Постанова 4824 № 361/3251/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2020 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 361/3251/17 номер провадження: 22-ц/824/541/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., за участю секретаря - Орел П.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2019 року у складі судді Петришин Н.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах яких діє ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації Київської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, В С Т А Н О В И В: У травні 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах яких діє ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації Київської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Позовна заява ОСОБА_2 та ОСОБА_7 мотивована тим, що їм на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані відповідачі. Однак відповідачі фактично у вказаному вище будинку не проживають, за комунальні послуги не сплачують та витрат по утриманню домоволодіння не несуть. Вказували, що у відповідача ОСОБА_1 є власний будинок, де вона проживає разом із своїми дітьми: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Зазначала, що вони із відповідачами спільно не проживають, не пов`язані спільним побутом, не мають взаємних прав та обов`язків, як немайнових так і майнових, а будучи зареєстрованими у вказаному будинку, відповідачі ускладнюють їм вільно користуватися та розпоряджатися належним їм на праві власності майном. З огляду на викладене, позивачі просили визнати ОСОБА_1 та її малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 . В ході розгляду справи ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_7 померла. У травні 2018 року позивач ОСОБА_2 подав до суду уточнену позовну заяву, в якій зазначав, що після смерті ОСОБА_7 він є єдиним власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідачі у вказаному будинку не проживають, не сплачують за комунальні послуги та не несуть витрати на утримання будинку. Просив усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом визнання ОСОБА_1 та її малолітніх дітей : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 . Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно вказав у рішенні, що ОСОБА_1 та її діти, які зареєстровані та не проживають за місцем реєстрації мають заборгованість за комунальними послугами, а також не несуть витрати на утримання будинку. Вказує, що суд не звернув увагу на те, що за заявами ОСОБА_2 було відключено електроенергію та газопостачання у спірному будинку, чим створено несприятливі умови для проживання. Зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що згідно наданих відповідачем доказів належний їй житловий будинок по АДРЕСА_2 має загальну площею 63,4 кв.м, будинок дерев`яний, опалення газове, піч в аварійному стані, ванна кімната необлаштована, умивальник та туалет у будинку відсутні, стіни помащені глиною і обсипаються. Доки виконуються ремонтні роботи у цьому будинку проживати неможливо. Вказує, що допитана в суді свідок ОСОБА_8 є родичем позивача ОСОБА_2 , а тому її свідчення не можуть бути об`єктивними та взятими до уваги судом, оскільки а не сусідкою. Зазначає, що ОСОБА_2 необхідності у житлі не має, має будинок, в якому проживає разом з родиною та помешкання, яке здає в оренду іншим особам. Наголошує, що їй та її сім`ї необхідний спірний будинок для проживання для того щоб перезимувати, за цей час вона разом зі своїм чоловіком матиме змогу створити нормальні умови для проживання їх дітей та добровільно знятися з реєстрації. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що викладені в апеляційній скарзі обставини скаржником не доведено. Вказує, що він як єдиний власник спірного будинку відповідно до вимог чинного законодавства має право звернутися до суду за захистом свого права власності перед іншою особою та вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Наголошує, що відповідачі не є членами його сім`ї, між ним та відповідачами не був укладений договір найму житла, відповідачі не скористались правом наданим законом про подання до суду зустрічної позовної заяви, на укладення договору найму або встановлення сервітуту. Крім того, відповідач в своїх інтересах і в інтересах своїх дітей із зустрічною позовною заявою або окремим позовом про усунення перешкод до суду не зверталась, що свідчить про те, що позивач не порушує права відповідачів. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують. За змістом ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до ч.1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений ч.2 ст.16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом. Згідно із ч.3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб. Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Задовольняючи позов,суд першої інстанції виходив із того, що спірний будинок, в якому зареєстровані відповідачі, належить на праві приватної власності позивачу. Відповідачі ніколи не були та не є власниками або співвласниками будинку, в якому зареєстровані, та не є членами сім`ї позивача. Тому наявність реєстрації відповідачів у спірному будинку є перешкодою для реалізації позивачем усіх складових права власності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування від 03 грудня 1997 року, який посвідчений державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Попович Л.С., а також копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 березня 2018 року, виданого державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори (а.с.19, 106, т.1). Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає (ч.4 ст.29 ЦК України). Установлено, що в будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані відповідач ОСОБА_1 та її діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується даними довідки виконавчого комітету Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 11 травня 2017 року (а.с.20, т.1). Судом першої інстанції встановлено, що в ході обстеження житлово-побутових умов будинку АДРЕСА_1 депутатами Княжицької сільської ради встановлено, що у вказаному будинку зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , однак з 2010 року вони у будинку не проживають, витрат по оплаті комунальних послуг та утриманню будинку не несуть, про що депутатами Княжицької сільської ради Броварського району Київської області складено акти від 26 січня 2015 року, від 21 листопада 2016 року, від 16 травня 2017 року та від 22 червня 2018 року (а.с.13-15, 134, т.1). Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 разом із дітьми з 2008 року фактично проживає у будинку по АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав (а.с.133, т.1). Також факт проживання ОСОБА_1 і її дітей у вказаному будинку АДРЕСА_2 підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов депутата Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області Бреус Н.М. від 17 травня 2017 року (а.с. 16, т.1). 22 листопада 2018 року депутатом Гоголівської сільської ради Броварського району Київської області проведено обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , про що складено акт. У ході обстеження встановлено, що вказаний будинок дерев`яний, загальною площею 63,4 кв.м, опалення газове, піч в аварійному стані, ванна кімната необлаштована, наявна газова плита та місце для прийому їжі. Умивальник та туалет у будинку відсутній. Стіни помащені глиною і обсипаються. Рекомендовано змінити дітям місце проживання доки виконуються ремонтні роботи (а.с.187, т.1). Згідно висновку Органу опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації № 1360/01-12 від 28 серпня 2018 року комісія з питань захисту прав дитини Броварської районної державної адміністрації визнала за доцільне зняти з реєстрації місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та вважати їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.165-166, т.1). Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 пояснила, що вона та її діти не проживають у спірному будинку з 2008 року, а проживають у власному будинку за адресою: АДРЕСА_2 , у якому проводяться ремонтні роботи і тому у випадку необхідності вона зможе тимчасово проживати у будинку позивача. Судом першої інстанції вірно зазначено, що існування у відповідача лише одного бажання бути зареєстрованим у спірному будинку та проведення ремонтних робіт у належному їй житловому будинку, не може бути підставою проживання у будинку позивача без дозволу останнього та, відповідно, не є підставою для відмови у позову. При цьому судом враховано, що будь-яких інших підстав для збереження місця реєстрації проживання у спірному будинку відповідачами не доведено. Отже, установивши, що спірний будинок, в якому зареєстровані відповідачі, належить на праві приватної власності позивачу, відповідачі ніколи не були та не є власниками або співвласниками цього будинку та не є членами сім`ї позивача, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку, що наявність реєстрації відповідачів у спірному будинку є перешкодою для реалізації позивачем усіх складових права власності. Також суд вірно зазначив, що у відповідача ОСОБА_1 є власний будинок, де вона проживає разом із своїми дітьми з 2008 року та має можливість зареєструвати своє місце проживання у даному будинку. Таким чином, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, дійшов обгрунтованого висновку про наявність законних підстав для визнання відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 такими, що втратили право користування належним позивачу на праві власності житловим приміщенням. При вирішенні справи судом правильно визначено характер спірних правовідносини між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює. Отже суд першої інстанції виконав вимоги ст.263 ЦПК України щодо законності та обгрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що за заявами позивача ОСОБА_2 було відключено електроенергію та газопостачання у спірному будинку, чим створені несприятливі умови для проживання, а тому ОСОБА_1 вважає, що суд безпідставно вказав у рішенні, що вона та її діти, які зареєстровані та не проживають за місцем реєстрації, мають заборгованість за комунальні послуги, а також не несуть витрати на утримання будинку, не заслуговують на увагу з таких підстав. Враховуючи те, що предмет спору у даній справі є визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а також, приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 у своїх інтересах та в інтересах своїх дітей не зверталась до ОСОБА_2 із позовною заявою про усунення перешкод у користуванні житлом, тому умови проживання відповідачів у спірному будинку не мають правового значення для вирішення справи у межах заявлених позовних вимог. Інші доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах, яким судом дана належна правова оцінка. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення суду, а також додаткове рішення суду відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Судді: