Постанова 4809 № 391/506/19

ПОСТАНОВА Іменем України 06 лютого 2020 року м. Кропивницький справа № 391/506/19 провадження № 22-ц/4809/211/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Кіселика С. А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2019 року у складі головуючого судді - Мумиги І. М. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. У липні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 22.05.2013 року в сумі 20 380,54 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 згідно укладеного договору № б/н від 22.05.2013 отримала кредит в розмірі 5 209,77 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Договірні зобов`язання боржник належним чином не виконала. Станом на 17.06.2019 відповідач має заборгованість в сумі 20 380,54 грн. Заочним рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору від 22 травня 2013 року в розмірі 4459,75 гривень та судовий збір у розмірі 326,57 гривень. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Позивач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування вказаного судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалення в нового рішення, яким позовні вимоги щодо відсотків, пені, штрафу задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін. Зазначив, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Суд не звернув уваги, що заборгованість відповідача виникла саме через невиконання Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт. В Генеральній угоді зазначені умови кредитування, в тому числі щодо сплати процентів та штрафів, база їх нарахування, спосіб сплати та строки. У пункті 2.1 Генеральної угоди сторони погодили, що банк надає позичальнику строковий кредит в сумі 5209,78 грн. на строк 36 місяців з 22.05.2013 по 31.05.2016 шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 5209,78 грн. в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті процентів в розмірі 1.5% на місяць (що дорівнює 18% на рік) на суму залишку заборгованості по кредиту у вказані в заяві, Умовах та правилах строки. Згідно п. 2.2 Генеральної угоди, при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в угоді, Умовах та Правилах, більше ніж на 31 день, по зобов`язанням, строк яких не наступив, сторони погодили, що строк повернення кредиту вважається 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за Кредитом, починаючи з 32-ю дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 1489.50 грн. Відповідно до п. 2.8 Генеральної угоди, при порушенні позичальником зобов`язань з погашення кредиту, позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої вказано в Умовах та Правилах, за кожен день прострочення. Відповідач користувалась кредитними коштами, а тому зобов`язана повернути суму отриманих кредитних коштів, відсотки за користування ними та сплатити неустойку у зв`язку з порушенням взятих на себе зобов`язань. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Позиція апеляційного суду. Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК). У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 274 ЦПК України (ч.ч.1-2 ст. 274 ЦПК). Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення в оскаржуваній частині скасуванню. Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом. Згідно заяви від 25.07.2008 року ОСОБА_1 висловила згоду приєднатися до умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк", бажаний кредитний ліміт визначено 2000 грн., з базовою відсотковою ставкою 2,5 % місячних на залишок заборгованості, комісією 0 % (а.с.8). У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. До позову долучено копію витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.10-34). 22 травня 2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", яке змінило назву на АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і правил надання послуг кредитних карт по кредитному договору від 25.07.2008 року (а.с.9), згідно якої сторони погодили зменшити заборгованість, виниклої з дати видачі позичальнику картки, а саме відсотки на 964,96 грн., комісію на 0,0 грн., штраф на 524,54 грн., заборгованість з дати підписання угоди складає 5562,78 грн, кінцеву дату погашення кредиту визначено 31.05.2016 року (п. 1.1.3). П.п. 1.3.1. вказаної угоди визначено, що строком повернення кредиту, який зазначено у п. 1.1.3 є другий день з моменту такого порушення. Відповідно до п.п. 1.3.3. угоди в день наступний за днем повернення кредиту (другий день) позичальник сплачує банку штраф в розмірі 1489,50 грн по кредитному договору. У пункті 2.1 угоди сторони погодили, що банк надає позичальнику строковий кредит в сумі 5209,78 грн. на строк 36 місяців з 22.05.2013 року по 31.05.2016 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 5209,78 грн. в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті процентів в розмірі 1,.5% на місяць (що дорівнює 18% на рік) на суму залишку заборгованості по кредиту у вказані в заяві, Умовах та правилах строки. Згідно п. 2.2 угоди, при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в угоді, Умовах та Правилах, більше ніж на 31 день, по зобов`язанням, строк яких не наступив, сторони погодили, що строк повернення кредиту вважається 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за Кредитом, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 1489,50 грн. Відповідно до п. 2.8 угоди, при порушенні позичальником зобов`язань з погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої вказано в Умовах та Правилах, за кожен день прострочення. Відповідач погодилась з усіма умовами, викладеними в Генеральній угоді, що підтверджується її особистим підписом. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості у ОСОБА_1 станом на 17.06.2019 року виникла заборгованість в сумі 20380,54 грн., яка складається з: 4 459,75 грн заборгованість за кредитом; 4588,07 грн заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 9843,22 грн. заборгованість за пенею та комісією; 1489,50 грн. штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди (а.с.6-8). Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК). Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені). З поданих сторонами доказів встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , досягнувши згоди щодо реструктуризації заборгованості за кредитним договором від 25.07.2008 року, уклали 22.05.2013 року Генеральну угоду, у якій погодили, що залишок кредитної заборгованості становить 5562,78 грн, сумою кредиту є 5209,78 грн, який надається банком позичальнику зі сплатою 1,5 % на місяць на суму заборгованості з кінцевим строком погашення до 31.05.2016 року. У пункті 2.2 Генеральної угоди сторони погодили, що заборгованість за кредитом, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф у розмірі 1489,50 грн. Оскільки ОСОБА_1 припинила виконувати зобов`язання за укладеною з банком Генеральною угодою від 22.05.2013 року і має непогашену заборгованість за кредитом в розмірі 4459,75 грн. та процентами 2173,11 грн., у межах строку кредитування, а також несплачений штраф відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди у розмірі 1489,50 грн., то з відповідача підлягає стягненню 8122,36 грн. Разом із тим встановлено, що заявою від 25.07.2008 року (а.с.8) не передбачено нарахування пені і комісії за неналежне виконання умов кредитного договору. Згідно п.2.8 Генеральної угоди від 22.05.2013 року при порушенні позичальником зобов`язань з погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої вказано в Умовах та Правилах, за кожен день прострочення. До позову долучено копію витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.10-34). При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати пені у комісії. Надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту й Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що ПАТ КБ «ПриватБанк» при укладенні договору з ОСОБА_1 дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та їх погодження зі споживачем. Такий правовий висновок відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у якій зазначено, що відповідно до принципу справедливості, добросовісності та розумності неможливе покладення на слабшу сторону договору - споживача невиправданого тягаря з`ясування змісту кредитного договору. Ураховуючи встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та вказані норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскаржене судове рішення в частині вирішення спору про стягнення процентів за користування кредитом та штрафу, не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, і відповідно до статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову у цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача процентів в сумі 2173,11 грн за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, а також несплаченого штрафу відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди у розмірі 1489,50 грн, а у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені і комісії суд першої інстанції правильно відмовив за недоведеністю і безпідставністю. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, виходячи з пропорційності задоволених вимог (38,85%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1675,45 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та штрафу скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по процентам в сумі 2173,11 грн, за користування кредитом у межах строку кредитування, штраф у розмірі 1489,50грн відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди. У іншій частині рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2019 рокузалишити без змін. В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - 1675,45 грн. сплаченого судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 06 лютого 2020 року. Головуючий С. М. Єгорова Судді О. Л. Карпенко С. А. Кіселик