Постанова 4850 № 360/2901/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 року справа №360/2901/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 р. у справі № 360/2901/19 (головуючий І інстанції К.Є. Петросян) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправним та скасування наказу,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (далі - відповідач, ГУСБУ), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ № 345/ДСК від 20.06.2019 яким скасовано позивачу допуск до державної таємниці за формою 2, на підставі висновку ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях про скасування допуску до Державної таємниці від 15.06.2019 № 26/4725. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року відмовлено у задоволені позовних вимог. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. В скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи внаслідок неповного з`ясування обставини справи. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що відповідач при складанні висновку ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях про скасування допуску до Державної таємниці від 15.06.2019 № 26/4725, з яким позивач не був ознайомлений, та винесенні наказу про скасування позивачу допуску до державної таємниці, порушив вимоги Закону України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 № 3855-XII (далі - Закон № 3855-XII), Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939 (далі - Порядок № 939), Інструкції про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок стосовно військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої Наказ Центрального управління Служби безпеки України 04.02.2016 № 45 (далі - Інструкція № 45). Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд зазначив, що позивача на час розгляду справи звільнено із служби за станом здоров`я, проте, на час подання позову, позивач був співробітником СБУ, на час розгляду справи у суду були відсутні підтвердження звільнення позивача, умови та причини звільнення. Спірний наказ прийнятий саме з підстав внесення завідомо недостовірних відомостей позивачем, а не з підстави звільнення. Суд безпідставно посилався на те, що відповідачем з 2007 року по теперішній час активно ведеться робота із відновлення матеріальних носіїв та особистих справ, що були втрачені, оскільки особиста справа позивача знаходиться в м. Сєвєродонецьк, отже вищезазначені дії щодо справи позивача не проводились, позивач отримав допуск вже після передислокації ГУ СБУ. Висновки суду щодо внесення позивачем недостовірних відомостей не відповідають дійсності, оскільки позивач з необачності вважав, що відомості про брата та сестру не повинні вноситись до опитування, оскільки відомості про них позивач зазначав в інших документах (автобіографії, рапорті та інших). Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого сектору ЗНД та КЗІД Новоайдарського МРВ 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, мав доступ до державної таємниці. 14.11.2014 співробітником РСВ УСБУ в Луганській області проведено ознайомлення позивача з нормами законодавства щодо обмеження прав у зв`язку з наданням йому допуску до державної таємниці, попереджено про відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці. При наданні допуску до державної таємниці, майор ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання громадянина України у зв`язку з допуском до державної таємниці згідно з додатком 9 до Порядку № 939 (а.с.50). 05.10.2017 позивачем власноруч було надано відповіді на питання, визначені додатком 5 Порядку. Перед наданням відповідей на питання, ОСОБА_1 , під підпис доведено Правила надання відповідей на них згідно додатку 7 Порядку № 393 (а.с.88). У пункті 24 Переліку питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці, щодо близьких родичів ОСОБА_1 зазначено дружину, батька, мати і сина (а.с.84-87). 26.12.2018 позивачем було написано рапорт із деталізацією родинних зв`язків, в якому зазначена інформація щодо близьких родичів ОСОБА_1 , зокрема брата та сестри (а.с.51). Відповідно до наказу ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 05.04.2019 № 204 внаслідок звірки наявних документів в особовій справі з`ясовано невідповідність біографічних даних, викладених позивачем у рапорті від 26.12.2018 та у відповідях на питання, визначені додатком 5 Порядку № 939, призначено та проведено службове розслідування, за результатами якого складено висновок від 23.04.2019 (а.с.34-39). Начальником ВОДТ 3 управління (з дислокацією у м.Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях складено Висновок про скасування висновку ОСОБА_1 допуску до державної таємниці, в якому з урахуванням викладеного та наявністю відповідних підстав, керуючись вимогами статей 23, 26, 28 Закону № 3855-XII та пунктів 80, 81 Порядку № 939: 1) У зв`язку з повідомленням громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе, скасувати майору ОСОБА_1 допуск до державної таємниці за формою 2; 2) надіслати до РСВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях письмове повідомлення про скасування майору ОСОБА_1 допуск до державної таємниці за формою 2 (а.с.31-32). Наказом ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 20.06.2019 № 345/дск на підставі п.1 ч.2 ст.23 та ч.2 ст.26 Закону України "Про державну таємницю", п.1 ч.1 п.80 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939 та п.п.1 п.5.1 Інструкції про організацію та здійснення надання, переоформлення і скасування допуску до державної таємниці військовослужбовцям та працівникам Служби безпеки України, затвердженого наказом СБУ від 29.12.2014 № 870, старшому оперуповноваженому сектору ЗНД та КЗІД СІБ Новоайдарського МРВ 3 управління (з дислокацією м.Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_1. скасовано допуск до державної таємниці за формою 2 (а.с.33). Судом першої інстанції під час судового засідання встановлено та підтверджено сторонами, що на час розгляду справи ОСОБА_1 звільнено зі служби за станом здоров`я із виключенням зі списків особового складу. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем під час оформлення допуску до державної таємниці повідомив недостовірні відомості про себе, що є порушенням пункту 1 частини 2 статті 23 Закону № 3855-XII. Оскільки на теперішній час позивач є звільненим зі служби в ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях за станом здоров`я, а доступ до державної таємниці вимагався для виконання службових обов`язків, суд дійшов висновку про відсутність наразі порушених прав позивача оскаржуваним рішенням відповідача. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону № 3855-ХІІ, державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. Допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації. Доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень. За змістом статті 2 Закону № 3855-ХІІ, відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються Конституцією України, законами України "Про інформацію" та "Про доступ до публічної інформації", цим Законом, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 3 цього Закону визначено, що його сфера дії, поширюється , зокрема, на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємниці. Дозвільний порядок провадження державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями діяльності, пов`язаної з державною таємницею є одним із основних організаційно-правових заходів щодо охорони державної таємниці, визначених статтею 18 означеного Закону. За нормами статті 23 Закону № 3855-ХІІ, допуск до державної таємниці не надається у разі: 1) відсутності у громадянина обгрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією; 2) сприяння громадянином діяльності іноземної держави, іноземної організації чи їх представників, а також окремих іноземців чи осіб без громадянства, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України, або участі громадянина в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена у порядку, встановленому законом; 3) відмови громадянина взяти на себе письмове зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з допуском до державної таємниці; 4) наявності у громадянина судимості за тяжкі або особливо тяжкі злочини, не погашеної чи не знятої в установленому порядку; 5) наявності у громадянина психічних розладів, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров`я України і Службою безпеки України. У наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі: 1) повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе; 2) постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордоном; 3) невиконання громадянином обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше. Громадянина, якому відмовлено у допуску до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено. За положенням статті 24 Закону, перевірка громадян у зв`язку з їх допуском до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у строк до одного місяця у порядку, встановленому цим Законом і Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність". У ході перевірки органами Служби безпеки України з`ясовуються наявність чи відсутність обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону. За результатами перевірки органи Служби безпеки України надсилають протягом п`яти робочих днів з дня її закінчення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, що звернулися з приводу надання громадянам допуску до державної таємниці, повідомлення про надання або відмову в наданні такого допуску. Статтею 25 Закону № 3855-ХІІ визначено право громадянина оскаржити рішення про відмову у наданні допуску до державної таємниці в порядку, встановленому законом. При цьому, державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація зобов`язані у п`ятиденний строк з дня надходження повідомлення органу Служби безпеки України про відмову у наданні громадянину допуску до державної таємниці письмово повідомити такого громадянина про причини і підстави відмови. Згідно норм частини 2, 4-5 статті 26 Закону № 3855-ХІІ, скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. Повідомлення про скасування громадянину допуску до державної таємниці з посиланням на відповідні положення статті 23 цього Закону орган Служби безпеки України надсилає до державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, де такий громадянин провадить діяльність, пов`язану з державною таємницею. Громадянин має право оскаржити скасування йому допуску до державної таємниці в порядку, встановленому законом. Громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено. За приписами статті 28 Закону № 3855-ХІІ ,громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов`язаний, зокрема, повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України. Частиною 1 статті 37 Закону № 3855 визначено, що керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов`язані здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці. Аналогічна норма відображена в пункті 3 Порядку № 939, яким серед іншого встановлено обовязок керівника підприємства, установи, організації бути обізнаним із вимогами законодавства у сфері охорони державної таємниці із станом справ у структурних підрозділах підприємства, установи, організації, своєчасно вживати заходів для забезпечення режиму секретності, здійснювати постійний контроль за охороною державної таємниці на підприємстві, в установі, організації. За положенням пункту 63 Порядку № 939, для розгляду питання про скасування наданого громадянину допуску до державної таємниці керівник підприємства, установи, організації надсилає органу СБУ письмове повідомлення із зазначенням причин ненадання громадянину доступу до державної таємниці та підстав для такого скасування разом з обліковою карткою результатів перевірки громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці. Тобто, законодавчо встановлено імперативну норму щодо обов`язку керівника органу державної влади постійно здійснювати контроль за дотриманням охорони державної таємниці. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що органами Служби безпеки України здійснюється скасування раніше наданого допуску до державної таємниці у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, зокрема, повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе. Тобто, у будь-який час після виявлення обставин, передбачених статтею 23 Закону органи Служби безпеки України мають право прийняти відповідне рішення про скасування допуску до державної таємниці. При цьому, вказана стаття не містить строку але визначає обов`язковість наявності обставин визначених статтею 23 Закону. Згідно із частиною 6 статті 26 Закону № 3855-XIІ, порядок надання, переоформлення та скасування громадянам допуску до державної таємниці встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 54 Порядку № 939 передбачено, що перелік питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці за формою згідно з додатком 5, РСО підприємства, установи, організації надає громадянину після доведення йому правил надання відповідей на визначені у цьому переліку питання, можливих наслідків повідомлення недостовірних відомостей про себе, а також отримання письмової згоди на проведення перевірки та обробку його персональних даних у зв`язку з допуском до державної таємниці за формою згідно з додатком

7. Під час оформлення документів у зв`язку з наданням допуску о державної таємниці громадянин, зокрема, письмово дає відповіді на питання, визначені у переліку, та підписує кожний його аркуш; бере на себе письмове зобов`язання громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці, що складається за формою згідно з додатком 9, і передбачає його письмову згоду на визначенні законом обмеження прав у зв`язку з допуском до державної таємниці та підтвердження того, що він ознайомлений стосовно відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці. У додатку 5 до Порядку № 939 визначено Перелік питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці. Питання 24 Переліку питань, містить в собі повну деталізацію визначення близьких родичів, зокрема, зазначаються відомості (ступінь родинного зв`язку, прізвище, ім`я, по батькові, рік та місце народження, громадянство, місце роботи (служби, навчання) посада, місце проживання) щодо близьких родичів (батько, мати, сестри, брати, діти віком від 16 років), дружини (чоловіка) або особи, з якою проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Системний аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави для такого висновку, що особа повинна надавати достовірні відомості при надані відповідей на перелік питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці за формою згідно з додатком

5. Матеріали справи свідчать, що згідно Правил надання відповідей на питання, визначені у переліку, з якими позивач був ознайомлений до початку надання відповідей, ОСОБА_1 засвідчив, що усвідомлює, що повідомлення недостовірних відомостей про себе під час надання відповідей на питання може бути підставою для відмови у наданні такого допуску. Отже, позивач взяв на себе обов`язки, визначені Законом № 3855-ХІІ, зокрема, повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе, що мало місце в спірних правовідносинах. Зазначене спростовує посилання апелянта на те, що позивач не вказав сестру і брата з причин необачності та неуважності, та не може бути враховано внаслідок вимог Закону. У пункті 24 Переліку питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці, щодо близьких родичів ОСОБА_1 зазначено дружину, батька, мати і сина. Матеріали справи свідчать, що позивачем під час надання відповідей на перелік питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці за формою згідно з додатком 5 не зазначена інформація щодо близьких родичів, зокрема брата та сестри. Отже, позивачем під час оформлення допуску до державної таємниці повідомлено недостовірні відомості про себе, а саме щодо кола близьких родичів, та інформація щодо них. Суд зазначає, що виявлені під час перевірки порушення підпадають під дію пункту 1 частини 2 статті 23 і частини 2 статті 26 Закону № 3855, оскільки за своїм наслідком становили загрозу витоку будь-якої таємної інформації, що у взаємозв`язку дають суду дійти висновку про обґрунтованість скасування позивачу допуску до державної таємниці. Суд не приймає посилання апелянта на порушення відповідачем Інструкції № 45, оскільки позивач не зазначає в чому саме полягає порушення відповідачем вимог вказано Інструкції. Також, матеріали справи свідчать, що відповідачем під час проведення службового розслідування додержано вимоги чинного законодавства. Крім того, як встановлено судом першої інстанції в ході розгляду справи на час розгляду справи ОСОБА_1 звільнено зі служби за станом здоров`я із виключенням зі списків особового складую Допуск до державної таємниці було надано позивачу для виконання службових обов`язків. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Верховним Судом України в ухвалі від 07.05.2018 у справі № 800/530/17 зроблено правовий висновок, що захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно - правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника. Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14). Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у зв`язку з звільненням позивача зі служби, як передбачає обов`язковий допуск до державної таємниці, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність на час розгляду справи порушених прав позивача оскаржуваним рішенням відповідача. Стосовно посилання апелянта на те, що на час розгляду справи у суду були відсутні підтвердження звільнення позивача, суд зазначає, що вказані обставини позивачем не спростовуються, суд зазначає, що скасування наказу у даному випадку не призведе до відновлення порушеного права позивача. Стосовно посилання апелянта на положення п. 55 Порядку № 939 та не ознайомлення його з висновком ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях про скасування допуску до Державної таємниці від 15.06.2019 № 26/4725, суд зазначає, що норми статті 25 Закону та п. 55 Порядку № 939 поширюються на випадки, коли громадянину відмовлено у наданні допуску до державної таємниці. У випадку позивача не мала місце відмова у наданні допуску до державної таємниці, натомість позивачу було скасовано раніше наданий допуск у відповідності до статті 26 Закону № 3855-ХІІ, згідно норм якої повідомлення про скасування громадянину допуску до державної таємниці з посиланням на відповідні положення статті 23 цього Закону орган Служби безпеки України надсилає, зокрема, до державного органу, де такий громадянин провадить діяльність, пов`язану із державною таємницею. Отже, посилання позивача безпідставні. Таким чином, доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують. Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 р. у справі № 360/2901/19 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 р. у справі № 360/2901/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 11 лютого 2020 року. Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв Судді: І.В. Геращенко Г.М. Міронова