Постанова 4870 № 921/487/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" лютого 2020 р. Справа №921/487/19 м. Львів Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Галушко Н.А. суддів Желіка М.Б. Орищин Г.В., без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області б/н від 18.11.2019 (Вх. ЗАГС № 01-05/4140/19 від 20.11.2019) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2019 (суддя Бурда Н.М., м. Тернопіль) у справі №921/487/19 за позовом Тернопільського обласного центру зайнятості, 46002, вул. Текстильна, 1 "б", м. Тернопіль до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, 46001, м. Тернопіль, вул. Майдан Волі, 3 про стягнення виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю) безробітній ОСОБА_1 в сумі 3677,50 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. 31.07.2019 в Господарський суд Тернопільської області звернувся Тернопільський обласний центр зайнятості з позовом до Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про стягнення 3677,50 грн. виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю) безробітній ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1), у зв`язку із призначенням пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п.п. 5 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що внаслідок неправомірних дій, спричинених протиправним рішенням Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, громадянка ОСОБА_1 своєчасно не отримала пенсійного забезпечення, яке їй гарантовано чинним законодавством, що у свою чергу надало можливість останній зареєструватись у Бережанській районній філії Тернопільського обласного центру зайнятості, набути статус безробітної та отримати допомогу по безробіттю, чим завдано шкоди Тернопільському обласному центру зайнятості у заявленій до стягнення сумі. Правовими підставами позову зазначає ст. 19 Конституції України, п. 1, 2, 13 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 43, п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення», ч. 1-4 ст. 8, п. 6 ст. 10, п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ч. 1 ст. 107, п.п. 5 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ч. 1, 2 ст. 22, ч. 1, 2 ст. 1166, ст. 1173 ЦК України. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.08.2019 у даній справі замінено первісного відповідача Бережанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (вул. Шевченка, 13а, м. Бережани, Тернопільська область, 47501, код ЄДРПОУ 40377362) на належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області(46001, м. Тернопіль, вул. Майдан Волі, 3, ідент. код 14035769). Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2019 у справі №921/487/19 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь Тернопільського обласного центру зайнятості 3677,50 грн. виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю) безробітній ОСОБА_1, у зв`язку з призначенням пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.п. 5 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 13.07.2018, та 1 921,00 грн. в повернення сплаченого судового збору на р/р 37177301706448, отримувач: Тернопільський обласний центр зайнятості, ЄДРПОУ отримувача: 05392691, банк одержувача ДКСУ м. Київ , код банку 820172. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок неправомірних дій, спричинених протиправним рішенням відповідача громадянка ОСОБА_1 своєчасно не отримала пенсійного забезпечення, що, у свою чергу, надало їй можливість стати на облік до Тернопільського обласного центру зайнятості та отримувати допомогу по безробіттю за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, тому виплачені позивачем кошти є збитками, які відповідач відповідно до приписів статті 1166 ЦК України та статті 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зобов`язаний відшкодувати позивачу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що місцевий господарський суд не врахував, що громадянка ОСОБА_1 в силу вимог ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» зобов`язана була повідомити Тернопільський обласний центр зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, зокрема щодо подання нею позовної заяви до Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області. У зв`язку з цим висновок суду першої інстанції про наявність в діях відповідача вини, як елемента складу цивільного правопорушення, не відповідає фактичним обставинам справи, а тому відсутні правові підстави для стягнення збитків. Узагальнені доводи та заперечення позивача. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на те, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апелянта вважають такими, що не відповідають встановленим обставинам по справі. У відповідності до приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України вказана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції про стягнення 3677,50 грн., тобто з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядається без повідомлення учасників справи. Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та у відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Громадянка ОСОБА_1 звернулася 13.07.2018 до Бережанського об`єднаного правління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення їй пенсії за віком (на пільгових умовах). Проте, згідно протоколу Бережанського об`єднаного УПФ України Тернопільської області №523 від 20.07.2018 ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії. 22.12.2018 ОСОБА_1 звернулася за сприянням у працевлаштуванні у Бережанську району філію Тернопільського обласного центру зайнятості, згідно наказу №НТ181228 від 28.12.2018 їй надано статус безробітного. відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення». Згідно наказу №НТ190128 від 28.01.2019 ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі залежно від страхового стажу відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»: понад 10 років 70% середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:100% - 90 к.д., 80% - 90 к.д., 70% -180 к.д.; з 29.12.2018 по 22.08.2019. З 29.12.2018 розпочато виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 та в період з 29.12.2018 по 21.02.2019 було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю у сумі 3677,50 грн. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 у справі №500/2204/18, яке набрало законної сили, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , визнано протиправною відмову Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області оформлену листом № 2973/04 від 22.08.2018 та зобов`язано Бережанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно п.п. 5 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 13.07.2018. На виконання даного рішення громадянці ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту «в» ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 13.07.2018. Згідно наказу №НТ190221 від 21.02.2019 громадянці ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю з 21.02.2019: 1)у зв`язку із припиненням реєстрації безробітного відповідно до п. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення», п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пп. 1,2 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №198; 2)у зв`язку з отримання права на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до п.п. 13 п. 1 ст 45 Закону України «Про зайнятість населення», пп. 7 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пп. 2 п.1 частини V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності. З 21.02.2019 припинено реєстрацію безробітної ОСОБА_1 у зв`язку з досягненням особою встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку відповідно до абзацу 15 п.п. 1 ст. 37 Порядку. У зв`язку з визнанням неправомірними дій Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 (яка була зареєстрована у центрі зайнятості та отримала допомогу по безробіттю) пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язання Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з 13.07.2018 призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах згідно рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/2204/18 від 05.12.2018, Тернопільським обласним центром зайнятості видано наказ №182 «Д» від 03.06.2019 «Про повернення коштів» відповідно до якого Бережанському об`єднаному управлінню Пенсійного фонду України Тернопільської області протягом 15-ти календарних днів повернути кошти у сумі 3677,50 грн., які були виплачені ОСОБА_1 центром зайнятості, як допомога по безробіттю з 29.12.2018 по 21.02.2019. Повідомлення на відшкодування коштів за №15-02/900 від 04.06.2019 у сумі 3 677,50 грн. разом із копією наказу «Про повернення коштів» від 03.06.2019 № 182 «Д» направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області та залишене останнім без відповіді. Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно статті 1173 ЦК України шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи. Відповідно до частини 1 статті 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом. Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Суб`єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 ЦК України є органи державної влади або місцевого самоврядування. Згідно статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Згідно з пунктом 7 зазначеного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. З огляду на викладене Пенсійний фонд є органом виконавчої влади, тобто суб`єктом відповідальності в розумінні статті 1173 ЦК України. Судами встановлено, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 у справі №500/2204/18, яке набрало законної сили, визнано протиправною відмову Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області оформленою листом № 2973/04 від 22.08.2018 та зобов`язано Бережанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно п.п. 5 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 13.07.2018. Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, обставини протиправної поведінки відповідача у даній справі, яка виявилась у безпідставній та незаконній відмові в призначенні громадянці ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, є встановленими та не підлягають доведенню. Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна розпочати роботу. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 43 зазначеного Закону статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (частина 2 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення»). Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону. Пунктом 7 частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку. Таким чином, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України «Про зайнятість населення». Відповідно до положень частини 1 статті 7, статті 8 та пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України. Виходячи з наведених вище положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» здійснені позивачем виплати допомоги по безробіттю за рахунок коштів Фонду особі, якій призначено пенсію, є додатковими витратами позивача, оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії громадянці ОСОБА_1 . Внаслідок неправомірних дій відповідача громадянка ОСОБА_1 своєчасно не отримала призначення пенсійного забезпечення, яке їй гарантовано чинним законодавством, а Тернопільський обласний центр зайнятості безпідставно здійснив їй виплату допомоги по безробіттю, як особі, яка не має будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями Пенсійного фонду та понесеними позивачем збитками. Встановивши зазначені вище обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про покладення на відповідача обов`язку відшкодувати позивачу понесені ним збитки. Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статей 1166 та 1173 ЦК України та статті 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 09.07.2018 у справі №921/202/14-г/4, від 21.05.2018 у справі №916/1600/17, від 13.02.2018 у справі №915/282/17 та від 18.06.2018 у справі №904/1284/17. Доводи апеляційної скарги Пенсійного фонду про порушення судом першої інстанції приписів 1166 ЦК України, статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» та про відсутність його вини у понесенні збитків позивачем, спростовуються вищевикладеним, а тому відхиляються колегією суддів, як безпідставні. При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з наведеними у відзиві на апеляційну скаргу твердженнями Тернопільського обласного центру зайнятості про повне встановлення судом попередньої інстанції всіх обставин справи, які мають значення для справи та правильне застосування норм матеріального і процесуального права до спірних правовідносин сторін. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. З огляду на наведене, аргументи позивача про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі. Доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції, що не тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, а тому рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2019 у справі №921/487/19 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області б/н від 18.11.2019 (Вх. ЗАГС № 01-05/4140/19 від 20.11.2019) залишенню без задоволення. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2881,50 грн., які сплачені згідно з платіжним дорученням №2355 від 02.12.2019. Керуючись статтями 129, 236, 269-270, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області б/н від 18.11.2019 (Вх. ЗАГС № 01-05/4140/19 від 20.11.2019) - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2019 у справі №921/487/19 - залишити без змін. Судовий збір в розмірі 2881,50 грн. покласти на апелянта. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду. Головуючий суддя Н.А. Галушко Судді: М.Б. Желік Г.В. Орищин