Постанова 4823 № 750/11654/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 10 лютого 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/11654/19 Головуючий у першій інстанції - Карапута Л. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/279/20 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової плати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бечка Є.М., суддів - Євстафіїва О.К., Іванової Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 22 листопада 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, дата та місце ухвалення судом першої інстанції рішення - 22 листопада 2019 року м.Чернігів, В С Т А Н О В И В: В жовтні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 11491 грн 09 коп. за кредитним договором № б/н 26 квітня 2007 року, яка складається з наступного: 1562 грн 33 коп. - заборгованість за кредитом, 5822 грн 59 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 3082 грн 78 коп. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 523 грн 39 коп. - штраф (процентна складова), а також понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до укладеного договору б/н від 24 квітня 2007 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зміна кредитного ліміту визначена пунктами 3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, а підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Правилами користування платіжною карткою становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами Банку, які розміщені на сайті банку, також Умовами та Правилами визначена можливість банку самостійно змінювати тарифи. У порушення умов договору відповідачка зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 31 серпня 2019 року становить 11491 грн 09 коп. і яка складається з заборгованості за кредитом - 1562 грн 33 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом - 5822 грн 59 коп. та заборгованості за пенею та комісією - 3082 грн 78 коп. Позивач також зазначив, що викладені у позові обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, копією заяви позичальника, витягом з «Тарифів Банку», витягом з «Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою». Заочним рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 22 листопада 2019 року задоволено частково позов АТ КБ «ПриватБанк», стягнуто з ОСОБА_1 1562 грн 33 коп. заборгованості та судові витрати. Суд першої інстанції виходив з того, що отримані та використані надані позивачем грошові кошти в добровільному порядку відповідачкою не повернуті, а також враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України суд стягнув заборгованість за кредитом у розмірі 1562 грн 33 коп. Відмовляючи у стягненні процентів, пені та штрафів суд зазначив, що у Заяві від 26 квітня 2007 року процентна ставка і комісія не зазначені та в ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Посилання позивача на Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження того, що саме з цими Витягом з Тарифів та Витягом з Умов було ознайомлено відповідачку. Не погоджуючись з вказаним рішенням представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на грубе порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків та задовольнити вимоги банку у цій частині. В іншій частині рішення залишити без змін. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що незважаючи на імперативність норм процесуального права щодо здійснення правосуддя виключно на засадах змагальності сторін, суд першої інстанції виступив «адвокатом» відповідача, адже не маючи жодних доказів проти вимог позивача, замість посилань на факти, в обґрунтування оскарженого рішення послався на судову практику Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 року, яка без заперечень сторони відповідача не є і не може бути доказовою базою по справі. Особа, яка подає апеляційну скаргу зазначає, що підписуючи анкету-заяву відповідачка ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, щодо умов кредитування, отже відсутність підпису на відповідних Тарифах та Умовах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Та вказує, що відповідно до висновків ВС, викладених у постанові від 28 березня 2019 року №428/2873/17, саме по собі посилання на не ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання не укладеними кредитних правовідносин. На думку особи, яка подає апеляційну скаргу, суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідачки відсотків по кредиту, допустивши порушення норм цивільного права, адже встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав відмовляти у стягненні відсотків. Зазначає, що законом визначено оплатність кредитних коштів, зокрема сплатою відсотків (ст.1054 ЦК України), надання безпроцентних кредитних коштів забороняється (ст.49 Закону України «По банки і банківську діяльність), а у разі, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ (ст.1048 ЦК України). Звільнення відповідачки від сплати відсотків за кредитним договором (який є дійсним та неоспорений сторонами) може становити економічну небезпеку для країни. Від представника позивача також надійшли письмові пояснення, в яких повторно зазначено, що заява ОСОБА_1 містить всі істотні умови кредитування, зокрема визначено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами - 36%, тому суд першої інстанції незаконно відмовив у стягнення процентів нарахованих як плата за користування кредитними коштами. Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі. Судом встановлено, що 26 квітня 2007 року ОСОБА_1 підписала Заяву клієнта, за якою просила надати такі послуги: Тип карти: НОМЕР_3. Валюта: гривня. Тип кредитного ліміту: фінансовий. Сума кредитного ліміту: 2500 грн. Базова відсоткова ставка: 36% з розрахунку 360 днів у році. Строк дії кредитного ліміту: відповідає строку дії карти. Порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості. Погашення заборгованості по Кредитному ліміту може проводитись як шляхом внесення коштів на карту клієнтом, так і списанням Банком коштів з Дебетової карти (номер якої не зазначено в заяві) (а.с.9, 78). З заяви вбачається, що платіжну картку і ПІН-код ОСОБА_1 отримала 07 травня 2007 року про що свідчить її підпис. Номер картки НОМЕР_1 . На підтвердження позовних вимог Банком надано копію Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.11-16). Будь-яких даних про те, що саме ці Умови та Правила діяли на момент звернення ОСОБА_1 з заявою про отримання кредиту матеріали справи не містять. Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 26 квітня 2007 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 31 серпня 2019 року заборгованість за кредитом склала 1562 грн 33 коп., заборгованість за процентами - 5822 грн 59 коп., в т.ч. несплачені проценти на прострочену заборгованість - 5822 грн 59 коп. Комісія в т.ч. нарахована - 3082 грн 78 коп., заборгованість по судовим штрафам - 1023 грн 39 коп., а разом - 11491 грн 09 коп. (а.с.5-8). З розрахунку вбачається, що позивачем при нарахуванні заборгованості використано ставку 36%, яка передбачена умовами заяви ОСОБА_1 . Інших доказів, які б містили відомості щодо предмету доказування ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції надано не було. Враховуючи, що АТ КБ «ПриватБанк» оскаржує зазначене судове рішення лише в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом та, з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №186/1743/15-ц, де визначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується, колегія суддів не переглядає судове рішення в частині задоволених позовних вимог, тобто в даній справі в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення процентів. Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Велика Палата Верховного Суду вважає, що правила частини першої статті 634 ЦК України неможливо застосувати до спірних правовідносин, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Вбачається, що у заяві ОСОБА_1 від 26 квітня 2007 року передбачена базова відсоткова ставка - 36% з розрахунку 360 днів на рік. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за кредитом, стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом та посилався саме на умови заяви позичальника від 26 квітня 2007 року. З розрахунку заборгованості вбачається також, що банком проценти нараховувались саме виходячи зі ставки, визначеної у заяві позичальника. Відповідачкою заперечень проти позову, апеляційної скарги та розрахунку заборгованості надано не було, отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність заборгованості за процентами в сумі 5822 грн 59 коп. Доводи апеляційної скарги, що незважаючи на імперативність норм процесуального права щодо здійснення правосуддя виключно на засадах змагальності сторін, суд першої інстанції виступив «адвокатом» відповідача, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції оскільки рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних відносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Доводи апеляційної скарги, що підписуючи анкету-заяву відповідачка ознайомилася та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, щодо умов кредитування, отже відсутність підпису на відповідних Тарифах та Умовах не свідчить про неукладеність договору, не приймаються судом до уваги, оскільки вбачається, що ОСОБА_1 не підписувала Анкету-заяву, а подала заяву клієнта 26 квітня 2017 року та саме в даній заяві передбачені сума кредитного ліміту та процентна ставка за користування коштами. Тобто доводи апеляційної скарги в цій частині свідчать про неналежну підготовку представником банку до судового процесу. В той же час, апеляційний суд погоджується з думкою особи, яка подає апеляційну скаргу, про наявність підстав для стягнення з відповідачки відсотків по кредиту, які визначені в заяві клієнта. Висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні відсотків у зв`язку з їх недоведеністю є помилковим, оскільки заявою обумовлена відсоткова ставка за кредитом, тобто відповідачка погодилась у письмовому вигляді з умовами кредитування. Укладення між сторонами договору шляхом підписання заяви, відповідає вимогам статей 633, 634 ЦК України щодо порядку укладення договору приєднання. Враховуючи викладене, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено наявність кредитних правовідносин між сторонами та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем. Оскільки відповідачкою не спростовано розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 1562 грн 33 коп. та відсотками 5822 грн 59 коп., така заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку. Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом з мотивів недоведеності, хоча розмір процентів передбачено заявою, апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» слід задовольнити, рішення суду першої інстанції змінити в даній частині, стягнувши з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість по тілу кредиту у сумі 1562 грн 33 коп. та по процентам 5822 грн 59 коп., а разом 7384 грн 92 коп. Крім того, ст.141 ЦПК України визначено, що коли суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. З матеріалів справи вбачається, що подаючи позов АТ КБ «ПриватБанк» було сплачено судовий збір в сумі 1921 грн та враховуючи, що апеляційний суд змінює розмір стягнутої суми за кредитним договором, задовольнивши позовні вимоги банку на 64%, слід також змінити і розмір стягнутого з ОСОБА_1 судового збору на користь банку, стягнувши з відповідачки 1229 грн 44 коп. (1921 х 64%). Також, враховуючи, що апеляційна скарга банку задоволена в повному обсязі, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» сплачений судовий збір при поданні апеляційної скарги в сумі 2881 грн 50 коп. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити. Заочне рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 22 листопада 2019 року змінити, стягнувши з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (зареєстроване місце знаходження: м.Київ, вул.Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) заборгованість по тілу кредиту у сумі 1562 грн 33 коп. та по процентам 5822 грн 59 коп., а разом 7384 (сім тисяч триста вісімдесят чотири) грн 92 коп. та 1229 (одна тисяча двісті двадцять дев`ять) грн 44 коп. у відшкодування судових витрат, а всього 8614 (вісім тисяч шістсот чотирнадцять) грн 36 коп. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (зареєстроване місце знаходження: м.Київ, вул.Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн 50 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий: Судді: