Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/5585/19

Справа № 127/5585/19 Провадження № 22-ц/801/211/2020 Категорія: 44 Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2020 рокуСправа № 127/5585/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Медвецького С.К. (суддя-доповідач), суддів: Копаничук С.Г., Оніщука В.В., за участю секретаря судового засідання - Богацької О. М., учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд», Департамент комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради, Комунальне підприємство «Вінницьке шляхове управління», розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 127/5585/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2019 року, ухвалене у складі судді Іщук Т. П. в залі суду, повне судове рішення складено 20 листопада 2019 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У лютому 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд» (далі - ТОВ «Шляхбуд»), Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради, Комунального підприємства «Вінницьке шляхове управління» (далі - КП «Вінницьке шляхове управління») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позов обґрунтовано тим, що 03 листопада 2016 року близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_1 , керуючи належним йому автомобілем ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у лівій смузі проїзної частини вул. Немирівське шосе в м. Вінниці в напрямку об`їзної дороги міста, в районі будинку № 90 допустив наїзд на лежачу перешкоду - дорожні знаки, що обмежували рух на даній ділянці дороги, унаслідок чого втратив керування та допустив наїзд на металеву огорожу. У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль, а пасажир ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження. Вказують, що вулиця, на якій сталась дорожньо - транспортна пригода, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Вінниця та на балансі КП «Вінницьке шляхове управління». Відповідно до договору від 08 вересня 2016 року, укладеного між Департаментом комунального господарства Вінницької міської ради та ТОВ «Шляхбуд», останнє зобов`язалося до 30 грудня 2016 року виконати капітальний ремонт дорожнього покриття вул. Немирівське шосе у м. Вінниці. На підрядника ж покладається організація виконання робіт, ризики знищення або пошкодження виконаних робіт, відповідальність за наслідки дій цих ризиків. Замовник же здійснює технічний нагляд за проведенням робіт по благоустрою шляхом створення підрозділу технічного нагляду у структурі одного з підвідомчих підприємств. По факту дорожньо-транспортної пригоди було відкрито кримінальне провадження, в межах якого проведено експертизу, відповідно до висновку якої ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути наїзду на металеву конструкцію з дорожніми знаками. Указане кримінальне провадження закрите в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. Зазначають, що унаслідок відсутності освітлення на цій ділянці дороги та належно встановленого знаку обмеження швидкості, водій не мав можливості уникнути наїзду на металеву конструкцію. Вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 унаслідок пошкодження автомобіля, становить 36 090 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь солідарно з відповідачів. Крім того, винними діями відповідачів їм завдано моральної шкоди, яка полягає у тривалому складанні документів щодо події, необхідністю звернення до суду для захисту порушених прав, що призвело до душевних переживань, які негативно вплинули на їхній фізичний і психічний стан. Внаслідок пошкодження автомобіля позивачі були позбавлені можливості користуватись ним, що змінило їх звичний спосіб життя та створює значні незручності. ОСОБА_2 у результаті дорожньо - транспортної пригоди отримала легкі тілесні ушкодження та зазнала фізичних і душевних страждань. За наведених обставин позивачі просили стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 36 090 грн матеріальної шкоди та 50 000 грн у відшкодування моральної шкоди, а на користь ОСОБА_2 50 000 грн у відшкодування моральної шкоди. Також ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачів на свою користь витрати по проведенню експертизи в розмірі 562,80 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи рішення, місцевий суд виходив з того, що позивачами не надано доказів неправомірності дій відповідачів, зокрема щодо встановлення дорожніх знаків, що не відповідають схемі організації дорожнього руху під час здійснення капітального ремонту дороги. Відсутність вини водія у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що встановлено у рамках кримінального провадження, не свідчить про неправомірність дій відповідачів, які в свою чергу не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із спричиненням шкоди, а відповідно і відсутня вина, що в сукупності виключає обов`язок по відшкодуванню шкоди. При цьому судом відхилено висновки експертів від 06 грудня 2016 року, 27 липня 2017 року та 03 серпня 2018 року. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, суд виходив з відсутності вини відповідачів у її спричиненні, що виключає їхню відповідальність. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У грудні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким їхній позов задовольнити. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року для розгляду указаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано іншим учасникам справи строк на подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою суду від 09 січня 2020 року справу призначено до розгляду на 23 січня 2020 року о 09 год. 30 хв. У судовому засіданні 23 січня 2020 року оголошено перерву до 10 лютого 2020 року. Аргументи учасників справи Доводи осіб, які подали апеляційну скаргу В апеляційній скарзі заявники, з посиланням на обставини, викладені в позовній заяві, указували на те, що судом першої інстанції неповно досліджено докази у справі та неправильно здійснено їх оцінку, зокрема висновків експертів щодо винуватості водія у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до ухвалення неправильного по суті рішення. Відзиви на апеляційну скаргу від відповідачів не подано. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом установлено, що 03 листопада 2016 року близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у лівій смузі проїзної частини вул. Немирівське шосе в м. Вінниці в напрямку об`їзної дороги міста, в районі будинку № 90 допустив наїзд на лежачу перешкоду - дорожні знаки, що обмежували рух на даній ділянці дороги, унаслідок чого втратив керування та допустив наїзд на металеву огорожу. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, а транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень, що підтверджується, зокрема, протоколом огляду місця події від 03 листопада 2016 року, схемою ДТП, фототаблицею, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 04 листопада та 15 листопада 2016 року, протоколом допиту ОСОБА_2. від 04 листопада 2016 року (а. с. 109-114, 118-119, 126). 04 листопада 2016 року слідчим Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про подію, що сталась 03 листопада 2016 року (а. с. 104). Відповідно до висновку експерта від 19 травня 2017 року № 117, отриманого в межах цивільної справи № 127/3786/17, розмір матеріального збитку, завданий власнику автомобіля ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_1 у результаті його пошкодження з ПДВ складає 36 090 грн. При визначені вартості матеріального збитку враховано, що вартість відновлювального ремонту є більшою ринкової вартості автомобіля, а тому його розмір визначений таким, що відповідає ринковій вартості автомобіля на момент його пошкодження. Згідно з висновком експерта № 1721/1737 від 07 листопада 2016 року у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження, а саме: поверхневі різані рани лобної ділянки голови, які виникли від дії ріжучих предметів; а також синці на обличчі, правому плечі, правому стегні, які виникли від дії тупого твердого предмета. Вказані ушкодження належать до легких тілесних ушкоджень (а. с. 129). У рамках кримінального провадження № 12016020010008781 призначена та проведена судова автотехнічна експертиза, відповідно до висновку якої, складеного 06 грудня 2016 року за № 889а, дії водія ОСОБА_1 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п.12.2, 12.3 Правил дорожнього руху. У ситуації, яка склалась, при технічних параметрах вказаних в постанові про призначення експертизи, ОСОБА_1 не мав технічної можливості попередити наїзд на перешкоду шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, а в діях водія не вбачається невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходились би в причинному зв`язку із виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 134-136). Постановою слідчого від 17 грудня 2016 року кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення (а. с. 141). Постановою прокурора від 03 квітня 2017 року скасовано постанову слідчого від 17 грудня 2016 року про закриття кримінального провадження, а матеріали направлені слідчому для подальшого розслідування (а. с. 144). Після скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження від 17 грудня 2016 року та 05 серпня 2017 року в межах кримінального провадження № 12016020010008781 ще двічі призначалися та проводилися судові автотехнічні експертизи. Так, відповідно до висновку експерта від 27 липня 2017 року № 456а дії водія ОСОБА_1 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п.12.2, 12.3 Правил дорожнього руху. За відсутності на місці події слідів гальмування надати відповідь на питання фактичної швидкості автомобіля в момент проїзду на рівні знаку 3.29 надати неможливо. В ситуації, яка склалась, при технічних параметрах вказаних в постанові про призначення експертизи, ОСОБА_1 не мав технічної можливості попередити наїзд на перешкоду шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, а в діях водія не вбачається невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходились би в причинному зв`язку із виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 176-179). Згідно з висновком експерта від 03 серпня 2018 року № 19/12-1/127-СЕ/18 водій ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.2, 12.3, 12.9(б) ПДР України. За відсутності на місці події слідів гальмування надати відповідь на питання фактичної швидкості автомобіля в момент проїзду на рівні знаку 3.29 в рамках даної експертизи не вирішується. В умовах дорожньої ситуації ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути наїзду на металеву конструкцію шляхом застосування екстреного гальмування, а в діях ОСОБА_1 не вбачається невідповідності вимогам п. 12.2, 12.3, 12.9(б) ПДР України (а. с. 190-197). Відповідно до постанови слідчого від 18 липня 2019 року кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення (а. с. 221-222). Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно із статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Відповідно до частини З статті 14, частини 1 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться (стаття 17 Закону України «Про автомобільні дороги»). Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. Вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць населених пунктів, залізничних переїздів та технічних засобів організації дорожнього руху встановлює ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», який чинним від 01 січня 1998 року (далі - ДСТУ 3587-97). Ці вимоги ДСТУ 3587-97 є обов`язковими. Автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів. Відповідно до пункту 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року (далі - Єдині правила), ремонт і утримання дорожніх об`єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління «Укравтодору», а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями. Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів (пункт 11 розділу 2 «Обов`язки і права власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій» Єдиних правил). У пункті 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 встановлено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізних переїздів. Указані правила є обов`язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об`єктів і користувачів (п. 1 зазначених Правил). Відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про дорожній рух» організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті. З матеріалів справи слідує, що металева конструкція з дорожніми знаками 1.37, 3.29, 4.7 перебувала у горизонтальному положенні, що унеможливило їх своєчасне виявлення та застосування заходів відповідного реагування щодо їх об?їзду автомобілем. Унаслідок цього відбувся наїзд на них, що зумовило втрату водієм керування та подальший наїзд на металеве огородження. На указаній ділянці дороги встановлений дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 40 км/год», який відповідно до протоколу огляду місця пригоди розташований на відстані 15,2 м перед місцем, де знаходилася металева конструкція з дорожніми знаками, в горизонтальному положенні на лівій, крайній смузі руху. Відповідно до п. 33 ПДР України зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Отже, дія знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 40 км/год» поширюється від місця встановлення, тому водію, який рухається до моменту перетину знаку не забороняється рух з більшою швидкістю. З матеріалів справи слідує та не заперечується сторонами, що частина дороги, на якій 03 листопада 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Вінниці. Відповідно до листа виконавчого комітету Вінницької міської ради від 20 вересня 2017 року за № С-01-80971/1-00-10 вулиця Немирівське шосе в м. Вінниці перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Вінниця, а ділянка від вул . Чехова до знака «Краб» передана на баланс комунального підприємства «Вінницьке шляхове управління» (а. с. 12). Отже, КП «Вінницьке шляхове управління» є балансоутримувачем дороги, на якій сталась ДТП за участі автомобіля позивача ОСОБА_1 , а тому повинен здійснювати постійний контроль за станом усіх елементів дороги та розташованих на ній дорожніх знаків, проте допустив бездіяльність, що є підставою для покладення на нього обов`язку відшкодування завданої майнової шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України. Відповідно до висновку експерта від 19 травня 2017 року № 117, розмір матеріального збитку, завданий власнику автомобіля ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_1 у результаті його пошкодження з ПДВ складає 36 090 грн. Тому з КП «Вінницьке шляхове управління» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 зазначена сума збитків. Щодо вимог позивачів про солідарне стягнення з відповідачів, а саме Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради та ТОВ «Шляхбуд» як підрядника по виконанню капітального ремонту дорожнього покриття, колегія суддів виходить з відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винних дій чи бездіяльності цих осіб у спричиненні шкоди, а відтак і підстав для покладення на них обов?язку по її відшкодуванню. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини. Унаслідок протиправної бездіяльності КП «Вінницьке шляхове управління» позивачам спричинено моральну шкоду, яка виразилась у тривалому складанні документів щодо події, необхідністю звернення до суду для захисту порушених прав, що призвело до душевних переживань, які негативно вплинули на їхній фізичний і психічний стан. Внаслідок пошкодження автомобіля позивачі були позбавлені можливості користуватись ним, що змінило їх звичний спосіб життя, створило значні незручності та змусило їх прикладати додаткових зусиль для організації свого життя. ОСОБА_2 у результаті дорожньо - транспортної пригоди отримала легкі тілесні ушкодження та зазнала фізичних і душевних страждань. Вирішуючи питання про стягнення з КП «Вінницьке шляхове управління» на користь позивачів грошової суми у відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд, з урахуванням принципів виваженості, розумності та справедливості, характеру порушеного немайнового права, обсягу моральних страждань позивачів, ступінь вини відповідача, беручи до уваги ушкодження здоров`я ОСОБА_2 , що потребує додаткових зусиль для його відновлення, а також те, що тривалий період часу, протягом якого позивачі відчували негативні наслідки від пошкодження транспортного засобу, неможливості його використання, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з КП «Вінницьке шляхове управління» на користь ОСОБА_1 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди та на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 7 000 грн. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки при вирішенні справи суд допустив порушення матеріального та процесуального права, то рішення суду підлягає скасуванню. Щодо судових витрат Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, стягненню з КП «Вінницьке шляхове управління» на користь ОСОБА_1 підлягає сума судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 917, 17 грн, а також 562, 80 грн витрат на проведення експертизи. Також стягненню з КП «Вінницьке шляхове управління» на користь ОСОБА_2 підлягає сума судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 268, 94 грн.

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Вінницьке шляхове управління» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасувати й ухвалити в цій частині нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства «Вінницьке шляхове управління» на користь ОСОБА_1 36 090 грн матеріальної шкоди та 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди. Стягнути з Комунального підприємства «Вінницьке шляхове управління» на користь ОСОБА_2 7 000 грн у відшкодування моральної шкоди. У решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з Комунального підприємства «Вінницьке шляхове управління» на користь ОСОБА_1 917, 17 грн судового збору та 562, 80 грн витрат на проведення експертизи. Стягнути з Комунального підприємства «Вінницьке шляхове управління» на користь ОСОБА_2 268, 94 грн судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий С. К. Медвецький Судді: С. Г. Копаничук В. В. Оніщук