Постанова 4824 № 757/39053/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 лютого 2020 року м. Київ Справа №757/39053/18-ц Апеляційне провадження №22-ц/824/1978/2020 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Лугового Р.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Матійчук Г.О. 06 червня 2019 року в м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними, визнання кредитних договорів недійсними та стягнення коштів, В С Т А Н О В И В У серпні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог вказав, що 30 червня 2011 року подав АТ «КБ «ПриватБанк» Анкету-заявку на видачу двох платіжних карток. Зазначав, що 29 серпня 2016 року повністю погасив заборгованість на картці «Універсальна» № НОМЕР_1 , по якій мав кредитний ліміт 18000,00 грн, що підтверджується довідками банку від 13 вересня 2016 року №5НFМ-7QO2-GR11-J97Т та від 05 липня 2018 року № 7СL5К88JDOGJ0CB3. Ввечері 07 вересня 2016 року у позивача перестав працювати його номер телефона НОМЕР_2 , який є його фінансовим телефоном у АТ «КБ «ПриватБанк», а вночі з 07 вересня 2016 року на 08 вересня 2016 року грошові кошти кредитного ліміту позивача були таємно викрадені невстановленими особами шляхом зняття готівки з банкоматів, на суму 17426,00 грн, що підтверджується довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» від 13 вересня 2016 року №FD2N-UDBA-S6TN-319V. 08 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся за телефоном 3700 і до відділення банку особисто, а також до Металургійного відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. За фактами звернень позивача його карта «Універсальна» № НОМЕР_1 відразу була заблокована банком, а відділенням поліції відкрито кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040710002609 від 08 вересня 2016 року. У зв`язку з вищевказаними обставинами позивач вважає, що банк порушив взяті на себе зобов`язання в частині збереження коштів клієнта банку, тому просив позовні вимоги задовольнити, зобов`язати відповідача списати (погасити) заборгованість по кредитному ліміту карткового рахунку № НОМЕР_1 , що виникла в результаті шахрайських дій, визнати неправомірними дії АТ КБ «Приватбанк» щодо видачі оформленої на його ім`я кредитної картки № НОМЕР_3 , та нарахування відсотків, пені та штрафів на суму заборгованості, що виникла завдяки шахрайським діям. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними, визнання кредитних договорів недійсними та стягнення коштів - задоволено. Визнано дії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» з видачі електронного платіжного засобу - кредитної картки № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , нарахування відсотків, пені та штрафів на суму заборгованості за вказаною кредитною карткою - неправомірними. Зобов`язано Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» зупинити здійснення операцій з використанням кредитної картки № НОМЕР_3 виданої на ім`я ОСОБА_1 . Зобов`язано Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» відновити залишок коштів на рахунку ОСОБА_1 до того стану, у якому він був перед виконанням операцій зі зняття коштів з кредитної картки № НОМЕР_3 ; кредитним договором №16090905463733 від 07 вересня 2016 року; кредитним договором №16091005478690 від 08 вересня 2016 року. Визнано кредитний договір б/н про видачу коштів з кредитної картки № НОМЕР_3 ; кредитний договір №16090905463733 від 07 вересня 2016 року на суму 12000,00 грн; кредитний договір №16091005478690 від 08 вересня 2016 року на суму 5000,00 грн між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 недійсними. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані кошти у сумі 2919,78 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1409,60 грн. Рішення суду мотивовано тим, що відсутні обставини, які безспірно доводять, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН -коду чи іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а також невідкладне повідомлення позивачем про безпідставне списання коштів та наявність кримінального провадження у цій справі, а тому суд дійшов висновку про відсутність вини позивача як підстави цивільно-правової відповідальності. Також відповідачем було порушено обов`язок ідентифікації та верифікації фізичної особи, яка звернулась за отриманням електронного платіжного засобу, та обов`язок передачі електронного платіжного засобу тільки ідентифікованій та верифікованій особі. Не погодилось із вищезазначеним судовим рішенням АТ КБ «ПриватБанк», представником Банку подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення, як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Представник вказує на те, що позивачем визначено неналежного відповідача, оскільки між сторонами відсутній предмет спору. АТ КБ «ПриватБанк» прав позивача не порушував, проте суд першої інстанції проігнорував доводи відповідача. ОСОБА_1 не забезпечив в повному обсязі безпеки роботи свого фінансового телефону та збереження інформації по карткам/рахункам. Вказує, що позивач здійснював погашення боргу, що свідчить про визнання позивачем суми боргу. Вимога про відновлення залишку кредитних коштів на рахунку, є незрозумілою та необгрунтованою, оскільки неможливо відновити кредитні кошти, оскільки кредитний ліміт та його розмір встановлюється АТ КБ «ПриватБанк» в залежності від кредитної історії клієнта, його фінансового стану та платоспроможності. Зазначає, що вимога про визнання кредитного договору про видачу кредитної картки за № НОМЕР_3 , кредитного договору №16091005478690 недійсним не підлягала задоволенню, оскільки при укладенні кредитного договору дотримано всі передбачені законом істотні умови, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними. Також вказує на те, що списання грошових коштів відбулось правомірно, оскільки позивач погодив з банком можливість списання грошових коштів зі своїх рахунків, тому допустивши виникнення заборгованості за кредитним договором, дії відповідача по списанню грошових коштів з карткового рахунку слід вважати такими, що вчиненні відповідно до умов договору. Зазначає, що у разі встановлення винних осіб по факту викрадення грошових коштів з банківських карток ПАТ КБ «ПриватБанк», які належали позивачу, в рамках кримінального провадження він має право звернутися до винних осіб із цивільним позовом та стягнути завдану матеріальну шкоду. Враховуючи викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі, та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні представник відповідача адвокат Тузова В.О. підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просила про її задоволення. Представники позивача - адвокат Бердан І.Ю., ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом встановлено, що 30 червня 2011 року позивачем підписано Анкету-заявку на видачу двох платіжних карток (а.с. 75). 29 серпня 2016 року ОСОБА_1 повністю погасив заборгованість на картці «Універсальна» № НОМЕР_1 , по якій мав кредитний ліміт 18000,00 грн, що підтверджується довідками банку від 13 вересня 2016 року №5HFM-7QO2-GR11-J97T та від 05 липня 2018 року №7CL5K88JDOGJ0CB3. У вказаних довідках зазначено, що ОСОБА_1 повністю погашена заборгованість 17320,53 грн шляхом перерахунку коштів на картку в сумі 17321,00 грн, баланс на кінець періоду 0,47 грн (а.с. 44-46). Згідно довідки №FD2N-UDBA-S6TN-319V від 13 вересня 2016 року виданої ПАТ КБ «ПриватБанк» в ніч з 07 вересня 2016 року на 08 вересня 2016 року знято з банкоматів грошові кошти кредитного ліміту позивача в розмірі 17426,00 грн (а.с. 48). 08 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся за телефоном 3700 до відділення банку особисто, а також до Металургійного відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. За фактами звернень позивача його карта «Універсальна» № НОМЕР_1 відразу була заблокована банком, а відділенням поліції відкрито кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040710002609 від 08 вересня 2016 року (а.с. а.с. 38, 53). Як вбачається з довідки банку від 06 грудня 2016 року №R8M2-UB7H-3T44-3EJ6 після звернення ОСОБА_1 08 вересня 2016 року про блокування картки банком не було призупинено операції по картці № НОМЕР_3 , операції здійснювались до 10 листопада 2016 року (а.с. 54) Згідно із листами Банку від 17 листопада 2016 року №20.1.0.0.0/7-20160125/2194 та від 26 вересня 2017 року №20.1.0.0.0/7-20170978/220 банком визнано обставину несанкціонованого списання 07 вересня 2016 року грошових коштів з картки № НОМЕР_3 та визнано, що невідома особа шахрайським способом змінила номер мобільного фінансового телефону, пароль до Приват24 та коди картки ОСОБА_1 (а.с. 55-57). Від банку позивач дізнався, що невідомі особи здійснили перевипуск належної йому картки «Універсальна» № НОМЕР_1 на нову картку № НОМЕР_3 , фактично отримавши новий електронний платіжний засіб на ім`я позивача. Крім того 07 вересня 2016 року та 08 вересня 2016 року на ім`я позивача через банкомата з використанням картки № НОМЕР_3 оформили два кредитних договори готівкою №16090905463733 від 07 вересня 2016 року на суму 12000 грн, та №16091005478690 від 08 вересня 2016 в року на суму 5000 грн. Як вбачається із виписки банку від 13 липня 2018 року №RERIOGQOV451SE5F з картки № НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_1 , банком списано 23 жовтня 2016 року грошові кошти у сумі 920,00 грн та 24 жовтня 2016 року грошові кошти у сумі 1110,00 грн на погашення заборгованості, також 20 грудня 2016 року відповідачем із картки № НОМЕР_5 було списано грошові кошти у розмірі 899,78 грн для погашення заборгованості по картці НОМЕР_3 (а.с. 65-67). У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив факт скоєння викрадення коштів з картки позивача, та пояснює, що банком проведено службове розслідування, яким встановлено, що 07 вересня 2016 року шахраями було перевипущено SIM-карту фінансового номеру телефону позивача. За допомогою SIM-карти шахраї здійснили зміну пін-кодів карток та паролю в аккаунт Приват24, таким чином здійснили несанкціоноване списання коштів з рахунку позивача. Разом з цим, відповідач зазначає, що за Правилами банківського обслуговування (п. 1.1.5.5.) банк не несе відповідальності у випадках, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправлену у SІМ-повідомленні, ПІН-коді, паролях їм системи Приват24 або проведених клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку. Також відповідач пояснює, що відновити кредитні кошти на рахунку позивача неможливо, оскільки кредитний ліміт та його розмір встановлюється АТ «КБ «Приватбанк» в залежності від кредитної історії клієнта, його фінансового стану, платоспроможності. (а.с. 58-61). Згідно з ч. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 203ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1,3,5,6 ст. 203 цього Кодексу. Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути незаконно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Відповідно до положень ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705 передбачають, що банк зобов`язаний ідентифікувати особу клієнта. У тому числі відповідно до пункту 9 розділу І «Загальні положення» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705 банк зобов`язаний ідентифікувати та верифікувати клієнтів, які відкривають рахунки в банку, і користувачів електронних платіжних засобів, які здійснюють операції з їх використанням за цими рахунками, відповідно до порядку, установленого законодавством України, що регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у редакції, чинній на 07 вересня 2018 року, верифікація клієнта - це встановлення (підтвердження) суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідності особи клієнта (представника клієнта) у його присутності отриманим від нього ідентифікаційним даним. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати ідентифікацію, верифікацію клієнта (представника клієнта), вивчення клієнта та уточнення інформації про клієнта у випадках, встановлених законом. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 9 ст. 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов`язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта). Відповідно до пунктів 7, 8 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини дії його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. З наведених обставин справи вбачається, що 07 вересня 2016 року та 08 вересня 2016 року невстановленими особами було знято грошові кошти кредитного ліміту ОСОБА_1 з банкомату на загальну суму 17426,00 грн, що не заперечувалось банком. З приводу зазначеного 08 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до банку та до Металургійного відділення поліції Криворізького відділення поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. За фактами звернень позивача його карта «Універсальна» № НОМЕР_1 відразу була заблокована банком, а відділенням поліції відкрито кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040710002609 від 08 вересня 2016 року. Невідомими особами здійснено перевипуск належної ОСОБА_1 картки «Універсальна» № НОМЕР_1 на нову картку № НОМЕР_3 , фактично отримавши новий електронний платіжний засіб на ім`я позивача. Крім того 07 вересня 2016 року та 08 вересня 2016 року на ім`я позивача через банкомата з використанням картки № НОМЕР_3 оформили два кредитних договори готівкою №16090905463733 від 07 вересня 2016 року на суму 12000 грн по якому фактично знято 11440 грн, та №16091005478690 від 08 вересня 2016 в року на суму 5000 грн по якому фактично знято 4766,67 грн що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками та розрахунками банку. Банком, на погашення заборгованості з картки № НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_1 , списано 23 жовтня 2016 року грошові кошти у сумі 920,00 грн та 24 жовтня 2016 року грошові кошти у сумі 1110,00 грн, також 20 грудня 2016 року відповідачем із картки № НОМЕР_5 було списано грошові кошти у розмірі 899,78 грн для погашення заборгованості по картці НОМЕР_3 Виходячи з наведених норм чинного законодавства, встановлення обставини, що власник рахунка та ініціатор списання коштів є однією особою, є обов`язком фінансової установи і запорукою належного виконання банком умов договору. Саме тому у випадку допущення банком порушення, внаслідок чого незаконно видано електронний платіжний засіб на ім`я одніє особи іншому користувачеві та списуються грошові кошти з рахунку клієнта без його розпорядження, фінансова установа повинна нести відповідальність. А отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обставина звернення ОСОБА_1 з вимогою про заблокування банківської картки «Універсальна» № НОМЕР_1 у сукупності з ненаданням відповідачів доказів участі позивача у отриманні картки № НОМЕР_6 невстановленими особами, вказує на відсутність вини позивача у вчиненні будь яких правочинів з карткою № НОМЕР_6 та відсутність порушення ним обов`язків по зберіганню і використанню ПІН кодів та інших відомостей цієї картки. Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем було порушено обов`язок ідентифікації та верифікації фізичної особи, яка звернулась за отриманням електронного платіжного засобу, та обов`язок передачі електронного платіжного засобу тільки ідентифікованій та верифікованій особі, та те, що відповідачем з позивача безпідставно списані кошти у розмірі 2919,78 грн. Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених вище норм законодавства та суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги про те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі та не порушував права позивача колегією суддів відхиляються, оскільки предметом даного позову є визнання дій АТ КБ «ПриватБанк» неправомірними щодо списання коштів та визнання кредитних договорів недійсними. Посилання відповідача на те, що позивач підписавши Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», погодився із відповідними правилами. Тобто ОСОБА_1 , в порушення взятих на себе зобовязань не забезпечив в повному обсязі безпеки роботи свого фінансового телефону та збереження інформації по карткам/рахункам, не можуть бути взяті до уваги суду. Відповідачем не надано доказів, що позивач був ознайомлений саме з тими умовами та правилами надання банківських послуг на які вказує банк. Також, відповідачем не надано доказів того, що дії чи бездіяльність позивача призвели до порушення ним обов`язків по зберіганню і використанню ПІН кодів та інших відомостей цієї картки. Колегією суддів відхиляються доводи відповідача, що поповнення карти 23 жовтня 2016 року у розмірі 920,00 грн та 24 жовтня 2016 року у розмірі 1110,00 грн, свідчить про визнання позивачем суми боргу, оскільки позивачем було поповнено карту НОМЕР_4, тобто іншу картку. Також відсутні дані про те, що позивачем здійснено внесення грошових коштів саме на погашення заборгованості за кредитними договорами №16090905463733 від 07 вересня 2016 року та №16091005478690 від 08 вересня 2016 року. А отже, списання коштів на суму 2919, 78 грн не можна визнати обгрунтованими. Доводи апеляційної скарги про те, що вимога про визнання кредитного договору про видачу кредитної картки за № НОМЕР_3 , кредитного договору №16091005478690 недійсним не підлягала задоволенню, оскільки при укладенні кредитного договору дотримано всі передбачені законом істотні умови, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними на заслуговують на увагу, так як укладання вищезазначених договорів відбулось з порушенням законодавства і без волевиявлення ОСОБА_1 на здійснення такого правочину. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: А.М. Андрієнко Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 06 лютого 2020 року.