Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/3978/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3978/22 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді: Собківа Я.М., суддів: Глущенко Я.Б., Файдюка В.В., за участю секретаря: Керімова К.Е., розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства оборони України та Служби безпеки України на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Служби безпеки України, Міністерства оборони України, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати розпорядження Центрального управління Служби безпеки України від 27.08.2021 № 191д в частині скасування допуску до державної таємниці за формою 2 ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства оборони України від 27.09.2021 № 144ДС/КП в частині припинення доступу до державної таємниці у зв`язку зі скасуванням Службою безпеки України допуску до державної таємниці - директору Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України полковнику ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства оборони України від 08.12.2021 № 649 по особовому складу щодо увільнення ОСОБА_1 , директора Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України з займаної посади та зарахування у розпорядження директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України, поновивши полковника ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, починаючи з 09.12.2021 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідачами подано апеляційні скарги, в яких скаржники просять скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у закритому судовому засіданні, суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Міністерстві оборони України та з 01.08.2020 року перебував на посаді директора Департаменту внутрішнього аудиту Міноборони. Відповідно до вимог статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 8 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 730), пунктів 777, 781 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939 (зі змінами), з метою з`ясування причин і умов, що призвели до порушення порядку надання доступу до державної таємниці під час підготовки Контракту між Міністерством оборони України та турецькою компанією "STM", та установлення осіб, причетних до цього порушення, наказом Міністра оборони України від 25.01.2021 № 15 призначено службове розслідування, проведення якого доручено відповідній комісії із залученням працівників Служби безпеки України. 01.03.2021 року Міністром оборони України затверджено висновок службового розслідування № 410/100дск, яким зафіксовано:

1. Факт порушення порядку надання доступу та допуску до державної таємниці службовим особам під час роботи з матеріальними носіями секретної інформації мав місце.

2. Витоку секретної інформації за фактом цього порушення комісією не встановлено.

3. Причинами та умовами, що призвели до вищезазначеного порушення є: неналежне виконання ТВО начальника управління військово-технічного співробітництва Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України полковником ОСОБА_2 вимог абзаців 5, 23, 30 пункту 116 Порядку-939, в частині, що стосується виконання вимог режиму секретності, обмеження кола осіб, які допускаються до секретних робіт, невідкладного інформування керівника РСО підприємства, установи, організації про обставини, що можуть перешкодити збереженню державної таємниці; неналежне виконання начальником відділу аудиту управління коштами, обліку та звітності Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України працівником ЗС України ОСОБА_3 доручення директора Департаменту внутрішнього аудиту Міноборони; не врахування у повному обсязі заступником Міністра оборони України ОСОБА_4 вимог пункту 116 Порядку-939 щодо виконання вимог режиму секретності під час проведення секретних робіт. У період з 01.03.2021 року по 16.03.2021 року Департаментом охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України проведено перевірку стану охорони державної таємниці у Міністерстві оборони України, за результатами якої складено акт № 26/1/3-2153дск. Вказаним актом зафіксовано, що полковники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в порушення пункту 99 та абзацу 1, 4, 22, 29, 30 пункту 116 Порядку-939, не поінформували УОДТ МОУ щодо обставин, що можуть перешкодити збереженню державної таємниці. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 23 Закону України "Про державну таємницю", абзацу другого пункту 80 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, Інструкції про порядок надання, переоформлення та скасування допуску громадянам до державної таємниці розпорядженням заступника Голови Служби безпеки України ОСОБА_7 від 27.08.2021 року № 191д зобов`язано скасувати допуск до державної таємниці за формою 2 ОСОБА_1 . Пунктом 2 наказу Міністерства оборони України від 27.09.2021 року № 144ДС/КП директору Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України полковнику ОСОБА_1. припинено доступ до державної таємниці у зв`язку зі скасуванням Службою безпеки України допуску до державної таємниці. Наказом Міністра оборони України ОСОБА_8 від 08.12.2021 року № 649 (по особовому складу) полковника ОСОБА_1 , директора Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України відповідно до підпункту 8 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та на підставі наказу Міністерства оборони України від 27.09.2021 № 144ДС/КП. Вважаючи оскаржувані розпорядження та накази відповідачів протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини сьомої статті 22 Закону України "Про державну таємницю" від 21.01.1994 року № 3855-XII (далі - «Закон № 3855-XII») надання допуску до державної таємниці передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю. Частиною 2 статті 26 Закону № 3855-XII передбачено, що скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. У свою чергу, статтею 23 Закону № 3855-XII установлено, що допуск до державної таємниці не надається у разі: 1) відсутності у громадянина обгрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією; 2) сприяння громадянином діяльності іноземної держави, іноземної організації чи їх представників, а також окремих іноземців чи осіб без громадянства, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України, або участі громадянина в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена у порядку, встановленому законом; 3) відмови громадянина взяти на себе письмове зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з допуском до державної таємниці; 4) наявності у громадянина судимості за тяжкі або особливо тяжкі злочини, не погашеної чи не знятої в установленому порядку; 5) наявності у громадянина психічних розладів, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров`я України і Службою безпеки України. У наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі: 1) повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе; 2) постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордоном; 3) невиконання громадянином обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше (ч. 2 ст. 23 Закону). Пунктом 3.4 Інструкції про порядок надання, переоформлення та скасування допуску громадянам до державної таємниці, затвердженої наказом Служби безпеки України від 04.07.2014 № 365/ДСК, зі змінами, передбачено, що висновок про скасування громадянину допуску до державної таємниці за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції готується у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 Закону, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої оперативними підрозділами або отриманої від підприємств, установ, організацій. Зазначений висновок затверджується Головою СБУ або його заступником, начальником регіонального органу СБУ або особою, яка виконує його обов`язки, та видається розпорядження Центрального управління або регіонального органу СБУ. До підприємства, установи, організації, де громадянин провадить діяльність, пов`язану з державною таємницею, ДОДТЛ або регіональним органом СБУ надсилається повідомлення про скасування йому допуску до державної таємниці за формою згідно з додатком 10 до цієї Інструкції із зазначенням причин і підстав скасування йому допуску до державної таємниці та посиланням на відповідні положення статей 23 або 26 Закону. Таке повідомлення підписується посадовою особою, яка затверджує висновок про скасування громадянину допуску до державної таємниці. Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2021 року заступником Голови Служби безпеки України скеровано на адресу Міністерства оборони України повідомлення № 26/1/3-6739дск "Про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці". Підставою для скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці став висновок відповідача про невиконання останнім обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше. Статтею 28 Закону № 3855-XII визначено, що громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов`язаний: не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв`язку з виконанням службових обов`язків; не брати участі в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому законом; не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України; виконувати вимоги режиму секретності; повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України; додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю. Таким чином, порушення вимог режиму секретності, невиконання обов`язків щодо збереження державної таємниці та невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці є підставою для скасування допуску до державної таємниці. Поряд з цим, для з`ясування обставин щодо порушення особою вимог режиму секретності, невиконання обов`язків щодо збереження державної таємниці та невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці, відповідачеві необхідно у першу чергу встановити причинно-наслідковий зв`язок. Як вбачається з матеріалів справи, обставини, зазначені у акті № 26/1/3-2153дск, який був складений Департаментом охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України за результатами проведеної тематичної перевірки, та у повідомленні від 27.08.2021 № 26/1/3-6739дск "Про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці", не відповідають обставинам, що були встановлені під час службового розслідування, результати якого оформлені висновком № 410/100дск, зважаючи на те, що вказаний висновок покладений в обґрунтування підстав для скасування позивачеві допуску до державної таємниці. Як вже зазначалось вище, 01.03.2021 року Міністром оборони України затверджено висновок службового розслідування № 410/100дск, яким зафіксовано:

1. Факт порушення порядку надання доступу та допуску до державної таємниці службовим особам під час роботи з матеріальними носіями секретної інформації мав місце.

2. Витоку секретної інформації за фактом цього порушення комісією не встановлено.

3. Причинами та умовами, що призвели до вищезазначеного порушення є: неналежне виконання ТВО начальника управління військово-технічного співробітництва Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України полковником ОСОБА_2 вимог абзаців 5, 23, 30 пункту 116 Порядку-939, в частині, що стосується виконання вимог режиму секретності, обмеження кола осіб, які допускаються до секретних робіт, невідкладного інформування керівника РСО підприємства, установи, організації про обставини, що можуть перешкодити збереженню державної таємниці; неналежне виконання начальником відділу аудиту управління коштами, обліку та звітності Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України працівником ЗС України ОСОБА_3 доручення директора Департаменту внутрішнього аудиту Міноборони; неврахування у повному обсязі заступником Міністра оборони України ОСОБА_4 вимог пункту 116 Порядку-939 щодо виконання вимог режиму секретності під час проведення секретних робіт. Натомість, у пункті 1 розділу 4 акта тематичної перевірки відповідач зазначає: "Так, згідно доручення директора Департаменту внутрішнього аудиту МОУ (від 09.12.2020 № 18259/3/1: полковником ОСОБА_1 було включено до складу робочої групи начальника відділу аудиту управління коштами, обліку та звітності Департаменту внутрішнього аудиту МОУ ОСОБА_3 (при цьому ОСОБА_1 не перевіривши чи є у останнього допуск та доступ до ДТ), який 09.12.2020 року та 12.12.2020 року ознайомлювався з проектом Контракту (нібито на той час "без грифу" секретності, та були відсутні дані, що підпадають статті 1.4.15 та 2.1.15 ЗВДТ)". Наведений опис виявленого порушення свідчить про наявність у Служби безпеки України сумніву щодо відсутності у період опрацювання проекту контракту грифу "Таємно", проте, вказаний сумнів спростований самим змістом акта перевірки, з огляду на наступне. Колегія суддів звертає увагу, що доручення від 08.12.2020 року № 18259/з/1 не містило вказівки щодо обов`язкової наявності допуску до державної таємниці у делегатів від Міністерства оборони України. Висновком № 410/100дск, затвердженим Міністром оборони України 01.03.2021 року та складеним за участю представників Служби безпеки України, зафіксовано, що з початку відпрацювання проекту Контракту до 13.12.2020 року до нього не вносились відомості, які становлять державну таємницю. Тільки під час остаточного опрацювання проекту Контракту 13.12.2020 року до нього були внесені показники, що становлять державну таємницю відповідно до статей 1.4.15, 2.1.15 ЗВДТ-2005, та Контракту і двом додаткам до нього - Додатку А та Додатку Т надано гриф секретності "Таємно". Так, за змістом частини другої статті 15 Закону № 3855-XII гриф секретності кожного матеріального носія секретної інформації повинен відповідати ступеню секретності інформації, яка у ньому міститься, згідно із Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, - "особливої важливості", "цілком таємно" або "таємно". Реквізити кожного матеріального носія секретної інформації складаються із: грифа секретності; номера примірника; статті Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, на підставі якої здійснюється засекречення; найменування посади та підпису особи, яка надала гриф секретності. В акті перевірки стану охорони державної таємниці у Міноборони № 26/1/3-2153дск відповідачем зазначено, що контракти "Корвет" та "Байрактар" з грифом секретності "Таємно" було засекречено посадовою особою т.в.о. начальника управління військово-технічного співробітництва та експертного контролю вказаного Департаменту полковником ОСОБА_9 з посиланням на статті 1.4.15 та 2.1.15 ЗВДТ. Встановлені обставини підтверджують й викладені у висновку № 410/100дск, що до 13.12.2020 року - дати засекречення контракту "Корвет", вказаний контракт та додатки до нього не містили відомостей, що становлять державну таємницю. Відповідно, відсутність у ОСОБА_3 допуску до державної таємниці не була перешкодою для виконання своїх посадових обов`язків в частині проведення операційного аудиту проекту Контракту. При цьому, висновком № 410/100дск зафіксовано та визнається ОСОБА_5 , що останній невірно зрозумів надане директором ДВА полковником ОСОБА_1 доручення щодо залучення до проведення операційного аудиту проекту Контракту ОСОБА_6 . ОСОБА_3 вважав та був впевнений, що ОСОБА_6 повинен був ознайомитись з Контрактом, а візувати Контракт відповідно до своїх посадових обов`язків всеодно власноручно повинен тільки він, як начальник відділу, тому що на його думку функціональними обов`язками ОСОБА_6 візування контрактів (договорів), не передбачене. У свою чергу, 14.12.2020 року ОСОБА_1 в усній формі надав доручення ОСОБА_3 стосовно того, що проект Контракту повинен візувати його підлеглий ОСОБА_6 , головний спеціаліст відділу аудиту управління коштами, обліку та звітності ДВА, який має допуск до держтаємниці. Поряд з цим, вказані обставини проігноровані відповідачем, що стало наслідком безпідставного висновку про те, що директор ДВА МОУ ОСОБА_1 для проведення операційного аудиту проекту контракту 14.12.2020 року в черговий раз визначив ОСОБА_3 , який особисто попередив позивача, що проект контракту вже має гриф секретності "Таємно", та нагадав про відсутність у нього допуску до державної таємниці. Аналізуючи оскаржувані рішення, колегія суддів підтримує висновок Окружного адміністративного суду міста Києва, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Європейським Судом з прав людини у рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) № 37801/97 від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом. При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях позивача були відсутні ознаки невиконання останнім обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше, позаяк висновок відповідача є необ`єктивним та суперечить обставинам, що були у чіткій послідовності викладені у висновку службового розслідування № 410/100дск. При цьому, відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні разом із апеляційною скаргою жодних доказів, що останнім на підставі будь-яких інших доказів було встановлено порушення позивачем вимог Закону № 3855-XII. Про необ`єктивність висновків відповідача свідчить і той факт, що висновком службового розслідування № 410/100дск зафіксовано неналежне виконання начальником відділу аудиту управління коштами, обліку та звітності Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України працівником ЗС України ОСОБА_3. доручення директора Департаменту внутрішнього аудиту Міноборони. Проте, вказані обставини не стали перешкодою для надання ОСОБА_3 допуску до державної таємниці за формою 2 розпорядженням від 16.02.2021 року № 410/14дск. Крім того, відповідно до пунктів 670 та 674 Порядку № 939 якщо керівник (організатор, головний виконавець) проводить захід без залучення представників режимно-секретного органу, то він особисто несе відповідальність за забезпечення режиму секретності під час його проведення. Матеріали справи не містять заперечення учасниками, що Головним виконавцем робіт по підготовці Контракту було визначено Департамент військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України. Також матеріали справи не містять відомостей про розгляд питання про скасування допуску до державної таємниці відповідальним посадовим особам. Крім того, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачами, ОСОБА_1 взагалі не брав ні участі у зустрічах з турецькою компанією, ні особисто не ознайомлювався з проектом контракту, а, отже, і не міг в силу наведеного порушити обов`язок щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше. З огляду на наведене, необґрунтованими є і посилання відповідача на порушення позивачем абзаців 1, 4, 22, 29, 30 пункту 116 Порядку-939, позаяк і витоку інформації не встановлено, і не позивач мав виконувати режим секретності під час укладення контракту. Встановлені у сукупності обставини свідчать про те, що розпорядження Центрального управління Служби безпеки України від 27.08.2021 року № 191д в частині скасування допуску до державної таємниці за формою 2 ОСОБА_1 не відповідає критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що є правовою підставою для його скасування. Враховуючи, що наказ Міністерства оборони України від 27.09.2021 року № 144ДС/КП прийнято на підставі розпорядження Центрального управління Служби безпеки України від 27.08.2021 року № 191д, вимога про скасування останнього є похідною та підлягає задоволенню. Відповідно до підпункту 8 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.200 N 1153/2008, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі скасування допуску до державної таємниці - до вирішення питання дальшого проходження військової служби Згідно з абзацом двадцять першим пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.200 N 1153/2008, військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 121 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають. З урахуванням вищевикладеного та зважаючи на встановлення відсутності правових підстав у Служби безпеки України для скасування позивачеві допуску до державної таємниці за формою 2, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права останнього є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства оборони України від 08.12.2021 року № 649 по особовому складу про увільнення ОСОБА_1 , директора Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України з займаної посади та зарахування у розпорядження директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України та поновлення останнього на посаді директора Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України з 09.12.2021 року. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всі наведені апелянтами доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Міністерства оборони України та Служби безпеки України - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Собків Я.М. Суддя Глущенко Я.Б. Суддя Файдюк В.В. Повний текст постанови виготовлено - 12 грудня 2022 року.