Постанова 4851 № 554/11321/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2025 р.Справа № 554/11321/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 27.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Материнко М.О., вул. Навроцького, 5, м. Полтава, Полтавська, 36002, повний текст складено 31.03.25 року по справі № 554/11321/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною у невиконанні рішення суду, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м.Полтави з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив: - визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення суду у здійсненні перерахунку та проведені виплат основної пенсії ОСОБА_1 як інваліду І групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою першої категорії, відповідно до положень ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком на момент виплат, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, призначеної ч. 1 с. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» з застосуванням ч. З ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 25.09.2013 року; - визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення суду у здійсненні перерахунку та проведені виплат додаткової пенсії ОСОБА_1 як інваліду І групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою першої категорії, відповідно до положень ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком на момент виплат, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком на момент виплат, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ч. 1 с. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» з застосуванням ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 25.09.2013 року. Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 27.03.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив про те, що встановивши кінцеву дату виконання судового рішення 02.08.2014 р. ПФУ своїми діями проявив зневагу до суддів і їх рішень змінивши зміст рішення суду та зробивши його нікчемним. На думку апелянта, суд першої інстанції не дослідив і проігнорував ствердження його твердження, що Конституційний Суд України у Рішенні 07.04.2021 р. №1-р/2021 вказав, що «соціальні зобов`язання держави перед громадянами, які втратили здоров`я внаслідок того, що держава свого часу зобов`язала їх взяти участь у подоланні техногенної аварії на Чорнобильській АЄС - катастрофи планетарного масштабу, то які зазнали інвалідність в наслідок таких дій, також перед особами з інвалідністю з числа потерпілих від цієї катастрофи не мають залежати від фінансових можливостей держави та її економічного становища (перше речення абзацу 9 п-п 2.5.1 п-п 2.5 п. 2 мотивувальної частини). З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в рішенні у справі «Кечко проти України», реалізація особою права що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виконання спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади відсутність коштів як на причину не виконання своїх зобов`язань, судами не повинні прийматись до уваги. Бюджетні правовідносини не можуть виступати і заміняти чи підміняти соціальні гарантії і обов`язки держави перед своїми громадянами, які закріплені в Конституції України. З прийняттям змін до Державного бюджету ПФУ законом не надано право змінювати рішення суду, а саме - встановлювати кінцеву дату його виконання (Закон не має зворотної дії в часі). Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності спірного рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 13.05.2014 по справі №554/3600/14-а, з урахуванням змін, внесених постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2014 по справі №554/3600/14-а, управлінням проведено перерахунок та виплату ОСОБА_1 як інваліду 1 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою першої категорії: основної пенсії відповідно до положень частини 4 статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком на момент виплат, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із застосуванням частини 3 статті 67 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 25.09.2013, з урахуванням проведених виплат; додаткової пенсії, відповідно до положень статті 50 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком на момент виплат, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із застосуванням частини 3 статті 67 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 25.09.2013, з урахуванням проведених виплат. Виплату заборгованості ОСОБА_1 за період з 25.09.2013 по 02.08.2014 у сумі 66 971,85 грн. проведено 23.07.2019. В позовній заяві позивачем зазначено, що на виконання постанови суду ПФУ зробив перерахунок лише за період з 25.09.2013 року по 02.08.2014 року (83506 грн. 30 коп.), але виплачувати нараховані кошти і надалі і виконувати рішення суду апеляційної інстанції відмовляється. Вкотре ПФУ на неодноразові листи відмовляється продовжувати виконувати рішення суду і не здійснює призначених судом виплат. Листом від 27.09.2024 свою бездіяльність ПФУ мотивує змінами до бюджетного законодавства. Хоча соціальні гарантії гарантуються вищезазначеним законом, а не підзаконними актами, типу бюджетних, які затверджуються виконавчою владою. Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення суду у здійсненні перерахунку та проведені виплат, позивач, керуючись вимогами ст. 383 КАС України, звернувся із позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що виплату заборгованості на виконання рішень судів, проведено в межах коштів, виділених на зазначені цілі у 2024 році, дата набрання чинності яких є 19.11.2020 року включно, а працівниками ГУ ПФУ в Полтавській області, як територіального органу Пенсійного фонду України, вчинено всі дії, спрямовані на виконання рішення суду, в межах та в спосіб, передбачений чинним законодавством. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положень ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з ч.4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ч. 1 ст.372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. За приписами ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Згідно з ч.ч. 1-3 ст.382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду. Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому. За приписами ч.ч. 1-3, 10, 11 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень. Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу. Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Відповідно до ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. Заяву, зазначену у частині першій статті 383 КАС України, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена. Як встановлено судовим розглядом, що постановою Октябрського району в м. Полтаві від 13.05.2014 у справі №554/3600/14-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 із 17.07.2013 року по 13.05.2014 року в розмірах визначених ст.50, ст.54 ч.4, ст. 67 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Управління пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві здійснити перерахунок та провести виплати основної пенсії ОСОБА_1 як інваліду 1 групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою першої категорії, відповідно до положень ч.4 ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 10 (десяти) мінімальних пенсій за віком на момент виплат, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із 17.07.2013 року по 13.05.2014 року, з урахуванням проведених виплат. Зобов`язано Управління пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві здійснити перерахунок та провести виплати додаткової пенсії ОСОБА_1 як інваліду 1 групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою першої категорії, відповідно до положень ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком за віком на момент виплат, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із 17.07.2013 року по 13.05.2014 року, з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2014 у справі №554/3600/14-а апеляційні скарги ОСОБА_1 , Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві задоволено частково. Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 13.05.2014р. по справі № 554/3600/14-а скасовано в частині задоволення позову про визнання дій Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві щодо відмови у здійсненні перерахунку за період з 17.07.2013 року по 24.09.2013 року та зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплату основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 у розмірі встановленому ст.ст. 54,50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період часу з 17.07.2013 року по 24.09.2013 року, і в цій частині позов залишено без розгляду. Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 13.05.2014р. по справі № 554/3600/14-а скасовано в частині, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені з обмеженням кінцевою датою - 13.05.2014 року. В іншій частині постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 13.05.2014р. по справі № 554/3600/14-а залишено без змін. На виконання постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 13.05.2014 по справі №554/3600/14-а, з урахуванням змін, внесених постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2014 по справі №554/3600/14-а, управлінням проведено перерахунок та виплату ОСОБА_1 як інваліду 1 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою першої категорії: основної пенсії відповідно до положень частини 4 статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком на момент виплат, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із застосуванням частини 3 статті 67 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 25.09.2013, з урахуванням проведених виплат; додаткової пенсії, відповідно до положень статті 50 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком на момент виплат, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із застосуванням частини 3 статті 67 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 25.09.2013, з урахуванням проведених виплат. Виплату заборгованості ОСОБА_1 за період з 25.09.2013 по 02.08.2014 у сумі 66 971,85 грн. проведено 23.07.2019. Починаючи з 01.11.2011 Пенсійним фондом України припинено виплату доплат встановлених судовим рішенням і пенсійні виплати приведено у відповідність до Закону України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік, постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та постанови від 23.11.2011 №1210 Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. У відзиві на апеляційну скаргу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області зазначено, що пунктом 6-7 Закону України від 31.07.2014 №1622-VII Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік визначено, що норми і захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, статей 14, 22, 37, 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік. Правові підстави кінцевої дати нарахування боргу до 02.08.2014 настали у зв`язку з набранням чинності 03.08.2014 пункту 6-7 Закону України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік від 31.07.2014. Пенсійну виплату ОСОБА_1 перераховано в порядку, встановленому судовим рішенням в межах повноважень, покладених на управління. Станом на 01.04.2024 розмір пенсії гр. ОСОБА_1 , обчислений з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, становить 28 536,74 грн. До виплати, з урахуванням обмеження 23 610,00 грн. Пенсію обчислено відповідно до норм чинного законодавства. Відповідно до Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.01.2022 за №53/37389 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 №35-1), кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду України в обсягах, визначених ЗУ про Державний бюджет України на відповідний рік. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили, згідно з абзацом 2 п.7 розділу ІІ Порядку. Фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Зазначені кошти входять до складу запланованих асигнувань з державного бюджету по бюджетній програмі за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат по зазначеній бюджетній програмі, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня. Бюджет Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України. Кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Виплати пенсій здійснюються Головним управлінням виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей для здійснення виплат, крім зазначених, Головне управління не має. До приписів ст.8 ЗУ №2262-XII, пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їхніх сімей, у тому числі, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду визначена у бюджеті Фонду на 2023 рік 13693,5 млн. грн. Фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. У вересні 2023 року з Пенсійного фонду України надійшов Помісячний розпис доходів і видатків Головного управління на 2023 рік та План доходів і видатків Головного управління на 2023 рік, проте сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду залишилася незмінною 13693,5 млн. грн., а в жовтні 2023 року додатково надіслано зміни до Помісячного розпису доходів і видатків Головного управління на 2023 рік та Плану доходів і видатків Головного управління на 2023 рік коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду зменшено та становить 13620,50 млн. грн. Згідно з урядовою постановою від 11 жовтня, доходи бюджету Пенсійного фонду України на 2024 рік визначено в сумі 863,7 млрд. грн., у тому числі власні доходи - 563,9 млрд. грн. Сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, розподілена на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, очікується у розмірі 496,8 млрд. грн. На підставі викладеного, рішення судів виконано в межах покладених на ГУ ПФУ в Полтавській області зобов`язань з урахуванням норм чинного законодавства та відповідно до документів пенсійної справи, тобто ГУ ПФУ в Полтавській області діяло в межах повноважень та не порушувало права позивача. Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст.106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05.30 години з 24.02.2022, згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, котрий діє і на даний час. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виплату заборгованості на виконання рішень судів, проведено в межах коштів, виділених на зазначені цілі у 2024 році, дата набрання чинності яких є 19.11.2020 року включно, ГУ ПФУ в Полтавській області, як територіального органу Пенсійного фонду України, вчинено всі дії, спрямовані на виконання рішення суду, в межах та в спосіб, передбачений чинним законодавством. Щодо посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Європейського суду з прав людини в певних його рішеннях, то колегія суддів їх враховує та зауважує, що висновки суду у даній справі не суперечать їм. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору. Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи. Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують. За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає. Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 27.03.2025 по справі №554/11321/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич