Постанова 4851 № 440/4057/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2020 р. Справа № 440/4057/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бенедик А.П., Суддів: Гуцала М.І. , Донець Л.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Ясиновський І.Г.) від 28.11.2019 року (повний текст рішення складено 28.11.2019 року) по справі №440/4057/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення компенсації, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просив: - стягнути з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 76259,25 грн.; - зобов`язати відповідача подати протягом одного місяця з дня набрання рішення законної сили звіт про його виконання; - допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення пенсії за один місяць. В обґрунтування вимог вказує, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 по справі №2а-1660/10/1603, яка з вини відповідача фактично виконана лише 31.05.2019. Оскільки відповідач вказує компенсацію у добровільному порядку не сплатив, просить стягнути її за рішенням суду. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 року позов задоволено частково. Зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати державної та додаткової пенсії, яка була нарахована та виплачена позивачу на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 у справі № 2а-1660/10/1603, за період з 01.11.2009 по 30.09.2011 та яка визначається як різниця між розміром пенсії, яка була нарахована та виплачена позивачу - 31.05.2019 на підставі вказаної постанови суду та розміром фактично сплаченої пенсії, починаючи з 01.11.2009 по день фактичної виплати пенсії, тобто по 31.05.2019. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. У задоволенні заяви про звернення рішення до негайного виконання в межах стягнення пенсії за один місяць відмовлено. У задоволенні клопотання про встановлення судового контролю відмовлено. Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, а саме: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, які полягають у відмові позивачу в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням компенсації громадянам частини грошових у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 у нарахуванні компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 року у справі № 2а-1660/10/1603 за період з 01.11.2009 року по 30.09.2011 року, починаючи з 01.11.2009 року по день фактичної виплати пенсії, тобто по 31.05.2019 року у сумі 76259,25 грн.; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 76259,25 грн. за рахунок коштів Пенсійного фонду України відповідно до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протягом тридцяти днів з дня набрання рішення законної сили подати звіт про його виконання; - допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення компенсації за один місяць. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на неправильне встановлення судом першої інстанції обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є саме стягнення з відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії у обчисленій позивачем сумі, а саме 76259,25 грн. А тому рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційною скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію. Постановою Гадяцького районного суду Полтавської області від 25.11.2010 року по справі №2а-1660/10/1603 частково задоволено позов та зобов`язано УПФУ здійснити позивачу перерахунок пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст.28 Закону N1058-IV та провести виплату недоплаченої пенсії з 11 січня 2006 року по 01 квітня 2007 року включно, як інваліду 2 групи, здійснити перерахунок пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону N 1058-IV з 2 квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 08 лютого 2009 року, як інваліду 2 групи та провести виплату нарахованих грошових сум /а.с. 37-39/. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 скасовано постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 25.11.2010 року; відмовлено в задоволенні клопотання (заяви) ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на звернення до адміністративного суду з позовом про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області провести перерахунок та виплату різниці недоотриманої суми державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю за період з 11.01.2006 року по 09.02.2009 року та залишено позовну заяву в частині цих позовних вимог - залишити без розгляду; зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області перерахувати державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, що виплачується позивачу з урахуванням вимог ч. 3 ст.67 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01.11.2009 року та провести виплату донарахованих сум. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено /а.с.17-18/. На виконання вказаного судового рішення, розпорядженням органу пенсійного фонду позивачу здійснено відповідний перерахунок пенсії /а.с. 44-51/. 31.05.2019 року проведено фактичну виплату у сумі 44065,00 грн, що не заперечувалось відповідачем та підтверджено випискою з карткового рахунку /а.с. 14/. 16.09.2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою щодо проведення розрахунку і виплати компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 у справі № 2-а-1660 2010 року /а.с. 15/. Листом від 27.09.2019 року №4873/К-02 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило позивачу про відсутність підстав для виплати компенсації. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що згідно чинного законодавства нарахування компенсації на суми, які виплачуються за минулий час на підставі рішення суду не передбачено /а.с. 16/. Не погоджуючись з викладеним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки суму основної та додаткової пенсії, нарахованої на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 у справі № 2а-1660/10/1603, вчасно не виплачено, у позивача наявне право на одержання компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії. В свою чергу, оскільки спір виник на підставі звернення позивача до відповідача з заявою про проведення відповідачем розрахунку, нарахування та виплати компенсації, та, відповідно, - відповіді відповідача про відмову здійснити нарахування та виплату компенсації, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача фіксованої суми. Натомість, з метою захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати державної та додаткової пенсії, яка була нарахована та виплачена позивачу на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 у справі № 2а-1660/10/1603, за період з 01.11.2009 по 30.09.2011 та яка визначається як різниця між розміром пенсії, яка була нарахована та виплачена позивачу - 31.05.2019 на підставі вказаної постанови суду та розміром фактично сплаченої пенсії, починаючи з 01.11.2009 по день фактичної виплати пенсії, тобто по 31.05.2019. Також суд відмовив частині вимог щодо звернення рішення до негайного виконання в межах стягнення пенсії за один місяць та встановлення судового контролю. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі Порядок №159). Відповідно до ст. 1 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно зі ст. 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №336/4675/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17 та від 03.07.2018 у справі № 521/940/17. Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Визначене статтею 3 Закону №2050-ІІІ та пунктом 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Колегія суддів зазначає, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ та положень Порядку № 159, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 по справі №521/940/17. З матеріалів справи встановлено, що на виконання рішення судових рішень по справі №2а-1660/10/1603 позивачу здійснено відповідний перерахунок пенсії у сумі 44065,00 грн. Вказана сума була виплачена позивачу 31.05.2019 року, що підтверджується наданою позивачем роздруківкою із банківського рахунку та визнана відповідачем. Відповідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати державної пенсії (основної та додаткової). На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. Разом з тим, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. А тому, колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги скаржника про стягнення суми компенсації втрати частини доходів у твердій грошовій сумі, оскільки здійснення розрахунку проводиться установою самостійно, та відноситься, в даному випадку, до компетенції відповідача. Вимога ж про стягнення визначеної суми може бути заявлена у випадку протиправної не виплати розрахованої та нарахованої суми компенсації. Однак, спірних правовідносинах відповідач не здійснив розрахунок та не нарахував таку компенсацію. Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати державної та додаткової пенсії, яка була нарахована та виплачена позивачу на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 у справі № 2а-1660/10/1603, за період з 01.11.2009 по 30.09.2011 та яка визначається як різниця між розміром пенсії, яка була нарахована та виплачена позивачу - 31.05.2019 на підставі вказаної постанови суду та розміром фактично сплаченої пенсії, починаючи з 01.11.2009 по день фактичної виплати пенсії, тобто по 31.05.2019. З приводу заявлених скаржником в апеляційній скарзі вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, які полягають у відмові позивачу в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням компенсації громадянам частини грошових у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 у нарахуванні компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 року у справі № 2а-1660/10/1603 за період з 01.11.2009 року по 30.09.2011 року, починаючи з 01.11.2009 року по день фактичної виплати пенсії, тобто по 31.05.2019 року у сумі 76259,25 грн., колегія суддів зазначає наступне. Згідно положень частини першої статті 47 КАС України встановлено, серед іншого, що позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався із заявами про збільшення розміру позовних вимог щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, які полягають у відмові позивачу в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням компенсації громадянам частини грошових у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 у нарахуванні компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 року у справі № 2а-1660/10/1603 за період з 01.11.2009 року по 30.09.2011 року, починаючи з 01.11.2009 року по день фактичної виплати пенсії, тобто по 31.05.2019 року у сумі 76259,25 грн. В свою чергу в апеляційній скарзі позивач фактично збільшує позовні вимоги, які були предметом розгляду у суді першої інстанції. Згідно ч. 5 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Враховуючи наведені положення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції повинен бути проведений в межах позовних вимог, які були заявлені під час розгляду справи у суді першої інстанції. А тому відсутні правові підстави для вирішення питання щодо обґрунтованості вказаних позовних вимог. З приводу вимог позивача про допущення рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць, колегія суддів зазначає наступне. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Разом з тим, оскільки належні позивачу виплати є компенсацією, що не носить характер періодичного платежу, колегія суддів погоджується з висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для допуску рішення до негайного виконання. Щодо вимог позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати протягом одного місяця з дня набрання рішення законної сили звіт про його виконання, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст. 287 КАС України. В свою чергу, спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень закріплені статтею 382 КАС України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Тобто, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом суду, а не його обов`язком, яке реалізується виключено під час прийняття постанови по суті. Мета здійснення судового контролю полягає у необхідності пересвідчитись, що суб`єктом владних повноважень рішення буде виконане. Разом з тим, колегією суддів не встановлено обставин, що могли б свідчити про невиконання відповідачем рішення суду, що набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення вказаної частини позовних вимог. Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 року по справі №440/4057/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення компенсації залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді(підпис) (підпис) М.І. Гуцал Л.О. Донець