Постанова 4873 № 910/8170/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" лютого 2020 р. Справа№ 910/8170/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сітайло Л.Г. суддів: Гаврилюка О.М. Буравльова С.І. за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О. Представники сторін: від позивача Мельничук І.В. від відповідача Гордієнко В.А. розглянувши апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 (повний текст складено 04.11.2019) у справі №910/8170/19 (суддя Ягічева Н.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді" до

1. Одеської митниці ДФС

2. Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди 12 519, 94 грн, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Макарді" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Одеської митниці ДФС; Державної казначейської служби України про стягнення 12519,94 грн. витрат на матеріальну шкоду. Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача 1 щодо проведення митного огляду товару є протиправними, що підтверджується постановою Адміністративного суду, в зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 2 - 12519,94 грн витрат на матеріальну шкоду. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 позов задоволено повністю. Стягнуто з рахунків Державного бюджету України Державної казначейської служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді" матеріальну шкоду у розмірі 12519,94 грн та витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 4 000,00 грн. Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що протиправні дії відповідача 1 полягають у проведенні митного огляду вантажу, мають преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди. Причино-наслідковий зв`язок характеризується діями Одеської митниці ДФС по пред`явленню 27.01.2018 ТОВ «Макарді» вимоги у «повідомленні від митниці декларанту» щодо проведення митного огляду товару, внаслідок чого позивачу завдано шкоду у розмірі 12519,94 грн. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Одеська митниця ДФС звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що на час розгляду справи відсутні судові рішення, прийняті адміністративними судами, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, якими визнані протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо проведення митного огляду товарів, які надійшли на адресу ТОВ «Макарді». Також, апелянт зазначає, що вимога про проведення митного огляду товару висувалася не з ініціативи Одеської митниці, а з ініціативи ГУ ДФС України в Одеській області. Крім того, витрати в розмірі 12 519,94 грн не підтверджені первинними бухгалтерськими документами. При цьому, положеннями чинного законодавства не передбачено відшкодовування з Державного бюджету витрат декларанта на надання митним брокером послуг з декларування товарів. Також, апелянт зазначає, що між позивачем і відповідачем 1 не існувало ніяких господарських або цивільно-правових зобов`язань. Поряд з цим, відповідач вказує, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на послуги. Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2019 по справі №910/8170/19 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г. судді: Пашкіна С.А., Буравльов С.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду на 05.02.2020. 31 січня 2019 року від позивача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду, надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просить залишити без змін оскаржуване рішення. В судове засідання 05.02.2020 представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне. 27 січня 2018 року до відділу митного оформлення №3 Одеської митниці ДФС, від імені позивача, експедиторською компанією "Лукро," в особі митного брокера Вакар А. А. подано експортну декларацію UА500030/2018/001429 на митне оформлення вантажу - зерно льону в загальній кількості 65060 кг, яке експортувалося Товариством з обмеженою відповідальністю "Макарді" в контейнерах: САIU2098670 (21660 кг), АRKU426790 (22020 кг) та TTNU1614758 (21380 кг). Цього ж дня, митним брокером отримано повідомлення митниці про необхідність проведення митного огляду вантажу "з розкриттям пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації. 911-1 Забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової відеозйомки. 903-1 Застосування оглядової рентгенотелевізійиої техніки". Як зазначає позивач, з метою мінімалізації розміру збитків, заподіяних товариству протиправними вимогами відповідача, пов`язаних зі збільшенням термінів митного оформлення вантажу, позивач був змушений виконати вказані вище вимоги митниці, надавши згоду на проведення митного огляду товару без присутності представника підприємства, та сплатити на користь ТОВ "Лукро" 12 519,94 грн, в якості відшкодування витрат по виставленню контейнерів для митного огляду, сканування, а також експедування вантажу, що підтверджується платіжним дорученням №1057 від 19.02.2018. Відповідно до листа №447/10/15-70-61 від 05.02.2018, митний огляд товару, на виконання вимоги митниці, проведено 30.01.2018 з 18 год 30 хв до 19 год 30 хв, про що складено Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 30.01.2018, відповідно до якого зауважень за результатами митного огляду товару у митниці не виникло. Вважаючи вказані вище дії відповідача протиправними ТОВ "Макарді" звернулося з відповідним позовом до адміністративного суду. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.07.2019 у справі №802/1389/18-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду, задоволено позовні вимоги до Одеської митниці ДФС. Визнано протиправними дії Одеської митниці ДФС по пред`явленню 27.01.2018 ТОВ «Макарді» вимоги у «повідомлені від митниці декларанту» щодо проведення митного огляду товару. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. За нормами статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Як визначено у ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч. ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Породжуючи настання цивільних прав та обов`язків, згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв`язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру. З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що об`єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов`язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. Як зазначалось вище, рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що вимоги Одеської митниці ДФС про здійснення митного огляду товару, пред`явлені позивачу 27.01.2018 є протиправними. Таким чином, доводи апелянта щодо відсутності судових рішень, якими б визнавалися протиправними дії Одеської митниці ДФС, колегією суддів визнано безпідставними. Згідно зі ст.1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Так, беручи до уваги, що цивільно - правові зобов`язання, відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України, окрім інших підстав, виникають також у випадку завдання матеріальної шкоди, в даному випадку між позивачем та Одеською митницею ДФС виникли цивільно-правові зобов`язання внаслідок пред`явлення вимоги. Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування, відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної здійснюється державою у порядку, визначеному законом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі № 910/23967/16. Посилання апелянта на те, що витрати в розмірі 12519,94 грн не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, колегією суддів також визнано безпідставними, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи платіжним дорученням №1057 від 19.02.2018 про сплату 12519,94 грн, Актом надання послуг №172 від 06.02.2018, а також банківською випискою про рух грошових коштів позивача. Доводи апелянта, що вимога про проведення митного огляду товару висувалася позивачем не з ініціативи Одеської митниці, а з ініціативи ГУ ДФС України в Одеській області, колегією суддів визнано необґрунтованими, оскільки зазначене питання досліджувалось Вінницьким окружним адміністративним судом під час розгляду справи №802/1389/18-а, та відхилені, як безпідставні. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Місцевим господарським судом встановлено, що матеріали справи містять Угоду про надання правової допомоги від 14.06.2019 № б/н, укладену між позивачем з адвокатом Коваль Т.І., копію платіжного доручення №368 від 18.06.2019 на суму 8000,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер. Проаналізувавши заперечення апелянта щодо суми витрат на оплату професійної правничої допомоги та фактично надані позивачеві послуги, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 4000,00 грн. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 по справі №910/8170/19 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає. Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 по справі №910/8170/19 без змін. 2.Справу №910/8170/19 передати до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 11.02.2020. Головуючий суддя Л.Г. Сітайло Судді О.М. Гаврилюк С.І. Буравльов