Постанова 4813 № 523/16316/18

Номер провадження: 22-ц/813/3064/20 Номер справи місцевого суду: 523/16316/18 Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.02.2020 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Князюка О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, на?рішення Суворовського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Сувертак І.В. 03 квітня 2019 року у м. Одеса, - встановила: У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання доньки у розмірі 3 000 гривень, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення повноліття спільною дитиною. Свої вимоги мотивувала тим, що сторони по справі є батьками доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У свідоцтві про народження доньки батьком записаний ОСОБА_1 . Донька проживає разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні та вихованні. Знаючи, що дитина потребує постійної батьківської уваги та допомоги, відповідач належної матеріальної допомоги не надає, позивачка звернулась до суду з проханням стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки у розмірі 3 000 гривень, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2300,00 грн. щомісячно з індексацією відповідно до закону, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини до 20 жовтня 2027 року включно, починаючи з 21 листопада 2018 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у вигляді частки у розмірі 25% від заробітку апелянта, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 має посадовий оклад у розмірі 2 440 грн., і не має у власності нерухомого або рухомого майна, у зв`язку із чим на має змоги платити аліменти у визначеному у рішенні суду першої інстанції розмірі. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У свідоцтві про народження дитини батьком записаний ОСОБА_1 . Донька проживає разом з матір`ю та знаходяться на її утриманні та вихованні. Дитина відвідує курси англійської мови, а також займається спортом (черлідінг). Витрати на вказане несе позивач. Крім того, ОСОБА_2 разом із донькою проживають у орендованій квартирі, і оплата оренди та комунальних платежів здійснюється також виключно позивачем. Відповідач належної матеріальної допомоги дитині не надає. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач є офіційно працевлаштованим, працює на посаді водія І класу у Одеській обласній клінічній лікарні. Згідно довідки ГУ ПФУ в Одеській області, сукупний дохід ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 року по 01 січня 2019 року склав 77 793, 92 грн. Крім того, згідно даних, що містяться на офіційному порталі Державних послуг, за ОСОБА_1 зареєстроване наступне рухоме майно: автомобіль Mersedes-Benz модель Vito 115 CDI, 2009 року випуску (дата реєстрації 09 серпня 2013 року), та автомобіль Mersedes-Benz модель Vito 115 CDI, 2006 року випуску (дата реєстрації 21 листопада 2018 року). Як вбачається із доданої до апеляційної скарги ОСОБА_1 довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідач є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Таким чином, доведеним є факт, що ОСОБА_1 має у праві власності рухоме та нерухоме майно. Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. У відповідності до ч. 2 ст. 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Приписами ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дітей. Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11), кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання. Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов`язки по утриманні та матеріальному забезпеченні дітей, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов`язані утримувати своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей. Згідно положень ст. 8 Закону України „Про охорону дитинства, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими. Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно ст. 180, ч. 2 ст. 181 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно ч.1 ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стаття 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» встановила у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень. Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не має на утриманні будь-яких осіб, є офіційно працевлаштованим та отримує постійний дохід, а також те, що обов`язок по утриманню дитини у батьків є рівним, а також враховуючи матеріальне становище позивача у справі, суд першої інстанції обґрунтовано вважав за необхідне позов про стягнення аліментів задовольнити частково шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 2 300,00 грн. щомісячно з індексацією відповідно до закону, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини до 20 жовтня 2027 року включно, починаючи з 21 листопада 2018 року. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що останній має посадовий оклад у розмірі 2 440 грн., і не має у власності нерухомого або рухомого майна, у зв`язку із чим на має змоги платити аліменти у визначеному у рішенні суду першої інстанції розмірі. Так, вказане спростовується наявними у матеріалах справи та переліченими вище доказами про те, що апелянт має у праві власності два автомобілі та 1/2 частину об`єкта нерухомості. Крім того, згідно Довідки про доходи, доданої ОСОБА_1 до апеляційної скарги вбачається, що дохід останнього у період з листопада 2018 року по серпень 2019 року склав 51 227, 70 грн. Таким чином, середньомісячна заробітна плата апелянта становить 5 122, 77 грн., у зв`язку із чим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача можливості сплачувати аліменти на утримання дитини у визначеному судом першої інстанції розмірі. Крім того, колегія суддів не може прийняти до уваги вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 про необхідність стягнення з відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у вигляді частки у розмірі 25% від заробітку апелянта, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Як вже вказувалось вище, кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі (ч.3 ст.181 СК). Спосіб стягнення аліментів, визначений за рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів. Відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Отже, якщо судом першої інстанції визначено розмір аліментів у твердій грошовій сумі, суд апеляційної інстанції позбавлений правової можливості змінити їх виплату на частку від доходу відповідача або навпаки. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 10 лютого 2020 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова О.В. Князюк О.М. Таварткіладзе