Постанова 4876 № 908/2483/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.02.2020 м.Дніпро Справа № 908/2483/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2019 (повне рішення складено 11.11.2019, суддя Науменко А.О.) у справі №908/2483/19 за позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ до відповідача: Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі", м.Дніпрорудне, Василівський район, Запорізька область про стягнення 49 417 грн. 35 коп., ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" на свою користь 38 960 грн. 04 коп. пені, 5 565 грн. 74 коп. 3% річних та 4 891 грн. 57 коп. інфляційних втрат. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.11.2019 у справі №908/2483/19 позов задоволено частково; з Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто 19 480 грн. 02 коп. пені, 5 565 грн. 74 коп. 3% річних, 4 891 грн. 57 коп. інфляційних втрат та 1921 грн. судового збору; відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 19 480 грн. 02 коп. пені. Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору №5243/1617-БО-13 від 27.10.2016 в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ. Враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов`язання, перевіривши правильність розрахунку позивача, місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених вимог про стягнення 3% річних у розмірі 5 565,74 грн. за період з 26.11.2016 по 13.08.2017 та інфляційних втрат у сумі 4 891,57 грн. за лютий 2017 року, травень-липень 2017 року. Також місцевий господарський суд дійшов висновку про нарахування позивачем пені у сумі 38 960,04 грн. відповідно до норм чинного законодавства та умов договору. Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 10 000,00 грн., перевіривши доводи, які містяться у такому клопотанні та оцінивши подані докази, врахувавши сплату основного боргу у спірний період у повному обсязі та незначні строки прострочення, а також беручи до уваги, що поставлений позивачем газ використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалася бюджетними установами/організаціями, які мали заборгованість перед відповідачем у спірний період, у зв`язку із чим, згідно фінансових показників відповідач мав збитки у 2016-2017 роках і не мав права стягувати з бюджетних установ та організацій штрафні санкції, зважаючи на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичній галузі, неможливість відповідача самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50% відсотків та стягнення з відповідача на користь позивача 19480,02 грн. пені. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій просить Центральний апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2019 у справі №908/2483/19 в частині відмови у стягненні пені у сумі 19 480,02 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом приписів статті 233 Господарського кодексу України. Апелянт зазначає, що зменшуючи розмір штрафних санкцій, місцевим господарським судом не надано належної оцінки доводам позивача, наведеним у запереченням на клопотання про зменшення пені. Апелянт вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження його фактичного фінансового стану, а також доказів проведення судової (позовної) роботи з контрагентами щодо стягнення заборгованості. Апелянт зазначає, що несвоєчасність оплати контрагентами прямо перешкоджає виконанню покладених державою на позивача обов`язків щодо забезпечення галузі національної економіки і населення природним газом, погіршує фінансове становище та впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки природного газу іншим споживачам. Апелянт вважає, що відповідач як самостійний суб`єкт господарювання має усвідомлювати наслідки невиконання зобов`язань. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2019 (у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) Орєшкіної Е.В., суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2019 у справі №908/2483/19, розгляд скарги призначений у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження. 02.01.2020 від Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач апеляційну скаргу вважає безпідставною та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Не погоджується із доводами апелянта про ненадання доказів на підтвердження фактичного фінансового стану підприємства, з посиланням на те, що 06.11.2019 такі докази подані до місцевого господарського суду у порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Вважає правильним висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пені) на 50%. Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (частина 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України) Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апелянтом не наведено конкретних обставин справи, які перешкоджали б розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 27.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яке змінило найменування на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226) (постачальник) та Комунальним підприємством "Дніпрорудненські теплові мережі" (споживач) укладений договір постачання природного газу №5243/1617-БО-13, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. За умовами пункту 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Згідно з пунктом 3.1. договору постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з підземних сховищ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Відповідно до пункту 4.1. договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494. Пунктом 5.5. договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу. Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідно до пункту 12.1. договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, за наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. На виконання умов договору протягом періоду з жовтня 2016 року по березень 2017 року включно Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснено поставку Комунальному підприємству "Дніпрорудненські теплові мережі" природного газу на загальну суму 5 250 427,11 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу: від 31.10.2016 за жовтень 2016 року на суму 231 866, 98 грн.; від 30.11.2016 за листопад 2016 року на суму 1 028 987,10 грн.; від 31.12.2016 за грудень 2016 року на суму 1 494 214, 89 грн.; від 31.01.2017 за січень 2017 року на суму 108 423, 31 грн.; від 28.02.2019 за лютий 2017 року на суму 918 375, 82 грн.; від 31.03.2017 за березень 2017 року на суму 492 751, 01 грн. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на несвоєчасну оплату Комунальним підприємством "Дніпрорудненські теплові мережі" поставленого природного газу, у зв`язку з чим заявлено до стягнення 38 960 грн. 04 коп. пені, 5 565 грн. 74 коп. 3% річних та 4 891 грн. 57 коп. інфляційних втрат. Предметом спору є стягнення 38 960 грн. 04 коп. пені, 5 565 грн. 74 коп. 3% річних та 4 891 грн. 57 коп. інфляційних втрат за несвоєчасну оплату природного газу за договором постачання природного газу №5243/1617-БО-13 від 27.10.2016. Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України). Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 5 565,74 грн. та інфляційні втрати у сумі 4 891,57 грн. Місцевим господарським судом здійснено перевірку правильності розрахунку позивача, за наслідками якої встановлено правильність нарахування та правомірність заявлення до стягнення 3% річних у розмірі 5 565,74 грн. та інфляційні втрати у сумі 4 891,57 грн. Апеляційна скарга не містить вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 5 565,74 грн. та інфляційні втрати у сумі 4 891,57 грн., тому апеляційним господарським судом рішення в цій частині не переглядається відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність. Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до 8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Позивачем нарахована та заявлена до стягненню пеня, розрахована за кожним актом окремо, у загальному розмірі 38 960,04 грн. Перевіривши розрахунок пені, місцевий господарський суд встановив, що він здійснений правильно. Під час розгляду справи Комунальним підприємством "Дніпрорудненські теплові мережі" заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 10 000,00 грн. Місцевий господарський суд врахувавши доводи, які містяться у такому клопотанні, та оцінивши подані докази, врахувавши сплату основного боргу у спірний період у повному обсязі та незначні строки прострочення, а також беручи до уваги, що поставлений позивачем газ використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалася бюджетними установами/організаціями, які мали заборгованість перед відповідачем у спірний період, у зв`язку із чим, згідно фінансових показників відповідач мав збитки у 2016-2017 роках і не мав права стягувати з бюджетних установ та організацій штрафні санкції, зважаючи на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичній галузі, неможливість відповідача самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вважає таке зменшення розміру пені безпідставним та просить скасувати рішення місцевого господарського суду в цій частині. Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Згідно з частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені Комунальне підприємство "Дніпрорудненські теплові мережі" посилається те, що природний газ, що постачався за договором, використовувався споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалася бюджетними установами, організаціями. Підприємство згідно ліцензій є виконавцем послуг з постачання теплової енергії у м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області. У спірний опалювальний період 2016-2017 років відповідач не мав можливості нараховувати пеню за прострочення виконання зобов`язань з постачання теплової енергії бюджетним установам та організаціям, які мали велику заборгованість з постачання теплової енергії. На підтвердження заявленого клопотання відповідачем подано баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2018, оборотно-сальдову відомість про проведення розрахунків за послуги теплопостачання з бюджетними установами станом на 01.05.2018. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заперечує проти зменшення розміру пені та зазначає, що забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, тому відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського кодексу України . Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі №912/1703/18 та у постанові від 01.08.2019 у справі №922/2932/18. Частково задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, нарахованої на прострочену заборгованість на підставі договору постачання природного газу №5243/1617-БО-13 від 27.10.2016, місцевим господарським судом досліджені фінансові звіти відповідача (баланси, звіти про фінансові результати) та встановлено, що зазначені докази підтверджують наявність значних збитків у відповідача внаслідок нерозрахунків споживачів за надані послуги теплопостачання. Одночасно, позивачем не надано доказів виникнення у позивача (кредитора) значних збитків, за винятком інфляційних збитків, що нараховані згідно статті 625 Цивільного кодексу України та стягнені з відповідача за цим судовим рішенням, що в певній мірі компенсує знецінення несвоєчасно сплачених відповідачем коштів, тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку у своєму фінансовому стані. При цьому апеляційний господарський суд враховує приписи частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, та встановлено, що нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Доводи апеляційної скарги про відсутність виняткового випадку для зменшення неустойки, не спростовують висновків суду щодо наявності зазначених вище підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки місцевим господарським судом було правильно застосовані приписи статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №910/11733/18. За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, задовольнив клопотання відповідача та частково зменшив штрафні санкції на 50%, а не до 10 000,00 грн., як просив відповідач. Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано істотних для справи обставин та інтересів позивача, порушено приписи статті 233 Господарського кодексу України. На підставі наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, оцінивши всі доводи сторін по даній справі щодо зменшення розміру пені, дійшов обґрунтованого висновку, що існують обставини, за яких можливе зменшення стягуваної суми пені на 50%. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги. Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2019 у справі №908/2483/19 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2019 у справі №908/2483/19 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна Суддя Л.П. Широбокова Суддя І. М. Подобєд