Постанова 4873 № 911/2061/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" лютого 2020 р. Справа№ 911/2061/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Скрипки І.М. суддів: Тищенко А.І. Михальської Ю.Б. при секретарі судового засідання Пшеницькій Т.І. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.02.2020 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" в особі відокремленого підрозділу Будівельно-монтажного управління № 6 Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2019 у справі №911/2061/19 (суддя Сокуренко Л.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Интелком" до Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" в особі відокремленого підрозділу Будівельно-монтажного управління № 6 Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" про стягнення 241 187,43 грн. В судовому засіданні 06.02.2020 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Интелком" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" в особі відокремленого підрозділу Будівельно-монтажного управління № 6 Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" про стягнення 241 187,43 грн. заборгованості за договором про надання послуг, а саме: 188 884,00 грн. основного боргу, 13 580,12 грн. інфляційних втрат, 5 246,85 грн. 3% річних та 33 476,46 грн. пені. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором № 0103/18 від 01.03.2018. 17.09.2019 позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Интелком" зазначило, що при здійсненні розрахунку позовних вимог останнім невірно визначені періоди нарахування штрафних санкцій, у зв`язку із чим позивач просить суд стягнути з відповідача 188 884,00 грн. основного боргу, 13 404,96 грн. інфляційних втрат та 5 846,24 грн. 3% річних. Також, позивачем, із врахуванням періоду позовної давності, зменшено нараховану пеню, розмір якої заявляється до стягнення у сумі 23 476,23 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Київської області від 28.10.2019 у справі №911/2061/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" в особі відокремленого підрозділу Будівельно-монтажного управління №6 Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Интелком" 188 884,00 грн. основного боргу, 5 846,24 грн. 3% річних, 13 404,96 грн. інфляційних втрат, 6 568,50 грн. пені, 12 514,49 грн. витрат на послуги адвоката та 3 220,55 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з визначення розміру пені з урахуванням обмеження, встановленого п. 6.2 договору, не більше ніж 5 % від вартості несвоєчасно оплачених послуг. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права, а саме: - суд в порушення норм процесуального права не здійснив повного, всебічного та об`єктивного дослідження доказів, що містяться в матеріалах справи, обставини справи не були досліджені судом належним чином, про що свідчить текст оскаржуваного рішення, де досить стисло викладено зміст поданих позивачем документів, а також наведено частину норм матеріального права, що регулюють правовідносини у сфері надання послуг; - в порушення вимог ст. 4-2, ч. 4 ст. 5 ГПК України розгляд справи здійснено поверхнево та упереджено, а рішення є немотивованим належним чином з огляду на безпідставність відхилення аргументів скаржника та відсутність в рішенні будь - яких достатніх мотивів їх відхилення; - суд не здійснив належне правосуддя, в рішенні у достатній мірі не викладено мотиви, на яких воно базується, оскільки право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, коли зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; - судом безпідставно та невмотивовано відхилено доводи відповідача щодо розрахунку інфляційних втрат, без врахування від`ємного індексу інфляції за липень та серпень 2019, що призводить до визначення розміру інфляційних втрат в сумі 11 663, 95 грн., а не 13 580,12 грн. як розраховано позивачем. Апелянт також не погоджується з висновками суду щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, оскільки отримувачем коштів є не адвокат Стеців Р.І., а ФОП Стеців Р.І. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.01.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2020 розгляд справи відкладено на 06.02.2020, враховуючи необхідність надання часу для оформлення належних повноважень представникам сторін. Явка представників сторін Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.02.2020 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові. Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.02.2020 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції 01.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ИНТЕЛКОМ" (далі - виконавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "КИЇВМЕТРОБУД" в особі відокремленого підрозділу Будівельно-монтажного управління № 6 Публічного акціонерного товариства "КИЇВМЕТРОБУД" (далі - замовник, відповідач) було укладено договір №0103/18 (далі - договір), пунктами 1.1 - 1.2 якого встановлено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати послуги по обслуговуванню локальної комп`ютерної мережі БМУ-6 ПАТ "Київметробуд", вузлів зберігання, пристроїв комутації і передачі даних, призначених для користувача робочих станцій (персональних комп`ютерів), периферійної техніки, з консультації персоналу щодо роботи з комп`ютерною технікою, а також представлення інтересів БМУ-6 ПАТ "Київметробуд" по взаємовідносинах з третіми особами, що виконують будь-які роботи з автоматизації виробничої діяльності БМУ-6 ПАТ "Київметробуд" на базі прикладного та системного програмного забезпечення, що використовується на призначених для користувача персональних робочих станціях (комп`ютерах) та консультаційні послуги по веденню бухгалтерського обліку в автоматизованій системі управління фінансово-економічної діяльності підприємства БМУ-6 ПАТ "Київметробуд". Повний перелік послуг виконавця, що надаються БМУ-6 ПАТ "Київметробуд", приведено в додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до п. 2.1 договору, щомісячна вартість послуг становить 18245,83 грн., окрім того ПДВ 20% - 3649,17 грн. Разом з ПДВ - 21 895,00 грн., згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток №2). Відповідно до п. п. 4.1 - 4.3 договору, документом, що підтверджує надання послуг є акт здачі-приймання наданих послуг, який оформлюється щомісячно і підписується представниками обох сторін. Замовник протягом 3-х робочих днів з дня отримання акту здачі-приймання послуг зобов`язаний направити виконавцеві підписаний акт або мотивовану відмову від приймання послуг. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору надано відповідачу послуги на загальну суму 218 950,00 грн., що підтверджується актами надання послуг № 45 від 30.03.2018, № 66 від 27.04.2018, № 87 від 31.05.2018, № 102 від 27.06.2018, № 119 від 31.07.2018, №136 від 31.08.2018, № 146 від 28.09.2018, № 162 від 31.10.2018, № 179 від 30.11.2018, № 191 від 29.12.2018 (копії долучено до матеріалів справи). Зазначені акти з боку відповідача підписані та скріплені печаткою товариства без будь-яких зауважень та заперечень. Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору, після підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, замовник протягом 10-ти банківських днів зобов`язаний сплатити повну вартість наданих послуг за поточний місяць. Оплата наданих послуг проводиться замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Пунктами 7.1, 7.2 договору передбачено, що договір вступає в силу з 01.03.2018 і діє до 28.02.2019, а в відносинах розрахунків, до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Термін дії договору може бути продовжений за погодженням сторін, про що складається додаткова угода. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010). Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного. Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, є договір. Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, колегія суддів зазначає, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг. Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем отримано послуги за даним договором за період з березня 2018 по лютий 2018 включно на загальну суму 218 950,00 грн. Судом враховано наявні в матеріалах справи підписані акти надання послуг за даний період, а також відсутність будь-яких зауважень з боку відповідача щодо наданих послуг, що свідчить про те, що послуги є наданими позивачем та, в свою чергу, прийнятими відповідачем. За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору, після підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, замовник протягом 10-ти банківських днів зобов`язаний сплатити повну вартість наданих послуг за поточний місяць. Оплата наданих послуг проводиться замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Як вбачається з матеріалів справи, за надані послуги відповідач здійснив часткову оплату на загальну суму 30 066,00 грн. згідно платіжного доручення №612 від 18.07.2018, з урахуванням листа про уточнення призначення платежу. Враховуючи те, що останній місяць, в якому були надані послуги, є лютий 2018, а також беручи до уваги термін оплати, визначений договором, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про настання строку оплати відповідачем наданих послуг. Колегія суддів враховує, що в наявному у матеріалах справи акті звірки взаєморозрахунків станом за період з 01.01.2018 по 17.07.2019, який підписано сторонами та скріплено їх печатками, за даними як позивача, так і відповідача, відображена заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 188 884,00 грн. (а.с. 24). Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що у письмових запереченнях (вих. № 2061/з від 20.09.2019) на відповідь позивача на відзив, наданих суду першої інстанції, відповідач зазначив, що вартість несвоєчасно оплачених відповідачем за договором послуг складає 188 884, 00 грн. (а.с. 96-98), фактично визнавши розмір заборгованості. Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем не надав, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 188 884,00 грн. нормативно та документально доведені. Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до п. 6.2 договору, за порушення терміну оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5 % вартості несвоєчасно оплачених послуг. Позивач за прострочення строків сплати коштів за договором, керуючись п. 6.2 договору з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, нарахував та просить стягнути з відповідача 23 476,23 грн. пені за період з 15.08.2018 по 17.07.2019 по актам надання послуг № № 119, 136, 146, 162, 179 та

191. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені наданий позивачем погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що належний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 6 568,50 грн. Таким чином, з урахуванням обмеження права виконавця щодо нарахування замовнику пені не більше ніж 5% від вартості несвоєчасно оплачених послуг, що в даному випадку складає 131 370,00 грн. (за актами, в межах річного строку позовної давності), суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково в сумі 6 568,50 грн. (131 370,00 грн. * 5%). Позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача 5 846,24 грн. 3% річних та 13 404,96 грн. інфляційних втрат. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог та дат з яких виникло прострочення платежів, погоджується з висновками місцевого господарського суду про їх нормативну обґрунтованість та арифметичну вірність. Так, в заяві позивача про зменшення розміру позовних вимог від 17.09.2019, яка прийнята судом до розгляду, позивачем уточнено період, за який проведено нарахування інфляційних втрат, а саме з 17.04.2018 по червень 2019 включно, у зв`язку з чим помилковими є доводи відповідача (апелянта) про необхідність врахування індексу інфляції, що має від`ємне значення за липень та серпень 2019, у розрахунку позивача. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов вірних висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 5 846,24 грн. 3 % річних та 13 404,96 грн. інфляційних втрат. При цьому, апелянт не оскаржує розмір 3% річних та пені, що підлягають стягненню з відповідача. Крім того, в суді першої інстанції позивачем заявлено про стягнення з відповідача 13 500,00 грн. витрат на професійну правову допомогу. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до матеріалів справи копії договору про надання правової допомоги від 17.07.2019 № 1707/19, укладеного між адвокатом Стеців Роксоланою Іванівною та ТОВ "Интелком" додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 17.07.2019 № 1707/19, свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю від 13.03.2017 серії ТР № 000164, ордеру на надання правової допомоги від 17.07.2019 серії ТР № 054561, акту здачі-приймання виконаних робіт від 07.08.2019 № 0708/1, згідно з яким адвокатом були надані наступні послуги: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції - до сплати 1000,00 грн., ознайомлення з документами - до сплати 1000,00 грн., підготовка претензії - до сплати 2500,00 грн., розрахунок штрафних санкцій - до сплати 1000,00 грн., складання позовної заяви, виготовлення копій документів - до сплати 3000,00 грн., акту здачі-приймання виконаних робіт від 17.09.2019 № 1709/3, згідно з яким адвокатом були надані наступні послуги: складання документа: відповідь на відзив - до сплати 2500,00 грн., акту здачі-приймання виконаних робіт від 17.09.2019 № 1709/4, згідно з яким адвокатом були надані наступні послуги: складання документа: заява про зменшення позовних вимог - до сплати 2500,00 грн., платіжних доручень №555 від 08.08.2019 на суму 8500,00 грн., №588 від 04.10.2019 на суму 2500,00 грн. та №585 від 03.10.2019 на суму 2500,00 грн. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті (зокрема щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката) суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Як встановлено судом першої інстанції, відповідач з таким клопотанням до суду не звертався. Відтак, у місцевого господарського суду були відсутні правові підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Разом з тим, у силу приписів п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на викладене, у зв`язку із частковим задоволенням позову, (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідача на користь позивача належать до стягнення витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам - у сумі 12 514,49 грн. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі Щодо тверджень скаржника про безпідставне здійснення позивачем витрат на правову допомогу адвоката, колегія суддів з огляду на положення ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України та правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначає, що за відсутності відповідного клопотання відповідача про зменшення розміру таких витрат у місцевого господарського суду були відсутні правові підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За доводами апелянта, покладаючи на відповідача витрати на правничу допомогу, суд не врахував, що позивачем було сплачено грошові кошти не адвокату Стеців Р.І., а ФОП Стеців Р.І., яка не є стороною договору про надання правової допомоги №1707/19 від 17.07.2019 та не є надавачем послуг за відповідними актами здачі-приймання робіт по стягненню заборгованості з відповідача, що, на думку апелянта, свідчить про недоведеність факту перерахування позивачем таких коштів адвокату. З приводу наведеного слід зазначити наступне. У відповідності до ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. За матеріалами справи правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Стеців Роксоланою Іванівною. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності (пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України). Згідно зі свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю від 13.03.2017 серії ТР №000164, Стеців Р.І. має право на заняття адвокатською діяльністю. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до матеріалів справи копії договору про надання правової допомоги від 17.07.2019 № 1707/19, укладеного між адвокатом Стеців Роксоланою Іванівною та ТОВ "Интелком" додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 17.07.2019 № 1707/19, свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю від 13.03.2017 серії ТР № 000164, ордеру на надання правової допомоги від 17.07.2019 серії ТР № 054561, акту здачі-приймання виконаних робіт від 07.08.2019 № 0708/1, акту здачі-приймання виконаних робіт від 17.09.2019 № 1709/3, акту здачі-приймання виконаних робіт від 17.09.2019 № 1709/4, платіжних доручень №555 від 08.08.2019 на суму 8500,00 грн., №588 від 04.10.2019 на суму 2500,00 грн. та №585 від 03.10.2019 на суму 2500,00 грн. Отже, як вбачається з призначення платежу у платіжних дорученнях, позивачем було перераховано кошти саме адвокату Стеців Р.І. за надану ним професійну правничу допомогу у даній справі, чим спростовуються твердження відповідача про недоведеність факту перерахування таких коштів Товариством з обмеженою відповідальністю "Интелком" безпосередньо адвокату. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апелянта не спростовують факт порушення виконання ним своїх зобов`язань за договором та обставини, встановлені в судовому рішенні, у зв`язку з чим, відсутні підстави для скасування цілком законного рішення. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29). За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову. Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав. Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" в особі відокремленого підрозділу Будівельно-монтажного управління № 6 Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2019 у справі №911/2061/19. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" в особі відокремленого підрозділу Будівельно-монтажного управління № 6 Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2019 у справі №911/2061/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2019 у справі №911/2061/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2061/19 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено 14.02.2020. Головуючий суддя І.М. Скрипка Судді А.І. Тищенко Ю.Б. Михальська