Постанова 4872 № 915/1303/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1303/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: суддів секретар судового засідання Представники сторін: Від ТОВ «Будівельна компанія «Корабел» Від ФОП Данкай Золі Павловича Богатиря К.В. Бєляновського В.В., Мишкіної М.А. Арустамян К.А. адвокат Бортик Р.О., довіреність № 01/01, дата видачі: 11.01.2020; свідоцтво (копія) МК 791 від 13.09.19; адвокат Хорошев В.В., довіреність № 10/06/01, дата видачі: 10.06.19; розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Данкай Золі Павловича на рішення господарського суду Миколаївської області від23.09.2019 (суддя суду першої інстанції: Олейняш Е.М.; час і місце оголошення рішення: 23.09.2019 о 16:34, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22; Господарський суд Миколаївської області, зал судового засідання № 823) у справі за позовом до відповідача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача про№ 915/1303/19 Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел» Фізичної особи-підприємця Данкай Золі Павловича, Миколаївська міська рада виселення та стягнення коштів в сумі 19 246, 40 грн. ВСТАНОВИВ: До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел» з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця Данкай Золі Павловича, в якій просить суд (з урахуванням заяви про зміну предмету позову (вх. № 11978/19 від 18.07.2019 року): - зобов`язати Фізичну особу-підприємця Данкай З.П. повернути торгове місце № 12, загальною площею 31,70 кв.м. розташованого на території ринку ГП ГО БК «Корабел» по вул. 6 Слобідській, 81 у м. Миколаєві. - стягнути з Фізичної особи-підприємця Данкай З.П. неустойку в розмірі 19 246,40 грн. - стягнути з Фізичної особи-підприємця Данкай З.П. суму сплаченого судового збору в сумі 3 842,00 грн. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 позов задоволено; зобов`язано відповідача Фізичну особу-підприємця Данкай Золі Павловича, АДРЕСА_1 (код ІПН НОМЕР_1 ) повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», вул. 6 Слобідська, 81, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 25380676) торгове місце № 12, загальною площею 31,70 кв.м. розташованого на території ринку ГП ГО БК «Корабел» по вул. 6 Слобідській, 81 у м. Миколаєві; стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця Данкай Золі Павловича, АДРЕСА_1 (код ІПН НОМЕР_1 ) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», вул. 6 Слобідська, 81, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 25380676): - 19 246,40 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті сорок шість грн. 40 коп.) - неустойки; - 3 842 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору. Вказане рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суд дійшов висновку про припинення дії договору оренди (закінчення строку дії договору 31.12.2018), оскільки протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо продовження дії договору на новий строк, викладені у листах, надісланих орендарю. Також судом встановлено, що орендарем не повернуто орендодавцю майно відповідно до положень вимог законодавства та умов договору. В оскаржуваному рішенні суду першої інстанції вказано, що суду не подано доказів повернення орендарем майна (торгового місця), що свідчить про обґрунтованість позовної вимоги про зобов`язання повернути майно. Крім іншого, суд першої інстанції зазначив, що неустойка, як особливий вид відповідальності в орендних правовідносинах, передбачена законом саме за порушення зобов`язання (неповернення майна), яке в свою чергу має оформлюватись шляхом складання та підписання акту приймання-передачі. Отже позовна вимога в частині стягнення неустойки є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. 30.10.2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Данкай Золі Павловича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 та постановити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Будівельна компанія «Корабел» у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Як на підставу викладених у скарзі вимог апелянт посилається на порушення застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального законодавства України. Апелянт зазначає, що під час розгляду справи позивач подав заяву про зміну предмету позову, однак відповідач із заявленими вимогами та підставами позову не погоджується та вважає їх незаконними. Як вказує апелянт у зв`язку з відсутністю заперечень з боку позивача відповідач продовжував користуватися об`єктом оренди після закінчення строку дії договору, при цьому: 1) Сторони користувалися виключно практикою «мовчазної згоди» щодо пролонгації договору увесь час, жодного разу об`єкт оренди не повертався. 2) Станом на 05 лютого 2019 року заперечення щодо продовження дії Договору оренди торгового місця відповідач від позивача не отримував, і такі докази позивачем суду не надані. 3) Відповідач відкрито та належним чином користується об`єктом оренди. 4) Відповідач повідомив позивача про продовження дії Договору заявою від 04 лютого 2019 року, що був отриманий позивачем 05 лютого 2019 року, відповідно до накладної кур`єрської доставки, докази надані до суду; 5) Належно виконує зобов`язання щодо сплати орендної плати, що підтверджується квитанціями наданими до матеріалів справи. Таким чином, на думку апелянта, ФОП Данкай З.П. користується об`єктом оренди у відповідності до укладеного Договору, належним чином виконує його умови, у Позивача відсутні підстави для його розірвання, та відсутні підстави для звернення до суду із даною позовною заявою. Також апелянт зазначає, що відповідно до п. 7 Положення від 29.07.2009, реконструкція (переобладнання, модернізація) та закриття ринку здійснюється в установленому порядку за умови забезпечення підприємців іншими торговельними місцями з урахуванням рекомендацій місцевої галузевої ради підприємців. Суб`єкт господарювання за рік до початку проведення робіт з реконструкції (переобладнання, модернізації) та закриття ринку повідомляє про це підприємців, які провадять торговельну діяльність на території ринку, та подає до органу місцевого самоврядування заяву про необхідність забезпечення таких підприємців іншими торговельними місцями. Апелянт наголошує, що в порушення припису спеціальної норми права, що регулює правовідносини між сторонами, за рік до закриття ринку заява від позивача на адресу органу місцевого самоврядування про необхідність забезпечення відповідача (підприємців) іншими торговими місцями не подана і до позовної заяви не додається. Умову, за яку ринок може бути закрито, а це забезпечення підприємців іншими торговельними місцями, не дотримано. Не дотримання вказаного порядку позивачем свідчить про порушення прав, свобод та інтересів відповідача, та в свою чергу - незаконність дій позивача з припинення (закриття) діяльності ринку та незаконність вимог з повернення торгового місця. Також, апелянт не погоджується із стягнутою з відповідача неустойкою за період з 1 січня 2019 року по квітень 2019 року, оскільки позивач повідомленням від 04.01.2019 направленим відповідачу вимагав в термін до 24.01.2019 визначитися: або підписати додаткову угоду до договору оренди про продовження строку оренди до 28.02.2019року; або звільнити об`єкт оренди (за наявності такого) і вивезти все належне відповідачу майно. Таким чином, апелянт вважає, що у ФОП Данкай З.П. було право до 24 січня 2019 прийняти рішення про підписання додаткової угоди або звільнити об`єкт оренди, тому є незаконним покладання судом на відповідача відповідальності у вигляді неустойки за цей час з 01 січня, враховуючи положення статей 549, 550 ЦК України, статей 230, 232 ГК України. Окрім того апелянт звертає увагу, що в повідомленні позивач визначив дату закриття ринку та можливість оренди якнайменше до 01 березня 2019 року. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Данкай Золі Павловича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019року у справі № 915/1303/19; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 10.12.2019; роз`яснено учасникам справи про їх право до 10.12.2019 подати до суду заяви чи клопотання стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, а також надати заперечення на заяви та клопотання інших осіб із доказами направлення копій таких заяв або заперечень іншим учасникам справи. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 призначено справу № 915/1303/19 до розгляду на 20 січня 2020 року о 14:00 год. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 були задоволені клопотання ФОП Данкай Золі Павловича та Миколаївської міської ради про відкладення розгляду справи, враховуючи велику завантаженість суду апеляційної інстанції, для повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, судова колегія вважала за необхідне розглянути апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Данкай Золі Павловича на рішення господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 у розумний строк; відкладено розгляд справи № 915/1303/19 на 06.02.2020 о 12:00год. У судове засідання 06.02.2020 з`явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел» та Фізичної особи-підприємця Данкай Золі Павловича, представник Миколаївської міської ради в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить штамп канцелярії Південно-західного апеляційного господарського суду на зворотній стороні ухвали від 20.01.2020, а також Реєстр суду на відправку рекомендованої пошти та роздруківка з сайту Укрпошти (долучені до матеріалів справи), які підтверджують отримання Миколаївською міською радою ухвали апеляційного господарського суду від 20.01.2020. Статтею 120 частиною 3, 6, 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено наступне: Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020року, якою було розгляд справи № 915/1303/19 відкладено на 06.02.2020 о 12:00год., була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 22.01.2020. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Отримавши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Данкай Золі Павловича, яка була надіслана усім сторонам по даній справі, сторони не були позбавлені можливості дізнатися в суді апеляційної інстанції про подальший перебіг питання щодо зазначеної апеляційної скарги та своєчасно ознайомлюватися з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».) Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 06.02.2019, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося. Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представників Миколаївської міської ради, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників сторони у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин: Як встановлено судом першої інстанції, 22.12.2011 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Госпрозрахунковим підприємством громадським об`єднанням «Баскетбольний клуб «Корабел» (орендар) було укладено договір оренди землі № 8516, відповідно до умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 20.10.2011 року за № 10/30 передала, а Госпрозрахункове підприємство громадське об`єднання «Баскетбольний клуб «Корабел» прийняло в оренду земельну ділянку для обслуговування будівель та споруд по вул. Комсомольській, 81/Заводський район/. Строк дії договору до 19.10.2019 року (арк. 31-41). В подальшому Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради було видано ГП ГО БК «Корабел» Дозвіл б/н на розміщення на території об`єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, а саме: на розміщення ринку для реалізації в ньому транспортних засобів і номерних агрегатів з режимом роботи з 8:00 до 16:00 (арк. 14). Відповідно до п. 1.1 Статуту, затвердженого рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел» (протокол № 5/2017 від 30.06.2017 року), Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел» створено внаслідок перетворення з Госпрозрахункового підприємства громадського об`єднання «Баскетбольний клуб «Корабел». Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел» є правонаступником майна, прав та обов`язків Госпрозрахункового підприємства громадського об`єднання Баскетбольний клуб «Корабел» згідно передавального акту, що підтверджено Статутом товариства та витягами з ЄДР юридичних осіб (арк. 15-17, 42-44, 72-73). Отже, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел» є суб`єктом господарювання, що має право на користування земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти торгівлі (торговельні місця), та організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями. 01.01.2013 року між Госпрозрахунковим підприємством громадським об`єднанням «Баскетбольний клуб «Корабел» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Данкай Золі Павловичем (орендар) було укладено Договір оренди торгового місця № 12 (далі по тексту - Договір) (арк.10-11). Відповідно до п. 1.1. Договору, предметом договору є торгове місце № 12 загальною площею 31,70 кв. метрів (з них основна - 18,20 кв. метрів, додаткова - 13,50 кв. метрів), що розташоване на території ринку ГП ГОБК «Корабел», за адресою: 54055, м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 81 (далі - об`єкт оренди) та надається орендодавцем у тимчасове користування орендареві для провадження торгової діяльності. Згідно п. 1.2. Договору, об`єкт оренди облаштовано тимчасовою нестаціонарою спорудою, право власності на яку має орендар. Пунктом 1.4. Договору передбачено, що орендар набуває право користування об`єктом оренди з дня підписання договору. Як зазначено в п. 3.2. Договору, орендар зобов`язаний: - у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) об`єкта оренди з вини орендаря; - не здійснювати без письмової згоди орендодавця перебудову, добудову та перепланування об`єкта оренди. Згідно п. 4.1. Договору (з урахуванням Додаткової угоди від 01.01.2018 до договору оренди торгового місця № 12 від 01.01.2012), орендна плата за об`єкт оренди становить за місяць оренди 2 405,80гривень. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Відповідно до п. 5.3. Договору, спори, що виникають з договору або у зв`язку з ним, не усунуті шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку. В Розділі 6 Договору передбачено наступне: Договір укладено строком на 12 (дванадцять) місяців та діє з « 01» січня 2013 до « 31» грудня 2013 включно (п. 6.1.). Договір може бути автоматично продовжено, якщо орендар продовжує користуватися об`єктом оренди після закінчення строку дії договору за умови відсутності протягом одного місяця заперечень орендодавця (п. 6.2.). За ініціативою однієї із сторін договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених законодавством, та згодою сторін при умові письмово попередження не пізніше чим за один календарний місяць до дати розірвання (п. 6.4.). Договір підписано сторонами та скріплено печаткою орендодавця. 01.01.2013 року за актом приймання передачі Орендодавець передав, а Орендар Фізична особа-підприємець Данкай З.П. прийняв торгове місце № 12 за адресою м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 81 загальною площею 31,70 кв.м. (а.с. 13). Місце розташування торгового місця відображено в акті прийманні-передачі та схемі авторинку, які є додатками до договору оренди. Договір оренди торгового місця № 12 від 01.01.2013 року в подальшому неодноразово продовжувався за мовчазною згодою сторін. Апелянтом Фізичної особи-підприємця Данкай Золі Павловича не заперечується факт користування торговим місцем № 12. 28.02.2018 року позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел» повідомлено відповідача Фізичну особу-підприємця Данкай Золі Павловича про те, що з 01.03.2019 року діяльність ринку, розташованого за адресою м . Миколаїв, вул. 6-а Слобідська (Комсомольська) 81 буде припинена (закриття ринку). Крім того, у повідомленні зазначено, що у зв`язку з припиненням діяльності ринку дію укладеного договору оренди торгових місць може бути продовжено не більше ніж до 28.02.2019 року (арк. 23). Факт отримання відповідачем повідомлення підтверджується підписом на зворотній стороні повідомлення. 04.01.2019 року позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення вих. № 1/9, в якому позивач повідомляє про свої заперечення щодо автоматичного продовження укладеного договору оренди торгового місця і продовження використання об`єкту оренди після закінчення строку оренди. В зв`язку з цим, а також з огляду на припинення діяльності (закриття) ринку з 01.03.2019 року, вимагав в термін до 24.01.2019 року: або підписати додаткову угоду до договору оренди про продовження строку оренди до 28.02.2019 року; або звільнити об`єкт оренди (за наявності такого) і вивезти все належне відповідачу майно, яке знаходиться в об`єкті оренди, сплативши за весь строк фактичного використання торгового місця орендну плату та компенсацію витрат за спожиту електроенергію (арк. 24). Факт направлення повідомлення № 1/9 від 04.01.2019 року підтверджується копію опису вкладення та фіскальним чеком Укрпошти (арк. 25). 16.01.2019 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу вих. № 2/9 від 16.01.2019 року про повернення об`єкту оренди та сплату неустойки, в якій позивач повторно зазначив, що заперечує щодо автоматичного продовження укладеного договору оренди торгового місця та повторно вимагав до 24.01.2019 року звільнити об`єкт оренди та повернути по акту приймання-передачі (арк. 26). Факт направлення вимоги № 2/9 від 16.01.2019 року підтверджується описом вкладення у лист з відміткою Укрпошти (арк. 27). Також з матеріалів справи вбачається, що позивач повернув відповідачу сплачену орендну плату за січень 2019 року в сумі 2 405, 80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1154 від 14.01.2019 року із зазначенням призначення платежу «повернення помилково перерахованих грошових коштів у зв`язку з закінченням дії договору оренди. Квитанція № 2PL468233 ФОП Данкай З. П.», а також листом ПАТ «Банк «Восток» від 26.04.2019 року, банківською випискою по рахунку № 26002010414733 з 01.01.2019 року по 26.04.2019 року (арк. 28-30). 04.02.2019 року Фізична особа-підприємець Данкай Золі Павлович направив на адресу позивача лист, в якому зазначив, що враховуючи той факт, що відповідачем не припинено та продовжується користування предметом оренди, здійснюється господарська діяльність на території авторинку, на цьому торговому місці розташоване майно підприємця у вигляді споруди, товарно-матеріальні цінності, обладнання відповідача та інше майно, та впродовж одного місяця після закінчення строку дії договору позивач не надав відповідачу письмові заперечення, то договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах. Крім того, в листі відповідач просив надати реквізити поточного банківського рахунку станом на 2019 рік для сплати орендної плати (арк. 74). Факт направлення листа від 04.02.2019 року підтверджується поштовою накладною (арк. 74 на звороті). Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що докази звільнення відповідачем торгового місця в матеріалах справи відсутні. Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел» зверталось до Миколаївського міського голови із листом вих. № 19 від 04.06.2018 року, в якому зазначило про своєчасне повідомлення підприємців про планове закриття ринку, укладення договору про співробітництво з ТОВ «Комавто», яке має намір організувати авторинок за адресою вул. 7 Слобідська, 70/1 та готове забезпечити торговими місцями орендарів з ринку, що закривається. Листом Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 26.07.2018 року № 17-3134 повідомлено про заборону розміщення ринків за адресою вул. 7 Слобідська, 70/1, оскільки земельна ділянка, що розташована за вказаною адресою, належить до території промислових підприємств. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом. Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання. Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України). Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 Цивільного кодексу України). Господарський суд вірно зазначив, що норми ст. 764 Цивільного кодексу України передбачає таку правову конструкцію як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця. Наведена норма Закону визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії. Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. Згідно зі ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Так, умовами укладеного між сторонами Договору оренди торгового місця № 12 від 01.01.2013 року передбачено, що його було укладено строком на 12 місяців та дією з « 01» січня 2013 до « 31» грудня 2013 включно. Як визначено п. 6.1. Договору, договір може бути автоматично продовжено, якщо орендар продовжує користуватися об`єктом оренди після закінчення строку дії договору за умови відсутності протягом одного місяця заперечень орендодавця. Судом встановлено, що зазначений договір неодноразово продовжувався між сторонами на той же строк. При цьому, 04.01.2019 року та 16.01.2019 року орендодавець направляв на адресу орендаря (відповідача) листи-повідомлення, в яких повідомляв відповідача про заперечення щодо продовження дії договору оренди та необхідність повернення об`єкта оренди. Тобто, позивач, у відповідності до приписів чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору, направивши протягом місяця після 31.12.2018 року на адресу відповідача вищезазначені листи, повідомив останнього про відмову продовжити строк дії договору. Отже, враховуючи вищевикладені обставини та листи позивача від 04.01.2019 та 16.01.2019, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Договір оренди торгового місця № 12 від 01.01.2013 року припинив свою дію з причини закінчення його строку дії 31.12.2018 року, у зв`язку з запереченнями позивача (орендодавця) щодо продовження дії договору оренди. Як вже було зазначено вище, відповідно до п. 3.2. Договору орендар зобов`язаний, зокрема, у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) об`єкта оренди з вини орендаря. Згідно п. 5.2. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством. Судом першої інстанції встановлено та перевірено колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, що орендарем не повернуто орендодавцю майно відповідно до положень вимог чинного законодавства України та умов договору. Приймаючи до уваги встановлене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині обов`язку повернення відповідачем об`єкту оренди позивачу, оскільки такі вимоги в разі припинення договору передбачені як умовами Договору оренди торгового місця № 12 від 01.01.2013, так і приписами чинного законодавства, а також враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази звільнення відповідачем торгового місця. Щодо вимог про стягнення суми неустойки, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне. Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає особливий вид майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який не виконує обов`язку з повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Особливий статус вказаної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача з повернення орендованого майна виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання свого зобов`язання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі, передбаченому ст. 785 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду від 11.05.2018 року по справі № 915/1030/16). Відповідно до п. 4.1. Договору (в редакції додаткової угоди від 01.01.2018) орендна плата за об`єкт оренди становить за місяць оренди 2 405,80грн. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (а.с. 12). Неустойка нарахована позивачем за період з січня 2019 року (припинення дії договору) по квітень 2019 року та становить 19 246,40грн. Колегія суддів апеляційного господарського суду перевірила правильність визначення позивачем періодів і методику нарахування розміру неустойки та встановила, що неустойка позивачем розрахована методологічно та арифметично вірно, оскільки при перерахунку суми розбіжностей не виявлено, з огляду на що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині. При цьому, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що, незважаючи на припинення укладеного між сторонами договору оренди в зв`язку із закінченням його дії, відповідач мав змогу звернутись до позивача із пропозицією укласти новий договір оренди торгового місця з новими умовами та на новий строк, та у разі відмови відповідача укласти такий договір, оскаржити таку відмову у судовому порядку, проте матеріали справи доказів такої поведінки відповідача не містять. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду відхиляє доводи скаржника про те, що після зміни предмету позову обидві вимоги стали вимогами майнового характеру, що позивач не надав доказів грошової оцінки та визначення вартості спірного майна, яке він вимагає повернути, у зв`язку з чим, позивачем не сплачено судовий збір в належному розмірі, з огляду на таке. Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 та п. 2 ч. 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Правовідносини щодо витребування майна врегульовані ст. 387 Цивільного кодексу України, згідно якої, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Таким чином, право на витребування майна виникає у разі заволодіння даним майном іншою особою незаконно, без будь-яких правових підстав. Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування майна у позадоговірних зобов`язаннях (у тому числі в зв`язку з вимогами, заснованими на положеннях ч. 5 ст. 216, ст. 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (п. 2.2.1. роз`яснень постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7). Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 по справі № 907/9/17). Натомість, як зазначено вище, відповідач володів та користувався торговим містом на підставі договору оренди, однак, після закінчення строку його дії не виконує передбачений ст. 785 Цивільного кодексу України обов`язок з повернення торгового місця, в зв`язку з чим спір між сторонами виник саме внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання за договором оренди, тобто не з позадоговірних відносин, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел» заявило позовну вимогу про спонукання відповідача до виконання умов договору шляхом повернення позивачу торгового місця № 12 (п. 3.2. Договору оренди), що є вимогою немайнового характеру. Наведене свідчить про помилкове ототожнення скаржником поданого позову в цій справі з вимогою майнового характеру (витребування майна з чужого незаконного володіння), яку може заявити тільки власник майна або інша належна особа. Доводи апеляційної скарги в частині порушення позивачем п. 7 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих, та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року № 868, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє, оскільки в даному випадку спірні правовідносини виникли саме через невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди, а саме: ст. 763, 764, 785 Цивільного кодексу України, встановлено строковість договору найму, надано право орендодавцю в односторонньому порядку заперечувати проти поновлення договору найму та встановлений для наймача обов`язок з негайного повернення майна у разі закінчення строку договору найму. Тобто, п. 7 Положення № 868 підлягав застосуванню до спірних правовідносин лише за умови, якби позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди з підстав закриття ринку (ст. 652 Цивільного кодексу України). Таким чином, негативні для відповідача наслідки, пов`язані з припиненням орендних правовідносин, є звичайним ризиком, пов`язаним із веденням підприємницької діяльності (ст. 42 Господарського кодексу України). Безпідставним також є посилання на ст. 43 Конституції України, оскільки, дана стаття поширюється на осіб - найманих працівників, які працюють за трудовим договором. Виходячи з вищевикладеного, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року). Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Серявін проти України»). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів. Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду. І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17. Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення. Висновки апеляційного господарського суду: Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги як окремо, так і у своїй сукупності не спростовують висновків, викладених в рішенні Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 у справі № 915/1303/19. Будь-яких інших доводів, що могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення в порядку статей 277 - 279 ГПК України, апелянтом не наведено. За вказаних обставин оскаржене рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись статтями 269-270, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Данкай Золі Павловича залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 по справі № 915/1303/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 11.02.2020. Головуючий К.В. Богатир Судді: В.В. Бєляновський М.А. Мишкіна