року. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.