Постанова 4854 № 540/1849/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1849/19 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. Дата і місце ухвалення: 29.11.2019р., м. Херсон Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Ступакової І.Г. суддів - Бітова А.І. - Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Суворовського районного відділу у м. Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Суворовського районного відділу у м. Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Суворовського районного відділу у м. Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення від 10.03.2018р. та зобов`язання відповідача виготовити позивачу паспорт громадянина України. Позов обґрунтовував тим, що з 1981 року ОСОБА_1 неодноразово відбував покарання в місцях позбавлення волі, в тому числі на час набуття Україною незалежності у 1991 році, у зв`язку з цим не мав можливості отримати паспорт громадянина України. В червні 2012 року набрав законної сили вирок Ленінського районного суду м.Днепропетровська, яким позивача засуджено до довічного позбавлення волі. На звернення ОСОБА_1 у 2018 році до Суворовського районного відділу у м. Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області щодо отримання паспорта громадянина України позивач отримав відмову, обґрунтовану посиланням на положення частини 3 статі 9 Закону України «Про громадянство України». Таку відмову ОСОБА_1 вважає незаконною, оскільки вказані положення Закону регулюють питання прийняття особи до громадянства України, а не питання видачі документа, який це підтверджує. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Суворовського районного відділу у м. Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області щодо розгляду звернення ОСОБА_1 про оформлення йому паспорта громадянина України. Зобов`язано Суворовський районний відділ у м. Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про оформлення йому паспорта громадянина України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Суворовський районний відділ у м. Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 29.11.2019р. з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що жодного рішення від 10.03.2018р. відносно ОСОБА_1 територіальним органом ДМС України не приймалося, а вказаним числом датований надісланий йому лист-відповідь на звернення від 02.03.2018р., що надійшло від Херсонської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Херсонській області, АРК та м.Севастополі. А відтак, лист-відповідь не може бути предметом даного спору. Також, апелянт посилається на те, що позовна вимога ОСОБА_1 щодо зобов`язання Суворовського районного відділу у м. Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області виготовити йому паспорт громадянина України є безпідставною, оскільки ДМС, відповідно до покладених на неї завдань, виконує лише функції замовника з виготовлення та постачання бланків документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, але не здійснює виготовлення паспортів громадян України. Посилається апелянт на те, що ОСОБА_1 із заявою щодо встановлення належності до громадянства України з відповідними документами до відповідача не звертався. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Дніпропетровськ (Україна), був документований паспортом громадянина СРСР серії НОМЕР_1 , виданим Ленінським РВ в Дніпропетровській області, що підтверджується довідкою Ленінського РВ ДМС в м. Дніпропетровськ від 12.07.2016р. №5416. З 1981 року позивач неодноразово відбував покарання в місцях позбавлення волі. 26.06.2012р. набрав законної сили вирок Ленінського районного суду м.Дніпропетровська, яким ОСОБА_1 засуджено до довічного позбавлення волі. Покарання позивач відбуває у Херсонській виправній колонії Управління ДПС України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (№61). 02.03.2018р. ОСОБА_1 , через начальника Херсонської виправної колонії УДПС України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (№61), звернувся до Суворовського РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області з проханням оформити йому паспорт громадянина України. У відповідь на вказане звернення листом від 10.03.2019р. вих. №12/2283 Суворовський РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області повідомив про відсутність підстав для набуття громадянства України ОСОБА_1 , який згідно вироку від 26.06.2012р. Ленінського районного суду Дніпропетровської області засуджений за ст.ст. 263 ч.1, 263 ч.2, 115 ч. пп.1, 13, 15, ч.2-94, 185 ч.3, 194 ч. 2 КК України до довічного ув`язнення. Таку відмову Суворовський РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області обґрунтовував посиланням на положення частини 3 статі 9 Закону України «Про громадянство України», якою передбачено, що до громадянства України не приймається особа, яка: 1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид; засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави; вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином. Вважаючи зазначену відмову у оформленні паспорту громадянина України незаконною, ОСОБА_1 оскаржив її в судовому порядку. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що лист-відповідь Суворовського РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області від 10.03.2018р. за вих. №12/2283 є лише відповіддю на звернення ОСОБА_1 від 02.03.2018р. за вих. № 27/2-787 про оформлення йому паспорта громадянина України, що надійшло з Херсонської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (№61), а не рішенням відповідача про відмову позивачу в оформленні паспорта громадянина України, яке може предметом спору у даній справі. У зв`язку з цим та з враховуючи, що звернення ОСОБА_1 щодо оформлення йому паспорту громадянина України залишилось не розглянутим у встановленому порядку, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправною бездіяльності Суворовського РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області щодо розгляду звернення ОСОБА_1 про оформлення йому паспорта громадянина України та, як наслідок, зобов`язання відповідача повторно розглянути вказане звернення позивача. Щодо вимоги позову про зобов`язання Суворовський РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області виготовити ОСОБА_1 паспорт громадянина України, то суд першої визнав обґрунтованими доводи відповідача, що громадяни колишнього СРСР, які станом на 24.08.1991р. відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України, для оформлення паспорта громадянина України повинні пройти процедуру встановлення належності до громадянства України. При цьому, суд першої інстанції врахував, що в жовтні 2019 року Суворовським РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області зареєстровано від ОСОБА_1 заяву про встановлення належності до громадянства України, і 14.11.2019р. направлено матеріали особової справи позивача до Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України з метою їх перевірки та в подальшому прийняття відповідного рішення. Таким чином, за висновками суду першої інстанції, наразі триває встановлена діючим законодавством процедура належності ОСОБА_1 до громадянства України, по завершені якої відповідачем буде розглянуто питання про оформлення йому паспорта громадянина України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 виходячи з наступного. Відповідно до статті 3 Закону України від 18 січня 2001 року №2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон №2235-III) громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України. (п.1 ч.1 ст.5 Закону №2235-III). Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, на момент проголошення незалежності України ОСОБА_1 постійно проживав на території України, а відтак визнається громадянином України. Однак, ОСОБА_1 після проголошення незалежності України не було отримано паспорту громадянина України, тобто у позивача відсутній документ, який підтверджував громадянство України. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 звернувся в березні 2018 року до Суворовського РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області щодо оформлення та видачі йому паспорту. Як вбачається з матеріалів справи у відповідь на вказане звернення позивача Суворовський РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області направив йому лист-відповідь від 10.03.2018 р. за вих. № 12/2283, який, як стверджує відповідач у відзиві на позовну заяву та в обґрунтування вимог апеляційної скарги, не є рішенням про відмову у видачі паспорта громадянина України відносно ОСОБА_1 , оскільки відповідне питання не розглядалося та будь-якого рішення, яке може бути предметом спору, з цього питання не приймалося. З вказаного слідує, що Суворовський РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області визнає, що ним у встановленому порядку не розглянуто звернення ОСОБА_1 та не прийнято з цього приводу відповідного рішення: про оформлення паспорта громадянина України або про відмову в його оформленні. Обставини, які визнаються учасниками справи, відповідно до частини 1 статті 78 КАС України, не підлягають доказуванню. Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є саме пасивна поведінка відповідного суб`єкта, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Дослідивши зміст листа - відповіді Суворовського РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області від 10.03.2018р. колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що він за своєю суттю не є рішенням про відмову в оформленні та видачі паспорта ОСОБА_1 , тобто не є тим розпорядчим документом з прийняттям якого виникають певні правові наслідки, а тому, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, не може бути предметом оскарження. Рішення про відмову в оформленні чи видачі паспорта оформляється окремим документом, який доводиться до відома заявника в порядку та строки, встановлені законодавством, та в якому зазначаються підстави відмови. Колегія суддів вважає, що оскільки фактично звернення позивача про оформлення паспорту громадянина України до теперішнього часу залишилось відповідачем належним чином не розглянутим, суд першої інстанції обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_1 та визнав протиправною бездіяльність Суворовського РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області щодо розгляду звернення ОСОБА_1 про оформлення йому паспорта громадянина України та, як наслідок, зобов`язав відповідача повторно розглянути вказане звернення позивача. Щодо вимоги позивача про зобов`язання Суворовського РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області виготовити паспорт громадянина України, то суд першої інстанції не знайшов підстав для її задоволення. ОСОБА_1 не оскаржив рішення суду від 29.11.2019р. в цій частині, а тому, на підставі ст. 308 КАС України, колегія суддів не надає правову оцінку правильності висновків суду у відповідній частині. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, відтворюють зміст відзиву на позовну заяву, який частково визнано обґрунтованим судом, а тому підстав для задоволення скарги Суворовського районного відділу у м. Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області та скасування рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Суворовського районного відділу у м. Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області залишити без задоволення, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення виготовлений 11 лютого 2020 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук