Постанова 4870 № 909/789/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" січня 2020 р. Справа №909/789/19 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого - судді Кравчук Н.М. суддів Кордюк Г.Т. Плотніцький Б.Д. секретар судового засідання: Кобзар О.В. розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за вих. №14/4-836-19 від 18.11.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/4307/19 від 02.12.2019) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2019 (суддя О.М. Фанда, повний текст складено 06.11.2019) у справі №909/789/19 за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі АТ "НАК "Нафтогаз України"), м.Київ до відповідача: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомун-енерго" (надалі ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго"), м. Івано-Франківськ про стягнення 1 071 719,51 грн, з них: 781 226,15 грн - пеня, 88 836,43 грн - 3% річних, 201 656,93 грн - інфляційні за участю учасників справи: від позивача: не з`явився від відповідача: Біян Б.Р. - адвокат (свідоцтво №312 від 26.05.1999, договір №20-46 від 20.01.2020, довіреність №11/80 від 20.01.2020) ВСТАНОВИВ: АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до ДМП "Івано-Франківськеплокомун-енерго" про стягнення боргу в сумі 1 071 719,51 грн, з них: 781 226,15 грн - пеня, 88 836,43 грн - 3% річних, 201 656,93 грн - інфляційні. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2019 у справі № 909/789/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 446 738,59 грн, з них: 156 245,23 грн - пені, 88 836,43 грн - 3% річних, 201 656,93 грн інфляційних та 16 076,00 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову - відмовлено. Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати за поставлений газ. Відтак, перевіривши здійснений позивачем розрахунок нарахування 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та відповідно задоволення позову в цій частині. Крім того, місцевим господарським судом також визнано обґрунтованим нарахування позивачем 781 226,15 грн пені, передбаченої п.8.2 договору. Водночас судом враховано клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення заборгованості та використане право на зменшення розміру штрафних санкцій (пені) на 80 %, зважаючи на те, що природний газ, який постачався за договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, а не для власних потреб, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ виникла у зв`язку з несвоєчасною оплатою споживачами послуг централізованого теплопостачання; ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (повна сплата вартості поставленого природного газу); незначний строк прострочення оплати природного газу; ненадання позивачем доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання йому збитків в результаті дій відповідача. Не погоджуючись з даним рішенням, АТ "НАК "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки, а саме пені у сумі 624 980,92 грн. Відповідно в цій частині просить прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема, скаржник стверджує, що судом не було враховано інтереси позивача, не з`ясовано чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором та не оцінено розмір таких збитків. Крім того, апелянт вважає, що відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і його скрутний фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення розміру пені. Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/3011/20 від 20.01.2020) та у письмових поясненнях (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/319/20 від 21.01.2020), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасника справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке. 15.09.2017 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ДМП "Івано-Франківськтеплокомуенерго" (споживач) укладено договір постачання природного газу №6097/1718-КП-15 із змінами та доповненнями, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач в свою чергу - оплатити його на умовах цього договору (а.с. 35-45 том І). Згідно з п. 3.7 договору приймання-передачі природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформляється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначений на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Пунктом 6.1 договору сторони узгодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки товару. У п.12.1 вказаного договору зазначено, що договір набирає чинності з дати підписання представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. На виконання умов договору, позивач у період з 01.10.2017 по 31.05.2018 передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 8 294 874,19 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріпленні їх печатками (а.с. 46-53 том І). Вартість поставленого постачальником природного газу за договором була повністю сплачена відповідачем, проте з порушенням встановленого строку оплати. Вказані обставини визнаються відповідачем. Пунктом 8.2 договору встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми, простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов п. 6.1 договору щодо здійснення розрахунків за одержаний природний газ у встановлений договором строк, нарахував відповідачу та заявив до стягнення пеню в розмірі 781 226,15 грн та 3% річних в сумі 88 836,43 грн, інфляційних втрат в сумі 201 656,93 грн нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України. При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким. Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Як зазначалося вище, 15.09.2017 між сторонами у справі був укладений договір постачання природного газу №6097/1718-КП-15. Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Судом встановлено, що позивачем свої зобов`язання щодо поставки природного газу, у строки та в обсягах визначених договором, виконано належним чином. Так на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 8 294 874,19 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріпленні їх печатками. Приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 6.1 договору сторони узгодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки товару. Нормою ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Як вбачається з матеріалів справи, оплату за переданий газ відповідач здійснював не у строк визначений договором, про що свідчать долучені до матеріалів справи розрахунки. Окрім того, даний факт щодо своєчасності оплати вартості поставленого газу не заперечується і самим відповідачем. Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Приписами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п.п.1, 3 ст. 549 ЦК України). Пунктом 8.2 договору від 15.09.2017, сторони обумовили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми, простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно поданого розрахунку, позивачем заявлено до стягнення 781 226,15 грн, 88 836,43 грн - 3 % річних та 201 656,93 грн - інфляційні (а.с 24-34 том І). Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних. Здійснивши перевірку нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає їх арифметично правильними, відтак, такими, що підлягають до задоволення. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру пені, на підставі ч. 3 ст.551 ЦК України та ст. 233 ГК України, на 95% від заявленої суми (а.с. 129-131 том IV). Статтею 233 ГК України надано право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Враховуючи зміст наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При цьому питання можливого зменшення штрафних санкцій вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18. В обґрунтування на зменшення розміру пені відповідач покликається на складне фінансове становище підприємства, в підтвердження чого надає звіт про фінансові результати підприємства за перше півріччя 2019 року, копії договорів про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, лист Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про наявність податкового боргу (а.с.138-166 том IV). Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, вирішуючи питання про зменшення нарахованої відповідачу пені, суд враховував: - скрутне фінансове становища відповідача (збитковість підприємства); - що природний газ, який постачався за договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, тобто не для власних потреб; - заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ за договором виникла у зв`язку з несвоєчасною оплатою споживачами послуг централізованого теплопостачання; тобто через низький ступінь розрахунків останніх і виникла заборгованість, що відповідно свідчить про відсутність безпосередньої вини відповідача; - тарифи, затверджені для ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії є збитковими; - позивачем не надано доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача. Однак, з огляду на прострочення виконання зобов`язання позивач нарахував відповідачу не лише пеню за п. 8.2 договору у сумі 781 226,15 грн, а й 3% річних та інфляційні втрати, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України. З огляду на всі фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення розміру пені, оскільки присудження до стягнення 20 % від належної до стягнення суми пені, з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань. При цьому, як зазначалося вище, задоволення у повному обсязі вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань забезпечить захист майнових прав та інтересів АТ "НАК "Нафтогаз України", що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що судом не було враховано інтереси позивача. Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19. Беручи до уваги вище викладене, доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції необґрунтовано зменшив розмір пені не може слугувати підставою для скасування рішення, що оскаржується, оскільки, як уже зазначалося, зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Тобто рішення місцевого господарського суду в частині зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування в цій частині. Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишається за скаржником. Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2019 у справі № 909/789/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.

4. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області. Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/. Головуючий суддя Н.М. Кравчук судді Г.Т. Кордюк Б.Д. Плотніцький