Постанова 4850 № 200/7972/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 року справа №200/7972/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Казначеєва Е.Г., Гайдара А.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі №200/7972/19-а (головуючий І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України про стягнення грошових коштів, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим грошове забезпечення за період з 1 березня 2014 року по 15 серпня 2014 року в сумі 44922,38 грн., (посадовий оклад 7715,80 грн., оклад за спеціальне звання 738,28 грн., надбавка за вислугу років 3379,45 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань 5919,29 грн., премія 27169,56 грн.) В обґрунтування позову зазначив, що у період з 25.01.2014 року по 15.08.2014 року обіймав посаду заступника начальника управління карного розшуку ГУМВС Українив Автономній Республіці Крим, проте за період з 01.03.2014 року по 15.08.2014 року грошове забезпечення позивачу не виплачувалося. При цьому не приймалося жодних наказів про припинення виплати грошового забезпечення позивачу не приймалося. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 березня 2014 року по 14 серпня 2014 року в сумі 11 028,61 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позову, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позову, прийняти постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Позивачем надано до суду першої інстанції відповіді на запити про надання інформації щодо грошового забезпечення осіб, що обіймали аналогічну посаду, надіслані до усіх УМВС України. Не зважаючи на це, суд першої інстанції фактично зробив висновок, що позивач за спірний період мав отримати грошове забезпечення менш за всіх на території держави. В силу певних обставин на території АР Крим державні органи не здійснюють свої повноваження. Між тим, якщо в Донецькій області утворено комісію з визначення даних про заробітну плату та грошового забезпечення працівників за період роботи на тимчасовій території, то ГУМВС України в АР Крим таких комісій не створювало, що не дає можливості позивачу отримувати належну йому пенсію за вислугу років. Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановила наступне. Фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17-19) Записи в трудові книжці позивача свідчать, що: ОСОБА_1 14 січня 1985 року прийнятий на службу в Слов`янський МВС (Наказ №2 від 12 січня 1985 року), без визначення дати звільнений з органів внутрішніх справ України (а.с.14) 07 листопада 2015 року прийнятий на службу до Національної поліції (наказ ГУНП в Донецькій області від 7 листопада 2015 року №3 о/с), 10 травня 2016 року звільнений з Національної поліції (Наказ ГУНП №108 о/с від 10 травня 2016 року). (а.с.14) Послужний список (№С-477/193) ОСОБА_1 свідчить, що починаючи з 14 січня 1985 року він проходив службу в органах внутрішніх справ та, зокрема з 25 січня 2014 року обіймав посаду заступника начальника управління карного розшуку Головного управління МВС України в Автономній республіці Крим, з 15 серпня 2014 року посаду начальника Слов`янського МВ ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) (а.с.6-12) За період служби позивача з 01 березня 2014 року по 15 серпня 2014 року йому не виплачено грошове забезпечення, що не заперечується сторонами. Відповідачі зазначають про відсутність інформації щодо виплати грошового забезпечення позивачу за період з 25 січня 2014 року по 15 серпня 2014 року. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до яких здійснив розрахунок грошового забезпечення позивача. При цьому суд першої інстанції не прийняв до уваги надану позивачем довідку про встановлені оклади та надбавки на час його звільнення в зв`язку з неможливістю встановити коли та якою установою вона видана. Довідка містить печатку ГУВС України в Автономній Республіці Крим, однак, враховуючи, що усі матеріали ГУМВС України АР Крим знаходяться на окупованій території України, призначено ліквідаційну комісію ГУМВС України АР Крим, тому довідка мала бути видана саме Ліквідаційною комісією. Оцінка суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом. Згідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати. Згідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виплата грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується, зокрема Міністерством внутрішніх справ. Наказом МВС України від 31 грудня 2007 року №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ» затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі Інструкція №499), згідно якої: грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби. Грошове забезпечення виплачується особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які призначені на штатні посади в апараті Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їм підпорядкованих органах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах, Державній службі охорони при МВС, на підприємствах, в установах, організаціях і підрозділах системи МВС та які навчаються в навчальних закладах системи МВС або зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ. Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо. Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. За час відсутності особи рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ на службі без поважних причин (прогул) грошове забезпечення не виплачується. Як визначено пп.1.3-1.6 Інструкції №499 підставою припинення виплати грошового забезпечення особі рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ є матеріали службового розслідування на підставі мотивованого рапорту безпосереднього керівника про обставини невиходу на службу та наказ начальника органу внутрішніх справ, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення. Відповідно до статті 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", який набув чинності 27 квітня 2014 року визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. На підставі статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупованою територією визначається, зокрема сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій. Згідно частини першої статті 5 цього Закону, Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Системний аналіз вищезазначених положень свідчить, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду. Грошове забезпечення виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу. Підставою припинення виплати грошового забезпечення є матеріали службового розслідування та наказ начальника органу внутрішніх справ, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення. При цьому, громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, гарантуються права і свобода людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами. Період служби позивача на посаді заступника начальника управління карного розшуку Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим у період з 25 січня 2014 року по 14 серпня 2014 року підтверджено матеріалами справи, а також встановлено постановами Донецького окружного адміністративного суду та Донецького апеляційного адміністративного суду у справі № 805/2508/17-а за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Міністерства внутрішній справ України в Автономній республіці Крим про зобов`язання вчинити певні дії. Згідно листа Міністерства внутрішніх справ України від 17 серпня 2017 року № 22/1/1-3515, у зв`язку з окупацією території Криму з березня 2014 року фінансування видатків на оплату праці не здійснювалось, електронна платіжна система казначейських органів на території Криму була заблокована. Оскільки відсутні докази притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відсутності його на службі без поважних причин, тому ОСОБА_1 протиправно не виплачено грошове забезпечення з березня 2014 року по серпень 2014 року. Згідно послужного списку ОСОБА_1 , 15 серпня 2014 року він був призначений на посаду начальника Слов`янського МВ ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району). На підставі п. 1.18. Інструкції №499 при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. Тобто, грошове забезпечення позивач отримував у Слов`янському МВ ГУМВС України в Донецькій області, починаючи з 15 серпня 2014 року. Підсумовуючи викладене, з врахуванням встановлених вище обставин, з огляду на гарантоване Конституцією України право громадянина на працю, а також на належний рівень її оплати, позивач повинен отримати грошове забезпечення у період з 1 березня 2014 року по 14 серпня 2014 року. Позивач, не погоджуючись з розміром грошового забезпечення, який стягнув суд першої інстанції на його користь, посилався на довідку про встановлені оклади та надбавки на час звільнення ОСОБА_1 , згідно якої: посадовий оклад - 1407 грн., оклад за спеціальне звання 135 грн., надбавка за вислугу років (40%) 616,80 грн., надбавка за виконання особо важливих завдань на час проходження служби в розмірі 50 % - 1079,40 грн., премія у розмірі 153 % - 4954,45 грн. (а.с. 15). Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вказана довідка не може бути належним доказом по справі, оскільки не містить номеру та дати видачі, на ній проставлена печатка ГУВС України в Автономній Республіці Крим. Проте, як зазначалося вище, всі матеріали ГУМВС України АР Крим залишилися на окупованій території України, на теперішній час призначено ліквідаційну комісію ГУВС України в АР Крим. Таким чином, довідка про грошове забезпечення ОСОБА_1 мала бути видана саме Ліквідаційною комісією ГУВС України в АР Крим. На підставі викладеного суд не приймає доводи апелянта, що розмір його грошового забезпечення підтверджується вищезазначеною довідкою. Також не може бути доказом розміру грошового забезпечення позивача відповіді Головних управлінь МВС України в інших областях на його запити про розмір грошового забезпечення осіб, які перебувають на аналогічних посадах, оскільки нормативно-правовими актами не передбачена можливість визначення розміру грошового забезпечення в порівнянні з розміром інших службовців, які перебувають на аналогічних посадах в інших областях. Суд зазначає, що відповідно до п. 1.4 - 1.6 Інструкції № 499, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначалося залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби. Грошове забезпечення виплачувалось особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які були призначені на штатні посади в апараті Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їм підпорядкованих органах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах. Державній службі охорони при МВС, на підприємствах, в установах, організаціях і підрозділах системи МВС та які навчалися в навчальних закладах системи МВС або були зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ. Підставою для виплати грошового забезпечення був наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входила у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо. Так, відповідно до Схеми посадових окладів осіб начальницького складу органів внутрішніх справ для апарату головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, місті Севастополі та на залізницях (Додаток №9 Інструкції №499) посадовий оклад заступника начальника управління в Автономній Республіці Крим складав 1310-1407 грн. З огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів розміру посадового окладу ОСОБА_1 , суд першої інстанції вірно визначив розмір його посадового окладу 1310 грн, виходячи з мінімальних встановлених гарантій держави щодо посадового окладу заступника начальника управління в Автономній Республіці Крим. Особам рядового і начальницького складу виплачувалися оклади за спеціальними званнями в розмірах, затверджених додатком 24 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294"Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", крім курсантів вищих навчальних закладів МВС, прийнятих на навчання з числа цивільних осіб. Як вбачається з послужного списку позивача, 1 лютого 2002 року ОСОБА_1 присвоєно звання полковник міліції (а.с. 6) за яке, згідно додатку 24 до постанови КМУ від 7 листопада 2007 року № 1294, виплачувався оклад у розмірі 135 грн. Також, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачувалася надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням у розмірах, затверджених додатком 29 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294"Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу". Вислуга років позивача станом на 2014 рік складала більш 30 років. Таким чином, надбавка за вислугу років ОСОБА_1 складала 40 відсотків (вислуга років 25 років і більше), що з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальне звання складає 578 грн. ((1310+135)*40%). Посадовий оклад, оклад за спеціальне звання та надбавка за вислугу років є постійними видами грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Разом з цим, надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби та премія є додатковими видами грошового забезпечення, які встановлювалися щомісяця, відповідними наказами за результатами служби. Так, надбавки за виконання особливо важливих завдань встановлюються за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби та визначалися залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних завдань. Преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснювалося відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, виплата премій здійснювалася за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України, Накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу видавалися до 10-го числа кожного місяця на підставі мотивованих рапортів начальників структурних підрозділів, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання (п. 2.5, п. 2.15.Інструкції № 499). Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази нарахування та виплати позивачу надбавки за виконання особливо важливих завдань та премії ОСОБА_1 за спірний період, тому відсутні підстави визначати розмір грошового забезпечення позивача з врахуванням цих додаткових видів грошового забезпечення. При цьому суд припускає, що такі надбавка та премія могли нараховуватися позивачу, проте судове рішення не може базуватися на припущеннях з огляду на приписи ст.90 КАС України а також згідно ч.2 ст.74 КАС України, відповідно до якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. На підставі викладеного, розмір належної виплати ОСОБА_1 за місяць складає 2023 грн. (1310 грн. посадовий оклад + 135 грн. оклад за спеціальне звання + 578 грн. надбавка за вислугу років). Відповідно до п.1.7. Інструкції № 499 при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. Таким чином, виплата грошового забезпечення позивачу за серпень 2014 року складає 913,61 грн. (2023 грн. / 31 день * 14). Загальний розмір виплати грошового забезпечення позивача за період з 01 березня по 14 серпня 2014 року становить 11 028, 61 грн. (2023 грн. *5 міс. + 913,61 грн. за серпень 2014 року). В зв`язку з перебуванням ГУМВС України в АР Крим на час розгляду справи в стані припинення та призначення Ліквідаційної комісії цього органу, тому виплату належного позивачу грошового забезпечення повинна здійснити Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній республіці Крим. Оскільки ГУ МВС не утворювало комісію з визначення даних про заробітну плату та грошового забезпечення працівників за період роботи на тимчасовій території, як це зробило ГУ МВС у Донецькій області, тому на теперішній час відсутній механізм такого розрахунку за період роботи на території АР Крим. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі №200/7972/19-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі №200/7972/19-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 11 лютого 2020 року. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 11 лютого 2020 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв